Постанова

від 16.08.2024 по справі 493/1518/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 493/1518/22

провадження № 61-6042ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Левчик»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2022 року у складі судді Тітової Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року в складі колегії суддів: Приходько Л. А., Кутурланової О. В., Орловської Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» (далі - ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Левчик» (далі - ПП «Левчик») про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації, припинення права оренди земельної ділянки та визнання прав.

У грудні 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива»звернулося до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що згідно з інформаційною довідкою від 13 жовтня 2022 року № 312328963 13 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Левчик» укладено договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056, а державний реєстратор здійснив державну реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за ПП «Левчик».

Згідно з інформаційною довідкою ПП «Левчик» щороку оформлює договори оренди землі, потім їх розриває, а надалі знову з`являються незаконні договори оренди землі щодо земельної ділянки, яка раніше була передана в оренду позивачу.

Відповідач може в будь-який час розірвати спірний договір оренди землі та укласти новий незаконний договір.

Невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав.

Позивач просив суд забезпечити позов, заборонивши ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056, а також заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам та будь-яким іншим особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056.

Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056, а також заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо вищевказаної земельної ділянки є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.

Постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ПП «Левчик» задоволено частково.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2022 року скасовано в частині заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання, передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у застосуванні вказаного заходу забезпечення позову.

В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що застосування забезпечення позову, як заборона ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на використання вказаної вище земельної ділянки, є неспівмірним з втручанням у право відповідача користування земельною ділянкою, застосування заходу забезпечення позову не може підміняти судове рішення по суті спору. Тому ухвалу в зазначеній частині необхідно скасувати, у задоволенні заяви в цій частині відмовити, в іншій частині ухвала суду відповідає вимогам закону, тому її необхідно залишити без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ПП «Левчик» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення заяви про забезпечення позову скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у забезпеченні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. ПП «Левчик» просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони ПП «Левчик» вчиняти дії, спрямовані на передачу у володіння та користування третім особам земельної ділянки, площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056, заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки, площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056.

Остаточне рішення суду у цій справі не підлягатиме примусовому виконанню. Заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися своїм майном.

Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 10 листопада 2021 року у справі № 361/6799/14-ц, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Вжиття заходів забезпечення позову передбачає зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, провадження № 14-88цс20 зазначила, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання».

Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами виник спір щодо договору оренди земельної ділянки.

Заявник оспорює договір оренди землі від 13 серпня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Левчик», щодо земельної ділянки площею 2,4615 га, кадастровий номер 5120685000:01:001:0056, а також зареєстроване на підставі цього договору право оренди ПП «Левчик».

ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулося до суду на відновлення порушеного та невизнаного права орендаря на поновлення договору оренди землі.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що ефективним заходом забезпечення позову у цій справі є заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки.

Такі заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними із заявленими позовними вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі задоволення позову.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. Вони узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом під час вирішення питання про забезпечення позову стосовно одного й того самого ПП «Левчик» у постановах від 05 липня 2023 року у справі № 493/1451/22, провадження № 61-4485св23, від 18 липня 2023 року у справі № 493/1516/22, провадження № 61-6617св23, від 11 серпня 2023 року у справі № 493/1513/22, провадження № 61-6043св23, від 28 серпня 2023 року у справі № 493/1457/22, провадження № 61-6886св23.

Доводи касаційної скарги про те, що заборона вчинення реєстраційних дій фактично обмежує право власності ОСОБА_1 , у тому числі право розпоряджатися своїм майном, є безпідставними, оскільки стосуються захисту прав відповідача ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не оскаржувала ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, є безпідставними, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать цим висновкам.

Посилання в касаційній скарзі на неврахування висновків, сформульованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року № 361/6799/14-ц, Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 211/6285/20, від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20, від 04 травня 2022 року у справі № 570/2296/21 є необґрунтованими, оскільки висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині не суперечать висновкам, викладеним у цих постановах. У вказаних постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі, та у справі, що переглядається, суди встановили різні фактичні обставини.

Крім того, питання щодо забезпечення позову вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та доводів заявника. У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дали належну оцінку доводам позивача щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є лише тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання судового рішення

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та до незгоди з наданою судами оцінкою наявності підстав для забезпечення позову ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, тому не можуть бути підставою для їх скасування.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» залишено без задоволення, рішення Балтського районного суду Одеської області від 15 червня 2023 року, яким позов задоволено, залишене без змін.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали апеляційного суду без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» залишити без задоволення.

Ухвалу Балтського районного суду Одеської області від 09 грудня 2022 року в нескасованій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська