Ухвала

від 17.10.2024 по справі 200/1304/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 жовтня 2024 року

Київ

справа № 200/1304/23

адміністративне провадження № К/990/37211/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 200/1304/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30.09.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 20.09.2024.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, однак, обґрунтування цієї підстави наводиться безвідносно до висновків апеляційного суду, які стали підставою для задоволення позову.

Так, за змістом встановлених у цій справі обставин, підставами для проведення фактичної перевірки позивача у наказах були зазначені підпункти 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Апеляційний суд надавав правову оцінку питанням як щодо безпосередньої наявності фактичних підстав для проведення перевірки, так і щодо відповідності виданих наказів вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час ухвалення судового рішення суд врахував низку висновків Верховного Суду, ухвалених як у складі колегії суддів, так і у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду (зокрема, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що контролюючий орган не мав повноважень на перевірку дотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через запроваджений законодавцем мораторій згідно з пунктом 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Суд з`ясував, що установлені у результаті перевірки порушення, за які оспорюваним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію не відносяться до предмету перевірки, що відповідає саме підпункту 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України. Тобто, питання з яких проводилась фактична перевірка та установлені в ході її проведення порушення, не стосуються підстави проведення перевірки визначеної підпунктами 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Оцінюючи наслідки допущених порушень, апеляційний суд також врахував низку висновків Верховного Суду, відповідно до яких виявлені порушення процедури призначення перевірки є істотними, які тягнуть за собою скасування рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

У касаційній скарзі зазначено лише про неправильне застосування судом апеляційної інстанції підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак, який саме висновок апеляційного суду скаржник вважає неправильним зі змісту касаційної скарги неможливо з`ясувати. Крім того, у касаційній скарзі відсутнє правове обґрунтування, чому, на переконання скаржника, отримане звернення від ТОВ «Галичина-Табак» наділяло контролюючий орган призначити перевірку саме на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, враховуючи, що апеляційний суд із посиланням на постанову Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 зазначив, що ця норма передбачає отримання інформації від визначеного кола суб`єктів.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 не містить достатніх обґрунтувань, а також обґрунтування подібності правовідносин у такій справі до правовідносин, які є спірними у справі, у якій подано касаційну скаргу.

Не містить касаційна скарга і обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 і пункту 81.1 статті 81 ПК України, а так само пункту 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

У цілому доводи ГУ ДПС зводяться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судового рішення про задоволення позову і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024.

Крім того, суд звертає увагу, що касаційна скарга не містить вимог щодо рішення, яке має ухвалити суд касаційної інстанції щодо рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28.08.2023.

Додатково, враховуючи висновки об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2024 у справі № 440/14831/23, суд вважає за необхідне звернути увагу, що до поданої касаційної скарги не долучено документів, передбачених статтею 55 КАС України, на підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, діяти від імені скаржника в порядку самопредставництва відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 200/1304/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон