Постанова

від 26.12.2024 по справі 357/11077/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 357/11077/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.,

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, старшого державного інспектора відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко Ольги Володимирівни, третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00019994 від 27.05.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 132, ч. 2 ст. 308 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00019994, складену 27.05.2024 старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Дорошенко О.В., якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1- скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2024 року - залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2024 року - залишено без змін.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення суду, у якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 3 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Державна служба України з безпеки на транспорті подала до суду заперечення щодо розподілу судових витрат, в яких зазначила про відсутність підстав для стягнення правничої допомоги.

Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з договором про надання правничої допомоги №102/23 від 16.08.2023 адвокатом надані послуги в аналогічних справах Глущенко В.В. та здійснювалося представництво в аналогічних за предметом позову справах, де зазначено аналогічні підстави позову та описані аналогічні до цієї справи підстави та обставини. Отже, на думку відповідача, підготовка позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу до суду не займала тривалий час, не відбувалося додаткове вивчення судової практики та не було додатково вивчено нормативно-правові акти з цього питання.

Також відповідач наголошує, що постановою серії АА № 00019994 від 27.05.2024 притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 грн, а послуги адвоката складають 8000,00 (загальна сума) грн, що свідчить про порушення принципу співмірності витрат на правничу допомогу по відношенню до складності справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 5 ст. 145 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем надано (міститься у матеріалах справи):

договір про надання правничої допомоги № 102/23 від 16.08.2023;

додаткову угоду № 3 до договору № 102/23 від 01.08.2024;

акт здачі-приймання наданих послуг №6 від 04.12.2024;

платіжна інструкція № 2.79025271.1 від 04.12.2024.

Підпунктом 2.2. п. 2 Додаткової угоди № 3 від 01.08.2024 визначено, що гонорар адвоката визначається сторонами в фіксованому розмірі та становить 3 500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 коп. за здійснення представництва та захисту інтересів Клієнта, в тому числі подання процесуальних документів та/або заяв по суті, в межах судового провадження щодо перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно з актом здачі-приймання наданих послуг №6 від 04.12.2024 в суді апеляційної інстанції адвокатом надані наступні послуги:

- підготовка та подання відзиву від 09.10.2024 на апеляційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області 21.08.2024 - 3 год;

- участь в судовому засіданні 04.12.2024.

Усього фіксований розмір склав 3500,00 грн.

Отже, у межах справи № 357/11077/24 адвокатом витрачено більше 3 - х годин на надання професійної правничої допомоги позивачу в суді апеляційної інстанції, вартість якої згідно з умовами Додаткової угоди становить 3 500, 00 грн.

Гонорар адвокату сплачено Глущенко В.В. 04.12.2024, що підтверджується копією платіжної інструкції № 2.79025271.1 від 04.12.2024.

Повноваження адвоката посвідчуються договором та ордером.

Колегія суддів, врахувавши предмет спору у цій справі, вважає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, які пов`язані з розглядом цієї справи, є цілком обґрунтованою та пропорційною, а також вказана сума є співмірною з виконаними адвокатом роботами (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

У зв`язку з чим, вказані судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність ухвалення додаткової постанови.

Керуючись ст. 132, 139, 229, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т АН О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845, місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу, а саме: 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна