Постанова

від 22.01.2025 по справі 120/3472/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3472/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

22 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРОБУД" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "ПРОБУД" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Пробуд» звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось з позовом до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості від 06.11.2023 № UA100000/2023/000176/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2023 UA100230/2023/000866.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13.08.2024 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що митний орган дійшов хибного висновку, що документи, які надані до митного оформлення не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. У спірному рішенні відповідач посилається на виявлені розбіжності, що фактично не стосуються числового значення оцінюваного товару. Позивачем також на вимогу відповідача були надані додаткові документи, у тому числі пояснення експедитора щодо фактичного способу поставки товару, які відповідачем не були прийняті до уваги. Позивач також вказує, що надані платіжні доручення містять усі необхідні реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті та відповідають вимогам законодавства, підтверджують факти оплати товару. Щодо відсутності транспортних документів від безпосередніх перевізників, то позивач вказує, що ним надані усі необхідні документи від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг. Вказаним договором не передбачалось заборон на залучення до виконання послуг третіх осіб, не встановлювалось обов`язку, що експедитор, який надав документи для підтвердження транспортних витрат, повинен однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Митний кодекс України (далі - МК України) також не містить таких обмежень. Тому, позивач вважає, неважливо чи перевізник безпосередньо здійснив би замовлене перевезення власним транспортом чи залучив би іншу особу. Позивач зазначає, що у коносаменті дійсно відсутня печатка транспортної компанії. Але цей документ не підтверджує митну вартість товару, а лише підтверджує наявність договору морського перевезення і не повинен містить таку печатку. Більш того, коносамент формувався та надавався товариству перевізником, тому позивач не мав впливу на можливість внесення будь-яких додаткових відомостей до нього. Щодо відсутності витрат під час перевезення з Гданську до Глівіце, позивач зауважує, що згідно поданих довідок про транспортні витрати від 15.08.2023 року та рахунку про оплату транспортних витрат від цієї ж дати зазначено транспортні витрати з Шанхаю до Гданську (морське), з Гданську до Пшемишля Мостиська (залізничне). Щодо прострочення оплати товару позивач вказує, що прострочення, якщо воно і було, ніяким чином не впливає не митну вартість товару. Вартість перевезення товару узгоджувалась сторонами по договору на власний розсуд. Стосовно зазначення у залізничних накладних отримувачем товару ТОВ «Автомех», а імпортером та одержувачем товару є позивач, то на дану обставину також не міг вплинути позивач, бо перевезенням займався експедитор. По висновку ДП «Держзовнішінформ» - вказане підприємство уповноважене наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі здійснювати моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках, досліджувати динаміку цінових процесів на ринках та відповідність контрактних цін кон`юнктурі світового ринку. Висновок був сформований не тільки з урахуванням інформації джерел, а також на підставі наданих позивачем документів та отриманих відповідей на запити. Крім цього, позивач вказує на протиправність незастосування відповідачем основного методу та порядку витребування додаткових документів.

Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2024, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ПП «Пробуд» "Покупець" та компанією "CHANGZHOU DEHOME WOOD CO., LTD" (КНР) "Продавець" укладено контракт № CZDH-230414 від 14.04.2023.

Відповідно до умов контракту, продавець зобов`язується передати у власність покупця товар власного виробництва, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно сплатити його вартість. Номенклатура, кількість, строки, ціна та умови постачання вказуються в інвойсах та (або) специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до комерційного інвойсу №CZDH23710-1 від 05.06.2023 продавцем та покупцем була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна вартість товару (SPC ламінована підлога) складає 110 443,89 доларів США.

З метою митного оформлення товару, 03.11.2023 позивачем була подана до відповідача електронна митна декларація № 23UA100230022904U7 у якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною контракту.

Для митного оформлення товару, в тому числі на вимогу митного органу, позивачем були надані наступні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 05.06.2023; комерційний інвойс (Commercial invoice) CZDH23710-1 від 05.06.2023; коносамент WMSS23054526 від 07.06.2023; контракт № CZDH-230414 від 14.04.2023; специфікація виробника товару № 1 від 28.04.2023 до вказаного контракту; копію митної декларації країни відправлення 223120230001859676 від 05.06.2023; міжнародні залізничні накладні від 30.08.2023 № 31500568, № 31500569, № 31500572, № 31500575, № 31500586, № 31500597; автотранспортні накладні (CMR) № б/н від 24.10.2023, від 26.10.2023, від 30.10.2023; транзитні декларації від 13.08.2023 Т1 № 23PL322080NU6322Р6, Т1 №23PL322080NU6322Q4, Т1 №23PL322080NU631ZF9, Т1 №23PL322080NU6322R2, Т1 №23PL322080NU6322R2, Т1 №23PL322080NU6322N0; висновок про вартість товару ДП «Держзовнішінформ» № 113/672 від 08.09.2023; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 03.11.2023 23UA100230022830U7.00; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03.11.2023; картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100230/2023/000856 від 03.11.2023; банківський документ SWIFT, АТ "ОТП БАНК" № 230809/001052116 від 09.08.2023; платіжна інструкція в іноземній валюті № 12124783 від 09.08.2023; договір транспортного експедитування № 1304/23/01 від 13.04.2023; рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору № РФ-17723 від 15.08.2023; платіжну інструкцію № 351 від 14.09.2023 про оплату транспортно-експедиційних послуг; довідку про транспортні витрати № 1508/04 від 15.08.2023; договір про надання послуг митного брокера № 04-2023 від 03.08.2023; єдині уніфіковані документи на розміщення ти тимчасове зберігання товарів UA100230/2023/63 від 27.10.2023, UA100230/2023/66 від 31.10.2023, UA100230/2023/68 від 02.11.2023.

За наслідком розгляду наданих позивачем матеріалів, відповідачем прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 06.11.2023 № UA100000/2023/000176/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA100230/2023/000866 від 06.11.2023.

Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися ПП «Пробуд». Позивачем не надано документів на підтвердження заявленої митної вартості, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та правомірність прийнятих відповідачем рішень.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.

Міжнародні правила митної оцінки товарів визначені в багатосторонній Угоді про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, до якої приєдналася Україна.

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи й торгівлю первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

При цьому, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов`язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.

У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.

У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Встановлено, що підставою для коригування митної вартості товарів став висновок митного органу про те, що документи, які надані до митного оформлення, не містять в повному обсязі відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару та відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті. Відповідач посилається на вимоги ч. 10 ст. 58 МК України та зазначає про перелік витрат, які включаються до митної вартості товару; ч. 2 ст. 53 МК України; наказ Мінфіну України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення»; ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» та вказує, що договір транспортного експедитування укладається у письмовій формі, умови визначаються сторонами. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами, які здійснювали транспортне експедитування або органами влади. Для підтвердження витрат на транспортування до митного оформлення надана довідка про транспортні витрати від 15.08.2023 № 1508/04, рахунок на оплату від 15.08.2023 року № РФ-17723, платіжну інструкцію від 14.08.2023 № 351 та договір транспортного експедитування від 13.04.2023 року № 1304/23/01 з ТОВ «Клевер Тім». Вказані документи видані ТОВ «Клевер Тім». Разом з тим, документів, які видані безпосередніми перевізниками та передбачені наказом № 599, не надано за залізничною накладною та коносаментом. Також у цьому коносаменті (договір морського перевезення) відсутня печатка транспортної компанії. Окрім того, відповідно до інформації, яка міститься у відкритих джерелах Інтернет, вантаж у контейнерах прибув до порту Гданськ (Польща) значно раніше, ніж укладено договір із компанією PCC Intermodal S.A. Таким чином, вбачаються витрати на зберігання оцінюваної партії товару у порту Гданськ, які не відображені у митній декларації та не зазначені у транспортно-експедиційних документах. Рахунок на оплату від 15.08.2023 № РФ-17723 не містить географічних найменувань м. Вишневе. Разом із тим, відсутні числові значення витрат на транспортування між пунктами Гданськ-Глівіце. Відстань між вказаними пунктами Польщі складає 565 км. Також у залізничних накладних одержувачем товару вказано ТОВ «Автомех», а морським імпортером та одержувачем товару у митній декларації вказаний позивач. Не надані документи щодо зберігання товару. Додатково відповідач посилається на недоліки висновку ДП «Держзовнішінформ».

Судом встановлено, що позивачем із ТОВ «Клевер Тім» 13.04.2023 укладено договір транспортного експедитування № 1304/23/01.

Згідно п. 1.1. вказаного договору експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок клієнта позивача виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організацій перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів морським та наземним транспортом, а також надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів клієнта та узгоджені в заявках до цього договору.

Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що перелік послуг, що надаються експедитором, вид та найменування вантажів, а також інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування обумовлюється і вказується у відповідній заявці або дорученні (довіреності), листуванні наданими клієнтом під кожне конкретне перевезення, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1.2 договору експедитор представляє інтереси клієнта з перевізником, портами та іншими організаціями, може залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та треті особи.

Пунктом 2.4.1. вказаного договору передбачено, що клієнт зобов`язаний видати експедитору довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов`язків.

Згідно із п. 3.1. договору винагорода за послуги, витрати та інші платежі, здійснені експедитором .. оплачуються клієнтом. Умови цього пункту не вимагають додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат експедитора документами перевізників чи інших осіб. Для цілей цього пункту, витрати вважаються узгодженими сторонами, якщо вони обумовлені в заявці на конкретне перевезення або шляхом листування (у т.ч. по електронній пошті, месенджерах, скайп) між сторонами або шляхом письмового повідомлення експедитором на електронну пошту клієнта про такі витрати, у разі відсутності від клієнта заперечень щодо таких витрат по закінченню 2-х робочих днів з моменту відправки експедитором відповідного повідомлення.

Отже, вказаним договором не передбачалось заборон на залучення до виконання послуг третіх осіб, не встановлювалось обов`язку, що експедитор, який надав документи для підтвердження транспортних витрат, повинен однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару.

Аналіз вимог, узгоджених сторонами по договору транспортного експедитування свідчить, що експедитор надає клієнтові перелік послуг, який узгоджений у заявках. У заявках також вказується вид та найменування вантажів, інша необхідна інформація, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування. Ці заявки є невід`ємною частиною договору. Клієнт зобов`язаний видати експедитору довіреність та повинен оплатити послуги експедитора та його додаткові витрати. Витрати експедитора повинні бути узгодженими з клієнтом у визначений спосіб, зокрема, обумовлені у заявці на конкретне перевезення. У цьому випадку, відсутня необхідність додаткового підтвердження сум винагороди та узгоджених витрат експедитора документами перевізників чи інших осіб.

Встановлено, що до митного оформлення та до суду позивачем був наданий вказаний договір без додатків, які є його невід`ємною частиною.

Транспортні документи (міжнародні залізничні накладні та автотранспортні накладні (CMR), а також коносамент містять назви перевізників третіх осіб - ФОП « ОСОБА_1 », ААА China Limited, PCC Intermodal S.A.

За відсутності заявок позивача на конкретне перевезення, витрати експедитора та його винагорода вимагають додаткового підтвердження документами перевізників чи інших осіб, тобто вимагають підтвердження документами, наданими саме безпосередніми перевізниками.

Однак позивачем не надані документи безпосередніх перевізників. Позивач не подав письмових документів, які би підтверджували укладення відповідних договорів між ТОВ «Клевер Тім» та перевізниками ФОП « ОСОБА_1 », ААА China Limited, PCC Intermodal S.A.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не підтверджено вартості перевезення товару, що включається до його митної вартості.

Згідно рахунку від 15.08.2023 та довідки про транспортні витрати від 15.08.2023 позивачеві були надані додаткові послуги - навантажувально-розвантажувальні роботи стосовно контейнерів та вантажів, обробка товарів в порту Гданськ, транспортно-експедиційні послуги за межами державного кордону.

Також в залізничних накладних одержувачем товару вказано ТОВ «Автомех», але імпортером товару та одержувачем у митній декларації та в інших наданих документах зазначено позивача.

Щодо залучення до перевезення ТОВ «Автомех» матеріали справи не містять жодних документів.

Позивачем вказано про надання на вимогу митного органу пояснень експедитора щодо фактичного способу поставки товару. Однак, такий документ не був наданий декларантом до митного оформлення, а позивачем - до матеріалів справи.

Відповідач посилається на відсутність числових значень витрат на транспортування та транспортних документів щодо транспортування між пунктами порт Гданськ станція Глівіце, відстань між якими складає понад 500 км.

Так, згідно залізничних накладних вказана станція відправлення Глівіце, пункт пропуску Медика і до Мостицька м. Вишневе, а не порт Гданськ.

Позивач також вказує, що залізничне перевезення відбувалось від станції Глівіце, а не Гданськ.

Наведе свідчить про відсутність витрат на транспортування та транспортних документів щодо транспортування між пунктами порт Гданськ станція Глівіце.

Судом першої інстанції правильно не враховані інші доводи відповідача щодо даних з відкритих джерел в мережі Інтернет, висновку ДП «Держзовнішінформ», зазначення у банківському документі тільки контракту, прострочення оплати товару, не відповідність вартості перевезення довідковим даним, що є у розпорядженні митниці, адже такі доводи не впливають на визначенні митної вартості.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи не достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та не дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а, від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.

Коригуючи митну вартість товару, відповідач за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в митній декларації від 23.08.2023 № 23UA206070008049U5, у якій вказаний виробник CN, код УКТЗЕД 39181090 00 0, саме за цим кодом і був визначений товар позивача, який підлягав розмитненню згідно декларації від 03.11.2023 № 23UA100230022904U7.

З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність та відсутність підстав для скасування рішення відповідача про коригування митної вартості від 06.11.2023 № UA100000/2023/000176/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.11.2023 UA100230/2023/000866.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "ПРОБУД" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.