Постанова

від 14.08.2024 по справі 461/3124/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/3124/20 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/3630/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Провадження № 22-ц/811/3629/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрийська 40», та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, в якій просила стягнути на її користь солідарно із відповідачів заподіяну матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири, у розмірі 30 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_3 покликалася на те, що їй на підставі договору дарування квартири від 05.09.2023, реєстровий номер 901, посвідченого приватним нотаріусом Зуєвою С.М., на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . 14.08.2019 мало місце залиття квартири, орієнтовна площа якого складає 50 м.кв., що зафіксовано актом ОСББ «Стрийська, 40» від 09.09.2019.

07.11.2019 квартиру було повторно затоплено. Комісією ОСББ «Стрийська 40» було оглянуто квартиру та встановлено факт затоплення та запрошено власника квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище, ОСОБА_1 . При огляді квартири ОСОБА_1 було встановлено, що вона також затоплена, а затоплення відбулося з квартири АДРЕСА_3 , яка знаходиться поверхом вище. При огляді квартири АДРЕСА_3 було виявлено протікання труб під ванною. Зокрема, на підлозі під ванною, яка знаходиться нижче рівня підлоги ванної кімнати виявлено значну кількість води, яка поступово стікала з квартири АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 (4 поверх) та квартиру АДРЕСА_5 (3 поверх). За фактом залиття квартири ОСББ «Стрийська 40» 21.11.2020 було складено акт, яким зафіксовано залиття, зобов`язано власників квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 провести заміну несправного фільтра холодної води та відшкодувати збитки, завдані власникам затоплених квартир. На час затоплення квартири позивачки, у квартирі номер АДРЕСА_3 проживав ОСОБА_5 , який винаймав це помешкання у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Незважаючи на наведені обставини, жодним з відповідачів не було відшкодовано завданих збитків. Орієнтований розмір завданої шкоди залиттям квартири, ОСОБА_3 оцінює у 30 000,00 грн. Окрім цього, у результаті винних та протиправних дій відповідачів їй було завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, психологічному стресі та тривалості вимушених змін, порушенні звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, яку вона оцінює у грошовому еквіваленті 10 000,00 грн. На підставі наведеного просила задовольнити її позов.

09.12.2022 ОСОБА_6 звернулась до суду з клопотанням про залучення її до розгляду справи у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та подала позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь заподіяну матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 50 000,00 грн та моральну шкоду у розмірі 49 000,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вини відповідачів 14.08.2019 мало місце залиття квартири АДРЕСА_1 , яку пізніше ОСОБА_6 подарувала своїй дочці ОСОБА_3 . Жодним з відповідачів у добровільному порядку не було відшкодовано завданих збитків, які становляють 50 000,00 грн. Окрім того, діями відповідачів їй було завдано моральної шкоди, яка полягала у порушенні права власності, що викликало у ОСОБА_6 переживання з приводу пошкодження майна, психологічний стрес та порушення звичного способу життя. Моральну шкоду оцінює у 49 000,00 грн. На підставі наведеного просила задовольнити її позов.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 07.11.2023 позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 6000,00 грн компенсації спричиненої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з кожного по 899,54 грн витрат пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов`язані із сплатою судового збору у розмірі по 110,18 грн з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ? ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 9725,40 грн - компенсації завданої матеріальної шкоди.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 6000,00 грн компенсації спричиненої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 по 52,55 грн судового збору з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 30.11.2023 у задоволенні заяви адвоката Яциника В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення та відшкодування понесених судових витрат відмовлено.

Заяву ОСОБА_6 про стягнення та відшкодування понесених судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати на професійну правничу допомогу по 714,79 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 інші судові витрати у розмірі по 29,65 грн з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Заяву ОСОБА_3 про стягнення та відшкодування понесених судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу по 4914,18 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 інші судові витрати у розмірі по 346,22 грн з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подавши апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні усі елементи цивільно-правової відповідальності і, що акт залиття квартири АДРЕСА_1 від 09.09.2019 та висновок експерта № 5280 від 14.03.2022 є допустими доказами у справі. Вказує, що зазначені документи не підтверджують, що саме з вини ОСОБА_8 могло статися затоплення квартири, яке могло мати місце 14.08.2019. Крім цього акт не відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, а Висновок експерта не може братися до уваги у повному обсязі, оскільки виходить за межі позовних вимог і експертом у висновку не зазначено, що розрахунок матеріальної шкоди проведено по кожному із залиттів окремо. Вважає, що вона є неналежним відповідачем у справі щодо позовних вимог ОСОБА_3 та залиття квартири, яке відбулося відбулося 14.08.2019 та 07.11.2019. Суд першої інстанції не встановив власників квартири на момент кожного залиття. Вважає, що ОСОБА_6 , звертаючись до суду з позовом, пропустила позовну давність, що є підставою для відмови у задоволенні її позову. Вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не довели належними та допустими доказами завдання їм моральної шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_9 до ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 аналогічні доводам скарги ОСОБА_1 . Додатково ОСОБА_2 звертає увагу, що згідно з Актом огляду (обстеження) аварійного залиття квартири від 21.11.2019 орієнтовна площа залиття квартири становить лише 4,5 кв.м., тоді як внаслідок залиття, яке мало місце 14.08.2019, - 50 кв.м., що свідчить про різний розмір майнової шкоди. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_6 .

Додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 витрат на правову допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог. Вважає, що витрати на правову допомогу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 неспівмірні з позовними вимогами та складністю справи. Окрім того ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не надано доказів оплати послуг на професійну правничу допомогу. Просить додаткове рішення суду скасувати та стягнути пропорційно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати та сплачений судовий збір, у задоволені заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення судових витрат відмовити у повному обсязі.

Від ОСОБА_3 та ОСОБА_6 надійшли письмові відзиви на апеляційні скарги.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 . Право приватної власності на вказану квартиру набуте нею на підставі договору дарування від 05.09.2019, укладеного між нею та ОСОБА_6 , зареєстрованого у реєстрі за № 901, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М., що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 179936233.

Згідно з наявних у матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 214381797 та № 302943979, квартира АДРЕСА_6 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , а квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку - на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , квартира АДРЕСА_2 - на четвертому поверсі над квартирою АДРЕСА_5 , а квартира АДРЕСА_3 - на п`ятому поверсі над квартирою АДРЕСА_2 .

З Акту огляду (обстеження) аварійного залиття квартири АДРЕСА_1 від 09.09.2019, складеного співвласниками будинку АДРЕСА_7 , на підставі заяви співвласниць будинку - членів об`єднання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , комісії у складі: ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , вбачається, що внаслідок виходу з ладу гнучких підводок до системи холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_8 , власником якої є ОСОБА_1 , відбулося аварійне залиття стелі та стін квартири АДРЕСА_1 . Орієнтована площа залиття становить 50 м.кв.

З Акту огляду (обстеження) аварійного залиття квартири АДРЕСА_1 від 21.11.2019, складеного співласниками будинку АДРЕСА_7 , на підставі заяв співвласниці будинку - ОСОБА_3 , вбачається, що членами комісії було встановлено наявність фрагментарного залиття стелі і стін приміщення кухні (орієнтована площа залиття 4,5 кв.м.), яке належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Аварійне залиття сталося внаслідок виходу із ладу фільтра грубої очистки системи холодного водопостачання з ванної кімнати квартири АДРЕСА_6 , власниками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

З наведеного вище вбачається, що пошкодження квартири АДРЕСА_1 внаслідок залиття відбулось повторно.

Згідно з висновком експерта № 5280 від 14.03.2023, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної на підставі суду від 02.07.2020, вбачається, що дослідженням було встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_3 , відбулося з двох причин, а саме:

- внаслідок виходу з ладу гнучких підводок до системи холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_8 , власник ОСОБА_1 ;

- внаслідок виходу з ладу фільтра грубої очистки системи холодного водопостачання у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_6 , власники гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_4 .

Розмір матеріальної шкоди, завданої власнику квартири АДРЕСА_1 внаслідок її залиття, на дату проведення експертизи, становить 19 450,80 грн.

Щодо стягнення майнової шкоди

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 ст. 81 ЦПК України).

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт залиття квартири АДРЕСА_1 підтверджується актами огляду (обстеження) аварійного залиття квартири, складеними співвласниками будинку АДРЕСА_7 09.09.2019 та 21.11.2019.

Відповідно до Акта огляду (обстеження) аварійного залиття квартири від 09.09.2019 причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є вихід з ладу гнучких підводок до системи холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_8 .

Згідно з Актом огляду (обстеження) аварійного залиття квартири від 21.11.2019 причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є вихід з ладу фільтра грубої очистки системи холодного водопостачання у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_6 .

Наведені обставини також підтверджуються висновком судової будівельно-технічної експертизи № 5280 від 14.03.2023, яким також визначено і розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт заподіяння матеріальної шкоди власникам квартири АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неналежність та недопустимість Акта огляду (обстеження) аварійного залиття квартири від 09.09.2019 як доказу залиття квартири, не заслуговують на увагу, оскільки форма вказаного акта відповідає встановленій формі акта, визначеній наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття. Крім цього, суд звертає увагу, що Акт підписаний двома незалежними свідками.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 5280 від 14.03.2023 відповідачами не спростований, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири АДРЕСА_1 відповідачі не заявляли та не надали інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Доводи апеляційних скарг про те, що у висновку експерта не зазначено, що розрахунок матеріальної шкоди було проведено по кожному із залиттів окремо, не заслуговують на увагу, оскільки у судовому засіданні 17.10.2023 у суді першої інстанції судом було заслухано пояснення експерта - ОСОБА_14 , який підтримав Висновок експерта від 14.03.2022 та зазначив, що під час дослідження об`єкту, ним було надано оцінку усій площі квартири, яка постраждала внаслідок залиття до якої він мав доступ та встановлено розмір матеріальної шкоди. Крім того, експерт зазначив, що, виходячи з обставин встановлених ним під час проведення дослідження, обсяг пошкоджень квартири спричинений внаслідок виходу з ладу гнучких підводок до системи холодного водопостачання у квартирі АДРЕСА_8 , та внаслідок виходу з ладу фільтра грубої очистки системи холодного водопостачання у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_6 , є рівним, тобто розмір шкоди спричиненої у результаті наведених причин фактично є однаковим.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно з Актом огляду (обстеження) аварійного залиття квартири від 21.11.2019 орієнтовна площа залиття становить 4,5 кв.м., однак двоє незалежних свідків, які ознайомилися з цим актом і його підписали, не погодилися із ним, зокрема в частині визначення обсягу пошкоджень, про що ними зазначено в акті, тому колегія суддів погоджується з тим, що розмір спричиненої шкоди, завданої внаслідок залиття, яке мало місце 14.08.2024 та 07.11.2019, є рівним.

Таким чином, оскільки ОСОБА_15 та ОСОБА_6 доведено розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири, суд першої прийшов до правильного висновку, що завдана їм шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, залиття квартири АДРЕСА_1 мало місце 14.08.2019 та 07.11.2019 .

Станом на 14.08.2019 власником квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 , яка 05.09.2019 подарувала таку ОСОБА_3 , тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що право на відшкодування збитків внаслідок залиття, що мало місце 14.08.2019 у ОСОБА_3 , не виникло. Шкода майну, яке їй належало на праві власності, була заподіяна лише 07.11.2019.

Як встановлено, особою, винною у завданні шкоди внаслідок залиття, яке мало місце 14.08.2019, є ОСОБА_1 , тому саме на неї має бути покладений обов`язок відшкодувати таку ОСОБА_6 як власнику квартири АДРЕСА_1 на момент цього залиття.

В свою чергу, винними у завданні шкоди внаслідок залиття, яке мало місце 07.11.2019, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а власником квартири на той час була ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, висновки суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди та солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди є помилковими.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Частиною першою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (пункт 3 частини другої статті 23 ЦК України).

При цьому частиною третьою статті 23 ЦК України встановлено спосіб відшкодування моральної шкоди, а саме якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Встановивши, що внаслідок залиття відбулося пошкодження майна ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеним спричинення їм моральних страждань внаслідок дій відповідачів. Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зазнали тривалого порушення прав власника квартири, були змушені звертатися за захистом порушених майнових прав у судовому порядку, адже відповідачі тривалий час відмовилялись у добровільному порядку відшкодувати спричинену шкоду. Внаслідок дій відповідачів у житті ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з`явилися негативні явища, пов`язані із пошкодженням належного їм майна, необхідністю його відновлення, неможливістю повноцінного використання такого майна.

Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає співмірним із завданими ОСОБА_3 та ОСОБА_6 душевними стражданнями, вимушеними змінами у їхньому житті та таким, що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Разом з тим, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, тому рішення суду в цій частині частині також слід змінити відповідно до встановлених вище обставин завдання майнової шкоди.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про пропуск позовної давності для звернення до суду з позовом ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», в Україні запроваджено карантин з 12.03.2020, який у подальшому було продовжено до 30.04.2023.

30.03.2020 Верховною Радою України прийнято Закон №540-IX (набрав чинності 02.04.2020), який продовжив низку процесуальних та інших строків (зокрема, позовну давність) на строк дії карантину. Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом 22.11.2022 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, яке мало місце 14.08.2019, тобто в межах позовної давності, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо продовження строку позовної давності.

Інші доводи апеляційних скарг ґрунтуються на припущеннях апелянтів, оскільки не підтверджені належнити доказами та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, рішення суду слід змінити та стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди та 6000,00 грн компенсації спричиненої моральної шкоди; Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди та 6000,00 грн компенсації спричиненої моральної шкоди.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі статті 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 141 ЦПК України закріплено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_16 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. крім цього нею було понесено витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 6864,40 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні становить 39,31 %, на її користь із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід стягнути судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі по 165,25 грн з кожного та по 1349,19 грн витрат пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи.

ОСОБА_6 при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, а її позовні вимоги задоволено частково, що у відсотковому співвідношенні становить 15,88 %. Відтак із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 157,59 грн судового збору.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 та позову ОСОБА_6 апелянтами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо додаткового рішення суду

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

13.11.2023 адвокат Яциник В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про ухвалення у справі додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 21 000,00 грн.

Разом з тим до вказаної заяви не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому у задоволенні цієї заяви слід відмовити.

16.11.2023 ОСОБА_6 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просиила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 13 500,00 грн та витрати пов`язані з розглядом справи, а саме на надсилання доказів сторонам у справі у сумі 800,00 грн.

Судом встановлено, що між адвокатом Романишиним Я.О. та ОСОБА_6 , було укладено договір про надання правової допомоги від 29.09.2022 № 2909/22. Відповідно до акта виконаних робіт № 1/1 за договором про надання правової допомоги у справі № 461/3124/20 загальна вартість вказаних у цих документах робіт, які стосуються надання правничої допомоги у цій справі, становить 13 500,00 грн.

16.11.2023 ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про ухвалення додатковго рішення, в якій просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у загальному розмірі 37 500,00 грн., витрати на оплату висновків судової будівельно-технічної експертизи ЛНДІСЕ у Львівській області № 5280 у розмірі 6865 грн. 00 коп., судовий збір 1301,40 грн, витрати на збирання доказів: фотографій, відеодисків, ксерокопій у сумі 7028,00 грн, а також витрати на надсилання доказів сторонам у справі в сумі 2642,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та адвокатом Синявською Н.В., 19.02.2020 було укладено договір про надання правової допомоги 8/4. Згідно з актом виконаних робіт за даним договором від 07.11.2023, розмір оплати адвоката за правову допомогу у справі № 461/3124/20 становить 12 000,00 грн.

Також встановлено, що між ОСОБА_3 та адвокатом Романишиним Я.О. 26.06.2022 було укладено договір про надання правової допомоги № 1606/22. Згідно з актом виконаних робіт за даним договором від 08.11.2023, розмір оплати адвоката за правову допомогу у справі № 461/3124/20 становить 25 500,00 грн.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Разом з тим, на думку колегії суддів заявлені витрати ОСОБА_17 на правову допомогу у розмірі 13 500,00 грн та ОСОБА_3 у розмірі 37 500,00 грн не узгоджуються з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності.

Отже, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених ОСОБА_3 та ОСОБА_6 витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі по 2500,00 грн з кожного, а з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною другою статті 140 ЦПК України, розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У матеріалах справи наявні докази (поштові квитанції) на підтвердження понесених ОСОБА_6 витрат на відправку поштової кореспонденції іншим учасникам справи в загальному розмірі 560,00 грн, а тому такі витрати підлягають стягненню із ОСОБА_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_6 , а саме в сумі 88,92 грн.

Також, матеріали справи містять докази (поштові квитанції) на підтвердження понесених ОСОБА_3 витрат на відправку поштової кореспонденції іншим учасникам справи в загальному розмірі 2642,00 грн, які слід стягнути на її користь із ОСОБА_2 та ОСОБА_4 порівну, а саме з кожної по 519,28 грн пропорційно до задоволених позовних вимог ОСОБА_3 .

Додаткове рішення суду в частині відмови у задоволенні заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_6 апелянтами не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року та на додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року та апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 листопада 2023 року змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ? ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ? Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Стрийська 40» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 6000,00 грн компенсації спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 по 1349,19 грн витрат пов`язаних із залученням експерта та проведення експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі по 165,25 грн з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ? ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 9725,40 грн компенсації завданої матеріальної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 6000,00 грн компенсації спричиненої моральної шкоди.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору, у розмірі 157,59 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

Додаткове рішення Галицькогого районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року змінити.

Викласти резолютивну частину додаткового рішення (абзаци 3-10) в такій редакції:

«У задоволенні заяви адвоката Яциника Володимира Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про стягнення та відшкодування понесених судових витрат відмовити.

Заяву ОСОБА_6 про стягнення та відшкодування понесених судових витрат задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 інші судові витрати у розмірі 88,92 грн.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_6 відмовити.

Заяву ОСОБА_3 про стягнення та відшкодування понесених судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2500,00 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 інші судові витрати у розмірі по 519,28 6 грн з кожного.

У задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_3 відмовити».

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 21.08.2024

Головуючий

Судді