Постанова

від 21.08.2024 по справі 200/1304/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року справа №200/1304/23

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєвf Е.Г., суддів Геращенка І.В., Блохіна А.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 р. у справі № 200/1304/23 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач, ГУДПС), в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0004940705 від 12.01.2023 та № 0004950705 від 12.01.2023.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 Податкового кодексу України.

Для проведення фактичної перевірки на підставі наказів Головного управління ДНС в Івано-Франківській області № 1743-п від 18.10.2022 та № 1739-п від 18.10.2022, мають існувати фактичні обставини та передумови визначені пп. 80.2.2. 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки.

Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Проте, накази про проведення перевірки № 1743-п від 18.10.2022 та № 1739-п від 18.10.2022 не містять жодних посилань на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилань на норми, що їх регулюють, не дивлячись на те, що пунктом 81.1 статті 81 ПК України закріплено вимоги до змісту наказу про проведення перевірки, в тому числі необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Накази про проведення перевірки № 1743-п від 18.10.2022 та № 1739-п від 18.10.2022, окрім визначених Податковим Кодексом підстав, не містять також відомостей про тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Окрім того, накази про проведення перевірок з 23.листопада 2022 були видані ще 12 жовтня 2022 року, тобто, з невідомих причин перевірки, доцільність проведення яких визначено наказом ще у жовтні 2022 року фактично, з невідомих причин, були заплановані на 23 листопада 2022 року (майже через півтора місяця), що викликає сумніви обґрунтованості посилання судом на висновок управління контролю за підакцизними товарами про доцільність проведення фактичних перевірок, викладеним у доповідній записці від 12.10.2022, на які є посилання у судовому рішенні.

Таким чином, внаслідок недодержання вимог пп. 80.2.2, 80.2.5. 8.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України під час призначення фактичних перевірок згідно наказів Головного управління ДПС в Івано-Франківській області № 1743-п від 18.10.2022 та № 1739-п від 18.10.2022, проведення перевірок здійснено з порушенням пункту 81.1 ст.81 ПК України.

Судом констатовано, що норма підпункту 80.2.5 ПК дозволяє проводити фактичну перевірку, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, проте, суд не звернув увагу на те, що в наказах №1739 -п та 1743-п від 18.10.2022 підставу проведення перевірки, відповідно до вичерпного переліку підстав за пунктом 80.2 ПК, не зазначено.

З огляду на викладене, судом не враховано, що накази №1739-п та 1743-п від 18.10.2022 видані без чітко визначених вимог норм абзацу третього пункту 81.1 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки, який вказує на те, що при встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки, конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена.

При розгляді справи судом встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки були видані у встановленому порядку уповноваженою особою контролюючого органу накази області № 1739-п та № 1743-п від 18.10.2022. Видання таких наказів було пов`язане з отриманою інформацією, а саме, офіційного звернення юридичної особи - ГОВ «Галичина-Табак» про факти та адреси роздрібної торгівлі контрабандними тютюновими виробами з долученням відповідних фотографій. Вказане звернення було розглянуто управлінням контролю за підакцизними товарами з висновком про доцільність проведення фактичних перевірок, викладеним у доповідній записці від 12.10.2022.

Посилаючись на законність вказаних підстав для видання наказів, судом не враховано, що вищевказані підстави для проведення перевірок не знайшли відображення у наказах ДПС в Івано-Франківській області № 1739-п та № 1743-п від 18.10.2022, що свідчить про невідповідність наказів вимогам підпунктів 80.2.2, 80.2.5, 8.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Окрім не відображення у наказах про проведення перевірок отриманої інформації від юридичної особи - ТОВ «Галичина-Табак», як підстави для проведення перевірок, судом не прийнято до уваги, що відповідач - ГУ ДПС у Вінницькій області, у своєму розпорядженні не мав інформації, про підстави (від ТОВ «Галичина-1 абак»), для проведення перевірок ГУ ДПС в Івано-Франківській області, про що свідчить долучена до позовної заяви відповідь на запити, згідно якої відповідач посилався на відсутність будь -яких матеріалів, оскільки перевірка проводилась ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

У наказах № 1739-п та № 1743-п від 18.10.2022 доручено окремим посадовим особам ДПС в Івано-Франківській області проведення перевірок об`єктів з 23.11.2022 року, але конкретна тривалість перевірок не визначена.

При цьому, посилаючись на відсутність фіксації у складених актах контрольних перевірок участі працівників правоохоронних органів, судом не звернута увага на наявність у кінці описових частин актів перевірок записів про те, що тютюнові вироби, вказані у додатках до актів, вилучені працівниками УСБУ в Івано-Франківській області, а не податковим органом, який проводив перевірки.

При цьому суд, акцентуючи увагу на те, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), що мною не оспорюється, не звернув увагу на мої доводи про те, що фактичні перевірки 23.11.2022 проводилась без участі позивача безпосередньо на місці, під час прибуття на об`єкти перевірки не телефонував для прибуття та надання пояснень, накази про проведення перевірок не надавались, акти фактичних перевірок не вручались та поштою не спрямовувались. Позивач не міг скористатись правом подання заперечень на акти перевірок у зв`язку з необізнаністю про проведення перевірок та не отриманням актів перевірок.

Посилання у рішенні суду на вручення вищевказаних документів особам, з якими проводились розрахункові операції, не є підтвердженням їх вручення саме уповноваженим особам, оскільки вказані особи не перебували у трудових відносинах та особисто не знайомі з позивачем.

Підписання не уповноваженими особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є законними представниками, актів перевірок з додатками до них, вручення примірників актів неуповноваженим особам, здійснено в порушення вимог ст.86 Податкового кодексу України.

Про проведені перевірки та складені акти, стало відомо лише 24.01.2023 зі спрямованого ГУ ДПС у Вінницькій області на адресу у м. Костянтинівка податкових повідомлень-рішень №0004940705. №0004950705.

ГУ ДПС у Вінницькій області не врахувало вимоги Наказу №727 від 20.08.2015 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків», відповідно до яких в акті перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.

Скаржник зазначає, що суд під час розгляду справи безпідставно не застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18: від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18; від 08.09.2021 у справі №816/228/17; від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а; від 04.10.2022 у справі №520/12028/18; від 11.05.2023 у справі № 500/5559/21 тощо.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без зміню.

В обґрунтування зазначено, що основним доводом апелянта щодо протиправності спірних податкових повідомлень- рішень є дотримання ГУ ДПС в Івано-Франківській області процедури призначення та проведення фактичної перевірки, в тому числі в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення.

Відповідач наголошує, що як у позовній заяві так і у апеляційній скарзі не міститься жодних мотивів, які б стосувалися власне відсутності в діях товариства виявлених в ході фактичної перевірки порушень.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області було отримано матеріали фактичних перевірок ФОП ОСОБА_1 (лист ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 03.01.2023 №20/02-32-09-01), які були проведені працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області, а саме: акт фактичної перевірки від 23.11.2022 №151/09-19-09-01/3706009695 та акт фактичної перевірки від 23.11.2022 №157/09-19-09-01/3706009695.

Так, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до пп. 80.2.2, пп. 80.2.5, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, на підставі наказів ГУ ДПС в Івано-Франківській області №1739-п від 18.10.2022, №1743-п від 18.10.2022 фахівцями ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичні перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Суд дійшов правомірного висновку, що підставою для проведення фактичної перевірки були видані у встановленому порядку уповноваженою особою контролюючого органу накази ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 1739-п та № 1743-п від 18.10.2022.

Видання таких наказів було пов`язане з отриманою інформацією, а саме офіційного звернення юридичної особи - ТОВ «Галичина-Табак» про факти та адреси роздрібної торгівлі контрабандними тютюновими виробами з долученням відповідних фотографій. Вказане звернення було розглянуто управлінням контролю за підакцизними товарами з висновком про доцільність проведення фактичних перевірок, викладеним у доповідній записці від 12.10.2022.

Отже, внаслідок отримання ним такої інформації в контролюючого органу виникала цілком обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність у проведенні її перевірки в межах здійснення податкового контролю. Із цього слідує, що оскільки відповідач на момент прийняття наказу володів інформацією про хоча і ймовірні порушення платником вимог податкового законодавства та законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на податковий орган, тому в цьому випадку були наявні підстави для проведення фактичної перевірки.

В даному випадку, зі змісту наказів від 18.10.2022 № 1739-п та № 1743-п про проведення фактичної перевірки слідує, що, по перше, в цих наказах зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти пп. 80.2.2, пп. 80.2.5, пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та розкривається її фактична підстава: у зв`язку із отриманням інформації здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державною фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Таким чином, призначення фактичних перевірок з наведених у прийнятих наказах підстав (як юридичних так і фактичних) є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом, пов`язаних в тому числі і з необхідністю перевірки наявної інформації щодо платника. Апелянтом жодним доказом не підтверджено, що такі дії суб`єкта владних повноважень об`єктивно вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, про що власне наголошувалось у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.09.2021 у справі N 816/228/17).

Також, при проведенні фактичних перевірок працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області були проведені контрольні розрахункові операції з придбання тютюнових виробів.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем, з 21.05.2021 включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України, перебуває на обліку за зареєстрованим місцем проживання у Костянтинівській державній податковій інспекції (м. Костянтинівка Донецької області) Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області як платник податків.

Наказом ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 1739-п від 18.10.2022 Про проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотримання суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, відповідно пп.80.2.2, пп.80.2.5, пп.80.2.7 п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ працівників ГУ ДПС в Івано-Франківській області направлено для проведення з 23.11.2022 фактичної перевірки торгового об`єкта за адресом: м. Івано - Франківськ, вул. Стуса 10 (ринок Східний), що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2610190501:09:006:0031.

На підставі вищевказаного наказу, направленнями на перевірку, 23 11.2022 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кіоску, що розташований за адресом: м. Івано-Франківськ, вул. Стуса 10 (ринок Східний), за результатами якої, відносно суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , складено акт перевірки № 151/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано наступні порушення:

-проведення розрахункових операцій на повну суму покупки без застосування РРО,

-невидача розрахункового документа встановленого зразка,

-порушення порядку ведення обліку товарних запасів реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів, електронну чи паперову форму обліку, первинні документи (їх копії), які підтверджують облік та кількість товарів, що на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об`єкті), до перевірки не надано. Вартість не облікованих товарів становить 241 236,00 грн,

-роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме: реалізовано пачку сигарет Ротманс Демі по ціні 65,00 грн (вартість отриманої партії тютюнових виробів становить 241 236,00 грн),

-реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: реалізовано пачку сигарет Ротманс Демі, коштує 65,00 грн, на якій відсутня марка акцизного податку встановленого зразка, в залишку тютюнових виробів на суму 234 749,00 грн,

-використання праці найманих працівників без укладання трудових угод, а саме: між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_3 не оформлено належним чином укладання трудових угод.

Згідно з висновком акту перевірки, встановлено порушення:

-ст. 11, ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального зі змінами та доповненнями;

-п.п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями);

-ст. 226 Податкового кодексу України;

-ст. 21-24 Кодексу Законів про працю України.

12.01.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004950705, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 1 ст.17, ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 241 301,00 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Наказом ГУ ДПС в Івано-Франківській області № 1743-п від 18.10.2022 Про проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотримання суб`єктами господарювання порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, відповідно пп.80.2.2, пп.80.2.5, пп.80.2.7 п.80.2, ст.80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ працівників ГУ ДПС в Івано-Франківській області направлено для проведення з 23.11.2022 фактичної перевірки торгового об`єкта за адресом: АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:20:007:0050.

На підставі вищевказаного наказу, направленнями на перевірку, 23.11.2022 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці - кіоску, що розташований за адресом: АДРЕСА_1 , за результатами якої, відносно суб`єкта господарської діяльності ОСОБА_1 , складено акт перевірки № 157/09-19-09-01/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано наступні порушення:

-проведення розрахункових операцій на повну суму покупки без застосування РРО,

-невидача розрахункового документа встановленого зразка,

-порушення порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарно-матеріальних цінностей, електронну чи паперову форму обліку, первинні документи (їх копії), які підтверджують облік та кількість товарів, знаходяться у місті продажу (господарському об`єкті), до перевірки не надано. Вартість не облікованих товарів становить 213 785,00 грн,

-роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме: реалізовано 4 пачки сигарет Парламент Слім по ціні 51,00 грн, на якій відсутня марка акцизного податку встановленого зразка (в залишку тютюнових виробів 213 785,00 грн, вартість отриманої партії тютюнових виробів),

-реалізація тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка, а саме: реалізовано пачку сигарет Парламент Слім за ціною 51,00 грн, на якій відсутня марка акцизного податку встановленого зразка (в залишку тютюнових виробів на суму 205 695,00 грн),

-використання праці найманих працівників без укладання трудових угод, а саме: між ФОП ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 не оформлено належним чином укладання трудових угод.

Згідно з висновком акту перевірки, встановлено порушення:

-ст. 11, ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального зі змінами та доповненнями;

-п.п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (зі змінами та доповненнями);

-ст. 226 Податкового кодексу України;

-ст. 21-24 Кодексу Законів про працю України.

12.01.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004940705, яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 1 ст.17, ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 213836 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Податкові повідомлення-рішення відправлені платнику податків 12.01.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримані ОСОБА_1 24.01.2023.

В акті перевірки зафіксовано, що розрахункова операція при реалізації сигарет Ротманс Демі на суму 65,00 грн проведена із застосуванням платіжного банківського терміналу, про що видано платіжний чек. Відповідно до акту термінал Мобс 2500 №34877951 використовується ФОП ОСОБА_1 згідно договору укладеного з АТ УкрСиббанк та акту передачі матеріальних цінностей. Даний платіжний термінал

Відповідно до акту перевірки №151/09-19-09-01/3706009695 від 23.11.2022 розрахункова операція при реалізації сигарет Ротманс Демі на суму 65,00 грн проведена із застосуванням платіжного банківського терміналу Мобс 2500 серійний № 34877951, який використовується ФОП ОСОБА_1 за адресом: м. Івано-Франківськ, вул. Стуса (ринок Східний) на підставі договору укладеного з АТ Укрсиббанк та акту передачі матеріальних цінностей.

Відповідно до акту перевірки №157/09-19-09-01/3706009695 від 23.11.2022 надано акт прийому-передачі від АТ Укрсиббанк ФОПу ОСОБА_1 POS-терміналу Move 2500 серійний № 34877982, який використовується за адресом: вул. Петлюри, 2, м. Івано-Франківськ, що підтверджується копією Z-балансу, який додано до акту перевірки.

До матеріалів перевірки додано розрахунки застосування штрафних санкцій.

Податкові повідомлення-рішення від 12.01.2023 року № 0004950705, № 0004940705 до ДПС України не оскаржувалися.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що видання наказів про проведення перевірки було пов`язане з отриманою інформацією, а саме офіційного звернення юридичної особи - ТОВ Галичина-Табак про факти та адреси роздрібної торгівлі контрабандними тютюновими виробами з долученням відповідних фотографій. Отже, в даному випадку фактична перевірка, що оформлена відповідним актом, проведена з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України у сфері виробництва і обігу підакцизної продукції уповноваженим органом ДПС на підставі відповідного рішення керівника (наказу) з урахуванням податкового та спеціального законодавства. Позивачем належними та допустимими доказами не спростована правомірність застосування штрафних санкцій оскарженими рішеннями податкового органу, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно питання дотримання відповідачем порядку проведення перевірки, суд зазначає наступне.

З наказів №1739 від 18.10.2022. та №1743 від 18.10.2022 Про проведення фактичної перевірки, вбачається, що підставою для проведення фактичної перевірки відносно позивача, податковим органом зазначено пп 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України.

Згідно із підпунктом20.1.4п.20.1ст.20 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За правилами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (пункт 61.2 статті 61 ПК України).

Відповідно до п.75.1ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом75.1.3п.75.1ст.75 ПК Українипередбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

За положенням п.80.1ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Так, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту80.2статті80 ПК Українизаконодавцем чітко передбачено підстави для проведення податкового контролю.

Відповідно до пп 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2);

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального(пп. 80.2.5);

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7).

Отже, зазначений пунктом передбачено декілька підстав для призначення фактичної перевірки.

Із змісту наведених норм права слідує, що пункт 80.2 статті 80 ПК України виокремлює різні підстави для проведення контролюючим органом фактичної перевірки суб`єкта господарювання. Підставою для проведення фактичної перевірки згідно з підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України слугує наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.3 - письмове звернення покупця (споживача); 80.2.5 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства; 80.2.7 - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства.

Отже, передумовою проведення фактичної перевірки на підставі пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України є отримання або наявність інформації (письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону) про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Колегія суддів при розгляді скарги, вважає на необхідне врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23, які були ухвалені у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду. У цих постановах Верховний Суд сформулював висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні (підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України у взаємозв`язку із статтею 81 ПК України) під час розгляду подібних спорів.

У постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.

Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Тотожні висновки містять у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) тощо, в яких суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом і в постанові від 21 червня 2024 року у справі №420/16308/22

Так, спірними податковими повідомленнями рішеннями встановлено порушення позивачем Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в частині порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

За правилами пункту 11 статті 3 Закону №265 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №265 контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

За порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості (пункт 7 статті 17 Закону №265).

Натомість, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначені.

Таким чином, правила та порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій та здійснення за їх допомогою відповідних розрахункових операцій, зокрема і вимоги щодо використання режиму програмування найменування підакцизного товару, а також відповідальність за порушення таких вимог в повному обсязі врегульовані приписами Закону №265. Вимоги ж щодо виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та відповідальність за їх порушення встановлені спеціальним Законом №481.

Установлені у результаті перевірки порушення, за які оспорюваним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію не відносяться до предмету перевірки, що відповідає саме підпункту 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України.

Тобто, питання з яких проводилась фактична перевірка та установлені в ході її проведення порушення, не стосуються підстави проведення перевірки визначеної пп 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, яка не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом і в постанові від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21.

Також, у п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Суд зазначає, що повинні існувати конкретні фактичні обставини та передумови, які дозволяють податковому органу керуватись вказаною правовою нормою при призначенні (проведенні) такої перевірки, а підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів.

Тобто, оскільки стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки.

Застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

За практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 11 липня 2022 року у справі №120/5728/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом і в постанові від 05 липня 2023 року у справі №460/2663/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/15431/21.

У свою чергу відповідачем, в наказах, в актах перевірки, жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки позивача, передбачених підпунктом 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а є лише посилання на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що видання таких наказів було пов`язане з отриманою інформацією, а саме офіційного звернення юридичної особи - ТОВ Галичина-Табак про факти та адреси роздрібної торгівлі контрабандними тютюновими виробами з долученням відповідних фотографій, яке було розглянуто управлінням контролю за підакцизними товарами з висновком про доцільність проведення фактичних перевірок, викладеним у доповідній записці від 12.10.2022, з огляду на те, що в порушення приписів ПК України у наказах не відображено про проведення перевірок на підставі отриманої інформації від юридичної особи - ТОВ «Галичина-Табак», як підстави для проведення перевірок, що не дозволяє суду встановити залежність вказаних обставин між собою.

Також, відповідно до відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області на запити позивача, вбачається що у відповідача були відсутні будь-які матеріали стосовно перевірки офіційного звернення ТОВ «Галичина-Табак», оскільки перевірка проводилась ГУ ДПС в Івано-Франківській області.

Суд наголошує, що в наказах не зазначено, що перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства у пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку формулювання підстав перевірки в наказах не дає цілковитого розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, як це визначено у пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

У наказах також відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки визначених у п.80.2 ст. 80 ПК України (наявну та/або отриману в установленому законодавством порядку інформацію), крім посилання на норми ПК України що регулюють юридичні підстави перевірки.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав письмових та належним чином оформлених доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу слугувала інформація про порушення позивачем вимог законодавства. У наказах відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) встановлена податковим органом.

Тобто, залишається незрозумілим на підставі, яких саме документів відповідач дійшов до висновку про те, що підставою для проведення перевірки позивача, стала наявна у контролюючого органу інформація про порушення платником законодавства (порядку виробництва, обігу, зберігання та транспортування підакцизних товарів, здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін і граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками) та необхідністю у зв`язку із цим здійснення перевірочних функцій, визначених законодавством.

Верховний Суд у постанові від 5 березня 2019 року по справі № 820/4893/18зазначив, що інформація, яка надходить до податкових органів, може бути підставою для проведення фактичної перевірки згідностатті 80 ПК України, лише у тому випадку, якщо в такій йдеться посилання на конкретні порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

При цьому, у постанові від 18.12.2018 у справі № 820/4895/18 Верховний Суд в подібних правовідносинах вказав, що у наказі про призначення фактичної перевірки, має бути крім посилання на норми, що їх регулюють, посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, інформація, яка слугувала підставою.

У той же час, у постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18 (адміністративне провадження №К/9901/10812/19) Верховний Суд зауважив, що для зазначення підстави для проведення перевірки не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Таким чином, відповідач не мав права проводити фактичну перевірку на підставі пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Колегія суддів враховує, що відповідно до усталених висновків Верховного Суду оцінка правомірності призначення і проведення перевірки надається під час розгляду справи про скасування податкового повідомлення-рішення. При цьому, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Слід звернути увагу, що вищевказані висновки про істотний характер порушення, яке може зумовлювати протиправність наслідків проведення перевірки, що полягає у не відображенні у наказі на проведення перевірки поряд із юридичною підставою також і фактичної підстави, сформульовані і релевантні у випадку, коли відповідна норма Податкового кодексу України (юридична підстава) містить відразу дві самостійні фактичні підстави (наприклад, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Оскільки фактична перевірка позивача призначена не з конкретних питань, за відсутності у податкового органу інформації про порушення податкового законодавства на час призначення перевірки, підтверджує відсутність у відповідача законних підстав для призначення такої перевірки.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові по справі № 640/21536/19 від 08 вересня 2020 року, від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17, від 12 жовтня 2021 року у справі N 120/5229/20-а, від 02 серпня 2023 року справа № 380/1454/21.

Таким чином, відповідачем не довело наявність підстав в розумінні підпунктів 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки позивача, а саме наявність інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 80.10статті80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановленостаттею 86цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

За положенням п. 86.5 ст.86 ПК України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначенихстаттею 80цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки, як юридичного факту, у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку.

З огляду на викладене, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченийКонституцією Українита законами України. Дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, єобов`язковою умовоюдляпроведення перевірки та реалізації її наслідків.

Суд зазначає, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених Кодексом адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки, на підставі висновків акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 16 лютого 2016 року справа №826/12651/14, від 27 січня 2015 року справа №21-425а14, у постанові Верховного Суду від 17 березня 2018 року справа N1570/7146/12, від 24 жовтня 2018 року справа №808/1746/15, від 18 грудня 2018 року справа №805/406/17-а, від 20 вересня 2019 року справа №0340/1931/18.

Відповідно до п. 80.5 ст. 80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно ізст. 81 Податкового кодексу України.

За вимогами п. 81.1 та 81.2 ст. 81 ПК України, відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання щодо необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Зважаючи на викладене, суд звертає увагу, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді буде суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Натомість, позов платника податків, спрямований на оскарження рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 803/990/15-a, від 29.03.2019 у справі №805/3449/18-а, від 24.01.2019 у справі №826/13963.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року справа № 816/228/17 зазначила, що аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Проте, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС сформулювала новий правовий висновок у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, відповідно до якого, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Вказані висновки також є релевантними та неодноразово були застосовані судами в справах, предметом розгляду яких виступали податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками фактичних податкових перевірок (постанови Верховного Суду від 04 вересня 2020 року справа № 821/1274/18, від 29 грудня 2021 року по справі №140/2889/21, від 01 червня 2022 року по справі №520/7331/21, від 04 травня 2022 року по справі № 120/6683/20-а, від 11 липня 2022 року справа №120/5728/20-а, від 22 червня 2022 року справа № 580/2615/21, від 03 серпня 2023 року справа № 640/7480/19).

В ході розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку, що накази про призначення перевірки не відповідає положенням підпункту 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту80.2 статті 80та пункту81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

Також, пунктом 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року №540-IX (далі - Закон №540-IX) визначено: «Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм права свідчить, що на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не діє мораторій на проведення фактичних перевірок, зокрема, з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, тобто тих питань, що врегульовані нормами Закону №481. Фактична перевірка із зазначених питань може бути проведена з підстав, визначених підпунктами 80.2.2 (наявність та/або отримання від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації про можливі порушення платником податків законодавства), 80.2.3 (письмове звернення покупця (споживача)), 80.2.5 (наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства).

Разом з тим, виключень щодо можливості проведення фактичних перевірок з питань здійснення платниками податків розрахункових операцій, що врегульовано приписами Закону №265, положення пункту 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не містять.

Враховуючи викладене, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), податковий орган у цій справі не мав повноважень на дослідження у ході проведення фактичної перевірки позивача питань щодо дотримання ним вимог Закону №265.

Довід відповідача, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального охоплює собою і можливість перевірки контролюючим органом дотримання платниками податків Закону №265 визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки здійснення наведених ним функцій охоплюється саме приписами Закону №481.

Колегія суддів зазначає, що позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положенняПК Українивже є сформованою та усталеною.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду постанові від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 28 грудня 2022 року у справах №420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 12 жовтня 2022 року у справі № 160/24072/21, від 01 вересня 2022 року у справі № 640/16093/21, від 23 лютого 2023 року у справі № 160/20112/21, від 14 грудня 2023 року справа № 520/20064/21, від 06 грудня 2023 року справа №480/6598/22, від 07 грудня 2023 року № 520/28419/21, від 09 листопада 2023 року справа №160/13134/22, від 31 жовтня 2023 року справа № 520/9288/21.

При цьому, контролюючий орган, не довівши до відома позивача інформацію, яка стала підставою для призначення і проведення перевірки, позбавив позивача можливості знати та оцінити цю інформацію, для того, щоб скористатися своїм правом на допуск чи не допуск працівників контролюючого органу до перевірки.

У Рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування» передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб («Beyeler v. Italy», «Oneryildiz v. Turkey», «Megadat.com S.r.l. v. Moldova», «Moskal v. Poland»). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Lelas v. Croatia» і «Toscuta and Others v. Romania») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси («Oneryildiz v. Turkey», та «Beyeler v. Italy»).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Lelas v. Croatia»).

Зважаючи на допущені відповідачем порушеннястатей 75-81 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що вони унеможливлюють застосування до позивача наслідків фактичної перевірки - прийняття податкового повідомлення-рішення, свідчать про невідповідність цього рішення визначеним частиною другоюстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Україникритеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень. Тому такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, прийнято без врахування висновків Верховного суду та не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому його постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно дост. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення вимог.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 р. у справі № 200/1304/23 - задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 р. у справі № 200/1304/23 - скасувати.

Прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.01.2023 № 0004950705 яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 1 ст.17, ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 241301,00 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 12.01.2023 № 0004940705 яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та п. 1 ст.17, ст. 20 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 213836 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Стягнути з Головного Управління Державної податкової служби у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 44069150) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 11379,5 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст складений та підписаний 21 серпня 2024 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.В. Геращенко