Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/11443/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11443/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Качкурової С. В. (адвоката),

відповідача - Пальчика В. Л. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 (колегія суддів: Корсак В. А. - головуючий, Алданова С. О., Євсіков О. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 (суддя Селівон А. М.) у справі

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України"

про стягнення 4 609 699,84 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі - ДП "Готельний комплекс "Київ") про стягнення 4 609 699,84 грн, які складаються із 3 483 313,52 грн основного боргу, 744 379,33 грн пені, 174 165,68 грн штрафу, 44 662,76 грн процентів річних та 163 178,55 грн втрат від інфляції.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, КП "Київтеплоенерго" посилалося на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.06.2018 № 520306 (далі - договір від 21.06.2018 № 520306) та угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 про реструктуризацію заборгованості (далі - угода від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11) у частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 910/11443/23, позовні вимоги КП "Київтеплоенерго" задоволено частково.

Вирішено стягнути з ДП "Готельний комплекс "Київ" на користь КП "Київтеплоенерго" 3 483 313,52 грн основного боргу, 744 379,33 грн пені, 44 662,76 грн процентів річних, 137 830,54 грн втрат від інфляції, 174 165,68 грн штрафу та 68 765,28 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції встановив, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 21.06.2018 № 520306 в частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію станом на 01.11.2022 у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 4 316 072,53 грн. Як установив суд першої інстанції, між позивачем та відповідачем було укладено угоду від 21.06.2018 № Р-520306/2022/11, відповідно до якої споживач визнав та підтвердив заборгованість перед КП "Київтеплоенерго" за договором від 21.06.2018 № 520306 станом на 01.11.2022 у загальній сумі 4 316 072,52 грн з ПДВ. Оскільки відповідачем оплата поставленої теплової енергії у гарячій воді в строки, передбачені договором від 21.06.2018 № 520306 та угодою від 21.06.2018 № Р-520306/2022/11, здійснена не була, тому суд першої інстанції виснував, що заборгованість відповідача за угодою від 21.06.2018 № Р-520306/2022/11 (станом на 01.05.2023) становить 3 483 313,52 грн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач із порушенням умов угоди від 21.06.2018 № Р-520306/2022/11 та графіку погашення заборгованості не здійснив у строк до 25.11.2022 перший черговий платіж у сумі 719 345,43 грн, тому зазначив, що відповідно до умов пункту 9 угоди від 21.06.2018 № Р-520306/2022/11 ця угода вважається розірваною в односторонньому порядку і позивач набув право вимоги всієї несплаченої відповідачем частини боргу в розмірі 3 483 313,52 грн, а також право на нарахування пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу з 26.11.2022. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Як зазначив суд першої інстанції, відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що сума заборгованості в розмірі 3 483 313,52 грн, стягнення якої є предметом позову, не відповідає вартості фактично спожитої теплової енергії, оскільки позивачем при здійсненні нарахування відповідачу за теплову енергію необґрунтовано застосовано тарифи, встановлені виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 13.10.2021 № 2145 для "інших споживачів" у розмірі 2162,24 грн без ПДВ, натомість підлягають застосуванню тарифи "для бюджетних установ", які становлять 2041,68 грн без ПДВ. Як зазначив суд першої інстанції, відповідач наголошував, що 28.03.2018 між ДП "Готельний комплекс "Київ" (орендодавець) та Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України (орендар) було укладено договір № 92 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого Управління справами Апарату Верховної Ради України, яке є державною бюджетною установою, орендує частину території готелю "Київ" площею 1212,5 м2, тому на таку орендовану опалювальну площу розповсюджується тариф "для бюджетних установ".

Суд першої інстанції зазначив, що згідно з умовами договору від 21.06.2018 № 520306, зокрема додатку № 3, розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для споживачів категорії "інші споживачі", відтак, суд дійшов висновку, що нарахування оплати за спожиту теплову енергію за договором від 21.06.2018 № 520306 здійснюється виключно згідно із зазначеним тарифом. При цьому застосування при розрахунку вартості теплової енергії, яка поставляється за вказаним договором відповідачу, будь-яких інших тарифів, окрім тих, які були встановлені уповноваженими органами для КП "Київтеплоенерго", умовами договору від 21.06.2018 № 520306 не передбачено.

Суд першої інстанції також установив, що умовами укладеного між сторонами договору від 21.06.2018 № 520306 не передбачено права чи обов`язку позивача самостійно встановлювати, змінювати чи здійснювати перерахунок тарифів на послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цим договором.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором від 21.06.2018 № 520306 та угодою від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів про погашення заборгованості відповідач суду не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 483 313,52 грн за вказаним договором від 21.06.2018 № 520306 підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції зазначив, що за результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, штрафу та процентів річних у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати спожитої теплової енергії за договором від 21.06.2018 № 520306, їх розмір відповідає вимогам цивільного законодавства та умовам договору від 21.06.2018 № 520306, є арифметично правильним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 744 379,33 грн пені, 174 165,68 грн штрафу, 44 662,76 грн процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд першої інстанції також зазначив, що за результатами перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення втрат від інфляції встановлено, що їх розмір становить 137 830,54 грн втрат від інфляції, отже, є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 163 178,55 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі, визначеній судом, а саме: 137 830,54 грн інфляційних втрат.

2.3. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із судовими рішеннями, ДП "Готельний комплекс "Київ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 в частині стягнення з ДП "Готельний комплекс "Київ" 744 379,33 грн пені та 174 165,68 грн штрафу, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 910/11443/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП "Київтеплоенерго" до ДП "Готельний комплекс "Київ" у частині стягнення 744 379,33 грн пені та 174 165,68 грн штрафу.

3.2. ДП "Готельний комплекс "Київ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, тому на нього не поширюються положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

ДП "Готельний комплекс "Київ" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 1 Закону України "Про теплопостачання" та частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у подібних правовідносинах щодо поширення на юридичних осіб, які уклали договір на постачання теплової енергії, дії Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Скаржник також зазначає, що не сформовано висновок Верховного Суду щодо питання віднесення до категорії "колективний споживач" юридичних осіб, які уклали договір на постачання теплової енергії, в контексті статті 1 Закону України "Про теплопостачання" та частини 1 статті 1, частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". ДП "Готельний комплекс "Київ" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування до споживачів теплової енергії, які не відносяться до категорії "населення", підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

3.3. КП "Київтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 910/11443/23 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Готельний комплекс "Київ" - без задоволення. Позивач вважає, що на відповідача не поширюються положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" у частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, оскільки за змістом цього Закону він спрямований на економічний та соціальний захист населення на період карантину. Крім того, КП "Київтеплоенерго", посилаючись на положення чинного законодавства, зокрема, Житлового кодексу УРСР, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про туризм", вважає, що відповідач отримував теплову енергію як товарну продукцію, приміщення готельного комплексу не є об`єктом житлової нерухомості, тому відповідач не є колективним споживачем поставленої теплової енергії за визначенням, наведеним у Законі України "Про житлово-комунальні послуги".

3.4. ДП "Готельний комплекс "Київ" направило 11.11.2027 відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій зазначає про необґрунтованість аргументів позивача.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємство, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

4.2. Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установах та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за регульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

З 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснюється КП "Київтеплоенерго".

4.3. 21.06.2018 між КП "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація за договором) та ДП "Готельний комплекс "Київ" (абонент за договором) укладено договір № 520306 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 цього договору).

4.4. Розділами 2- 9 договору від 21.06.2018 № 520306 сторони погодили зобов`язання та права сторін, порядок обліку теплової енергії, умови відповідальності, термін дії договору тощо.

4.5. Пунктом 8.1 договору від 21.06.2018 № 520306 визначено, що вказаний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2018.

4.6. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункт 8.5 договору від 21.06.2018 № 520306).

4.7. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів про письмове повідомлення за один місяць до закінчення терміну дії цього договору однією із сторін іншої сторони про припинення договору, договір від 21.06.2018 № 520306 був автоматично пролонгований на 2019- 2023 роки відповідно до пункту 8.5 цього договору.

4.8. Крім того, відповідно до пункту 9.10 договору від 21.06.2018 № 520306 між сторонами підписано додатки № № 1- 9 до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

4.9. 26.02.2021 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору від 21.06.2018 № 520306, відповідно до якої сторони домовились викласти у новій редакції додатки № 1 "Обсяги постачання теплової енергії абоненту", № 3 "Тарифи на теплову енергію", № 5 "Схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", № 6 "Акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін", № 9 "Довідка про теплові навантаження".

4.10. 26.12.2021 між позивачем та відповідачем також укладено додаткову угоду до договору від 21.06.2018 № 520306, відповідно до якої сторони домовились викласти у новій редакції додатки № 1 "Обсяги постачання теплової енергії абоненту", № 3 "Тарифи на теплову енергію".

4.11. Зазначений договір від 21.06.2018 № 520306 та додатки до нього підписано представниками енергопостачальної організації та абонента, скріплено печатками сторін.

4.12. Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору від 21.06.2018 № 520306 енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

4.13. Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 договору від 21.06.2018 № 520306 абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії щодо кожного параметра в обсягах, які визначені в додатку № 1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

4.14. Додатком № 1 до договору від 21.06.2018 № 520306 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту, які в редакції додаткової угоди від 26.12.2021 складають приблизно Q рік - 1500,00 Гкал/рік, орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, чинних на момент укладення договору від 21.06.2018 № 520306, становить 3 892 032,00 грн, включаючи ПДВ.

4.15. Згідно з додатком № 6 до договору "Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (в редакції додаткової угоди від 26.02.2021) межею балансів належності, відповідальності за технічний стан та експлуатацію теплових мереж, теплового обладнання є: 1) між КП "Київтеплоенерго" та ДП "Готельний комплекс "Київ" - зовнішня стінка ТК - 828/7-3 з боку абонента; 2) обладнання ІТП за адресою: вул. Грушевського, 26/1 перебувають на балансі ДП "Готельний комплекс "Київ".

4.16. Згідно з пунктом 4 додатку № 1 до договору від 21.06.2018 № 520306 (в редакції додаткової угоди від 26.12.2021) дата зняття абонентом показників приладів обліку (формується шляхом зняття архівних показань з приладів обліку за допомогою програмного забезпечення) - до 22 числа поточного місяця; надання звіту у Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волошська, 42, не пізніше 25 числа. За відсутності звіту у встановлений термін розрахунок виконується згідно з договірними навантаженнями.

4.17. Відповідно до пункту 5 додатку № 4 до договору від 21.06.2018 № 520306 "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонент щомісяця з 12 до 15 числа самостійно отримує в Центрі обслуговування клієнтів за адресою: вул. Волоська, 42, облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період; акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в Центр обслуговування клієнтів); акт виконаних робіт.

4.18. Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі від 21.06.2018 № 520306 кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця або оформлює договір про заставу майна згідно із Законом України "Про заставу" як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2 додатку № 4 до договору від 21.06.2018 № 520306).

4.19. Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 договору від 21.06.2018 № 520306 абонент зобов`язаний виконувати умови та порядок оплати в обсягах та в терміни, які передбачені в додатку № 4 до цього договору.

4.20. Згідно з пунктом 1 додатку № 3 до договору від 21.06.2018 № 520306 "Тарифи на теплову енергію" (в редакції додаткової угоди від 26.12.2021) розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 13.10.2021 № 2145, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ, та становлять для опалення, гарячого водопостачання - 2162,24 грн / Гкал.

Пунктом 3 вказаного додатку № 3 передбачено, що можливе змінення тарифів у період дії договору від 21.06.2018 № 520306.

4.21. Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що обов`язок зі своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатках № 3, № 4 до договору від 21.06.2018 № 520306, передбачений підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 цього договору.

4.22. Суд першої інстанції зазначив, що, як стверджує позивач, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 21.06.2018 № 520306 у частині повної та своєчасної оплати за використану теплову енергію станом на 01.11.2022 у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 4 316 072,53 грн. Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді за спірний період до 01.11.2022 з боку відповідача до суду не надходило, докази про пред`явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання теплової енергії у гарячій воді, а також будь-які заперечення щодо повного та належного виконання КП "Київтеплоенерго" умов договору з боку відповідача відсутні. Доказів на підтвердження відключення від постачання теплової енергії будівлі готелю за адресою: м. Київ, вул. Грушевського 26/10, матеріали справи також не містять.

4.23. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що між позивачем та відповідачем 15.11.2022 укладено угоду № Р-520306/2022/11 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.06.2018 № 520306, відповідно до умов якої споживач визнає та підтверджує заборгованість перед КП "Київтеплоенерго" за договором від 21.06.2018 № 520306 на постачання теплової енергії у гарячій воді станом на 01.11.2022 у загальній сумі 4 316 072,52 грн з ПДВ.

4.24. Згідно з пунктом 2 угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 споживач зобов`язується сплатити зазначену у пункті 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2022 року - квітня 2023 року щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з договором від 21.06.2018 № 520306.

Зокрема, сторонами узгоджено та підписано Графік погашення заборгованості до угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 на загальну суму 4 316 072,53 грн, відповідно до якого відповідач мав сплатити: 719 345,43 грн в листопаді 2022 року, а також по 719 345,43 грн у період із грудня 2022 року до квітня 2023 року (включно).

Крім того, згідно з пунктом 3 угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 споживач разом зі сплатою суми, зазначеної у пункті 1 цієї угоди, зобов`язується у повному обсязі оплачувати поточне споживання згідно з договором від 21.06.2018 № 520306.

4.25. Сторони домовились, що в разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне виконання) угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11, вона втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває права вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф за невиконання ним цієї угоди у розмірі 5 % від суми непогашеної заборгованості за угодою (пункт 8 угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11).

4.26. Відповідно до пункту 9 угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 ця угода є невід`ємною частиною договору від 21.06.2018 року № 520306 і діє до 30.04.2023 (пункт 10 угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11).

4.27. За змістом наданої позивачем довідки про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплову енергію за договором від 21.06.2018 № 520306 за період з листопада 2022 року до квітня 2023 року загальна заборгованість відповідача за вказаний період за спожиту теплову енергію становить 5 104 927,89 грн, з яких: 3 483 313,52 грн - заборгованість за угодою від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 (з урахуванням здійсненого позивачем коригування нарахувань за угодою у бік зменшення в розмірі 832 759,01 грн) та 1 621 614,37 грн - поточна заборгованість відповідача за період із 01.11.2022 до 01.05.2023.

4.28. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача коштів: 3 483 313,52 грн основного боргу, 744 379,33 грн пені, 174 165,68 грн штрафу, 44 662,76 грн процентів річних та 163 178,55 грн втрат від інфляції.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги КП "Київтеплоенерго" про стягнення 3 483 313,52 грн основного боргу, 744 379,33 грн пені, 174 165,68 грн штрафу, 44 662,76 грн процентів річних та 163 178,55 грн втрат від інфляції у зв`язку з невиконанням умов укладеного між сторонами договору від 21.06.2018 № 520306 та угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 у частині своєчасної та повної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді.

Предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДП "Готельний комплекс "Київ" 744 379,33 грн пені та 174 165,68 грн штрафу.

5.4. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги КП "Київтеплоенерго", виходили з того, що відповідач із порушенням умов угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 та графіку погашення заборгованості не здійснив у строк до 25.11.2022 перший черговий платіж у сумі 719 345,43 грн, тому відповідно до умов угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 ця угода вважається розірваною в односторонньому порядку та позивач набув право вимоги всієї несплаченої відповідачем частини боргу, а також право нарахування неустойки, 3 % річних та інфляційної складової боргу з 26.11.2022.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки відповідач на підставі укладеного з позивачем договору від 21.06.2018 № 520306 постачання (купівлі-продажу) теплової енергії отримував теплову енергію як товарну продукцію, він не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, відтак на нього не поширюються норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

5.5. Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ДП "Готельний комплекс "Київ" 744 379,33 грн пені та 174 165,68 грн штрафу, ДП "Готельний комплекс "Київ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

ДП "Готельний комплекс "Київ", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.6. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач не є споживачем поставленої теплової енергії в контексті житлово-комунальної послуги для кінцевих споживачів, тому на нього не поширюються положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" в частині заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

ДП "Готельний комплекс "Київ" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування статті 1 Закону України "Про теплопостачання" та частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у подібних правовідносинах щодо поширення на юридичних осіб, які уклали договір на постачання теплової енергії, дії Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Скаржник також зазначає, що не сформовано висновок Верховного Суду щодо питання про віднесення до категорій "колективний споживач" юридичних осіб, які уклали договір на постачання теплової енергії в контексті статті 1 Закону України "Про теплопостачання" та частини 1 статті 1, частини 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". ДП "Готельний комплекс "Київ" вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування до споживачів теплової енергії, які не відносяться до категорії "населення", підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

5.7. Пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.8. Зміст наведеної норми права свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.9. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 та постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19.

5.10. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 916/1828/22, від 30.05.2023 у справі № 918/707/22, від 18.05.2023 у справі № 927/1177/21, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22.

5.11. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

5.12. Колегія суддів зазначає, що правовідносини між споживачами теплової енергії та постачальниками теплової енергії врегульовані Законом України "Про теплопостачання".

5.13. Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

5.14. Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").

Тобто, зазначеною нормою визначено, що теплова енергія як товар не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема, власниками приміщень у багатоквартирному будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 904/7024/17, на яку посилається скаржник.

5.15. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

5.16. Магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і споруд, що забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії до місцевої (розподільчої) теплової мережі;

Місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Отже, споживачем теплової енергії як товарної продукції в розумінні Закону України "Про теплопостачання" можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які використовують теплову енергію на підставі договору, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввід приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. З огляду на зазначене (за умови технічної можливості для приєднання внутрішньобудинкових мереж, теплоспоживчого устаткування до місцевої (розподільчої) теплової мережі) до споживачів теплової енергії належать, зокрема, власники / балансоутримувачі будинків (споруд), будинки яких приєднані до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22, від 09.04.2024 у справі № 908/710/23.

5.17. Натомість відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 цього Закону).

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (частина 3 статті 2 цього Закону).

5.18. Статтею 6 Закону України " Про житлово-комунальні послуги" визначено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

5.19. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Таким чином, споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" може бути власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника користувач об`єкта нерухомого майна, який отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з яким або від імені якого укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. При цьому до колективних споживачів належать лише юридичні особи, яка об`єднують споживачів у будівлі та укладають договори про надання комунальних послуг в інтересах цих осіб.

ДП "Готельний комплекс "Київ" не об`єднує споживачів у будівлі та не укладає договір про надання комунальної послуги в інтересах цих осіб, тому не може вважатися колективним споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги". З урахуванням наведеного доводи скаржника в цій частині колегія суддів вважає необгрунтованими.

5.20. Згідно з підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, за змістом цього Закону не здійснюється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

5.21. Водночас споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом (частина 4 статті 24 Закону України "Про теплопостачання").

5.22. Частинами 5, 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що в разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

5.23. У справі, яка розглядається, господарські суди установили, що предметом укладеного між сторонами договору від 21.06.2018 № 520306 є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору від 21.06.2018 № 520306 енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Як зазначили господарські суди, згідно з додатком № 6 до договору від 21.06.2018 № 520306 "Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (межею балансів належності, відповідальності за технічний стан та експлуатацію теплових мереж, теплового обладнання є: 1) між КП "Київтеплоенерго" та ДП "Готельний комплекс "Київ" - зовнішня стінка ТК - 828/7-3 з боку абонента; 2) обладнання ІТП за адресою: вул. Грушевського, 26/1, перебувають на балансі ДП "Готельний комплекс "Київ".

5.24. Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі укладеного договору від 21.06.2018 № 520306, а також угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11, згідно з якою сторони, зокрема, домовились, що в разі порушення споживачем умов цієї угоди КП "Київтеплоенерго" набуває права вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які відповідач зобов`язується оплатити, а також права вимоги штрафу за невиконання ДП "Готельний комплекс "Київ" цієї угоди у розмірі 5 % від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Угода від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11, якою сторони визначили порядок реструктуризації заборгованості станом на 01.11.2022 та яка містить умови щодо відповідальності за невиконання цієї угоди, укладена після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

5.25. Отже, оскільки ДП "Готельний комплекс "Київ" є суб`єктом господарської діяльності, який отримує теплову енергію для опалення (послуг з централізованого опалення), гарячого водопостачання (послуг централізованого постачання гарячої води) приміщення на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, а також з огляду на встановлені судами обставини укладення між сторонами цього спору угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11, на підставі якої позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач не звільняється від нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за фактично спожиту теплову енергію.

5.26. Крім того, відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

5.27. Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

5.28. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

5.29. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.30. Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

5.31. Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.32. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

5.33. Оскільки суди встановили, що відповідач порушив умови угоди від 15.11.2022 № Р-520306/2022/11 та графік погашення заборгованості, тому дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач набув право вимоги всієї несплаченої відповідачем частини боргу, а також право на нарахування, зокрема, неустойки - пені та штрафу.

При цьому колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.

5.34. Колегія суддів також зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Готельний комплекс "Київ" Управління справами Апарату Верховної Ради України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/11443/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак