Рішення

від 13.08.2024 по справі 120/3472/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 серпня 2024 р. Справа № 120/3472/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Маслоід О.С.,

за участі секретаря судового засідання: Сомик Ю.О.,

представника позивача: Борисової І.Г.,

представника відповідача: Лича С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Пробуд" (вул. Гонти, 24, м. Вінниця, 21029)

до: Київської митниці (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124)

про: визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне пдприємство «Пробуд» (далі - позивач) з позовом до Київської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості від д06.11.2023 року № UA100000/2023/000176/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100230/2023/000866 від 06.11.2023 року.

Позов обґрунтовано тим, що митний орган дійшов хибного висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. У спірному рішенні відповідач посилається на виявлені розбіжності, що фактично не стосуються числового значення оцінюваного товару. Позивачем також на вимогу відповідача були надані додаткові документи, у тому числі пояснення експедитора щодо фактичного способу поставки товару, які відповідачем не були прийняті до уваги. Позивач також вказує, що надані платіжні доручення містять усі необхідні реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті та відповідають вимогам законодавства, підтверджують факти оплати товару. Щодо відсутності транспортних документів від безпосередніх перевізників, то позивач вказує, що ним надані усі необхідні документи від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Вказаним договором не передбачалось заборон на залучення до виконання послуг третіх осіб, не встановлювалось обов`язку, що експедитор, який надав документи для підтвердження транспортних витрат, повинен однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Митний кодекс України (далі - МК України) також не містить таких обмежень. Тому, позивач вважає, неважливо чи перевізник безпосередньо здійснив би замовлене перевезення власним транспортом чи залучив би іншу особу. Позивач зазначає, що у коносаменті дійсно відсутня печатка транспортної компанії. Але цей документ не підтверджує митну вартість товару, а лише підтверджує наявність договору морського перевезення і не повинен містить таку печатку. Більш того, коносамент формувався та надавався товариству перевізником, тому позивач не мав впливу на можливість внесення будь-яких додаткових відомостей до нього. Щодо відсутності витрат під час перевезення з Гданську до Глівіце, позивач зауважує, що згідно поданих довідок про транспортні витрати від 15.08.2023 року та рахунку про оплату транспортних витрат від цієї ж дати зазначено транспортні витрати з Шанхаю до Гданську (морське), з Гданську до Пшемишля - Мостиська (залізничне). Щодо прострочення оплати товару позивач вказує, що прострочення, якщо воно і було, ніяким чином не впливає не митну вартість товару. Вартість перевезення товару узгоджувалась сторонами по довогору на власний розсуд. Стосовно зазначення у залізничних накладних отримувачем товару ТОВ «Автомех», а імпортером та одержувачем товару є позивач, то на дану обставину також не міг вплинути позивач, бо перевезенням займався експедитор. По висновку ДП «Держзовнішінформ» - вказане підприємство уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних цін кон`юнктурі світового ринку. Висновок був сформований не тільки з урахуванням інформації джерел, а також на підставі наданих позивачем документів та отриманих відповідей на запити. Крім цього, позивач вказує на протиправність незастосування відповідачем основного методу та порядку витребування додаткових документів.

Ухвалою від 25.03.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.04.2024 року.

04.04.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції, яке ухвалою суду від 08.04.2024 року було задоволено.

08.04.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ним прийнято правомірне рішення, оскільки при проведенні контролю митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 03.11.2023 № 23UA100230022904U7 встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Так позивачем не надано документів щодо ціни транспортування, які видані безпосередніми перевізниками, а також договорів із перевізниками, що залучались безпосередньо до перевезення товару. В товаротранспортній накладній CMR проставлена печатка іншої компанії перевізника - ФОП « ОСОБА_1 », коносамент виданий - ААА China Limited, в залізничній накладній вказано - PCC Intermodal S.A. При цьому, відповідач посилається на судову практику. Також вказує на відсутність печатки транспортної компанії на коносаменті, який є договором морського перевезення. Відповідач вказує на те, що відсутні документи, за якими митний орган може здійснити перевірку дотримання умов оплати товару. Відповідач зазначив, що відповідно до коносаменту маршрут слідування Шанхай (Китай)- порт Гданськ (Польща), згідно залізничних накладних - станція Глівіце (Польща) - пункт пропуску Медика/Мостицька - м. Вишневе. Разом із тим, відсутні числові значення витрат на транспортування між пунктами Гданськ-Глівіце. Відстань між вказаними пунктами Польщі складає 565 км. Також у залізничних накладних одержувачем товару вказано ТОВ «Автомех», а морським імпортером та одержувачем товару у митній декларації вказаний позивач. Не надані документи щодо зберігання товару. Додатково відповідач посилається на недоліки висновку ДП «Держзовнішінформ».

У підготовчому судовому засіданні 16.04.2024 року судом вирішувались питання, передбачені ст. 173, 180 КАС України, засідання відкладено на 14.05.2024 року.

13.05.2024 року та 14.05.2024 року до суду від позивача були надані додаткові документи.

У підготовчому судовому засіданні ухвалою суду було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 28.05.2024 року.

15.05.2024 року до суду від відповідача надано клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 28.05.2024 року позивачем надавались пояснення по суті спору, задавались питання, судове засідання відкладено на 05.06.2024 року.

У судовому засіданні 05.06.2024 року відповідачем надались пояснення по суті спору, задавались питання, судом було розпочато дослідження доказів по справі, судове засідання відкладено на 17.06.2024 року.

10.06.2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення судових рішень.

У судовому засіданні 17.06.2024 року судом було продовжено дослідження доказів по справі, судове засідання відкладено на 09.07.2024 року.

У судовому засіданні 09.07.2024 року судом було продовжено дослідження доказів, сторони надавали додаткові пояснення, судове засідання відкладено на 31.07.2024 року.

У судовому засіданні 31.07.2024 року судом було продовжено дослідження доказів, сторони надавали додаткові пояснення, судом постановлена ухвала про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, оголошена перерва перед судовими дебатами, судове засідання відкладено на 13.08.2024 року.

У судовому засіданні 13.08.2024 року сторони виступили у судових дебатах.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем "Покупець" та компанією "CHANGZHOU DEHOME WOOD CO., LTD" (КНР) "Продавець" укладено контракт № CZDH-230414 від 14.04.2023.

Відповідно до умов контракту, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах та (або) специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до комерційного інвойсу №CZDH23710-1 від 05.06.2023 продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна вартість товару (SPC ламінована підлога) складає - 110 443,89 доларів США.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем 03.11.2023 року була подана до відповідача електронна митна декларація № 23UA100230022904U7 разом із відповідним пакетом документів для митного оформлення.

Так для митного оформлення товару, в тому числі на вимогу митного органу, позивачем були надані наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.06.2023;

- комерційний інвойс (Commercial invoice) CZDH23710-1 від 05.06.2023;

- коносамент WMSS23054526 від 07.06.2023;

- контракт № CZDH-230414 від 14.04.2023;

- специфікація виробника товару № 1 від 28.04.2023 року до вказаного контракту;

- копію митної декларації країни відправлення 223120230001859676 від 05.06.2023 року;

- міжнародна залізнична накладна № 31500568 від 30.08.2023;

- міжнародна залізнична накладна № 31500569 від 30.08.2023;

- міжнародна залізнична накладна № 31500572 від 30.08.2023;

- міжнародна залізнична накладна № 31500575 від 30.08.2023;

- міжнародна залізнична накладна № 31500586 від 30.08.2023;

- міжнародна залізнична накладна № 31500597 від 30.08.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 24.10.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 26.10.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 30.10.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 24.10.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 26.10.2023;

- автотранспортна накладна (CMR) № б/н від 30.10.2023;

- транзитна декларація Т1 № 23PL322080NU6322Р6 від 13.08.2023;

- транзитна декларація Т1 №23PL322080NU6322Q4 від 13.08.2023;

- транзитна декларація Т1 №23PL322080NU631ZF9 від 13.08.2023;

- транзитна декларація Т1 №23PL322080NU6322R2 від 13.08.2023;

- транзитна декларація Т1 №23PL322080NU6322R2 від 13.08.2023;

- транзитна декларація Т1 №23PL322080NU6322N0 від 13.08.2023;

- висновок про вартість товару ДП «Держзовнішінформ» № 113/672 від 08.09.2023;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 03.11.2023 року 23UA100230022830U7.00;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, трансопртних засобів, ручної поклажі та багажу від 03.11.2023 року;

- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100230/2023/000856 від 03.11.2023 року;

- банківський документ SWIFT, АТ "ОТП БАНК" № 230809/001052116 від 09.08.2023;

- платіжну інструкцію в іноземній валюті № 12124783 від 09.08.2023 року;

- договір транспортного експедитування № 1304/23/01 від 13.04.2023 року;

- рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № РФ-17723 від 15.08.2023;

- платіжну інструкцію № 351 від 14.09.2023 про оплату транспортно-експедиційних послуг;

- довідку про транспортні витрати № 1508/04 від 15.08.2023;

- договір про надання послуг митного брокера № 04-2023 від 03.08.2023;

- єдині уніфіковані документи на розміщення ти тимчасове зберігання товарів UA100230/2023/63 від 27.10.2023 року, UA100230/2023/66 від 31.10.2023 року, UA100230/2023/68 від 02.11.2023 року.

У вказаній митній декларації митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною контракту.

Разом із тим, за наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2023 № UA100000/2023/000176/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100230/2023/000866 від 06.11.2023 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України, Податкового кодексу України ( далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Ч. 6 ст. 257 МК України передбачено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Системний аналіз наведених норм доводить, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При митному оформленні товарів він зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

Стосовно наявності розбіжностей у документах позивача, підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Із змісту спірного рішення вбачається, що підставою для коригування митної вартості товарів став висновок митного органу про те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять в повному обсязі відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Далі відповідач посилається на вимоги ч. 10 ст. 58 МК України та зазначає про перелік витрат, які включаються до митної вартості товару; ч. 2 ст. 53 МК України; наказ Мінфіну України від 24.05.2012 року № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» та вказує, що договір транспортного експедитування укладається у письмовій формі, умови визначаються сторонами. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами, які здійснювали транспортне експедитування або органами влади. Для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надана довідка про транспортні витрати вд 15.08.2023 року № 1508/04, рахунок на оплату від 15.08.2023 року № РФ-17723, платіжну інструкцію від 14.08.2023 року № 351 та договір транспортного експедитування від 13.04.2023 року № 1304/23/01 з ТОВ «Клевер Тім». Вказані документи видані ТОВ «Клевер Тім». Разом з тим, документів, які видані безпосередніми перевізниками та передбачені наказом № 599, не надано за залізничною накладною та коносаментом. Також у цьому коносаменті (договір морського перевезення) відсутня печатка транспортної компанії. Окрім того, відповідно до інформації, яка міститься у відкритих джерелах інтернет, вантаж у контейнерах прибув до порту Гданськ (Польща) значно раніше, ніж укладено договір із компанією PCC Intermodal S.A. Таким чином, вбачаються витрати на зберігання оцінюваної партії товару у порту Гданськ, які не відображені у митній декларації та не зазначені у транспортно-експедиційних документах. Рахунок на оплату від 15.08.2023 року № РФ-17723 не містить географічних найменувань або маршруту. Співставити його з товаром та маршрутом транспортування неможливо. Таким чином, відомості щодо числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі, не виражено кількісно та достовірно, що суперечить вимогам ч. 2, 10, 22 ст. 58 МК України по застосуванню основного методу. Декларанту було направлено електронне повідомлення з пропозицією надати додаткові документи та документи, які він вважає за потрібне надати, на вказану вимогу 06.11.2023 року було надано додаткові документи.

Щодо ненадання позивачем транспортних документів від безпосередніх перевізників, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно позивачем із ТОВ «Клевер Тім» 13.04.2023 року укладено договір транспортного експедитування № 1304/23/01.

Згідно п. 1.1. вказаного договору експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта - позивача виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організацій перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів морським та наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

П. 1.2. передбачено, що перелік послуг, що надаються експедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування обумовлюється і вказується у відповідній заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими клієнтом під кожне конкретне перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.2 договору експедитор представляє інтереси клієнта з перевізником, портами та іншими організаціями, може залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та треті особи.

П. 2.4.1. передбачено, що клієнт зобов`язаний видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

П. 3.1. договору визначено, що винагорода за послуги, витрати та інші платежі, здійснені експедитором .. оплачуються клієнтом. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат експедитора документами перевізників чи інших осіб. Для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у т.ч. по електронній пошті, месенджерах, скайп) між сторонами або шляхом письмового повідомлення експедитором на електронну пошту клієнта про такі витрати, у разі відсутності від клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки експедитором відповідного повідомлення.

В контексті викладеного, суд приймає до уваги посилання позивача на те, що вказаним договором не передбачалось заборон на залучення до виконання послуг третіх осіб, не встановлювалось обов`язку, що експедитор, який надав документи для підтвердження транспортних витрат, повинен однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здіснило перевезення оцінюваного товару.

Але при цьому суд, вказує, що аналіз вимог, узгоджених сторонами по договору транспортного експедитування, доводить, що експедитор надає клієнтові перелік послуг, який узгоджений у заявках. У заявках також вказується вид та найменування вантажів, інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. І ці заявки є невід`ємною частиною договору. Клієнт зобов`язаний видати експедитору довіреність та повинен оплатити послуги експедитора та його додаткові витрати. При цьому, витрати експедитора повинні бути узгодженими з клієнтом у визначений спосіб, зокрема, обумовлені у заявці на конкретне перевезення. І у цьому випадку, відсутня необхідність додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат експедитора документами перевізників чи інших осіб.

Як вже зазначалось, до матеріалів справи позивачем доданий договір транспортного експедитування, але без додатків, які є його невід`ємною частиною, тобто без заявок на конкретне перевезення.

Під час судового розгляду справи також встановлено, що до митного оформлення позивачем також був наданий вказаний договір без додатків, які є його невід`ємною частиною.

Крім цього, під час підготовчого провадження та під час судового розгляду справи, судом зверталась увага сторін про надання додаткових документів, на підтвердження обставин, викладених сторонами у позові та відзиві на позов.

За таких обставин, за відсутності заявок позивача на конкретне перевезення, витрати експедитора та його винагорода вимагають додаткового підтвердження документами перевізників чи інших осіб, тобто вимагають підтвердження документами, наданими саме безпосередніми перевізниками.

Під час судового розгляду справи судом було поставлено запитання позивачеві щодо звернення до експедитора з проханням надати розрахункові документи від безпоседедніх перевізників. До закінчення судового розгляду справи такі документи до матеріалів справи позивачем не надані.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що транспортні документи (міжнародні залізничні накладні та автотранспортні накладні (CMR), а також коносамент містять назви перевізників - третіх осіб - ФОП « ОСОБА_1 », ААА China Limited, PCC Intermodal S.A.

Додатково суд зазначає, що виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так i іншими, залученими експедитором особами перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.

Водночас, слід зауважити, що декларант не подав до митного оформлення жодних письмових документів, які би підтверджували укладення відповідних договорів між ТОВ «Клевер Тім» та перевізниками ФОП « ОСОБА_1 », ААА China Limited, PCC Intermodal S.A.

Зазначена обставина відображена в спірному рішенні про коригування митної вартості. Суд зауважує, що видатки на перевезення товарів впливають на визначення митної вартості. Належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару у разі залучення сторонніх організацій є, зокрема, рахунки таких безпосередніх (фактичних) перевізників. Отже, у спірному випадку залишається непідтвердженою така складова митної вартості, як транспортні витрати.

Позивачем не подано доказів наявності договірних відносин між експедитором та третіми особами - перевізниками та іншими третіми особами, які надавали послуги під час здійснення доставки товару позивачеві. Позивачем також не зазначено на яких умовах були здійснені відповідні перевезення, позаяк експедитор, залучає перевізника або діючи самостійно, здійснює перевезення власним або орендованим транспортом.

Суд зазначає, що за правилами ч. 10 ст. 58 МК України до ціни за товар додаються й інші витрати покупця, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни (незалежно від їх фактичної сплати на момент митного оформлення).

Як встановлено ч. 9, 21 ст. 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Саме з цими положеннями ст. 58 МК України пов`язаний обов`язок декларанта подати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування) для підтвердження митної вартості товару, про що прямо зазначено у ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд звертає увагу, що неподання зазначених документів декларантом надає право митному органу їх витребувати.

Залучення до відносин договірних сторін щодо поставки товару третьої сторони чи посередника об`єктивно може впливати на ціну товару, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, у своєму повідомленні, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

За таких обставин, суд вказує на правомірність дій митного органу щодо витребовування документів, яких не вистачає згідно з ч. 2 ст. 53 МК України (договір, угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; акти виконаних робіт; рахунки про здійснення платежів третім особам, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату інших витрат (навантажувально-розвантажувальні роботи, на фрахт тощо), пов`язаних із виконанням умов договору, угоди, контракту.

Тим більш, що згідно рахунку від 15.08.2023 року та довідки про транспортні витрати від 15.08.2023 року позивачеві були надані додаткові послуги - навантажувально-розвантажувальні роботи стосовно контейнерів та вантажів, обробка товарів в порту Гданськ, транспортно експедиційні послуги за межами державного кордону.

Також в залізничних накладних одержувачем товару вказано - ТОВ «Автомех», але імпортером товару та одержувачем у митній декларації та в інших наданих документах зазначено позивача. Стосовно залучення вказаної юридичної особи в матеріалах справи також відсутні будь-які документи. І у даному випдку, мова не йдеться про необхідність впливу з боку позивача на експедитора, мова йдеться про відсутність необхідних документів.

Вказані вище розбіжності у поданих до митного оформлення документах могли бути усунуті або ж пояснені декларантом після отримання запиту митного органу. Але такі документи не були подані. Як вже зазначалось, вказані документи не були подані позивачем і під час судового розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем у позові вказано про надання на вимогу митного органу пояснень експедитора щодо фактичного способу поставки товару. Але фактично такий документ не був наданий декларантом, позивачем ані до матеріалів справи, ані до митного оформлення, що також підтверджується переліком документів, зазначених у картці відмови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року справа № 810/2463/17.

Суд також приймає до уваги посилання відповідача на відсутність на коносаменті, як договорі морського перевезення, печатки транспортної компанії, тобто печатки однієї із сторін по такому договору.

В цьому ж контексті суд приймає до уваги посилання відповідача на відсутність числових значень витрат на транспортування та транспортних документів щодо транспортування між пунктами порт Гданськ - станція Глівіце, відстань між якими складає понад 500 км.

Згідно залізничних накладних вказана станція відправлення - Глівіце, пункт пропуску - Медика і до Мостицька - м. Вишневе, а не порт Гданськ.

Крім цього, в своєму позові позивач також вказує, що залізничне перевезення відбувалось від станції Глівіце, а не Гданськ.

Наведе дійсно свідчить про відсутність витрат на транспортування та транспортних документів щодо транспортування між пунктами порт Гданськ - станція Глівіце.

Інші доводи відповідача щодо відкритих джерел інтернету, висновку ДП «Держзовнішінформ», зазначення у банківському документі тільки контракту, прострочення оплати товару, не відповідність вартості перевезення довідковим даним, що є у розпорядженні митниці тощо суд не приймає до уваги як, такі, що не впливають на визначенні митної вартості.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару.

За таких обставин, з огляду на суперечність поданих декларантом документів та за відсутності документів, які б пояснили чи спростували сумніви митного органу щодо задекларованої ним митної вартості товару, останній мав достатні та обґрунтовані підстави для визначення митної вартості товару не за ціною договору (контракту).

Крім того, на думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та під час судового розгляду справи митний орган навів достатнє обґрунтування причин, за наявності яких митниця не могла визнати заявлену декларантом митну вартість.

Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Додатково суд зазначає, що відповідачем не порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.

МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.

При вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а, 2б з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в ст. 59, 60 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів. Вказаний метод не міг бути застосований, оскільки встановлено, що товари по інших МД ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар. Метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г ( ст. 63 МК Укрїни) не може бути застосований у зв`язку з тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації такж не було не надано.

У відповідності до вимог ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідачем здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, за результатом якого встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947).

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

П. 2 (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ 1947) визначено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару .

П. 2 (б) Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена до п. 2 (б) вказаної Генеральної угоди, оцінка митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Ст. 17 "Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року" передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Згідно зі ст. 7 «Угоди про застосування статті VII ГАТТ», якщо митна вартість імпортних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 1-6 включно, то митна вартість визначається з використанням розумних засобів, сумісних із принципами та загальними положеннями цієї Угоди і Статті VII ГАТТ 1994 та на основі даних, наявних у країні імпорту.

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу згідно ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митницею вартостях.

Джерело таких відомостей є митна декларація від 23.08.2023 року за № 23UA206070008049U5, у якій вказаний виробник CN, код УКТЗЕД 39181090 00 0, саме за цим кодом і був визначений товар позивача, який підлягав розмитненню згідно декларації від 03.11.2023 року № 23UA100230022904U7.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем разом із митною декларацією не були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару, оскільки розбіжності, на які він зіслався, не спростовуються наявними матеріалами справи.

За таким обставин, у відповідача були наявні підстави для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятого відповідачем спірного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, відповідно про відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись Конституцією України, Митним кодексом України та ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства "Пробуд" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОБУД" (вул. Гонти, 24, м. Вінниця, 21029, код ЄДРПОУ 35823576)

Відповідач: Київська митниця Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, 8А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.08.2024 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна