Рішення

від 20.08.2024 по справі 134/1224/23

КРИЖОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/134/23/2024

Справа № 134/1224/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 серпня 2024 року Крижопільський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Лабая О.В.

за участю: секретаря судового засідання Цибуляк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля», третя особа: Приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотрона Степанівна, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на частки на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про:

- визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2019 року посвідченого приватним нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М.С. та зареєстрованому в реєстрі за № 359 виданої ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області недійсним;

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45569225 від 18.02.2019 прийняте приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М.С., щодо реєстрації права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на обов`язкову частку спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки земельної ділянки для ведення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами щодо наявності підстав для визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_2 в порядку ст.1241 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини за померлою ОСОБА_3 , він як її син мав право на обов`язкову частку в спадщині, як непрацездатна дитина спадкодавця. Враховуючу дану обставину просить скасувати державну реєстрацію права власності та визнати право власності на обов`язкову частку в розмірі на земельну ділянки для ведення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300.

Третя особа приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Питель М.С. 29.08.2023 року через канцелярію суду надала письмові пояснення, що 18.02.2019 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інші спадкоємці не зверталися і відповідно позивач, син покійної, ОСОБА_1 , пропустив 6-ти місячний термін, наданий законом для прийняття спадщини. Просить справу розглядати у її відсутність.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на адресу суду 23.08.23 року надіслало пояснення на позовну заяву, відповідно до якої заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування заперечень третя особа покликається на ту обставину, що позивач звернувся із позовною заявою із пропуском загальної позовної давності строком три роки, оскільки свідоцтво про право на спадщину видано за заповітом посвідчено 18.02.2019 року, а позивач знав та міг довідатись про даний факт.

Відповідач ОСОБА_2 через канцелярію суду 07.02.2024 року надала заяву про визнання позовних вимог щодо недійсності свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2019 року, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45569225 від 18.02.2019 та визнання за ОСОБА_1 права власності на обов`язкову частку спадщині, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частки земельної ділянки для ведення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.

Позивач та представник в судове засідання не з`явились, належним чином повідомленні, представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена, через канцелярію суду надала заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність.

Третя особа приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Питель М.С. в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлена про причини неявки не повідомила.

Представник третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлена про причини неявки не повідомив.

Представник третьої особа: Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» в судове засідання не з`явився, про час та дану судового засідання повідомлений належним чином, про причину неявки не повідомив.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , батько заначений ОСОБА_5 , мати заначено ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 виданого 24.05.1950 року.

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу від 18.02.2019 року за № 00022143393 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (прізвище після розірвання шлюбу ОСОБА_7 ) укладеного 20.07.1965 року номер актового запису 29 розірвано на підставі рішення Вінницького облнарсуду Вінницької області від 18.03.1965 року.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 , батько заначений ОСОБА_8 , мати заначено ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданого 29.06.1965 року.

Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 виданого 21.06.1965 року шлюб укладено між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 1927 року народження , після реєстрації одруження присвоєно прізвище чоловікові ОСОБА_10 , дружині ОСОБА_10 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 06.11.2018 року за № 00021375906 дошлюбне прізвище ОСОБА_11 д укладання шлюбу 09.07.1968 року, актовий запис 1964 із ОСОБА_12 є ОСОБА_13 , шлюб розірвано 15 січня 1988 року, номер актового запису 21.

Відповідно до свідоцтва про укладання шлюбу серія НОМЕР_4 виданого 31.10.1992 року шлюб укладено між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , після реєстрації одруження присвоєно прізвище чоловікові ОСОБА_15 , дружині ОСОБА_15 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 02 травня 2018 року виданого виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 серія НОМЕР_7 виданого Пенсійним фондом України 22.03.2017 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 є пенсіонером за віком.

18 жовтня 2010 року секретарем виконавчого комітету Соколівської сільської ради посвідчено заповіт Крижопільського району Вінницької області посвідчено заповіт ОСОБА_3 відповідно до якого все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що на день смерті буде належати і на що вона матиме право за законом, заповідає ОСОБА_2 .

Відповідно до поданої заяви до Приватного нотаріуса Крижопільського нотаріального округу Питель М.С. від 18.02.2019 року ОСОБА_2 повідомила, що на день смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, яка складається з земельної ділянки на території Соколівської сільської ради Крижопільського району, кадастровий номер 0521986200:03:002:0300.

В матеріалах копії спадкової справи на підтвердження права власності на спадкове майно ОСОБА_3 наявна копія Держаного акту на право власності на земельну ділянку від 24.01.2008 року серія ЯБ № 686421 відповідно якого ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 2.4686 га розташована на території Соколівської сільської ради Крижопільського районну Вінницької області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0521986200:03:002:0300, копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2018 року відповідно до якого земельна ділянка площею 2.4686 га, місце розташування Вінницької області, Крижопільський район Соколівська сільська рада із цільовим призначенням 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності приватна зареєстрована 30.12.2013 року.

Відомості про інше майно, що належало б померлій ОСОБА_3 в матеріалах спадкової справи відсутні, та відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.02.2019 року за № 156586200 та № 156586974 відсутні.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2019 року ОСОБА_2 є спадкоємницею ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво. Складається з: земельної ділянки № НОМЕР_8 , яка розташована на території території Соколівської сільської ради Крижопільського районну Вінницької області, яка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 686421 від 24 січня 2008 року, кадастровий номер земельної ділянки - 0521986200:03:002:0300, розмір земельної ділянки - 2,4686 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на земельну ділянку кадастровий номер 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва зареєстрована 18.02.2019 за ОСОБА_2 на праві приватної власності, розмір частки 1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.02.2019 року.

Судом встановлено, що місця проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 серія НОМЕР_9 виданого Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській обл. 19.05.2005 року.

Відповідно до копії довідок Соколівської сільської ради від 29.101.2018 року за № 1945 та за № 1946 встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 до дня своєї смерті була прописана та проживала в АДРЕСА_2 і членом її сім`ї є дочка: ОСОБА_2 - 1950 року народження.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті.

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Згідно із частиною третьою статті 75 Сімейного кодексу України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції станом на 27.12.2018 передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Відповідно до ч.2, 3 ст.1241 ЦК України до обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок), визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов`язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов`язкової частки у спадщині, обов`язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

Відповідно до частини першої статті 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з абзацами другим та третім п. 23 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч 1,2 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з абзацом третім п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 той зі спадкоємців, який має право на обов`язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов`язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У справі, суд встановили, що спадкоємець ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно не проживав із спадкодавцем ОСОБА_3 та впродовж шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не подавав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, що ним не заперечується.

Таким чином, ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку протягом 2018 - 2023 року не вчинив дій щодо прийняття спадщини та з часу її відкриття не заявив про свої спадкові права. Питання про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивач також не порушував.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не є особою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , суду приходить до висновку, що оспорюване свідоцтво право на спадщину за заповітом, яке видане 18.02.2019 року на його спадкові права не впливає та їх не порушує.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 463/579/18 (провадження № 61-11961св19).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.02.2019 року посвідченого приватним нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М.С

Також не підлягають задоволенню вимоги позову про скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, та визнання права власності на частки на земельну ділянку за позивачем, оскільки вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Щодо посилання представника третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про застосування позовної давності до позовних вимог позивача, оскільки що позивач звернувся із позовною заявою із пропуском загальної позовної давності строком три роки, оскільки свідоцтво про право на спадщину видано за заповітом посвідчено 18.02.2019 року, а позивач знав та міг довідатись про даний факт суд зазначає наступне

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи.

Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Таким чином суд не бере до уваги заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яка була заявлена Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, яка не була залучена до розгляду справи, як відповідач, а є третьою особою у справі.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 , з відповідною заявою до суду не зверталася.

Клопотань про залучення співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області позивачем не заявлялись.

Суд відмовляє у прийнятті заяв 07.02.2024 відповідачки ОСОБА_2 про визнання позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 у відповідно до ч 1,2 ст. 1272 ЦК України протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, та вважається таким, що не прийняв її, внаслідок чого заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позовних вимог позивача суперечить закону.

У відповідності д ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля», третя особа: Приватний нотаріус Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель Мотрона Степанівна, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності на частки на земельну ділянку - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547) місце знаходження 21027, м. Вінниця вул. Келецька, 63.

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля» (код ЄДРПОУ 33143011) місце знаходження 24600, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Крижопіль, вул. Порошенка О. Героя України, буд. 74А.

Суддя: