Ухвала

від 21.08.2024 по справі 149/1086/24

ХМІЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Справа № 149/1086/24

Провадження №1-кп/149/105/24

21.08.2024 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5

розглянувши клопотання прокурора Хмільницької окружної прокуратури про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 42023022330000037 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадежння № 42023022330000037 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання, в якому просить продовжити строк запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_4 на 2 місяці, яке мотивовано тим, що він обгрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечили щодо продовження запобіжного заходу, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Разом з тим, якщо у суд дійде висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді домашнього арешту, сторона захисту наполягає, що його загальний строк не може перевищувати граничний термін в шість місяців. Крім того, в разі задоволення клопотання просили зменшити кількість годин перебування під нічним домашнім арештом.

Представники потерпілих в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Вислухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення вказаного клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимогст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Таким чином суд враховує наявність обгрунтованого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кількох кримінальних правопорушень, тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , а також те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 95), його вік, те що він за місцем роботи характеризується позитивно, одружений. Оцінюючи наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, суд звертає увагу, що в ході судового розглядудоказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу (домашнього арешту в нічну пору доби з покладенням обов`язків) суду не надано. Крім того, не доведено можливість впливу, зокрема і тиску ОСОБА_4 , на свідків, ухилення його від суду, наміру виїхати з місця проживання, в тому числі за кордон. Випадків неявки ОСОБА_4 у судове засідання на виклик за час судового провадження не встановлено, обвинувачений у судових засіданнях послідовно наполягає на бажанні в суді довести свою невинуватість у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у КПК України. Обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ст. 194 КПК України).

Суд відхиляє доводи захисника про те, що строк шість місяців є граничним терміном для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, оскільки таке обмеження, у відповідності до ч. 6 ст. 181 КПК України , застосовується лише під час досудового розслідування.

Разом з тим, на підставі викладеного суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, однак прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що необхідним і достатнім запобіжним заходом для обвинуваченого ОСОБА_4 на даній стадії судового розгляду є запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`якзів.

Враховуючи встановлені обставини у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити частково, визначивши запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на ОСОБА_4 визначені обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 194, 314-316, 331 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу задовольнити частково.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,застосування запобіжного заходу, змінивши його на особисте зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії ухвали та покладені судом обов`язки - 2 місяці з дати оголошення ухвали суду - до 21.10.2024 року.

Контроль за виконанням ОСОБА_4 особистого зобов`язання покласти на прокурора.

Обвинуваченому ОСОБА_4 письмово під розпис повідомити покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуюча суддя ОСОБА_1