Постанова

від 21.08.2024 по справі 200/6795/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року справа №200/6795/20-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В.,

секретар судового засідання - Кобець О.А.,

за участю: представника позивача - Благодіра Р.В.,

представника відповідача 1 - Єгорова А.Є.,

представника відповідача 2 - Єгорова А.Є.,

представника відповідача 4 - Донець К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод»,

Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року у справі № 200/6795/20-а (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» до

Державної податкової служби України,

Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків,

Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві,

Головного управління ДПС у Донецькій області,

Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» 20 липня 2020 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (з врахуванням уточнених 18 лютого 2021 року позовних вимог) до Державної податкової служби України (далі відповідач 1), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач 2), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі відповідач 3), Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач 4), Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (далі відповідач 5) , в якому просило стягнути з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346310,00 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 499 627539,00 грн (т. 1 а.с. 1-6, 125, т. 3 а.с. 184-206).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» задоволено частково:

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року, лютий 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року у розмірі 164 655629,95 грн та пеню у розмірі 287 612767,05 грн;

- зобов`язано Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» (у декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року);

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 4 а.с. 127-133).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 200/6795/20-а скасовано; позов Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо повернення з Державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» за грудень 2014 року, лютий, травень, червень 2015 року;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018390,00 грн, за лютий 2015 року в розмірі 107 477955,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567 грн;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12 155 110,20 грн, за лютий 2015 року в розмірі 109 178 107,73 грн, за травень 2015 року в розмірі 25 836 479,62 грн, за червень 2015 року в розмірі 23 174 071,22 грн;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 5 а.с. 236-249).

Постановою Верховного Суду від 13 липня 2023 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року скасовано, справу № 200/6795/20-а направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 7 а.с. 240-254).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року справу прийнято до провадження (т.8 а.с. 24).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року передано справу до Господарського суду Донецької області, в провадженні якого перебуває справа 905/1055/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (т.8 а.с. 25-27).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 8 а.с. 118-121).

27 листопада 2023 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду (т. 8 а.с. 25).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2023 року запропоновано позивачу надати суду додаткову заяву/клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом (в тому числі, у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість) (т. 8 а.с. 126-127).

3 січня 2024 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про визнання поважними причин пропуску товариством строку звернення до суду із вимогами про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346310,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, та поновлення цього строку (т. 8 а.с. 194-104).

29 січня 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, адвоката Благодора Р.В., щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом (т. 8 а.с. 239-248).

8 лютого 2024 року до суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Благодора Р.В., про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач прохальну частину позову виклав в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Єнакієвський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191193) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 527 960 554,24 грн.» (т. 9 а.с. 28-32).

16 лютого 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача, адвоката Благодора Р.В. щодо заяви про зміну розміру позовних вимог (т. 9 а.с. 81-83).

Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог від 8 лютого 2024 року, відповідно до якої позовні вимоги позивача викладені в наступній редакції:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014, лютий, травень та червень 2015 року в сумі 271 346 310 грн та пеню, нараховану на суму такої заборгованості, в розмірі 527 960 554,24 грн.

Ухвалою суду від 8 квітня 2024 року клопотання Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про поновлення строку звернення до суду з цим позовом - задовольено в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року, травень 2015 року, червень 2015 року та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Визнано поважними причини пропуску Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31018390, травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, червень 2015 року в розмірі 62816567 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості.

Поновлено Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» строк звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31018 390, травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, червень 2015 року в розмірі 62816567 грн та пені, нарахованої на суму зазначеної заборгованості (т. 10 а.с. 10-23).

Ухвалою суду від 8 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області в частині позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107477955,00 та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231 811 841,56 грн - залишено без розгляду (т. 10 а.с. 24-33).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року позов задоволений частково:

- визнано протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодоповернення Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» з державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за грудень 2014 року в розмірі 31018 390,00 грн, за травень в розмірі 70033398,00 грн та за червень 2015 року в розмірі 62816567,00 грн.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» заборгованість бюджету з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31018390,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70033 398,00 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816567,00 грн.;

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 12851897,66 грн, за травень 2015 року в розмірі 29017046,47 грн, за червень 2015 року в розмірі 26 026885,66 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою суду від 8 травня 2024 року вирішено внести виправлення в рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року, прийняте за результатом розгляду адміністративної справи № 200/6795/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені, шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (код ЄДРПОУ 00191193, місцезнаходження: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 93А, каб. 301) пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 14282652,80 грн, за травень 2015 року в розмірі 32247 408,90 грн, за червень 2015 року в розмірі 28924364,37 грн.».

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в сумі 107 477 955,00 та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, в розмірі 231811 841,56 грн. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, через порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин (т. 10 а.с. 152-161).

Апелянт просив врахувати висновки Верховного Суду в постановах від 2 жовтня 2018 року у справі №820/1749/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 1 квітня 2021 року у справі №280/4453/18, від 26.01.2023 року у справі №200/9654/21, від 03.08.2021 року у справі № 640/25381/19, від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, згідно яких невідшкодування податку на додану вартість має триваючий характер і позовна давність не застосовується; триваюче правопорушення щодо включення даних позивача до Тимчасового реєстру, який не функціонує, а так само зміна судової практики, як і зміна правового регулювання щодо порядку та способу бюджетного відшкодування, дає підстави виходити з того, що неналежне урядування з боку держави не може бути підставою для позбавлення позивача судового захисту та відновлення порушеного права.

Відносно зміни сталої судової практики, як поважної причини при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.

Лише, на початку 2023 року відбулася зміна судової практики, згідно якої було визначено, що для звернення до суду із позовом у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, встановлюється загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду на підставі частини другої статті 122 КАС України.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 було зазначено, що стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

ПРАТ «ЄМЗ» звернулось із зазначеним позовом до Донецького окружного адміністративного суду ще в липні 2020 року, тобто за три роки до зміни судової практики щодо застосування процесуального строку на звернення до суду постановами Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19, від 16 лютого 2023 року у справі №803/1149/18 та від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20, тобто факт звернення до суду з метою захисту порушених прав ПРАТ «ЄМЗ» відбувся задовго до зміни строку звернення з позовом до шести місяців. Таким чином, звертаючись до суду з позовом позивач був переконаний, що строк звернення ним був дотриманий

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, в постанові від 30 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004460 зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми

За аналогічних обставин КАС ВС у справі №200/9654/21 у постанові від 26.01.2023 зробив правовий висновок щодо поважності причин пропуску для звернення до суду, коли контролюючий орган здійснює триваюче порушення та не відшкодовує узгоджені суми бюджетного відшкодування.

Відносно ретроактивного застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 19.01.2023р. у справі №140/1770/19.

Позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, щодо застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 19.01.2023р. у справі №140/1770/19 до даної справи, у зв`язку з наступним.

Позивач звернувся з зазначеним позовом в липні 2020 року і на час розгляду справи існувала судова практика Верховного Суду, яка застосування концепції «триваючого правопорушення», яке передбачає, що у разі допущення суб`єктом владних повноваженьтриваючої протиправної бездіяльності датою початку відліку процесуальних строків є кожен наступний день продовження такоїпротиправної бездіяльності. По суті, такий підхід зводиться до того, що платник податків може звернутися до суду щодо стягнення узгодженого БВ без обмежень в процесуальних строках.

У зв`язку з чим, позивач був впевнений, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість строки позовної давності були дотримані.

В подальшому, в постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 відступив від вищевказаних правових позицій, стосовно обрахування строків позовної давності та встановив більш короткий строк для звернення до суду у даній категорій спорів - шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, зумовила ситуацію, у якій платник податків фактично позбавляється права на захист своїх порушених прав, у зв`язку зі спливом строків звернення до суду.

У справі «LEGROS AND OTHERS v. FRANCE» Європейський суд вказав, що ретроактивне застосування у справах, розгляд яких уже розпочався, правового висновку щодо тлумачення строків подання позову, що спричинило визнання позовів у цих справах неприйнятними порушує Конвенцію. Рішення в цій справі ухвалено Палатою 9 листопада 2023 року й набуде статусу остаточного відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції.

Застосування нової судової практики, якої не існувало на час виникнення даних правовідносин (оскільки ПРАТ «ЄМЗ» звернулось з позовом до Донецького окружного адміністративного суду ще в липні 2020 року, тобто за 3 роки до зміни судової практики), штучно створює умови для неотримання платником податку суми бюджетної заборгованості з ПДВ.

Враховуючи наведене, апелянт вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 19.01.2023 року у справі №140/1770/19, якою встановлені нові скорчені строки звернення до суду з позовом, не може мати ретроактивного застосування до зазначеної справи, оскільки обмежує право позивача на доступ до суду та обмежує у праві володінні майном (бо гроші - є майно), що охороняєсть Конвецією. Відповідно порушує пункт 1 статті 6 Конвенції та статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо впливу коронавірусу COVID-19 позивачем зазначено, що з моменту початку введення карантину до стабілізації ситуації пройшло принаймні більше одного року (з березня 2020 по березень 2021 року), коли показники захворюваності по Донецькій області дещо стабілізувались та підприємство отримало змогу поновити повноцінний режим роботи та звернутись до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені.

Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, через порушення норм матеріального, процесуального права (т. 10 а.с. 86-93).

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було застосовано норму п.55 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПКУ, яку було введено в дію ще навіть до моменту виникнення спірних правовідносин - з 01.01.2017 року у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 року. Відповідно до даної норми встановлено чітке та безумовне обмеження на здійснення бюджетного відшкодування - бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється в межах коштів, наявних на єдиному казначейському рахунку.

Таким чином, законодавцем фактично введено певні обмеження щодо можливості здійснення бюджетного відшкодування ПДВ, що відповідно:

- виключає наявність т.зв. «протиправної бездіяльності» податкового органу через нездійснення бюджетного відшкодування ПДВ у разі відсутності коштів на єдиному казначейському рахунку;

- зумовлює необхідність підтвердження наявності коштів на єдиному казначейському рахунку, які будуть використані для здійснення бюджетного відшкодування.

Додатковим підтвердженням того факту, що судом першої інстанції не лише не було застосовано норми п.55 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПКУ, є наступні обставини:

- суд першої інстанції, визнавши протиправною т.зв. «бездіяльність Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків», взагалі не дослідив та не встановив наявність на єдиному казначейському рахунку коштів, за рахунок яких таке бюджетне відшкодування з ПДВ буде здійснюватися, відповідно не встановив взагалі технічну та об`єктивну можливість здійснення такого відшкодування;

- також суд першої інстанції, не одержавши висновку від органу казначейської служби про наявність коштів на єдиному казначейському рахунку, ухвалив стягнути кошти з Державного бюджету за можливої їх відсутності на такому рахунку, відповідно, зробив виконання такого рішення суду по суті неможливим;

- окрім цього, судом першої інстанції не враховано, що п.55 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПКУ не передбачає стягнення пені за рахунок коштів на єдиному казначейському рахунку, відповідно, Відповідач вважає стягнення з Державного бюджету пені, нарахованої на таку заборгованість, безпідставним та необґрунтованим.

Судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення норм п.200.12 ст.200 ПКУ, якою передбачено випадки, коли сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв бюджетного відшкодування, оскільки жодних норм, які регулюють статус узгоджених сум бюджетного відшкодування з ПДВ у Тимчасовому реєстрі, наразі чинне податкове законодавство не містить.

Більше того, судом першої інстанції внаслідок стягнення з Державного бюджету України пені на нараховані суми заборгованості було грубо порушено не лише норми п.56 підрозділу ІІ перехідних Положень ПКУ, а й допущено неправильне тлумачення норм п.200.23 ст.200 ПКУ:

- ані п.200.23 ст.200 ПКУ, ні п.56 підрозділу ІІ Перехідних Положень ПКУ не регулюють та взагалі не передбачають можливість нарахування та стягнення пені на передбачені в Тимчасовому реєстрі суми бюджетного відшкодування. Норми, які б надавали можливість нарахування пені на періоди, що передували існуванню Тимчасового реєстру сум бюджетного відшкодування взагалі відсутні;

- також нарахування пені на суму заборгованості з бюджетного відшкодування під час дії воєнного стану Відповідач-1 вважає таким, що суперечить положенням п.200.23 ст.200 ПКУ так, відповідно до п.200.23 ст.200 ПКУ нарахування пені згідно з абзацом першим цього пункту не здійснюється у разі, якщо така заборгованість зумовлена виникненням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку із введенням воєнного, надзвичайного стану. Дана норма взагалі не застосована судом першої інстанції, тоді як суд обмежився лише т.зв. «обґрунтованістю» даних позовних вимог: «позовні вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн., за червень 2025 року в розмірі 62 816 567 грн., за періоди з 10 жовтня 2018 року (наступний день після набуття вказаними сумами статусу узгоджених) по 18 лютого 2021 року та з 15 серпня 2023 року по 7 лютого 2024 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню».

Судом першої інстанції не враховано, що урядом встановлено певні обмеження по здійсненню бюджетного відшкодування, а відповідно й суми пені, які нараховані на таку заборгованість та які залежать від розміру такої заборгованості, можуть бути обмежені. Зазначене підтверджується й тим, що згідно п.200.23 ст.200 ПКУ суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Відповідно, з урахуванням вимог п.200.23 ст.200 ПКУ за відсутності факту погашення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ відсутні й підстави для нарахування пені на таку заборгованість. Окремо слід зауважити, що в будь-якому випадку пунктом 200.23 ст.200 ПКУ передбачено саме нарахування пені, тоді як сплата такої пені з бюджету на розрахунковий рахунок платника податку жодною нормою законодавства не передбачена.

Наведені податковим органом норми кореспондуються і з нормами Порядку ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 року №5, згідно якого не передбачено нарахування пені в інтегрованих картках платників податків, які є єдиним джерелом відомостей щодо розміру бюджетної заборгованості.

Східне МУ ДПС вважає, що підстави для стягнення з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування та пені відсутні, тоді як податковим органом не було допущено жодної протиправної бездіяльності.

Крім того, справа №200/6795/20-а направлена на новий розгляд до суду першої інстанції на виконання постанови Верховного Суду від 13 липня 2023 року, якою зазначено наголошено на: факті пропуску строку із зверненням з позовною заявою позивачем; факті беззаперечності та безспірності пропуску строку із зверненням з позовною заявою позивачем; факті невирішення питання поновлення процесуальних строків судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції, відповідно, процесуальні строки не є поновленими.

Відповідно до норм ч.5 ст.353 КАСУ висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Відповідач вважає, що з урахуванням даної норми судом першої інстанції було порушено вимоги Верховного Суду, який направив справу на новий розгляд та питання пропуску строків з боку Позивача було досліджене недостатньою мірою, натомість суд першої інстанції частково поновив строки Позивачу з незрозумілих підстав (шляхом винесення ухвали від 08.04.2024 року про поновлення строку на звернення до суду в частині).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом

У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень нормипункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як обґрунтовано установлено апеляційним судом у справі, що розглядається, вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені, заявлені поза межами строку звернення до суду, оскільки право на їх повернення виникло у позивача 03.06.2016 (щодо суми 12 831 810,39 грн.) та 21.11.2017 (щодо суми 300 137,86 грн.), а з позовом до суду він звернувся лише 29.07.2021 (т.1 а.с.131).

Упродовж розгляду справи позивач, окрім доводів про зміну законодавства з повернення бюджетного відшкодування з ПДВ, не навів жодних поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовом.

Доводи позивача про поновлення строку звернення до суду з мотивів встановлення Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину, суд обґрунтовано спростував оскільки така заява містить загальні посилання на обмеження, встановленим Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби та впровадженням на всій території України карантину.

Також апелянт зазначив про необхідність врахування й правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року по справі №140/1770/19, який стверджує про строкові обмеження для звернення платника податків до суду з позовами про стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування та пені, нарахованої на таку заборгованість, які становлять шість місяців з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав та інтересів: При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було зроблено наступний висновок: «Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Позивачем були явно пропущені процесуальні строки звернення з позовною заявою до суду, встановлені ст.122 КАСУ, оскільки заяви про відшкодування ПДВ були подані протягом 2014-2015 років, однак екземпляр позовної заяви, одержаної відповідачем 1, датовано липнем 2020 року, що явно перевищує шестимісячний строк, тоді як провадження у справі №200/6795/20-а відкрито лише 24.07.2020 року. Зазначена обставина є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову, тоді як судом першої інстанції всупереч нормам ст..123 КАСУ такі строки були частково поновлені.

Таким чином, з боку позивача має місце явний факт пропуску встановленого ст.122 КАСУ строку на звернення до суду з адміністративним позовом, що згідно ч.3 ст.123 КАСУ є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, однак дана норма судом першої інстанції не враховувалась належним чином.

Відповідач 4 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову, через порушення норм матеріального, процесуального права (т. 10 а.с. 62-66, 127-134).

Апелянт зазначив, що питання стягнення бюджетного відшкодування та пені з Тимчасового реєстру сум бюджетного відшкодування, у свою чергу, є ключовим у межах справи №200/6795/20- а.

Відповідно, спірним періодом в межах справи №200/6795/20-а є 2014-2015 роки, а суми бюджетного відшкодування відповідно до норм Перехідних положень Податкового кодексу України належать до Тимчасового реєстру бюджетного відшкодування. Окрім цього, ГУ ДПС у Донецькій області наголошує, що податковим законодавством України не передбачено здійснення нарахування пені на суми бюджетного відшкодування, які підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, так само, як і не передбачено нарахування пені на суми бюджетної заборгованості, що підлягає включенню до Тимчасового реєстру, за періоди, які існували до створення Тимчасовому реєстру.

У свою чергу, як вбачається з позовної заяви позивача у справі №200/6795/20-а, датою узгодження він вважає 2015 рік: «у разі належного виконання контролюючим органом своїх обов`язків (проведення перевірок, подання висновку до органів казначейства) бюджетне відшкодування мало б бути повернене позивачу за грудень 2014 року не пізніше 02 квітня 2015 року, за січень 2015 року не пізніше 05 травня 2015 року, за травень 2015 року не пізніше 31 липня 2015 року, за червень 2015 року не пізніше 31 серпня 2015 року». Разом з цим, позивач, вважаючи свої права порушеними ще у 2015 році, звернувся до адміністративного суду з позовом навіть не наступного року, а майже через 5 років у 2020 році.

ГУ ДПС у Донецькій області повторно наполягає на обставинах, встановлених постановою Верховного Суду від 13.07.2023 року по справі №200/6795/20-а, якою було прямо зазначено наступне: «Звертаючи до суду з даним позовом та в подальшому уточнюючи позовні вимоги, позивач просив суд поновити строки звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод» пені, нарахувавши її на суму бюджетної заборгованості за період з 03.04.2015 по 18.02.2018 включно.

В матеріалах справи відсутні заяви про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з державного бюджету та пені, нарахованої на суму такої заборгованості, і судом це питання не розглядалось.

Окрім того, судом не досліджувалось питання причин звернення до суду з пропуском шестимісячного строку. Натомість вирішення цього питання має важливе значення, оскільки як зазначено судом першої інстанції в ухвалі від 13.04.2021, факт пропуску строку звернення до суду є беззаперечним і визнається усіма сторонами.

Апелянт наполягає на необхідності застосування у справі №200/6795/20-а правової позиції, зазначеної в постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року по справі №200/9915/21, як такої, що є подібною до обставин, які склалися в межах справи №200/6795/20-а (стягнення бюджетного відшкодування з сум, що належать до Тимчасового реєстру сум бюджетного відшкодування).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як обґрунтовано установлено апеляційним судом у справі, що розглядається, вимоги позивача про стягнення бюджетного відшкодування та пені, заявлені поза межами строку звернення до суду, оскільки право на їх повернення виникло у позивача 03.06.2016 (щодо суми 12 831 810,39 грн) та 21.11.2017 (щодо суми 300 137,86 грн), а з позовом до суду він звернувся лише 29.07.2021.

При цьому, зміна правового регулювання механізму бюджетного відшкодування ПДВ шляхом запровадження ведення Реєстру та Тимчасового реєстру, не може вважатись ні підставою для зупинення перебігу строків звернення до суду, ні початком для відліку строку, встановленого статтею 102 ПК України. Упродовж розгляду справи позивач, окрім доводів про зміну законодавства з повернення бюджетного відшкодування з ПДВ, не навів жодних поважних причин, які перешкоджали йому звернутись до суду з позовом.

Також, апелянт вважає правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Верховного Суду від 16 січня 2024 року по справі №200/9176/21, таким, що суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року по справі №140/1770/19.

Предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду».

Відповідно до ч.3 ст.123 КАСУ якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, з боку позивача має місце явний факт пропуску встановленого ст. 122 КАСУ строку на звернення до суду з адміністративним позовом, що згідно ч.3 ст.123 КАСУ є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу ГУДПС у Донецькій області, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Представником відповідача 2 подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у її задоволенні.

ГУДКСУ у м. Києві подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити у її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, заперечував проти доводів апеляційних скарг відповідачів.

Представники відповідачів 1,2,4 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційних скарг відповідачів, заперечували проти доводів апеляційної скарги позивача.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідачів 1, 2, 4, вивчив доводи апеляційних скарг, відзивів, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» (ПРАТ «ЄМЗ»), код ЄДРПОУ ЮО 00191193, зареєстроване місцезнаходження (станом на час розгляду справи): Україна, 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 93А, каб. 301; основний вид діяльності: 24.10 виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (ПДВ) 001911905110; станом на час подання заяви про повернення бюджетного відшкодування за грудень 2024 року перебував на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (СДПІ з ОВП у м. Донецьку) (згодом Міжрегіональне головне управління ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, який потім реорганізовано в Офіс великих платників податків ДПС, станом на час розгляду справи - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), з 1 січня 2019 року позивач переведений на облік до Маріупольської ОДПІ ТУ ДФС у Донецькій області; перебуває у процедурі санації (ухвалою Господарського суду Донецької області від 1 липня 2019 року по справі № 905/1055/19 порушено справу про банкрутство, ухвалою від 23 березня 2021 року розпочато процедуру санації) (т. 1 а.с. 8-52, 89-90, 113-115, т. 9 а.с. 240, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85419635, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95840237).

Відповідач 2 - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України без статусу юридичної особи, код ЄДРПОУ ВП 43968079, є правонаступником у правовідносинах, пов`язаних із виконанням функцій держави у сфері сплати податків та зборів великими платниками податків, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Офісу великих платників податків ДПС (т. 1 а.с. 148-150, т. 9 а.с.242).

Відповідач 4 - Головне управління ДПС у Донецькій області, є відокремленим підрозділом Державної податкової служби України без статусу юридичної особи, код ЄДРПОУ ВП 44070187, зареєстроване місцезнаходження: Україна, 87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59 (т. 9 а.с. 244).

Щодо відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) за податковою декларацією з податку на додану вартість (далі податкова декларація з ПДВ) за грудень 2014 року.

21 січня 2015 року позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі СДПІ з ОВПП у м. Донецьку) подано податкову декларацію з ПДВ за грудень 2014 року, в якій визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 53645 880 грн (рядок 23.1), до якої додано, в тому числі, розрахунок суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2014 року в розмірі 53645 880 грн; заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року у розмірі 53645 880 грн (т. 1 а.с. 8-9, 13-14).

У період з 21 січня по 19 лютого 2015 року посадовими особами СДПІ з ОВПП у м. Донецьку було проведено камеральну перевірку позивача щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року (декларація з ПДВ від 21 січня 2015 року № 9078885982), про що складено акт від 19 лютого 2015 року № 31/28-03-47/00181193 (т. 2 а.с. 37-48).

Відповідно до розділу 4 «Висновок» акту перевірки від 19 лютого 2015 року № 31/28-03-47/00181193 позивачем порушено вимоги пп. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ декларації з ПДВ за грудень 2014 року у сумі 1116226 грн.

Також у розділі 4 акту перевірки зазначено, що висновки щодо бюджетного відшкодування ПАТ «ЄМЗ» на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2014 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України (т. 2 а.с. 47).

На підставі зазначеного акту перевірки 24 березня 2015 року СДПІ з ОВПП у м. Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000034700/1400/10/28-03-47, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року на суму 1 116 226 грн, яке було скасовано рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року по справі № 805/1304/15-а, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року.

У червні 2017 року ПРАТ «ЄМЗ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду і позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов`язання внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми податку на додану вартість за липень грудень 2014 року та за лютий червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805 грн (в тому числі за грудень 2014 року в сумі 127 769 050 грн, за травень 2015 року в сумі 94 034 342 грн, за червень 2015 року в сумі 93 523 115 грн) (т. 5 а.с. 246).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 805/2258/17-а позов задоволено: зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» суми податку на додану вартість за липень - грудень 2014 року та за лютий - червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року; позовні вимоги ПРАТ «ЄМЗ» задоволено частково:

- зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» суми ПДВ за серпень 2014 року2 950 450 грн, за вересень 2014 року817 676 грн, за жовтень 2014 року282 714 грн, за листопад 2014 року1 002 865 грн, за лютий 2015 року 515 091 грн, за березень 2015 року30 857 209 грн, за квітень 2015 року57 278 413 грн;

- зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» у декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 53-58).

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а в частині зобов`язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» суми податку на додану вартість за серпень 2014 року 2 950 450 грн, за вересень 2014 року 817 676 грн, за жовтень 2014 року 282 714 грн, за листопад 2014 року 1 002 865 грн, за лютий 2015 року 515 091 грн, за березень 2015 року 30 857 209 грн, за квітень 2015 року 57 278 413 грн скасовано та в цій частині справу направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; в решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року залишено без змін.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі № 805/2258/17-а в частині зобов`язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування данні щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» суми ПДВ за серпень 2014 року 2 950 450 грн, за вересень 2014 року 817 676 грн, за жовтень 2014 року 282 714 грн, за листопад 2014 року 1 002 865 грн, за лютий 2015 року 515 091 грн, за березень 2015 року 30 857 209 грн, за квітень 2015 року 57 278 413 грн - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 9 липня 2019 року постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі № 805/2258/17-а в частині зобов`язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» суми податку на додану вартість за серпень 2014 року в сумі 2 950 450 грн, за вересень 2014 року в сумі 817 676 грн, за жовтень 2014 року в сумі 282 714 грн, за листопад 2014 року в сумі 1 002 865 грн, за лютий 2015 року в сумі 515 091 грн, за березень 2015 року в сумі 30 857 209 грн, за квітень 2015 року в сумі 57 278 413 грн залишено без змін (т. 1 а.с. 59-65).

На виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а в частині зобов`язання провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану ПРАТ «ЄМЗ» у деклараціях з ПДВ за грудень 2014 року, січень, травень та червень 2015 року, посадовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у період з 20 серпня по 24 вересня 2019 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за деклараціями за листопад, грудень 2014 року, травень, червень 2015 року та бюджетного відшкодування ПДВ за деклараціями за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року (т. 1 а.с. 66).

Відповідно до висновків, викладених у акті перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193, встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1,198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2014 року та травень, червень 2015 року, що, у свою чергу, призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню: за листопад 2014 року - 22627490 грн, за грудень 2014 року - 33664589 грн, травень 2015 року - 24000944 грн, червень 2015 року - 30706548 грн (т. 1 а.с. 79).

На підставі даного акту Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 23 жовтня 2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004364706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 110 999 571 грн: за грудень 2014 року за декларацією № 9078885982 від 21 лютого 2015 року - на суму 22 627 490 грн, за січень 2015 року за декларацією № 9019227123 від 20 лютого 2015 року - на суму 33 664 589 грн, за травень 2015 року за декларацією № 9125255133 від 16 червня 2015 року - на суму 24 000 944 грн, за червень 2015 року за декларацією № 9148985723 від 16 липня 2015 року - на суму 30 706 548 грн; також зазначеним повідомленням-рішенням до позивача застосовано штраф у розмірі 27 749 892,75 грн.

Повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706 було оскаржено позивачем в судовому порядку та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі № 200/2495/19-а дане повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Суд зазначає, що сума відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 22 627 490 грн, щодо якої контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, не є спірною в межах даної справи.

Сума бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 31 018 390 грн (щодо заявлення якої до відшкодування в акті перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193 не встановлено порушень) як станом на час звернення ПРАТ «ЄМЗ» із даним позовом до Донецького окружного адміністративного суду (липень 2020 року), так і станом на час розгляду даної справи позивачеві не відшкодована.

Щодо правовідносин з приводу відшкодування ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за травень 2015 року.

16 червня 2015 року позивачем до СДПІ з ОВПП у м. Донецьку подано декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 94034 342 грн (рядок 23.2), до якої додано, в тому числі, розрахунок суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2015 рок, в розмірі 94034342 грн, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року в розмірі 94034342 грн (т. 1 а.с. 43-44, 47-48).

У період з 23 червня по 22 липня 2015 року посадовими особами СДПІ з ОВПП у м. Донецьку було проведено камеральну перевірку позивача щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень 2015 року (декларація з ПДВ від 16 червня 2015 року № 9125255133), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9145183218 від 13 липня 2015 року), про що складено акт від 22 липня 2015 року № 33/28-03-40 (т. 2 а.с. 62-73).

Згідно розділу «Висновок» акту перевірки від 22 липня 2015 року № 33/28-03-40 позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 19 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за травень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 2877897,38 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ в розмірі 2877897,38 грн.

В розділі «Висновок» акту перевірки зазначено, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2015 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України; при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку ПАТ «ЄМЗ» керівником контролюючого органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної або невиїзної перевірки (а.с. 73 т. 2).

Згідно висновків, викладених у акті перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193 (проведеної на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а), перевіряючими були встановлені порушення позивачем вимог пп. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1,198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, в тому числі за травень 2015 року, що, у свою чергу, призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2015 року в розмірі 24000944 грн (т. 1 а.с. 79).

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі за декларацією з ПДВ № 9125255133 від 16 червня 2015 року за травень 2015 року на суму 24 000 944 грн, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року по справі № 200/2495/19-а визнано протиправним та скасовано.

Суд зазначає, що сума відшкодування ПДВ за травень 2015 року в розмірі 24 000 944 грн, щодо якої контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, не є спірною в межах даної справи.

Сума бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2015 року у розмірі 70033 398 грн (щодо заявлення якої до відшкодування в акті перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193 не встановлено порушень), яка є спірною в межах даної справи, як станом на час звернення позивача із даним позовом до Донецького окружного адміністративного суду, так і станом на час розгляду даної справи позивачу не відшкодована.

Щодо правовідносин з приводу відшкодування ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за червень 2015 року.

16 липня 2015 року позивачем до СДПІ ОВПП у м. Донецьку подано декларацію з ПДВ за червень 2015 року, в якій визначено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 53645 880 грн (рядок 23.1), до якої додано, в тому числі, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за грудень 2014 року (т. 1 а.с. 8-9, 13-14).

В період з 21 липня по 7 серпня 2015 року посадовими особами СДПІ з ОВПП у м. Донецьку було проведено камеральну перевірку позивача щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2015 року (декларація з ПДВ від 16 липня 2015 року № 9148985723), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9161701475 від 31 липня 2015 року), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9165799942 від 6 серпня 2015 року), про що складено акт від 7 серпня 2015 року № 52/28-03-40 (т. 2 а.с. 74-87).

Згідно розділу «Висновок» акту перевірки від 7 серпня 2015 року № 52/28-03-40 позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 19 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 3847 391 грн, та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ в розмірі 3847391 грн.

В розділі «Висновок» акту перевірки зазначено, що остаточні висновки щодо бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2015 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України; при отриманні матеріалів, які не підтверджують дані обліку ПАТ «ЄМЗ» керівником контролюючого органу може бути вжито заходів щодо проведення позапланової виїзної або невиїзної перевірки (т. 2 а.с. 86).

Згідно висновків, викладених у акті перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193 (проведеної на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а), перевіряючими були встановлені порушення позивачем вимог пп. 14.1.8 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1,198.3 ст. 198, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, в тому числі за червень 2015 року, що, у свою чергу, призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2015 року в розмірі 30706 548 грн (т. 1 а.с. 79).

На підставі акту перевірки Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, у тому числі за декларацією з ПДВ № 9148985723 від 16 липня 2015 року за червень 2015 року на суму 30 706 548 грн та застосовано штраф у розмірі 7 676 637 грн, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку та рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року по справі № 200/2495/19-а визнано протиправним та скасовано.

Суд зазначає, що сума відшкодування ПДВ за червень 2015 року в розмірі 30 706 548 грн, щодо якої контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, не є спірною в межах даної справи.

Сума бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2015 року у розмірі 62816 567 (щодо заявлення якої до відшкодування в акті перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193 не встановлено порушень), яка є спірною в межах даної справи, як станом на час звернення позивача із даним позовом до Донецького окружного адміністративного суду, так і станом на час розгляду даної справи позивачу не відшкодована.

4 травня 2020 року позивач звернувся до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Маріупольського управління Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою (від 28 квітня 2020 року), в якій просив:

- Офіс великих платників податків ДПС: в строки та порядку, передбаченому ст. 200 Податкового кодексу України відобразити інформацію в Реєстрі заяв про повернення бюджетного відшкодування про узгоджену суму бюджетного відшкодування в розмірі 257972816 грн;

- Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві: забезпечити проведення вищевказаного відшкодування по поточний банківський рахунок ПРАТ «ЄМЗ» у порядку та строки, передбачені Податковим кодексом України (а.с. 80-83, 142 т. 1).

Листом від 26 червня 2020 року (вих. № 23265/10/28-10-51-04-3) Офіс великих платників податків ДПС в особі Запорізького управління повідомив позивачу, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру (т. 1 а.с. 84-85).

Листом від 6 липня 2020 року (вих. № 04.4-02-10/6347) Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повідомило позивачу, що:

- за період з 1 грудня 2014 року по 31 березня 2017 року висновки органів ДПС та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 31018390,00 грн, січень 2015 року у розмірі 94104461,00 грн, травень 2015 року у розмірі 70033398,00 грн, червень 2015 року у розмірі 62816567,00 грн щодо ПРАТ «ЄМЗ» до Головного управління Казначейства не надходили;

- за період з 1 квітня 2017 року по 6 липня 20020 року з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування ПДВ по ПРАТ «ЄМЗ» за грудень 2014 року у розмірі 31018390,00 грн, січень 2015 року у розмірі 94104461,00 грн, травень 2015 року у розмірі 70033398,00 грн, червень 2015 року у розмірі 62816567,00 грн у вигляді платіжних доручень та коштів для здійснення бюджетного відшкодування ПДВ від Державної казначейської служби не надходили (а.с. 88 т. 1).

Не погоджуючись з тривалим неповерненням суми бюджетного відшкодування ПДВ, зокрема, за грудень 2014 року у розмірі 31018390,00 грн, за травень 2015 року у розмірі 70033398,00 грн, за червень 2015 року у розмірі 62816567 грн, позивач 20 липня 2020 року звернувся до Донецького окружного суду з цим позовом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 22 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 6 листопада 2023 року № 734/2023, від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затверджених Законами України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 15 березня 2022 № 2119, від 21 квітня 2022 року № 2212, від 22 травня 2022 року № 2263, від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, від 7 лютого 2023 року № 2915-IX (відповідно), від 2 травня 2023 року № 3057-IX, від 27 липня 2023 року № 3275-IX, від 8 листопада 2023 року № 3429-IX, від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 5 год 30 хв 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 5 год 30 хв 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 5 год 30 хв 14 лютого 2024 рокустроком на 90 діб.

Станом на день розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Згідно пп. 14.1.18 та 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України (до наступного уточнення - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у редакції, яка діяла у періоди подачі позивачем декларацій з податку на додану вартість за грудень 2014 року, травень, червень 2015 року) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість (ПДВ) на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені ст. 200 ПК України.

За п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п.п. 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За п. 200.11 ст. 200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно п. 200.12 ст. 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

За п.200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Згідно п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після набуття зазначеною сумою відшкодування статусу узгодженої.

У випадку, якщо протягом встановленого ст. 200 ПК України строку відповідних дій, спрямованих на відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень п. 200.23 ст. 200 ПК України нараховується пеня.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення повернення бюджетного відшкодування до часу, поки не будуть відшкодовані кошти.

Визначаючись з датою узгодженості суми відшкодування ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 31018390 грн, суд враховує наступне.

В період з 21 січня по 19 лютого 2015 року посадовими особами СДПІ з ОВПП у м. Донецьку було проведено камеральну перевірку щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2014 року, зазначеного у декларації з ПДВ від 21 січня 2015 року № 9078885982, за наслідком якої 19 лютого 2015 року було складено акт перевірки № 31/28-03-47/00181193 (т. 2 а.с. 37-48).

Згідно висновків акту перевірки позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2014 року на суму 1116226 грн (зазначена сума відшкодування ПДВ не є предметом спору в межах цієї справи).

Крім того, в акті зазначено, що висновки щодо бюджетного відшкодування ПРАТ «ЄМЗ» ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2014 року будуть здійснені після проведення заходів, передбачених ПК України (т. 2 а.с. 47).

Судом встановлено, що у встановлений ст. 200 ПК України строк заходи, передбачені ПК України (зокрема документальна позапланова виїзна перевірка), контролюючим органом проведені не були, як наслідок, висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню ПРАТ «ЄМЗ» на рахунок платника у банку по декларації за грудень 2014 року також не був поданий органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, СДПІ з ОВПП у м. Донецьку (правонаступником якого у спірних правовідносинах є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) допустила протиправну бездіяльність, так як не здійснила встановлених ст. 200 ПК України заходів, спрямованих на вирішення питання щодо остаточного визначення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету позивачеві по декларації за грудень 2014 року, що, у свою чергу, відтермінувало дату узгодження суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний період.

З 1 січня 2017 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII, яким був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування і який не передбачав надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування мало здійснюватись в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

За п. 52 підрозділу 2Розділу XX «Перехідні положення» ПК України(з урахуванням доповнень, внесенихЗаконом № 1797-VIII) до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 ст. 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеномуст. 200 цього Кодексу.

Згідно п. 56 підрозділу 2Розділу XX «Перехідні положення» ПК України(з урахуванням доповнень, внесенихЗаконом № 1797-VIII) до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеномуст. 200 цього Кодексу.

Таким чином, з 1 січня 2017 року законодавчо змінено механізм реалізації права на бюджетне відшкодування: запроваджено функціонування двох різних самостійних реєстрів, а саме: Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 ст. 200 ПК України, та Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету. Законодавчо закріплено хронологічний порядок реєстрації та обліку заяв та подальшого фактичного відшкодування сум, проте законодавчо (нормативно) не визначені граничні (преклюзивні) строки виконання уповноваженими державою органами відповідних обов`язків. Заборгованість бюджету обліковується за платником в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок» ДПС до повного її погашення.

В червні 2017 року ПРАТ «ЄМЗ» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду і позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про зобов`язання внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування суми ПДВ за липень грудень 2014 року та за лютий червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805 грн (в тому числі за грудень 2014 року в сумі 127 769 050 грн, травень 2015 року в сумі 94034242 грн, червень 2015 року в сумі 93523115 грн) (справа № 805/2258/17-а) (т. 5 а.с. 246).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі № 805/2258/17-а позов задоволено та зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПРАТ «ЄМЗ» суми ПДВ за липень - грудень 2014 року та за лютий - червень 2015 року в загальній сумі 462 676 805 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року; позовні вимоги ПРАТ «ЄМЗ» задоволено частково: зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування ПРАТ «ЄМЗ» суми ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад 2014 року, лютий, березень, квітень 2015 року; щодо позовних вимог стосовно інших періодів суд зобов`язав контролюючий орган провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану ПРАТ «ЄМЗ» у деклараціях з ПДВ за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року (т. 1 а.с. 53-58).

Згідно мотивувальної частині цього рішення вбачається, що під час розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що контролюючим органом не було підтверджено достовірність нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року і що висновок суду першої інстанції про те, що сума ПДВ за ці звітні періоди є узгодженою та підлягає включенню до Тимчасового реєстру є помилковим.

Постановою Верховного Суду від 21 серпня 2018 року підтримано наведені вище висновки суду апеляційної інстанції та постанову апеляційного суду від 2 березня 2018 року в частині зобов`язання Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби провести документальну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкоду вання ПДВ, задекларовану ПРАТ «ЄМЗ» у декларації з ПДВ за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року залишено без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/76034966).

На виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року по справі № 805/2258/17-а посадовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у період з 20 серпня по 24 вересня 2019 року було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за деклараціями за листопад, грудень 2014 року, травень, червень 2015 року та бюджетного відшкодування ПДВ за деклараціями за грудень 2014 року, січень, травень, червень 2015 року (т. 1 а.с. 66).

Зігдно висновків, викладених у акті перевірки, проведеної на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2018 року, від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193, встановлено завищення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад, грудень 2014 року та травень, червень 2015 року, що, у свою чергу, призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню: за листопад 2014 року - 22627490 грн, за грудень 2014 року - 33664589 грн, травень 2015 року - 24000944 грн, червень 2015 року - 30706548 грн (т. 1 а.с. 79).

На підставі даного акту Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби 23 жовтня 2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004364706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 110 999 571 грн: за грудень 2014 року за декларацією № 9078885982 від 21 лютого 2015 року - на суму 22 627 490 грн, за травень 2015 року за декларацією № 9125255133 від 16 червня 2015 року - на суму 24 000 944 грн, за червень 2015 року за декларацією № 9148985723 від 16 липня 2015 року - на суму 30 706 548 грн.

Суд зазначає, що сума відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 22 627 490 грн, щодо якої контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2018 року № 0004364706, не є спірною в межах цієї справи.

Згідно п. 200.12 ст. 200 ПК України (в редакції, чинній станом на час складання акту документальної позапланової перевірки від 1 жовтня 2018 року № 97/28-10-47-06/0191193) зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених уподатковій деклараціїабо уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна); в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки.

Проаналізувавши ці нормативно-правові приписи та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що сума відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390 грн набула статусу узгодженої 2 жовтня 2018 року, тобто, з наступного дня після складання акту перевірки від 1 жовтня 2018 року (пп. «в» п. 200.12 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.12 ст. 200 ПК України у випадках, передбачених п.п. «б» і «в» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Сума відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390 грн мала відобразитись у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування 3 жовтня 2018 року.

За п. 200.12 ст. 200 ПК України узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені п. 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України».

Згідно п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Враховуючи висновок суду про те, що сума відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390 грн набула статусу узгодженої 2 жовтня 2018 року (вівторок), беручи до уваги приписи п. 200.13 ст. 200 ПК України, зазначена сума мала бути перерахована на банківський рахунок позивача не пізніше 9 жовтня 2018 року (вівторок).

Як встановлено судом, станом на час розгляду даної справи вказана сума не перерахована органом казначейства на банківський рахунок позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внаслідок порушень державою в особі контролюючого органу встановлених ст. 200 ПК України процедур та порядку, було порушено право позивача на своєчасне отримання належного йому бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 31018390 грн.

Щодо посилань представника Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 189 «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету, здійснюється в межах сум, визначених законом про державний бюджет України на відповідний рік, суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом підзаконної дії та не відповідає нормі п. 200.23 ПК України (нормі кодифікованому закону), якою не встановлено обмежень щодо нарахування пені законами про державний бюджет України на відповідний рік.

Щодо доводів відповідача на те, що згідно з п. 200.23 ПК України пеня фактично нараховується протягом строку її дії, включаючи день погашення, і що за відсутності факту погашення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ відсутні й підстави для нарахування пені на таку заборгованість, суд зазначає, що Верховним Судом вже неодноразово надавалась оцінка подібним твердженням (постанови від 21 травня 2020 року у справі № 0740/951/18, від 11 серпня 2021 року у справі № 820/3643/17, від 12 серпня 2021 року у справі № 812/885/16, від 18 жовтня 2022 року у справі № 2240/2687/18, від 21 березня 2023 року у справі № 820/5532/17) і за висновком Верховного Суду непогашення заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Щодо посилань відповідача на те, що Порядком ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, не передбачено нарахування пені в інтегрованих картках платників податків, які є єдиним джерелом відомостей щодо розміру бюджетної заборгованості, що свідчить про об`єктивну неможливість здійснення такого бюджетного відшкодування, суд зазначає, що наведена постанова, по-перше, є нормативно-правовим актом підзаконної дії, по-друге наведені приписи свідчать лише про технічну неможливість (або ускладненість) відобразити у інтегрованій картці платника податків відомості про нараховану згідно з п. 200.23 ПК України пеню, і така неможливість (або ускладненість) не є підставою для нівелювання права платника податку на отримання передбаченої ПК України пені.

Щодо доводів відповідача про те, що Тимчасовий реєстр заяв на сьогоднішній день не розроблений та фактично не функціонує і що питання щодо механізму відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування з Тимчасового реєстру на законодавчому рівні не врегульовано, суд зазначає, що відповідно до відомостей, наявних на сайті Міністерства фінансів України (на яке нормативно покладено обов`язок створення та ведення Тимчасового реєстру заяв) зазначений реєстр станом на час розгляду даної справи дійсно не функціонує (не відкривається) (https://mof.gov.ua/uk/vat-refund).

Разом з тим, суду не надано доказів на підтвердження того, що станом на день набрання сумами відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390, травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, червень 2025 року в розмірі 62816567 статусу узгоджених (2 жовтня 2018 року) Тимчасовий реєстр заяв не був створений та не функціонував і у зв`язку із цим контролюючий орган був позбавлений можливості виконати покладенні на нього обов`язки щодо відображення в Тимчасовому реєстрі заяв заяви позивача про повернення бюджетного відшкодування ПДВ від 21 січня, 16 червня та 16 липня 2015 року та відомості щодо узгодженої суми такого відшкодування.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявні судові рішення, якими встановлено, що до вказаного реєстру вносились дані про заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (постанови Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 260/1130/18, від 21 травня 2020 року у справі № 0740/951/18).

Отже, доводи відповідача про нестворення та не функціонування (зокрема, станом на жовтень 2018 року) Тимчасового реєстру заяв судом не приймаються внаслідок їх недоведеності.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з п. 56 підрозділу ІІ Перехідних положень ПК України відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у реєстрі, розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв здійснюється Кабінетом Міністрів України, що також свідчить про об`єктивну неможливість здійснити відшкодування заявлених сум ПДВ, - суд зазначає, що виходячи з приписів ст. 200 та п. 56 підрозділу 2Розділу XX «Перехідні положення» ПК України повернення бюджетного відшкодування за заявами платників податків відбувається шляхом спочатку внесення відомостей про відповідні заяви платників податків контролюючим органом у відповідний реєстр заяв та вже потім відбувається перерахування узгоджених сум бюджетного відшкодування органом казначейства на банківський рахунок платника податків.

Отже, посилання відповідача (як на причину неможливості здійснити відшкодування заявлених позивачем до відшкодування сум ПДВ) на те, що таке відшкодування відповідно до п. 56 підрозділу 2Розділу XX «Перехідні положення» ПК України здійснюється Кабінетом Міністрів України, жодним чином не підтверджують неможливість внесення контролюючим органом (Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, потім - Офіс великих платників податків ДПС та Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків) відповідних відомостей до Тимчасового реєстру заяв.

Крім того, порушення встановленого ст. 200 ПК України порядку здійснення дій, пов`язаних із підтвердженням сум ПДВ, що підлягали відшкодуванню на банківський рахунок позивача, почалось ще у 2015 році, коли контролюючим органом (Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої у спірних правовідносинах є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) не було своєчасно проведено документальну перевірку позивача (необхідність проведення якої була встановлена судовим рішенням по справі № 805/2258/17-а) та, як наслідок, не було своєчасно складено відповідного висновку та не надано цей висновок територіальному органу Державної казначейської служби України. У зв`язку із чим заявлена до відшкодування сума ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390, травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, червень 2025 року в розмірі 62816567 набула статусу узгодженої значно пізніше, аніж передбачено ст. 200 ПК України.

Таким чином, порушення права позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування за грудень 2014 року в розмірі 31018390, травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, червень 2025 року в розмірі 62816567 було спричинено саме бездіяльністю контролюючого органу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до приписів ст. 245 КАС України суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […] 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;.

З аналізу наведених нормативно-правових приписів слідує, що перш ніж визначитись зі способом захисту порушеного права позивача, суд має констатувати у судовому рішення або факт прийняття суб`єктом владних повноважень протиправного рішення, або факт здійснення суб`єктом владних повноважень протиправних дій, або факт допущення суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності, і лише потім визначити належним спосіб захисту порушеного права позивача.

Позивач не оскаржує бездіяльність контролюючих органів, яка призвела до порушення його права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у зазначеній сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи приписи ст. 200 ПК України та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача та визнати таку бездіяльність протиправною.

З аналогічних підстав суд приходить до висновку про наявність протиправної бездіяльності контролюючого органу, внаслідок допущення якої було порушено право позивача на своєчасне отримання належного товариству бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2015 року у розмірі 70033398 грн та за червень 2015 року у розмірі 62816 567 грн.

Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивача у в цій частині та визнати таку бездіяльність протиправною.

Визначаючись із способом захисту порушеного права позивача щодо отримання бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 31018390 грн, за травень 2015 року у розмірі 70033398 грн та за червень 2015 року у розмірі 62816 567 грн, суд враховує наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За правовою позицією Верховного Суду України (постанови від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі № 820/19449/14) Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування ПДВ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачав бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Враховуючи зазначене, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ було визнано Верховним Судом України неналежним способом захисту прав платника податків; правильним механізмом захисту порушеного права визнавалось зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

У зв`язку із набранням з 1 січня 2017 року чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII, яким були внесені зміни до ПК України, передумовою для отримання платником ПДВ належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі заяв та Тимчасовому реєстрі заяв інформації про її узгодження (наряду із зазначеною у заяві сумою податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; датою узгодження контролюючим органом зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню) задля забезпечення можливості органу Казначейства перерахувати визначену у Реєстрі узгоджену суму платникові.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 відступила від наведеного вище висновку Верховного Суду України та зазначила, що враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права цього платника податку.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення судом рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій статті.

Застосувавши приписи ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновки Європейського суду з прав людини щодо застосування цієї норми, викладені, зокрема в рішеннях у справі «Бейелер проти Італії» від 5 січня 2000 року, у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 квітня 2014 року, у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 дійшла висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права Товариства, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на його користь заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Враховуючи наведене, беручи до уваги приписи п. 200.23 ст. 200 ПК України, суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390 грн, травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн та червень 2015 року в розмірі 62 816 567 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості - є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Визначаючись із розміром пені, що підлягає стягненню, суд враховує наступне.

Як зазначалось судом вище, суми відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390 грн, за травень 2015 року у розмірі 70033 398 грн та за червень 2015 року у розмірі 62816567 грн набули статусу узгоджених 2 жовтня 2018 року (тобто, з наступного дня після складання акту перевірки від 1 жовтня 2018 року - пп. «в» п. 200.12 ст. 200 ПК України); мали відобразитись у Тимчасовому реєстрі заяв на наступний день, тобто 3 жовтня 2018 року (п. 200.12 ст. 200 ПК України).

За п. 200.13 ст. 200 ПК України, відповідно до яких орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, зазначені суми мали бути перераховані на банківський рахунок позивача не пізніше 9 жовтня 2018 року (вівторок).

Згідно п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ; на суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, розрахунок суми пені має відбуватись з наступного дня після спливу строку, протягом якого суми відшкодування мали бути перераховані на банківський рахунок позивача, - з 10 жовтня 2018 року.

Щодо посилань позивача на те, що порушення його прав на отримання бюджетного відшкодування мало місце у 2015 році (бюджетне відшкодування мало бути повернуто позивачу: за грудень 2014 року не пізніше 2 квітня 2015 року, за травень 2015 року не пізніше 31 липня 2015 року, за червень 2015 року не пізніше 31 серпня 2015 року), а тому саме з 2015 року має нараховуватись пеня, суд зазначає, що ст. 200 ПК України пов`язує час початку нарахування пені за затримку відшкодування ПДВ саме з моментом набуття суми цього відшкодування статусу узгодженої, про що зазначалось неодноразово Верховним Судом, в тому числі і у постановах, на які посилається позивач, а саме: від 21 травня 2020 року у справі № 0740/951/18, від 20 березня 2024 року у справі № 260/1130/18, від 23 квітня 2024 року у справі № 200/1370/21-а).

Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 9 вересня 2019 року 3 справі № 2а-6029/12/2670, від 4 червня 2020 року у справі № 814/1108/16, від 11 червня 2020 року у справах № 806/2540/16 та № 803/521/17, від 9 липня 2020 року у справі № 810/2807/16 (на підтвердження доводів про те, що в даному випадку нарахування пені має відбуватись саме після спливу визначених ст. 200 ПК України строків після проведення камеральної перевірки), суд зазначає, що вказані доводи не є обґрунтованими, так як:

- в межах адміністративних справ № 2а-6029/12/2670 та № 814/1108/16 надавалась оцінка правовідносинам щодо не подання контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, після закінчення процедури судового оскарження податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, та про стягнення пені, нарахованої на суму цієї бюджетної заборгованості (висновків щодо нарахування пені з більш ранньої дати, аніж дата закінчення судового оскарження ППР, зазначені постанови Верховного Суду не містить);

- предметом розгляду в межах адміністративних справ № 806/2540/16 та № 803/521/17 були позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, яка була визнана (підтверджена) контролюючим органом за результатами документальної позапланової виїзної перевірки;

- предметом розгляду в межах адміністративної справи № 810/2807/16 були позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, яка була визнана (підтверджена) контролюючим органом за результатами камеральної перевірки (за наслідком якої контролюючим органом були складені довідки, відповідно до яких порушень у формуванні позивачем сум відшкодування ПДВ не встановлено).

Щодо доводів позивача про те, що саме з визначених ним дат (2015 рік) має нараховуватись пеня, так як відтермінування початку строку нарахування пені на більш пізню дату (наприклад, на жовтень 2018 року) призведе до перекладення негативних наслідків протиправної бездіяльності контролюючого органу на платника, - суд зазначає, що вказані доводи могли/можуть бути підставою для стягнення з держави (або держави в особі контролюючого органу) матеріальної шкоди, завданої позивачу протиправною бездіяльністю контролюючого органу, допущеною останнім у зв`язку із не вчиненням передбачених ПК України дій, які спричинили відтермінування дати набрання сумою відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390, травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, червень 2025 року в розмірі 62816567 грн статусу узгодженої.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені за періоди до 10 жовтня 2018 року задоволенню не підлягають внаслідок їх необґрунтованості (неузгодженість до 9 жовтня 2018 року сум бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390, травень 2015 року в розмірі 70 033 398 грн, червень 2025 року в розмірі 62 816 567 грн).

Також, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позовнихвимог про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2014 року в розмірі 31018390, за травень 2015 року в розмірі 70033398 грн, за червень 2025 року в розмірі 62816567 грн, за періоди з 10 жовтня 2018 року (наступний день після набуття вказаними сумами статусу узгоджених) по 18 лютого 2021 року та з 15 серпня 2023 року по 7 лютого 2024 року.

За п. 200.23 ст. 200 ПК України на суму заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ пеня нараховується на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року по справі № 820/1750/18, від 25 березня 2020 року по справі № 808/481/16, від 29 листопада 2021 року по справі № 420/4252/19, від 13 липня 2022 року у справі № 200/12042/20-а, від 12 липня 2023 рокупо справі № 640/14076/21, пеня розраховується виходячи із облікової ставки НБУ протягом строку ї ї дії, тобто із урахуванням з м і н облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Сп = Cз х Ос х Рс : Др х Дп, де:

Сп - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ;

Сз - сума бюджетної заборгованості з ПДВ;

Ос - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені;

Рс - розрахункова ставка (120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку дії ставки);

Др - кількість днів у календарному році;

Дп - кількість календарних днів прострочення у сплаті заборгованості.

Розрахунок пені за прострочення сплати позивачеві бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за декларацією за грудень 2014 року в сумі 31018390 грн:Період нарах. пені Дп Сз(грн)Ос(%) Рс(%) Др Сп(грн)

10.10.18-25.04.1919831018390 18,01203653634505,49

26.04.19-18.07.19 843101839017,51203651499080,55

19.07.19-05.09.19 493101839017,0120365 849478,98

06.09.19-24.10.19 493101839016,5120365 824494,30

25.10.19-12.12.19 493101839015,5120365 774524,95

13.12.19-31.12.19 193101839013,5120365 261574,26

01.01.20-30.01.20 303101839013,5120366 411883,54

31.01.20-12.03.20 423101839011,0120366 469852,33

13.03.20-23.04.20 423101839010,0120366 427138,49

24.04.20-11.06.20 4931018390 8,0120366 398662,59

12.06.20-31.12.2020331018390 6,01203661238701,61

01.01.21-18.02.21 4931018390 6,0120365 607169,45

15.08.23-14.09.23 313101839022,01203651408467,90

15.09.23-26.10.23 423101839020,01203651734769,85

27.10.23-14.12.23 493101839016,01203651619118,53

15.02.23-07.02.24 553101839015,01203651703791,82

Всього: 14282652,80

Розрахунок пені за прострочення сплати позивачеві бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за декларацією за травень 2015 року в сумі 70033 398 грн:

Період нарах. пені Дп Сз(грн)Ос(%) Рс(%) Др Сп(грн)

10.10.18-25.04.1919831018390 18,01203658205995,52

26.04.19-18.07.19 843101839017,51203653384627,78

19.07.19-05.09.19 493101839017,01203651917955,74

06.09.19-24.10.19 493101839016,51203651861545,28

25.10.19-12.12.19 493101839015,51203651748724,35

13.12.19-31.12.19 193101839013,5120365 590583,01

01.01.20-30.01.20 303101839013,5120366 929951,68

31.01.20-12.03.20 423101839011,01203661060833,77

13.03.20-23.04.20 423101839010,0120366 964394,33

24.04.20-11.06.20 4931018390 8,0120366 900101,38

12.06.20-31.12.2020331018390 6,01203662796743,57

01.01.21-18.02.21 4931018390 6,0120365 676925,56

15.08.23-14.09.23 313101839022,01203651570283,09

15.09.23-26.10.23 423101839020,01203651934073,02

27.10.23-14.12.23 493101839016,01203651805134,82

15.02.23-07.02.24 553101839015,01203651899536,00

Всього: 32247408,90

Розрахунок пені за прострочення сплати позивачеві бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за декларацією за червень 2015 року в сумі 62816 567 грн:

Період нарах. пені Дп Сз(грн)Ос(%) Рс(%) Др Сп(грн)

10.10.18-25.04.1919831018390 18,01203657360380,65

26.04.19-18.07.19 843101839017,51203653035847,2419.07.19-05.09.19 493101839017,01203651720313,43

06.09.19-24.10.19 493101839016,51203651669715,98

25.10.19-12.12.19 493101839015,51203651568521,07

13.12.19-31.12.19 193101839013,5120365 529724,37

01.01.20-30.01.20 303101839013,5120366 834121,63

31.01.20-12.03.20 423101839011,0120366 951516,52

13.03.20-23.04.20 423101839010,0120366 865015,02

24.04.20-11.06.20 4931018390 8,0120366 807347,35

12.06.20-31.12.2020331018390 6,01203662508543,56

01.01.21-18.02.21 4931018390 6,0120365 607169,45

15.08.23-14.09.23 313101839022,01203651408467,90

15.09.23-26.10.23 423101839020,01203651734769,85

27.10.23-14.12.23 493101839016,01203651619118,53

15.02.23-07.02.24 553101839015,01203651703791,82

Всього: 28924364,37

Таким чином, стягненню з держави на користь позивача внаслідок порушення строків відшкодування ПДВ: за грудень 2014 року в розмірі 31018390 грн - підлягає пеня у сумі 14282652,80 грн, за травень 2015 року в розмірі 70033 398 грн - пеня у сумі 32247408,90 грн, за червень 2015 року в розмірі 62816 567 грн пеня у сумі 28924364,37 грн.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про:

- визнання протиправною бездіяльності Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо повернення Приватному акціонерному товариству «Єнакієвський металургійний завод» з державного бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість: за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за травень в розмірі 70 033 398,00 грн та за червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» заборгованість бюджету з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 31 018 390,00 грн, за травень 2015 року в розмірі 70 033 398,00 грн, за червень 2015 року в розмірі 62 816 567,00 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 14 282 652,80 грн, за травень 2015 року в розмірі 32 247 408,90 грн, за червень 2015 року в розмірі 28 924 364,37 грн.;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод», Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року у справі № 200/6795/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Єнакіївський металургійний завод» до Державної податкової служби України, Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві, Головного управління ДПС у Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко