Постанова

від 21.08.2024 по справі 140/2163/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/2163/24 пров. № А/857/18346/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в справі №140/2163/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Валюх В.М.,

час ухвалення рішення 19.06.2024 року,

місце ухвалення рішення м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 24.10.2023 допомоги по безробіттю.

Зобов`язано Луцьку філію Волинського обласного центру зайнятості виплатити ОСОБА_1 допомогу по безробіттю з 24.10.2023 до досягнення пенсійного віку (09.05.2024).

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у відповідності до змін у законодавстві, які прийняті на період дії в Україні режиму воєнного стану, строк виплати позивачу допомоги по безробіттю було скорочено до 360 календарних днів і з 23.10.2023 припинено виплату такої допомоги. Апелянт, як юридична особа публічного права, у віданні та розпорядженні якої перебувають державні кошти, припиняючи позивачу виплату допомоги по безробіттю, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (ВПО), що підтверджується довідкою Департаменту соціальної політики Луцької міської ради від 05.05.2022 №764-5001523119 (а.с.9).

Так, 29.07.2022 позивач звернулася до Луцького МЦЗ (нині Луцька філія ВОЦЗ) із заявами про надання статусу безробітного та про призначення допомоги по безробіттю. Того ж дня було прийнято рішення про надання статусу безробітного та, відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 22, частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ, призначено допомогу по безробіттю.

Надалі, 17.08.2022 після надходження уточнюючих даних з Пенсійного фонду України, відповідно до частини четвертої статті 22, частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ прийнято рішення призначити виплату позивачу допомоги по безробіттю, як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу понад 10 років 70 % середньої заробітної плати (доходу) на 720 календарних днів, як особі передпенсійного віку з 29.07.2022, що підтверджується листом Луцької філії ВОЦЗ від 30.01.2024 №586/17.8/24 (а.с.10-11).

Однак, листом від 30.01.2024 №586/17.8/24, у відповідь на звернення, відповідач повідомив позивача, що з 24.10.2023 останній було припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до пункту 3-3 розділу VIII Закону №1533-ІІІ, оскільки станом на 23.10.2023, з моменту набрання чинності Закону №2622-ІХ, строк виплати допомоги по безробіттю перевищував 360 календарних днів (а.с.10-11).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначаються Законом України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI /надалі Закон № 5067-VI (в редакції станом на дату набуття позивачем статусу безробітної).

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

За приписами пункту 2 частини першої статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02 березня 2000 року (далі-Закон № 1533-III) (в редакції станом на дату набуття позивачем статусу безробітної).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1533-ІП видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Частинами першою та третьою статті 22 Закону № 1533-III передбачено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Згідно з частиною четвертою статті 22 Закону № 1533-III загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Також пунктом 3.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1533-III, який набрав чинності 07 травня 2022 року та діяв на дату набуття позивачем статусу безробітної, передбачалося, що під час дії воєнного стану:

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, відкладення, скорочення тривалості, припинення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у: Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці сьомому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 180 календарних днів; після надходження необхідних відомостей тривалість виплати допомоги по безробіттю та її розмір переглядаються відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати 150 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також у разі перебування безробітного за кордоном понад 30 календарних днів.

Матеріалами справи стверджується, що 17.08.2022, після надходження уточнюючих даних з Пенсійного фонду України, відповідно до частини четвертої статті 22, частини першої статті 23 Закону №1533-ІІІ, було прийнято рішення призначити позивачу виплату допомоги по безробіттю, як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу понад 10 років 70 % середньої заробітної плати (доходу) на 720 календарних днів, як особі передпенсійного віку з 29.07.2022, та станом на 24.10.2023 (день припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю) строк виплати допомоги по безробіттю не настав.

Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" від 21 вересня 2022 року № 2622-IX (далі - Закон № 2622-IX), який набрав чинності 29 жовтня 2022 року, частину четверту статті 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" викладено в новій редакції, а саме:

"Для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Вік набуття права на пенсію визначається Пенсійним фондом України на дату реєстрації особи в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, залежно від наявного страхового стажу, обчисленого на підставі відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за період до запровадження реєстру - на підставі трудової книжки або інших документів, що підтверджують стаж.

Підтвердження наявного страхового стажу та віку виходу на пенсію для осіб передпенсійного віку (за два роки до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") здійснюється Пенсійним фондом України за зверненням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у порядку обміну інформацією, визначеному Пенсійним фондом України та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

У разі якщо страховий стаж, визначений за даними обміну інформацією, є недостатнім для призначення допомоги по безробіттю відповідно до цієї частини, зареєстрований безробітний може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України для підтвердження наявності страхового стажу".

Також Законом № 2622-IX, який діє з 29 жовтня 2022 року, пункт 3.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1533-III викладено в новій редакції, а саме:

"Установити, що під час дії воєнного стану:

Кабінет Міністрів України визначає перелік видів забезпечення, соціальних послуг, компенсацій та допомоги у сферах зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а також особливості їх надання;

Кабінет Міністрів України визначає особливості реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, а також особливості призначення, припинення, відкладення, скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку;

Кабінет Міністрів України затверджує бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та приймає інші рішення, передбачені цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", без погодження (схвалення) правлінням Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 90 календарних днів. Безробітним, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності цим Законом перевищує 90 днів, виплата допомоги по безробіттю припиняється через 30 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом;

для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів;

допомога по безробіттю призначається з першого дня після дня надання статусу безробітного;

виплата допомоги по безробіттю може здійснюватися без особистого відвідування безробітним, який перебуває на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за умови підтвердження безробітним наміру перебування у статусі безробітного будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів;

призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам або особам, які перебувають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, які не мають документів про періоди страхового стажу, трудової діяльності, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), здійснюється на підставі відомостей, наявних у: Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування; інформаційній системі Державної міграційної служби України та Міністерства внутрішніх справ України; Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб; податковій звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річній звітності за 2021 рік;

до отримання відомостей стосовно осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, допомога по безробіттю призначається їм у мінімальному розмірі, а загальна тривалість виплати такої допомоги не може перевищувати 90 календарних днів; після надходження необхідних відомостей розмір допомоги по безробіттю переглядається відповідно до законодавства;

максимальний розмір допомоги по безробіттю не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року;

виплата допомоги по безробіттю припиняється з підстав, визначених статтею 31 цього Закону, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів;

вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені частиною четвертою статті 31 цього Закону, не застосовуються".

Таким чином, з 29 жовтня 2022 року змінилося правове регулювання тривалості виплати допомоги по безробіттю, відповідно до якого тривалість виплати допомоги по безробіттю під час дії воєнного стану визначається з урахуванням особливостей, передбачених пунктом 3.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1533-III (в редакції Закону № 2622-IX).

При цьому, такі особливості стосуються й безробітних, строк виплати допомоги по безробіттю яких на дату набрання чинності Законом № 2622-IX (тобто станом на 29 жовтня 2022 року) перевищує 90 днів.

Водночас будь-яких застережень та особливостей регулювання щодо строку виплати допомоги по безробіттю особам передпенсійного віку, які станом на дату набрання чинності Законом № 2622-IX отримують виплату допомоги по безробіттю, призначену відповідно до статті 22 Закону № 1533-ІП в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2622-IX, пункт 3.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1533-III (в редакції Закону № 2622-IX) не містить.

Тобто зміни в законодавстві, які набрали чинності з 29 жовтня 2022 року, не містять прямої вказівки про надання нормам Закону № 2622-IX (щодо осіб передпенсійного віку) зворотної дії в часі, а відтак дія норми пункту 3.3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону № 1533-III (в редакції Закону № 2622-IX), яка встановлює для осіб передпенсійного віку (за рік до досягнення відповідного віку та за наявності необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, визначених частинами першою - четвертою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування") тривалість виплати допомоги по безробіттю не більше 360 календарних днів, не поширюється на осіб передпенсійного віку, яким допомога по безробіттю була призначена до набрання чинності змінами в законодавстві та тривалість виплати допомоги визначалася відповідно до норм, чинних на дату призначення такої допомоги по безробіттю.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу також на положення статті 58 Конституції України, за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою.

Тобто до події, факту, які виникли до набрання чинності відповідною нормою, застосовується та норма закону (іншого нормативно-правового акта), під час дії якої вони настали або мали місце.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, неодноразово висловленою Верховним Судом.

Згідно з приписами частини першої статті 31 Закону № 1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) закінчення строку її виплати; 2) припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Матеріали справи свідчать, що позивачу з 29.07.2022 призначено допомогу по безробіттю на період 720 календарних днів, як особі передпенсійного віку.

Отже, строк, на який позивачу було призначено допомогу по безробіттю, на час прийняття рішення про припинення виплати допомоги по безробіттю позивачу, ще не закінчився.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні законні підстави для припинення виплати допомоги по безробіттю з посиланням на закінчення строку її виплати.

Доказів на підтвердження припинення реєстрації позивача як безробітної відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" матеріали справи також не містять та відповідачами відповідні доводи не заявлялися.

Колегія суддів також звертає увагу апелянта про те, що матеріали цієї адміністративної справи не містять відповідного положення про філію (Луцьку філію Волинського обласного центру зайнятості) в якому було б зазначено, що остання не утворена як територіальний орган, без статусу юридичної особи та не є органом влади, не має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.

Апеляційний суд наголошує, що в силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78КАС України.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи є зокрема позов та відзив. Так відзив відповідача на позовну заяву не містив доводів того, що останній не є належним відповідачем при цьому відповідач зазначив (визнав), що він як юридична особа публічного права, у віданні і розпорядженні якої перебувають державні кошти, припиняючи позивачу виплату допомоги по безробіттю, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луцької філії Волинського обласного центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 червня 2024 року в справі №140/2163/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 21 серпня 2024 року.