Рішення

від 21.08.2024 по справі 357/11077/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/11077/24

Провадження № 2-а/357/101/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Пустовій Ю. В.,

розглянувши адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни, третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

01.08.2024 ОСОБА_1 , яка діє через свого представника ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд» звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просить: визнати поважними причини пропуску та поновити строк на звернення до адміністративного суду з даним позовом; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00019994 від 27.05.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132, ч. 2 ст. 308 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивача судовий збір у розмірі 605,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.07.2024 ОСОБА_1 з онлайн банкінгу Приват24Бізнес стало відомо про накладення арешту на розрахунковий рахунок у сумі 18 969 грн. 00 коп. У подальшому з Єдиного реєстру боржників стало відомо про відкрите виконавче провадження № 75643120, де стягувачем є Державна служба України з безпеки на транспорті. З електронних матеріалів ВП № 75643120 довідалась про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АА № 00019994 від 27.05.2024. Позивач зазначає, що постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА №00019994 від 27.05.2024 ОСОБА_1 жодними засобами зв`язку не отримувала. А тому просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його. Згідно з постановою, складеною 27.05.2024р. старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В., 24.05.2024 о 21 год. 11 хв. за адресою М-02, км. 168+502, Сумська область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб Volvo FH 400, д.н.з. НОМЕР_1 , зазначено, що ОСОБА_1 допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених у п. 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8.113 % (3.245 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 т, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Позивач не погоджується зі змістом постанови та вважає її такою, що складена помилково, склад адміністративного правопорушення відсутній, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю. Автошлях М-02 (Кіпті Глухів Бачівськ) є автомобільним шляхом міжнародного значення на території України. Підпунктом б пункту 22.5 ПДР України встановлені обмеження фактичної маси для руху транспортних засобів та їх составів, а саме обмеження у 40 тон для трьохвісних автомобілів (тягачів) з двовісним або трьохвісним напівпричепом максимальне значення для автомобільних доріг державного значення, а також 44 т - для трьохвісних автомобілів (тягачів) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Постановою від 27.05.2024р. зафіксовані фактичні параметри ТЗ: кількість вісей 6 шт; спарені колеса 3 вісі, загальна маса 48050 кг. Однак не враховано, що трьохвісний напівпричіп TURBOS HOET д.н.з. НОМЕР_2 є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно гранична фактична маса становить 44 т, а не 40 т, як вказано в оскаржуваній постанові. Вказане стверджується відомостями зі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів СХЕ № 087281, СХЕ № 087278. Позивач вказує, що ні оскаржувана постанова, ні матеріали фотозвіту не містять належним чином зафіксованих фактів, яким саме транспортним засобом (напівпричепом) було вчинено правопорушення. Позивач зазначає, що для можливого притягнення її до відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП фактична вага її автомобіля з напівпричепом та з вантажем мала б перевищувати 46, 2 тони (44 т + 5%), а зафіксована в автоматичному режимі загальна маса транспортного засобу становить 43, 245 т, що виключає в її діях наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 1321 КУпАП. Також, позивач наголошує, що тотожний спір між позивачем та відповідачем щодо цього самого ТЗ та щодо тотожного складу правопорушення був вирішений Шостим апеляційним адміністративним судом у межах справи № 357/10612/23, так у постанові від 24.01.2024, апеляційний суд зробив такий висновок, що транспортний засіб VOLVO FH 400, д.н.з. НОМЕР_3 рухався із спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом TURBOS HOET реєстраційний номер НОМЕР_2 . Також з вказаних фотоматеріалів вбачається, що напівпричіп контейнеровоз перевозив саме контейнер. В той же час, спірна постанова містить інформацію, що кількості вісей зафіксованого транспортного засобу разом із причепом становить 6 (тобто використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), що свідчить про наявність підстав для застосування до транспортного засобу позивача обмежень максимальним навантаженням на рівні 44 тон. Також, позивач вказує на аналогічний розгляд справи № 357/5982/24, в якому рішенням від 28.06.2024 позов ОСОБА_1 було задоволено. Позивач стверджує, що перевезення контейнеру здійснювалось саме спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки Turbos Hoet модель OPL-ЗАТ-38-03ВSRM, ДНЗ НОМЕР_2 , який відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 є напівпричепом спеціалізованим контейнеровоз Е категорії CE, марки TURBOS HOET, модель OPL-ЗАТ-38-03ВSRM, повною масою 39000 кг.

Заперечуючи позовні вимоги, представник Державної служби України з безпеки на транспорті (далі відповідач №1), ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому вказано, що старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Дорошенко О. В., складено постанову серії АА № 00019994 від 27.05.2024, згідно з якою встановлено, що 24.05.2024 о 21 год 11 хв., за адресою М-02, км 168+502, Сумська обл., відповідальна особа ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу VOLVO FH 400, ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8.113% (3.245 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вищевказане правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою комплексного технічного засобу WIM 73, WAGA-WIM40, CRUA-04-VVE: свідоцтво про повірку підсистеми вагового контролю № 04/4652 чинний до 22.12.2024 року, свідоцтво про повірку підсистеми габаритного контролю № 1935 чинний до 22.12.2024 року, свідоцтво про повірку ідентифікації № 1934 чинне до 22.12.2024. Представник відповідача вказує, що здійснюючи перевезення вантажу із певними відхиленнями від встановлених нормативів, користувач транспортним засобом завідомо погоджується на перевищення встановлених вагових та габаритних параметрів транспортного засобу. Таке рішення призводить до негативної ситуації з автодорогами, оскільки перевезення вантажів із перевищення нормативних вагових та/або габаритних параметрів передусім пошкоджує дорожнє покриття, порушуючи його міцність та цілісність, що в подальшому спричиняє руйнування дорожнього полотна. Тобто, встановлення відповідних нормативів та притягнення до відповідальності за їх перевищення слугує превентивним та компенсаційним заходом, що в свою чергу підвищить безпеку руху на автодорогах та слугуватиме збереженню українських автошляхів.

Представник відповідача посилаючись на ч.2 ст. 286 КАС України зазначає, що позовну заяву подано з пропуском 10 денного строку, оскільки постанова серії АА № 00019994 винесена 27.05.2024р. та була скерована 28.05.2024 р. на адресу позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ( поштове відправлення № 0600268396753) у відповідності до вимог діючого законодавства України. Вказаний лист повернувся на адресу Укртрансбезпеки з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Представник відповідача№1 вважає, що оскаржувана постанова набрала законної сили 18.06.2024р. після отримання відправником повернутого поштового відправлення з позначкою про невручення у відповідності до статті 291 КУпАП. Оскільки штраф за постанову не було сплачено у визначений законом строк, а інформація щодо її оскарження до Укртрансбезпеки не надходила, вказана постанова була подана для примусового виконання до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ). Згідно з ч.2 ст.308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу. Враховуючи пропуски строку на оскарження постанови, представник відповідача просить залишити позовну заяву без розгляду, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Також, представник відповідача №1 заперечує твердження позивача щодо аналогічних справ № 357/10612/23, № 357/5982/24, оскільки зафіксовані адміністративні правопорушення містять самостійні склади, з огляду на різницю кожного в суб`єктивній стороні час, місце (відрізок дороги), обставини (перевищення загальної маси транспортного засобу), технічний засіб, яким зафіксовано правопорушення, а тому дана справа не може розглядатися за аналогією з іншою адже окреслює окреме правопорушення. Представник відповідача наголошує, що на момент виникнення спірних правовідносин форма постанови оновлена та викладена відповідно до наказу Міністерства інфраструктури № 324 від 14.05.2022. Відповідно до Додатка 1 до Інструкції № 512 в частині «Установив (-ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі має міститися інформація про марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу, яка вказана в оскаржуваній постанові, а саме інформація про тягач (до якого приєднаний причіп, що не може рухатись самостійно). В постанові фіксується саме марка, модель, державний номерний знак тягача, оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» причіп це транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем. Зважаючи на це в постанові зазначається саме інформація про тягач. Сторона відповідача просить врахувати скріншот робочого місця інспектора під час розгляду адміністративного правопорушення, з якого вбачається, що відповідачем визначено тип транспортного засобу із напівпричепом, тобто та обставина що тягач рухався із напівпричепом була досліджена та врахована. В свою чергу, постанова, яка оскаржується позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам вищезазначених нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно якої уповноваженою посадовою особою відповідача було встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП.

Представник відповідача №1 вказує, що під час вчинення правопорушення та винесення оскаржуваної постанови діяла нова редакція Порядку №1174 від 28.02.2024, тоді як позивач посилається на стару редакцію Порядку №1174. Сторона відповідача №1 заперечує твердження позивача щодо невідповідності змісту постанови вимогам чинного законодавства, а саме, що у постанові не зазначено марки, моделі, державного номерного знаку причепу, оскільки ст. 283 КУпАП, Інструкція №512 та Порядок №1174 не передбачає фіксації державного номерного знаку напівпричепа.

Щодо навантаження транспортного засобу зазначено, що перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134-1:2006, IDT). Постановою серії АА № 00019994 від 27.05.2024 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу. Згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою серії АА № 00019994 від 27.05.2024, загальна маса транспортного засобу скала 48050 кг, тобто з перевищенням нормативних параметрів навантаження (з урахуванням похибки пристрою) на 8,113% (3.245 тон). Отже, розрахунок відсоткового перевищення навантаження загальної маси, за формулою становить 8,113% ((48050- 40 000 -(10%* 48050))/40 000)*100 %). В даному випадку позивача притягнуто до відповідальності за перевищення загальної маси транспортного засобу, адже транспортний засіб не використовувався як контейнеровоз, оскільки перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері. Водночас, в контексті пункту 22.5 ПДР України відповідальна особа, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язана обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме повну масу транспортного засобу. Також у відзиві вказано, що визначальним фактором при застосуванні нормативу загальної маси 44 тони, є не лише наявність підтверджуючого документу про те що транспортний засіб рухався із напівпричепом контейнеровозом, а й те, щоб контейнеровоз здійснював перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Для застосування параметру фактичної маси в розмірі 44 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу обов`язково мають бути дотримані такі вимоги: 1) автомобіль (тягач) має бути трьохвісним з трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) загальною максимальною довжиною 13,716 метра; 2) на зазначеному автомобілі (тягачі) із вказаним напівпричепом (контейнеровозом) мають бути розміщені один або більше контейнерів або змінних кузовів; 3) рух має здійснюватися на автомобільних дорогах загального значення. Відсутність, хоча б однієї із вказаних вимог унеможливлює застосування підвищеного показнику фактичної маси 44 тонни при оцінці правомірності руху транспортного засобу. В такому разі, застосовується показник дозволеної фактичної маси 40 тонн, перевищення, якого на понад 5%, тягне за собою накладення штрафу, згідно частини 2 статті 132-1 КУпАП. В межах спірних правовідносин напівпричіп TURBOS HOET, д.н.з. НОМЕР_2 не використовувався як контейнеровоз, оскільки перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері чи змінному кузові. Сторона відповідача №1 наголошує, що саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом. Однак, будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять. Вказують, що невід`ємною частиною безпечних контейнерів є кутові фітинги кутові кріплення для полегшення погрузки і складування, наявність спеціальної конструкції, що полегшує його перевантаження, зокрема з одного виду транспорту на інший (водний, залізничний, автомобільний тощо). Зміст свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, доданого позивачем до позовної заяви, зміст фотофіксації та відеофіксації (в момент вчинення правопорушення) транспортного засобу, яким здійснено перевезення вантажів у цій справі, свідчить про те, що транспортний засіб перевозив вантаж у напівпричепі - контейнеровозі, однак не у контейнерах або в змінних кузовах, а тому загальна маса транспортного засобу повинна складати 40 т. Одне зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, що напівпричіп є контейнеровозом не є свідченням того, що вантаж перевозився у контейнерах. Адже, контейнеровоз є лише платформою на яку кріпляться контейнери або змінні кузови для перевезення вантажу. Так як перевезення вантажу контейнеровозом з контейнером являє собою можливість здійснення перевезення більшої маси, то відповідні норми мають бути дотримані. Втім, за даними фотофіксації спеціалізований сідловий тягач на платформі для контейнерів перевозив не контейнер. Відповідно до фотофіксації транспортного засобу вбачається, що напівпричіп не має верхньої частини, тобто до конструкції внесено зміни - додано тентований верх.

Сторона відповідача №1 вказує, що позивачем не було надано доказів, що перевезення спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки TURBOS HOET модель OPL-ЗАТ-38-03ВSRM, ДНЗ НОМЕР_2 було здійснено в контейнері згідно з їх призначенням, а тому вважають що належним чином визначено тип транспортного засобу та як наслідок здійснено правильний розрахунок відсотку перевантаження загальної маси транспортного засобу. Прилад -WIM 73, WAGA-WIM40, CRUA-04-VVE, яким здійснювалась фіксація правопорушення в автоматичному режимі, є справним та придатним до експлуатації, що підтверджується: - свідоцтвом про повірку підсистеми вагового контролю № 04/4652 чинний до 22.12.2024 року; - свідоцтвом про повірку підсистеми габаритного контролю №1935 чинний до 22.12.2024 року; - свідоцтвом про повірку ідентифікації № 1934 чинне до 22.12.2024.

Заперечуючи стягнення витрат на правничу допомогу, сторона відповідача вказала, що адвокатом надавалися послуги в аналогічних справах ОСОБА_1 та здійснювалося представництво в аналогічних за предметом позову справах, де зазначено аналогічні підстави позову та описані аналогічні до даної справи підстави та обставини. Позовні заяви та відповіді на відзив є ідентичними, за винятком персоналізованих даних, таких як номер оскаржуваної постанови, та ідентифікаційні дані транспортних засобів. Враховуючи зазначене, адвокату не потрібно було додатково вивчати нормативно правові акти та актуальність судової практики, виписувати нову позицію у позовній заяві. А також вказали, що заявник має право на відшкодування судових витрат та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У відповіді на відзив, представник позивача вказує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 357/10612/23 має преюдиційне значення у справі між тими самими сторонами, щодо тих самих транспортних засобів та ймовірного адміністративного правопорушення тієї ж самої правової кваліфікації, оскільки ті ж самі транспортні засоби та контейнер є об`єктами дослідження. Та враховуючи доводи відзиву на позовну заяву, інспектор заперечив приналежність контейнера до контейнерів виключно через відсутність зовнішнього маркування, що не є об`єктом перевірки відповідача №2 та не може бути підставою для застосування штрафу за оскаржуваною постановою. Сторона позивача стверджує, що перевезення контейнеру здійснювалось саме спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом марки TURBOS HOET модель OPL-ЗАТ-38-03ВSRM, ДНЗ НОМЕР_2 , даний транспортний засіб призначений для перевезення тільки контейнерів, з наданих відповідачем фото вбачається, що на контейнеровозі знаходився контейнер типу OPEN TOP. При цьому, технічні характеристики контейнерів за видами та типами визначені Національним стандартом України Вантажні контейнери серії 1. Технічні вимоги та методи випробування. Частина 2. Ізотермічні контейнери (ISO 1496-2:2008, IDT) ДСТУ ISO 1496-2:2013, що були прийняті наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1424 від 29.11.2013 «Про прийняття національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами, пробних національних стандартів України, гармонізованих з міжнародними стандартами, скасування національних стандартів України та міждержавних стандартів в Україні». Контейнер відкритий зверху належить до категорії контейнерів загального призначення спеціалізовані, хоч встановлювати такі факти і не належить до повноважень Укрдержтрансбезпеки. Зазначають, що наказом Міністерства фінансів України № 1011 від 20.09.2012 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» затверджено Класифікатор типів контейнерів, яким і визначений тип контейнеру Open Top Таким чином, сам лише факт відсутності маркування на контейнері жодним чином не впливає на його технічні характеристики та вантажопідйомність, а також не є предметом перевірки відповідача та тим паче не є підставою для застосування штрафу за ч. 2 ст. 1321 КУпАП. Притягнення до адміністративної відповідальності відбувається не за перевезення вантажу самим лише тягачем, а за фактом обсягу загального навантаження всього транспортного составу вцілому (разом), як тягач так і причіп є окремими транспортними засобами, як це визначено свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, а в зчіпці є цільним транспортним составом. Згідно п. 2.13 ПДР транспортний засіб для перевезення вантажів складається з тягача відповідної категорії та причепу. Відповідно об`єктом дослідження та перевірки є весь транспортний состав, відтак у оскаржуваній постанові мала б бути вказана інформація про марку, модель, державний номерний знак як тягача так і напівпричепа.

Ухвалою судді від 06.08.2024р. задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 75643120, відкритому на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , серії АА № 00019994 від 27.05.2024, винесеної Державною службою України з безпеки на транспорті за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, яке перебуває на виконанні у Білоцерківському відділі ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) до набрання законної сили рішення суду в даній адміністративній справі (а.с. 83-85).

Ухвалою судді від 07.08.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами ст. 286 КАС України (а.с. 86-87).

Ухвалою судді від 13.08.2024р. задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Шевченко А.М. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 110-111).

Ухвалою судді від 13.08.2024р. задоволено клопотання представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Коломієць В.О. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с. 112-113).

Суд, заслухавши позицію учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортних засобів:

- спеціалізований напівпричіп - спеціалізований Н/ПР - контейнеровоз-Е марки TURBOS HOET, модель OPL-ЗАТ-38-03ВSRM, д.н.з. НОМЕР_2 , 2004 року випуску, повна маса 39 000, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 25-26).

- спеціалізований вантажний - спеціалізований сідловий тягач-Е марки VOLVO, модель FН 400, д.н.з. НОМЕР_1 , 2007 року випуску, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 (а.с. 25-26).

Встановлено, що 27.05.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Дорошенко О. В., складено постанову серії АА № 00019994 , згідно з якою, 24.05.2024р. о 21 год 11 хв., за адресою М-02, км 168+502, Сумська обл., відповідальна особа ОСОБА_1 , допустила рух транспортного засобу VOLVO FH 400 , ДНЗ НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 8.113% (3.245 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн (а.с. 167).

Правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі технічним засобом WIM WIM 73, WAGA-WIM40, CRUA-04-VVE.

Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу загальна маса - 43245 кг. Фактичні зафіксовані параметри ТЗ: кількість вісей 6 шт., спарені колеса - 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2767 мм., 2-3: 1286 мм., 3-4: 5633 мм; 4-5: 1295 мм; 5-6: 1399 мм; навантаження на вісь 1- 7200 кг, 2 - 4800 кг, 3 - 10850 кг, 4 - 8600 кг, 5 - 8700 кг; 6 - 7900 кг; загальна маса - 48050 кг, довжина 14,7 м.

Оскаржувана постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображені фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення - https://wim.dsbt.gov.ua/r/AA00019994/.

В матеріалах справи містяться роздруковані з веб-сайту знімки транспортного засобу в момент вчинення ймовірного правопорушення.

Матеріали справи не містять підтвердження вручення оскаржуваної постанови позивачу. Представник відповідача №1 просила залишити даний позов без розгляду в зв`язку з пропуском 10-ти денного строку для оскарження. При цьому зазначила, що оскаржувана постанова була направлена на адресу реєстрації ОСОБА_1 , але повернулася не врученою.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС України).

При цьому, згідно частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Згідно правової позиції Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 у справі №473/653/17, від 18.01.2019 року в справі № 576/1434/17, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Визначені процесуальним законом строки, про які зазначено вище, це той орієнтовний період часу, протягом якого позивач мав би проявити інтерес стосовно свого позову, якщо він дійсно зацікавлений у тому, щоб провадження у справі було відкрито, а його спір вирішено. Строк звернення до суду для такої категорії спорів доволі стислий - десять днів, і якщо зважити на характер спірних правовідносин, встановлений строк з одного боку має на меті дисциплінувати позивача, який, якщо він справді зацікавлений у відновленні своїх порушених прав, повинен якомога швидше реалізувати своє право на захист, з іншого боку - є своєрідним бар`єром, який повинен запобігати зловживанню правами і сприяти правовій визначеності правовідносин.

Підсумовуючи зазначене, реалізувати своє право на захист в порядку адміністративного судочинства, потрібно вчасно, а поновити пропущений строк суд може, якщо для цього є поважні і об`єктивні причини.

Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Оскільки у відповідності до норм КАС України перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач №1 підтвердив, що позивачу було направлено постанову від 27.05.2024 р. (серія АА №00019994), але вона повернулася без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання.» Отже, стороною відповідача №1 не спростовано позицію позивача щодо необізнаності про винесення 27.05.2024 р. постанови (серія АА № 00019994). А тому, суд вбачає поважні і об`єктивні причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про автомобільний транспорт», який визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 4 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси вантажних автомобілів, зокрема:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тон;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тон;

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тони;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тони.

Оскаржуваною постановою від 27.05.2024 р. підтверджується, що фактичні зафіксовані параметри ТЗ : кількість вісей 6 шт; спарені колеса 3 вісі, загальна маса 48050кг. Проте не враховано, що трьохвісний напівпричіп є спеціалізованим напівпричепом контейнеровозом, а відповідно, гранична фактична маса становить 44т а не 40 т, як зазначено в постанові. Наведене підтверджено відомостями зі свідоцтв про реєстрацію ТЗ та фото, що надані відповідачем..

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

З наявної в матеріалах справи оскаржуваної постанови вбачається, що адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі технічним засобом WIM 73, в той же час, спірна постанова містить інформацію щодо результатів зважування транспортного засобу VOLVO FH 400, д.н.з. НОМЕР_1 з урахуванням похибки на рівні 43245 кг та в ній зазначено про перевищення загальної маси транспортного засобу на 8,113% (3,245 тон).

Однак, будь-якої інформації щодо застосованого напівпричепу та чи являється/не являється він двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом) у спірній постанові не зафіксовано.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, у адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

З наявних у справі матеріалів фотофіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб VOLVO FH 400, д.н.з. НОМЕР_1 рухався із спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом TURBO'S HOET реєстраційний номер НОМЕР_2 . (а.с.17-18).

Спірна постанова містить інформацію, що кількості вісей зафіксованого транспортного засобу разом із причепом становить 6 (тобто використано тривісний тягач та тривісний напівпричіп), що свідчить про наявність підстав для застосування до транспортного засобу позивача обмежень максимальним навантаженням на рівні 44 тон.

Окрім того, неможливо залишити поза увагою посилання сторони позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року по справі № 357/10612/23, якою були встановлені обставини саме щодо вказаних транспортних засобів, та зроблено висновок щодо недоведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.132-1 КУпАП, оскільки під час фіксації правопорушення транспортний засіб VOLVO FH 400, д.н.з. НОМЕР_1 рухався із спеціалізованим напівпричіпом контейнеровозом TURBO'S HOET реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому було встановлено контейнер, тобто до нього застосовуються обмеження максимальної маси в 44 тони.

З огляду на зазначене, суд вважає, що при здійсненні відповідачем розрахунку перевищення вагових параметрів не було враховано обставину щодо типу напівпричепу, який використовувався при перевезенні вантажу, зокрема напівпричіпу-контейнеровозу та кількість вісей зафіксованого транспортного засобу (використано тривісний тягач та тривісний напівпричеп), для якого, відповідно до п. 22.5 ПДР, встановлено обмеження фактичної маси 44 тони.

Відповідач не надав доказів про наявність у власності позивача, або використання ним у зв`язці з автомобілем VOLVO FH 400, д.н.з. НОМЕР_1 27.05.2024р. іншого напівпричепу.

Вказана обставина не була врахована співробітником Укртрансбезпеки під час складання спірної постанови. Судом встановлено, що оскаржувана постанова була винесена інспектором лише на підставі огляду відео(фото) фіксації ТЗ. При цьому, позивач був позбавлений надати будь-які докази (накладні, сертифікати, супроводжуючі документи), додаткові дані та в належний спосіб пояснити/спростувати позицію відповідача.

В судовому засіданні представник позивача надала докази в спростування обставин, що зафіксовані в оскаржуваній постанові, зокрема, матеріали справи місять свідоцтва про реєстрацію ТЗ, фото в підтвердження перевезення контейнеровозом і кріплення саме контейнеру, а не будь-чого іншого).

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірної постанови.

В силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови, та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позивач ставить вимогу про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а також 605,60 грн за заяву про забезпечення позову, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду було надано: договір про надання правничої допомоги № 102/23 від 16.08.2023 (а.с.17-18), додаткову угоду №3 до договору№ 102/23 (а.с. 21), акт здачі-приймання наданих послуг №5 від 12.08.2024.

Згідно акту здачі-приймання наданих послуг №5 від 12.08.2024 адвокатом по справі 357/11077/24 були надані такі послуги клієнту: підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови серії АА № 00019994 від 27.05.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення від 01.08.2024, що включає зокрема: збір доказів (у т.ч. ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 75643120; формування матеріально правових та фактичних підстав (обґрунтувань) позову; підбір та зазначення у позовній заяві релевантної судової практики 5 год; підготовка та подання заяви про забезпечення позову від 02.08.2024 2 год. Вартість наданих послуг склала без ПДВ 4 500 грн. 00 коп.

Представник відповідача №1 у відзиві зазначав, що дана справа розглядається за правилами спрощеного провадження, є незначною та вказував на відсутність підстав для стягнення витрат на правову допомогу, з огляду на те, що адвокатом надавалися послуги ОСОБА_1 в аналогічних справах та здійснювалося представництво в аналогічних за предметом позову справах, а тому адвокату не потрібно було додатково вивчати нормативно правові акти та актуальність судової практики.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно ч.4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку що розмір витрат визначений позивачем підлягає до стягнення у повному обсязі.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду для оскарження постанови серії АА № 00019994 від 27.05.2024.

Адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00019994, складену 27.05.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1- скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. судового збору та 4 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150.

Відповідач: старший державний інспектор відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольга Володимирівна, місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150/.

Третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ), код ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: б-р Олександрійський, 94, м.Біла Церква, Київська область, 09117.

Рішення надруковано 21.08.2024 року в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. Я. Ярмола