Постанова

від 20.08.2024 по справі 210/4/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6952/24 Справа № 210/4/23 Суддя у 1-й інстанції - Ковтун Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 210/4/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.,

суддів Агєєва О.В., Бондар Я.М.

секретар судового засідання Бортник В.А.

сторони:

позивач ОСОБА_1

відповідач Держава Україна в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,без фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи, в порядкуспрощеного позовногопровадження,апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє адвокат Громов Юліан Анатолійович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року, яке ухвалено суддею Ковтун Н.Г. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області,

УСТАНОВИВ:

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 20 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо кримінального провадження № 42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

07 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/3170/21 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Хоржевського Д.Д., в рамках кримінального провадження № 42020042630000201 від 28 травня 2020 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України. Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06 грудня 2021 року по 04 лютого 2022 року та з моменту проголошення ухвали ОСОБА_1 був затриманий та супроводжений до місця перебування в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань №4».

29 грудня 2021 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду у справі № 210/3170/21 задоволено частково апеляційну скаргу захисника Громова Ю.А. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , ухвалу слідчого судді від 07 грудня 2021 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 задоволено частково. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04 лютого 2021 року, підозрюваного ОСОБА_1 звільнено з-під арешту в залі суду. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині своєї ухвали від 29.12.2021 зазначив, що слідчий суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в своїй ухвалі від 07 грудня 2021 року помилково вважала доведеним ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного іншого менш сурового запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Позивач вказує на те, що він був підданий незаконному державному примусу шляхом обмеження волі у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом у період з 07 грудня 2021 року по 29 грудня 2021 року, загалом 23 дні. Враховуючи період часу перебування під незаконним державним примусом шляхом обмеження волі у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом, який становив 23 дні, характер правопорушення, глибину душевних страждань, яких він зазнав з протиправною поведінкою щодо себе, які були викликані зміною нормального життєвого ритму, нормальних життєвих в`язків, беручи до уваги, що відновлення нормального життя вимагало від останнього додаткових зусиль, розмір відшкодування моральної шкоди позивачем оцінено у 1824994,80 грн.

На підставі наведеного вище, уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь нього 1824994 грн 80 коп на відшкодування моральної шкоди. В рамках розподілу судових витрат, також стягнути з Держави Україна на користь позивача понесені згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 157 від 25 серпня 2023 року судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 19 309,60 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє адвокат Громов Ю.А., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначив, що відповідно до вимог ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

В спірних правовідносинах ухвала слідчого судді могла б відповідати передбаченому порядку діяльності суду в подібних справах виключно у разі, коли слідчим суддею було б правильно застосовано норми КПК України, в тому числі п. 3 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, що в спірній ситуації відсутнє, що констатовано апеляційним судом та свідчить про незаконність ухвали слідчого судді, яка є скасованою у встановленому порядку.

Апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17 листопада 2023 року відповідно до якого, за результатами психологічного обстеження позивача встановлено, що для підекспертного стресогенними є ситуації, що виходять за межі правил, несподівано змінюють або руйнують спосіб життєдіяльності, сподівання, життєві плани та перспективи. У стресових ситуація позивач, завдяки раціональному складу розуму та практичності, намагається контролювати власний стан та бути критичним до себе і до оточуючих, але це завдає йому додаткового нервового напруження та потерпає значних зусиль. Актуальний стан позивача характеризується станом неспокою, емоційної напруженості, відчуттям виснаженості ресурсів, відчуття образи.

Психологічний аналіз ситуації, яка розглядається, показав, що саме по даній справі - судове рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо обрання запобіжного засобу у вигляді тримання під вартою завдали значного тиску та ураження особистим інтересам та провідним цінностям позивача, що для його особистості є надзвичайно значимим. Указане безпосередньо зумовило погіршення його психологічного комфорту та фізичного благополуччя.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановленосудом першоїінстанції, 20 травня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо кримінального провадження № 42020042630000201, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України.

07 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/3170/21 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Хоржевського Д.Д., в рамках кримінального провадження № 42020042630000201 від 28.05.2020 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06 грудня 2021 року по 04 лютого 2022 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 скасовано, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04 лютого 2021 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що кримінальне провадження № 42020042630000201 наразі перебуває на стадії судового розгляду в суді першої інстанції Жовтневого районного суду місті Дніпропетровська, справа № 201/5200/22, станом на час ухвалення рішення, справа не розглянута.

Згідно висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17 листопада 2023 року, ситуація, що досліджувалася за справою є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). За умов ситуації, що досліджується у справі, тримання під вартою, ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода. Встановити можливий розмір грошової компенсації на час проведення дослідження не є можливим (а.с.119-125).

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що він був підданий незаконному державному примусу шляхом обмеження волі у спосіб тримання під вартою у спеціалізованій державній установі зі спеціальним режимом у період з 07 грудня 2021 року по 29 грудня 2021 року, загалом 23 дні, чим позивачу, у зв`язку зі зміною нормального життєвого ритму, нормальних життєвих в`язків, спричинено моральну шкоду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд виходив з того, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не знайшли свого підтвердження належними доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

За змістом положень ч.2ст.1176 ЦК України, правона відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Особа має право на відшкодування такої шкоди внаслідок подій наведених у ч.1 ст.1 та випадках, визначених ч.1ст.2Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної(немайнової)шкоди, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порядок відшкодування моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.

За нормамист.1176 Цивільного кодексу України,шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановленіст.ст.1166-1167 ЦК України,а також п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року).

Статтеюст.56 Конституції Українивизначено, щокожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2ст.1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Процедура застосування даного закону врегульована Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року.

Відповідно до п.1 ч.1ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», згідно положень цьогоЗаконупідлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (стаття 2 Закону).

В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачено, що громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Статті3та4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»закріплюють, що у наведених вст.1 цього Законувипадкахгромадянинові відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За змістом п.2 ч.2ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Згідно ч.1 ст.3Конституції України,людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.5, 6ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»встановлено нижчу межу розміру місячного відшкодування моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Позивач зазначає, що незаконними діями та рішеннями суду йому завдано матеріальну та моральну шкоду, яку позивач оцінює в 1824994,80 грн.

Так, судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 07 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі № 210/3170/21 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Хоржевського Д.Д., в рамках кримінального провадження № 42020042630000201 від 28.05.2020 щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб починаючи з 06 грудня 2021 року по 04 лютого 2022 року.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2021 року ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 скасовано, застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 04 лютого 2021 року.

Також судом першої інстанції встановлено, що кримінальне провадження № 42020042630000201 наразі перебуває на стадії судового розгляду в суді першої інстанції Жовтневого районного суду місті Дніпропетровська, справа № 201/5200/22, станом на час ухвалення рішення, справа не розглянута, тому колегія суддів, враховуючи наведені вище норми закону, повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, позивач ОСОБА_1 перебуває у статусі обвинуваченого по кримінальному провадженню № 42020042630000201 від 20 травня 2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України, ч. 1 ст. 366 КК України. Доказів, що відносно позивача ухвалено виправдувальний вирок, закрито кримінальне провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, позивачем надано не було.

Крім того позивачем не надано доказів на підтвердження перенесених ним душевних страждань, погіршення стану здоров`я, порушення нормальних життєвих зав`язків та стосунків з оточуючими, а також не зазначено з яких саме міркувань він виходив при визначенні розміру моральної шкоди у сумі 1 824 994, 80 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем, заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України, є процесуальним обов`язком позивача.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції наданих сторонами доказів.

Так, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ухвала слідчого судді могла б відповідати передбаченому порядку діяльності суду в подібних справах виключно у разі, коли слідчим суддею було б правильно застосовано норми КПК України, в тому числі п. 3 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, що в спірній ситуації відсутнє, що констатовано апеляційним судом та свідчить про незаконність ухвали слідчого судді, яка є скасованою у встановленому порядку, не є достатньою правовою підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, наявність якої позивачем не доведена.

При цьому колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3119-23 від 17 листопада 2023 року, оскільки суд надав оцінку вказаному висновку експерта, про що зазначено в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доводи апеляційної скарги, в їх сукупності, зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимогст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, постановив ухвалу, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діє адвокат Громов Юліан Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2024 року.

Головуючий:

Судді: