Постанова

від 07.08.2024 по справі 910/11443/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа№ 910/11443/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Качкурова С.В.

від відповідача: Пальчик В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023, повний текст якого складено та підписано 19.03.2024

у справі № 910/11443/23 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України"

про стягнення 4 609 699,84 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України" про стягнення 4 609 699,84 грн, які складаються з 3483313,52 грн. основного боргу,744 379,33 грн. пені, 174 165,68 грн. штрафу, 44 662,76 грн. процентів річних та 163 178,55 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги, з посилання на ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 230, 231 ГК України, обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами Договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 520306 від 21.06.2018 року та Угоди № Р-520306/2022/11 про реструктуризацію заборгованості від 15.11.2022 року в частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, штраф, проценти річних та втрати від інфляції.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що заявлена до стягнення позивачем сума основного боргу у розмірі 3 483 313,52 грн. не відповідає вартості фактично спожитої відповідачем теплової енергії, оскільки позивачем при здійсненні нарахування необґрунтовано застосовано тарифи «для інших споживачів» до всієї опалювальної площі готелю, в той час як відповідно до Додаткової угоди від 27.02.2023 року до Договору сторонами було змінено порядок нарахування за опалення, вентиляцію та за гаряче водопостачання.

Також відповідач зазначає про безпідставність нарахування позивачем штрафу та пені з огляду на положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 530-ІХ.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/11443/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 3 483 313,52 грн основного боргу, 744 379,33 грн пені, 44 662,76 грн процентів річних, 137 830,54 грн втрат від інфляції, 174 165,68 грн штрафу та 68 765,28 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань з оплати заборгованості за спожиту теплову енергію згідно Договору та Угодою про реструктуризацію, що є підставою для стягнення суми основного боргу, штрафних санкцій (штрафу, пені), процентів річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги в цій частині частково доведені позивачем. Здійснивши відповідний перерахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог, а саме в частині стягнення пені в сумі 744 379,33 грн та штрафу в сумі 174 165,68 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

А саме апелянт посилається на те, що він є споживачем за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, тому на спірні відносини розповсюджується дія Закону «Про житлово-комунальні послуги». Водночас дія норми, яка передбачає стягнення пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги (ч.1 ст. 26 цього Закону) зупинена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №533-Іх, який набрав чинності 18.03.2020. Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Короткий зміст заперечень позивача

Відповідач з апеляційною скаргою не погодився посилаючись на те, що відповідач на підставі укладеного з позивачем Договору постачання (купівлі-продажу) теплової енергії отримував теплову енергію як товарну продукцію, отже він не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 10.04.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Після дослідження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 258, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у розмірі 20 667,30 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

21.05.2024 апелянт подав докази сплати судового збору - платіжну інструкцію №1985 від 20.05.2024 на суму 20 667,30 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 поновлено Державному підприємству "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/11443/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/11443/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 24.06.2024. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 17.06.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 17.06.2024. Явка учасників справи не визнана обов`язковою. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/11443/23 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

24.06.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 07.08.2024.

Явка представників учасників справи

Представник відповідача в судовому засіданні 07.08.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені та штрафу скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні 07.08.2024 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.06.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (позивач у справі, енергопостачальна організація за договором) та Державним підприємством «Готельний комплекс «Київ» Управління справами Апарату Верховної Ради України (відповідач у справі, абонент за договором) укладено Договір № 520306 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 Договору).

Розділами 2-9 Договору сторони погодили зобов`язання та права сторін, порядок обліку теплової енергії, відповідальність, форс-мажор, термін дії договору тощо.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.5 Договору).

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення за один місяць до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення Договору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вказаний Договір був автоматично пролонгованим на 2019-2023 роки у відповідності до пункту 8.5 Договору.

Відповідно до пункту 9.10 Договору між сторонами підписано Додатки 1-9 до Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

26.02.2021 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони домовились викласти додатки № 1 Обсяги постачання теплової енергії абоненту», № 3 «Тарифи на теплову енергію», №5 «Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», № 6 «Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», №9 «Довідка про теплові навантаження» у новій редакції.

26.12.2021 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до Договору, відповідно до якої сторони домовились викласти додатки №1 «Обсяги постачання теплової енергії абоненту», № 3 «Тарифи на теплову енергію» у новій редакції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з постачання теплової енергії, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію без будь - яких зауважень.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію, яку поставлено до будівлі готелю за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 26/10,станом на 01.11.2022 року у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 4 316 072,53 грн.

15.11.2022 між сторонами укладено Угоду № Р-520306/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.06.2018 року №520306 (далі - Угода про реструктуризацію), відповідно до умов пункту 1 якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП «Київтеплоенерго» за Договором від 21.06.2018 року №520306 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2022 року у загальній сумі 4 316 072,52 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 2 Угоди про реструктуризацію споживач зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 цієї Угоди суму заборгованості протягом листопада 2022 року - квітня 2023 року щомісячними сплатами згідно з Додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

Зокрема, сторонами узгоджено та підписано Графік погашення заборгованості до Угоди про реструктуризацію на загальну суму 4 316 072,53 грн., відповідно до якого відповідач мав сплатити: 719 345,43 грн. в листопаді 2022 року, а також по 719 345,43 грн. в період з грудня 2022 року - квітень 2023 року (включно).

Згідно з пунктом 3 Угоди про реструктуризацію споживач разом зі сплатою суми, зазначеної у пункті 1 цієї угоди, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.06.2018 року № 520306.

Відповідно до пункту 9 Угоди про реструктуризацію ця Угода є невід`ємною частиною договору від 21.06.2018 року № 520306 на постачання теплової енергії у гарячій воді. Угода діє до 30.04.2023 року (пункт 10 Угоди).

Проте, в порушення вимог ч.1 ст. 530 ЦК України відповідач не виконав умови Договору та Угоди про реструктуризацію. Судом першої інстанції встановлено, що за період з листопада 2022 року по квітень 2023 року загальна заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за Угодою про реструктуризацію (з урахуванням здійсненого позивачем коригування нарахувань за Угодою у бік зменшення у розмірі 832 759,01 грн.) становить 3 483 313,52 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу та інфляційних втрат відповідачем не оскаржено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування та стягнення неустойки

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

У справі що розглядається, відповідно до Угоди № Р-520306/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.06.2018 року №520306 сторони домовились, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне виконання) Угоди, остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває права вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним Угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за Угодою (пункт 8 Угоди про реструктуризацію).

Враховуючи те, що відповідач в порушення умов Угоди про реструктуризацію та графіку погашення заборгованості не здійснив у строк до 25.11.2022 року перший черговий платіж у сумі 719 345,43 грн., отже відповідно до умов пункту 9 Угода про реструктуризацію вважається розірваною в односторонньому порядку та, відповідно, позивач набув право вимоги всієї несплаченої відповідачем частини боргу в розмірі 3 483 313,52 грн., а також право нараховування неустойки, 3% річних та інфляційної складової боргу з 26 листопада 2022 року.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення неустойки колегія суддів вважає помилковими та зазначає, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" під житлово-комунальними послугами розуміється результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ).

Отже, оскільки відповідач на підставі укладеного з позивачем Договору постачання (купівлі-продажу) теплової енергії отримував теплову енергію як товарну продукцію, він не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

В контексті викладеного колегія суддів відхиляє як помилкові посилання апелянта на те, що він є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг як «колективний споживач» за договором № 520306 від 21.06.2018 на постачання теплової енергії у гарячій воді, тому на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Суд першої інстанції також правильно застосував підпункт 1.5.1 пункту 1.5 рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 року «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого передбачено: у сфері надання комунальних послуг рекомендувати виробникам та/або надавачам комунальних послуг (у тому числі послуг з газопостачання та з розподілу природного газу, постачання електричної енергії та послуг з її розподілу, перетікання реактивної електричної енергії, постачання теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тощо) щодо підприємств, установ та організацій усіх форм власності (крім тих, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України або бюджету міста Києва), залучених до програм і заходів у сферах національного спротиву, оборони, забезпечення громадського порядку, правопорядку та громадської безпеки, охорони здоров`я та медичного забезпечення, забезпечення продовольчої безпеки не здійснювати: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за такі послуги, суд зазначає, що положення вказаного пункту рішення носять виключно рекомендаційний характер та не стосуються підприємств та установ, що фінансуються за рахунок Державного бюджету України.

Отже, положення вказаного рішення Київської міської ради №4551/4592 від 30.03.2022 року щодо не нарахування штрафних санкцій також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін.

Колегією суддів також надано правовий аналіз положенням пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року, відповідно до яких до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. В цій частині доводів апелянта колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення зазначеної постанови стосується виключно населення, а не юридичних осіб, а тому також не можуть бути застосовані до спірних правовідносин з огляду на склад їх учасників та правовий статус відповідача як суб`єкта господарювання та юридичної особи, яка не відноситься до категорії «населення».

Розмір стягнутої з відповідача неустойки відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 744 379,33 грн пені та174 165,68 грн штрафу обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.

В іншій частині рішення суду відповідачем в порядку апеляційного провадження не оскаржено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/11443/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 21.08.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков