Ухвала

від 13.11.2024 по справі 200/1304/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 листопада 2024 року

Київ

справа № 200/1304/23

адміністративне провадження № К/990/41543/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 200/1304/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2024 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду поштою 25.10.2024.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 17.10.2024 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд визнав, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилося до цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Суд звернув увагу скаржника, що апеляційний суд надавав правову оцінку питанням як щодо безпосередньої наявності фактичних підстав для проведення перевірки, так і щодо відповідності виданих наказів вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час ухвалення судового рішення суд врахував низку висновків Верховного Суду, ухвалених як у складі колегії суддів, так і у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду (зокрема, від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23, від 28.05.2024 у справі № 280/1431/23). Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що контролюючий орган не мав повноважень на перевірку дотримання позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через запроваджений законодавцем мораторій згідно з пунктом 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Суд з`ясував, що установлені у результаті перевірки порушення, за які оспорюваним рішенням до позивача застосовано штрафну санкцію не відносяться до предмету перевірки, що відповідає саме підпункту 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 ПК України. Тобто, питання з яких проводилась фактична перевірка та установлені в ході її проведення порушення, не стосуються підстави проведення перевірки визначеної підпунктами 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, яка не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Суд зауважив, що у касаційній скарзі відсутнє правове обґрунтування, чому, на переконання скаржника, отримане звернення від ТОВ «Галичина-Табак» наділяло контролюючий орган призначити перевірку саме на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, враховуючи, що апеляційний суд із посиланням на постанову Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 зазначив, що ця норма передбачає отримання інформації від визначеного кола суб`єктів.

Також, посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 не містило достатніх обґрунтувань, а також обґрунтування подібності правовідносин у такій справі до правовідносин, які є спірними у справі, у якій подано касаційну скаргу.

Крім того, касаційна скарга не містила обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 і пункту 81.1 статті 81 ПК України, а так само пункту 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Так, аналогічно попередній редакції касаційної скарги у вдруге поданій міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник лише змінив реквізити постанови Верховного Суду, натомість безпосереднє обґрунтування доводів касаційної скарги залишилось без змін. Варто зазначити, що таке обґрунтування не узгоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що інше оформлення касаційної скарги при збереженні безпосередніх доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Аналогічно попередній редакції касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права зводиться до викладення висновків Акта перевірки, що не може вважатися правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Зокрема, касаційна скарга так і не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 і пункту 81.1 статті 81 ПК України, а так само пункту 52-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі № 200/1304/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон