Ухвала

від 20.08.2024 по справі 2-1220/2009

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 6/537/116/2024

Справа № 2-1220/2009

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2024 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі головуючого судді Дядечка І.І., за участі секретаря судового засідання Чигирин Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про визначення частки майнаборжника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

установив:

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду з поданням згідно якого просить суд постановити ухвалу, якою визначити частку боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 1/3 частини.

Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. на виконанні перебуває виконавче провадження № 58401839 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1220/2009, виданого 04.11.2009 Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рехау» заборгованості в сумі 433 744 грн, 1700 грн сплаченого судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. Станом на день звернення до суду з цим поданням загальна заборгованість боржника за виконавчим документом складає 387 040,86 грн. На виконання приписів ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження № 58401839 від 18.02.2019 та інші документи виконавчого провадження направлені боржнику на адресу, яка вказана у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_2 . Проте, боржник не отримав поштового відправлення. Згідно відповіді Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради відомості щодо реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 відсутні. З метою перевірки майнового стану боржника мною здійснювались виходи за можливими адресами проживання боржника. При виході за адресами встановлено, що боржник за ними не проживає, місце проживання невідоме, про що було складено відповідні акти від 17.07.2019 та 23.07.2019. Все вищезазначене встановлено ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31.10.2019 у справі № 524/7739/19 про розшук боржника. Національної поліції, відповідно до відомостей з ДМС України боржник не зареєстрував своє місце проживання. Відповідно до інформації з ДРАЦС відомості про смерть боржника відсутні. Після відкриття виконавчого провадження було проведено перевірку майнового стану боржника, в ході проведення якої було встановлено, що боржнику на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 10.12.1996. Іншими співвласниками зазначеної квартири є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Водночас, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та його частину у вищезазначеній квартирі успадкувала ОСОБА_3 , про що державним нотаріусом першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Мусієнко Т.О. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.10.2015 за реєстр. № 3-856 та проведено державну реєстрацію частки померлого за ОСОБА_3 . Заявник зазначив, що боржником ОСОБА_1 було подано нотаріусу нотаріально посвідчену заяву, в якій останній висловив згоду з тим, що 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Отже, беручи до уваги те, що право часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 визначено лише щодо частки померлого ОСОБА_2 , тому виникла необхідність у визначенні судом частки майна боржника ОСОБА_1 у майні, яким він володіє спільно з іншою особою. Враховуючи вже визначену частку померлого ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини, виходячи з приписів цивільного законодавства, частки співвласників, які станом на сьогодні залишилися не визначеними у спільній сумісній власності, а саме частки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 є рівними. Відповідно, частка боржника ОСОБА_1 у вказаному майні підлягає визначенню судом у розмірі 1/3 частини.

В судове засідання приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, завчасно подав до суду заяву відповідно до якої просить судове засідання проводити без його участі, подання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у передбаченому законодавством порядку.

Представник стягувача ТОВ «Рехау» не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

У відповідності до ч. 2ст. 443 ЦПК України неявкаучасників не є перешкодою для вирішення питання провизначення частки майнаборжника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Вивчивши подання та матеріали подані в його обґрунтування, суд дійшов таких висновків.

Відповідно дост. 124 Конституції, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Судом встановлено,що 04.11.2009року Крюківськийрайонний судміста КременчукаПолтавської області був виданий виконавчий лист по справі №2-1220/2009 про стягнення з ОСОБА_4 та Малого приватного підприємства «ДекорС» в солідарному порядку на користь підприємства ТОВ «Рехау» заборгованість в сумі 433 744 грн, 1700 грн сплаченого судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Як вбачається з постанови приватного виконавця Скрипника В.Д. від 18.02.2019, останнім було відкрито виконавче провадження № 58401839 з приводу виконання виконавчого листа № 2-1220/2009, виданого 04.11.2009 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_4 , Малого приватного підприємства «ДекорС» в солідарному порядку на користь підприємства ТОВ «Рехау» заборгованість в сумі 433 744 грн, 1700 грн сплаченого судового збору та 30 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

З матеріалів подання ввстановлено, що приватним виконавцем вживались заходи щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1220/2009, що підтверджується ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 31.10.2019, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було оголошено в розшук.

Відповідно до ч. 1ст. 18ЗУ "Провиконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 6ст.48ЗУ "Провиконавче провадження" передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно ч. 1-2ст.50ЗУ "Провиконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.

З свідоцтва про право власності на житло, виданого 06.12.1996 року та зареєстрованого в реєстровій книзі за №В-1/34 начальником Кременчуцького міжміського бюро технічної інвентаризації ОСОБА_5 вбачається, що боржнику ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Як встановлено в судовому засіданні, після смерті ОСОБА_2 03.07.2014 року, ОСОБА_3 15.10.2015 звернулась до Першої кременчуцької державної нотаріальної контори з заявою відповідно до якої просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки вона є спадкоємцем після померлого.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 15.10.2015, зареєстрованої в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ, вбачається, що остання зазначила, що на день смерті ОСОБА_2 в останнього залишилось майно, що складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Також, ОСОБА_3 вказала, що вона є співвласником у сумісній власності зазначеної квартири й визнає частку померлого у вищезазначеній квартирі у розмірі №1/3 частки.

З заяви боржника ОСОБА_1 від 06.10.2015, яка зареєстрована приватним нотаріусом міського нотаріального округу Крпеян Л.Р. за № 572, вбачається, що боржник погодився з тим, що 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_2 .

На підставі вищезазначених документів державним нотаріусомПершої Кременчуцькоїдержавною нотаріальноїконтори МусієнкоТ.О.було заведеноспадкову справу№318/2014та видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі №3-856,

З вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом вбачається, що спадкоємцем 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Відповідно до з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №382529098, сформованої 12.06.2024, вбачається, що 1/3 частини квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номер: 3-856, виданого 15.10.2015 року державним нотаріусом Першої Кременчуцької державною нотаріальної контори Мусієнко Т.О., на праві власності належить ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене,судом встановлено,що боржник ОСОБА_1 є співвласникомквартири квартири АДРЕСА_1

Частки співвласників вищевказаного майна не визначені, що унеможливлює подальшу реалізацію майна боржника з метою виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 6ст.52Закону України"Провиконавче провадження" у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідност. 443 ЦПК України,питанняпро визначеннячасткимайна боржникаумайні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Частиною 1 ст.356ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно дост.357ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Положеннямистатті 368 ЦК Українивизначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Питання звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, регулюєтьсястаттею 371 ЦК України, згідно з якою кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленомустаттею 366 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 370Цивільного кодексу України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

У пунктах 28 і 29постанови від 15.01.2020 року у справі N 367/6231/16-ц Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі N 822/1154/16(провадження N К/9901/8843/18), зробила такий правовий висновок: поняття "визначення частки" і "виділення частки в натурі" є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону про ВП 1999 (частина шостастатті 48 Закону України "Про виконавчепровадження" в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року по справі N 464/2227/17 зазначив, що, задовольняючи подання державного виконавця провизначення частки майнаборжника, яким він володіє спільно з іншими особами, суд першої інстанції правомірно виходив з того, щовизначення частки майнаборжника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з нього боргу. Визначення частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Отже, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення боргу з боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику або заінтересованій особі прав на житло, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що задля ефективного примусового виконання виконавчого листа №2-1220/2009 та захисту інтересів стягувача, визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності є необхідним заходом, з огляду на те, що задоволення судом подання не порушує прав іншого співвласника майна, оскільки за ним залишається право на квартиру, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. та вважає за необхідне йогозадовольнити.

Керуючись ст.76-82, 89, 353-355, 443 ЦПК України, ст.356, 357, 366, 368, 370, 371 ЦК України,Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

постановив:

Подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про визначення частки майнаборжника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задовольнити.

Визначити, що частка майна боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у квартирі АДРЕСА_1 , якою він володіє спільно з іншими особами, складає 1/3 частки.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 20.08.2024.

Суддя І.І. Дядечко