Постанова

від 09.08.2024 по справі 725/1751/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2024 року м. Чернівці

Справа № 725/1751/22

Провадження №22-ц/822/602/24

Чернівецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

секретар Факас А.В.,

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» нарішення Першотравневогорайонногосудум.Чернівцівід25жовтня2023року, головуючий у І-й інстанції Піхало Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2006 року № CVVPGK00000010 у розмірі 123 430,15 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі НБУ) складало 3 233 869,93 грн, та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер позичальник ОСОБА_3 , у зв`язку з чим 12 лютого 2021 року банк звернувся до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори з претензією кредитора, в якій просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті боржника, включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ, повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком, надати інформацію щодо звернення із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтв про право на спадщину та відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від спадщини.

Позивач вказував на те, що 10 березня 2021 року банком отримано лист Першої Чернівецької державної нотаріальної контори від 22 лютого 2021 року №150/01-16 про направлення претензії кредитора для розгляду за належністю та приєднання до матеріалів справи приватному нотаріусу ЧМНО Балан Р.Б.

10 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» отримано лист від приватного нотаріуса ЧМНО Балан Р.Б. від 04 березня 2021 року №12/02-14, в якому вказано, що на час видачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину жодної інформації щодо наявності кредиторів, боргів, заборони або арешту чи інших обтяжень щодо боржника не було, повідомити банк про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину, було неможливо. Також було повідомлено, що свідоцтва про право на спадщину вже видані спадкоємцям, спадкова справа завершена, інформація щодо відомостей про осіб, які є спадкоємцями, є нотаріальною таємницею.

Спадкоємці для погашення боргових зобов`язань до Банку не зверталися, а 05 жовтня 2021 року Банком на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 направлено лист-претензію сплатити заборгованість у розмірі 123 430,15 доларів США.

Посилаючись на викладене, просило позов задовольнити.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівцівід 25 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивач, дізнавшись 22 квітня 2020 року про смерть боржника ОСОБА_3 , у встановлений статтею 1281 ЦК України строк не звернувся до відповідачів як спадкоємців позичальника з вимогою про повернення боргу, у зв`язку з чим стягувач пропустив встановлений законом строк, що згідно з частиною четвертою цієї норми позбавляє його права будь-якої вимоги до відповідачів за правовідносинами, що виникли на підставі вказаного договору, тобто пропустив установлений статтею 1281 ЦК України преклюзивний строк, а відтак втратив права вимоги до спадкоємців боржника за кредитним договором.

Не погодившись з наведеним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог банку.

Зазначає, що судом неповно встановлено всі обставини, які мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказує на те, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення кредитора про відкриття спадщини, тому кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини, наявність спадкоємців, які прийняли спадщину та отримали відповідні свідоцтва.

Звертає увагу на те, що судом першої інстанції опосередковано та безпідставно ототожнено запит нотаріуса про наявність у боржника майна із повідомленням спадкоємців та про обізнаність кредитора про відкриття спадщини, та невірно визначено початок перебігу шестимісячного строку для пред`явлення вимог кредитором до спадкоємців.

Посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» із запитом від 04 травня 2020 року по кредитному договору№CVVPGK00000010,в якому повідомила про смерть свого чоловіка ОСОБА_3 , просила припинити нарахування відсотків та надати копії всіх договорів за кредитним зобов`язаннями ОСОБА_3 , довідку про те, в якій частині ОСОБА_3 здійснено погашення кредиту за весь період дії кредитного договору по день смерті, з долученням до запиту копії свідоцтва про смерть, - є безпідставними, оскільки з цього запиту не вбачається, де і коли відкрито спадкову справу, заявником не повідомлено про наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, не зазначено дату отримання ними свідоцтва про право на спадщину тощо.

З урахуванням того, що свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно отримувалися відповідачами починаючи лише з 02.10.2020 року по 09.12.2020 року, строк на пред`явлення вимог до спадкоємців почався саме з 02.10.2020 року і закінчився через шість місяців - 02.04.2021 року, однак кредитор свої вимог заявив 12.02.2021 року, тобто в межах строку, визначеного статті 1281 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідачів просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу банку без задоволення.

Зазначає, що твердження позивача про те, що він не знав про смерть ОСОБА_3 , коло спадкоємців, є безпідставними, оскільки направлення претензії кредитора до Першої Чернівецької державної нотаріальної контори лише 12 лютого 2021 року свідчить не про те, шо позивач не знав про відкриття спадщини та у якого нотаріуса заведено спадкову справу, а про те, що достеменно знаючи про прийняття спадщини з листа приватного нотаріуса та неодноразових звернень ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» не вживав жодних дій щодо стягнення заборгованості й не реалізував свої права, визначені статтею 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власних інтересах.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 січня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове.

Прийнято відмову АТ КБ «ПриватБанк» від позовної вимоги у вигляді комісії у розмірі 800,00 доларів США та провадження в цій частині закрито.

Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 109 919,53 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 січня 2024 року становить 4 159 201,13 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 12 710,62 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15 січня 2024 року становить 480 952,07 грн.

Додатковою постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2024 року вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Постановою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Постанову апеляційного суду від 15 січня 2024 року та додаткову постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду у даній справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, враховуючи доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № CVVPGK00000010, згідно з яким позичальник отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 400 000 доларів США на купівлю квартири та 86 000 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 24 грудня 2026 року (т. 1, а. с. 22-25).

19 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за договорами про іпотечні кредити, за яким у порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, до вказаної компанії перейшло право вимоги як первісного кредитора за кредитними та забезпечувальними договорами, в тому числі за зобов`язаннями спадкодавця за кредитним договором від 27 грудня 2006 року № CVVPGK00000010 (т. 2, а. с. 92-122).

21 лютого 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» укладено договір про обслуговування іпотечних активів, пунктом 3.2 якого встановлено обов`язок ЗАТ КБ «ПриватБанк» як обслуговуючої установи: вносити відповідні записи на дебет і кредит згідно з умовами відповідних кредитів (пункт 3.2.1. (і)); стягувати щомісячні платежі, що належать до сплати позичальниками за кредитами (пункт 3.2.1. (іі)), передбачено інші повноваження, пов`язані з обслуговуванням раніше укладених кредитних договорів між позичальниками та банківською установою, в тому числі і за укладеним між банком та ОСОБА_3 кредитним договором (т. 2, а. с. 126-160).

14 квітня 2016 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір викупу (відступу) прав вимоги, за яким до ПАТ КБ «ПриватБанк» зворотно перейшло право вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 234-253).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

22 квітня 2020 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. направлено лист № 26/02-14 на адресу АТ КБ «ПриватБанк», в якому вказано, що нотаріусом відкрито спадкову справу щодо майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим нотаріус просила надати інформацію про наявність грошових вкладів з нарахованими відсотками та компенсаційними виплатами щодо поточних, депозитних, пенсійних, карткових та інших існуючих рахунків (т. 1, а. с. 95 / зворот).

Також встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 04 травня 2020 року зверталася до AT КБ «ПриватБанк» із запитом за кредитним договором № CVVPGK00000010, в якому повідомила про смерть свого чоловіка ОСОБА_3 (позичальника), просила припинити нарахування відсотків та надати копії всіх договорів за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_3 , довідку про те, в якій частині ОСОБА_3 здійснив погашення кредиту за весь період дії кредитного договору до дня смерті; до запиту було долучено копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , а також витяг зі Спадкового реєстру (т. 1, а. с. 155-158).

З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявами про прийняття спадщини після його смерті звернулися дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2

06 серпня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» направлено приватному нотаріусу Балан Р. Б. лист № 20.1.0.0.0/7-200806/3181 з відомостями про депозитні рахунки спадкодавця (т. 1, а. с. 96 / зворот).

02 жовтня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір про поділ спадкового майна, яким обумовлено поділити спадкове майно наступним чином: - ОСОБА_2 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням домовленостей за цим договором: квартира АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 на бульварі Л. Українки, 7-Г; 1/2 частини двоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0384 га на АДРЕСА_3 , що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7310136600:07:005:0152; автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Wagon», 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ; - ОСОБА_1 перейде на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням домовленостей за цим договором: земельна ділянка площею 0,0980 га, розташована в садівничому товаристві «Механізатор» на АДРЕСА_4 , що призначена для ведення садівництва, кадастровий номер 7310136300:24:003:0090, земельна ділянка площею 0,1000 га в Чернівецькій області Вижницького району на території Мигівської сільської ради, урочище рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва), кадастровий номер 7320585000:01:001:0719; автомобіль марки «Toyota Sequoia», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 ; вклади з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунках, відкритих у відділеннях АТ КБ «ПриватБанк»; вклади з відповідними відсотками, що знаходяться на рахунках, відкритих у відділеннях АТ «Ощадбанк»; статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Медичний центр «Мавекс-Медицина Плюс» (т. 1, а. с. 97-98).

09 жовтня 2020 року ОСОБА_1 видано свідоцтва на право на спадщину за законом: № 1356 на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в Чернівецькій області Вижницького району на території Мигівської сільської ради, урочище рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва), кадастровий номер 7320585000:01:001:0719; № 1357 автомобіль марки «Toyota Sequoia», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 ; 20 жовтня 2020 року № НОМЕР_6 на земельну ділянку площею 0,0980 га в садівничому товаристві «Механізатор» на вул. Бабинській в м. Чернівцях, ділянка № 8, що призначена для ведення садівництва, кадастровий номер 7310136300:24:003:0090; 03 листопада 2020 року № 1454 на банківські вклади в АТ «Державний ощадний банк України»; № 1455 на вклади в АТ КБ «ПриватБанк»; 17 листопада 2020 року № 1494 на статутний капітал ТОВ «Медичний центр «Мавекс-Медицина Плюс» та № 1496 на частину статутного капіталу Приватного підприємства «Євро-Легіон» у розмірі 70 % (т. 1, а. с. 111, 112, 127, 128-зворот, 129, 130 / зворот, 132 / зворот).

09 жовтня 2020 року ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за законом: № 1358 та № 1359 на квартиру АДРЕСА_1 , машиномісце № НОМЕР_1 на 4-му рівні підвалу підземного паркінгу, розташованого в м. Києві на бульварі Л. Українки, 7-Г; № 1360 на автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Wagon», 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , № НОМЕР_7 та № НОМЕР_8 на 1/2 частини двоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0384 га, що на АДРЕСА_3 , яка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7310136600:07:005:0152 (т. 1, а. с. 122, 123, 124, 104-105/ зворот).

05 лютого 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направлено на адресу Першої Чернівецької державної нотаріальної контори претензію кредитора з вимогами повідомити АТ КБ «ПриватБанк», чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_3 ; включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців про наявність заборгованості перед банком; надати інформацію щодо звернення із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтв про право на спадщину та відомості про осіб, які подали заяву про прийняття або відмову від спадщини (т. 1, а. с. 58, 135).

10 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» отримано лист Першої Чернівецької державної нотаріальної контори від 22 лютого 2021 року № 150/01-16 про направлення претензії кредитора для розгляду за належністю та приєднання до матеріалів справи приватному нотаріусу Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. (т. 1, а. с. 60-61).

10 березня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» отримано лист від приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р. Б. від 04 березня 2021 року № 12/02-14, в якому вказано, що на час видачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину жодної інформації щодо наявності кредиторів, боргів, заборони або арешту чи інших обтяжень щодо боржника не було, повідомити банк про те, що спадкоємцям боржника видано свідоцтво про право на спадщину, було неможливим. Також повідомлено, що свідоцтва про право на спадщину вже видані спадкоємцям, спадкова справа завершена, інформація щодо відомостей про спадкоємців є нотаріальною таємницею (т. 1, а. с. 62-63).

05 жовтня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» направлено на ім`я ОСОБА_1 лист-претензію щодо погашення заборгованості у розмірі 123 430,15 доларів США (т. 1, а. с. 64-70).

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 22 жовтня 2021 року, який наданий позивачем «АТ КБ ПриватБанк», відповідно до якого загальний залишок заборгованості складає 123 430,15 доларів США, що еквівалентно 3 233 869,93 грн станом на 22 жовтня 2021 року за курсом НБУ (т. 1, а. с. 10-19).

Згідно із статтею 1216 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на час відкриття спадщини 24 березня 2020 року) спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, до них не належать зобов`язання спадкодавця з повернення кредиту.

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог, регламентуються статтями 1281, 1282 ЦК України.

За статтею 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Указані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Стаття 1282 ЦК України застосовується у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. У свою чергу, недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), має наслідком позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємців, а, отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 587/381/15-ц.

Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18 (провадження № 61-18637св21), від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20 (провадження № 61-17358св21), від 10 січня 2024 року у справі № 308/10527/21 (провадження № 61-13010св22).

З урахуваннямнаведеного,з оглядуна датувидачі свідоцтвпро правона спадщину ОСОБА_1 й ОСОБА_2 ,враховуючи те,що провидачу свідоцтвпро правовласності наспадщину банкдізнався лишез листаприватного нотаріусаБалан Р.Б.10березня 2021року,без відомостейпро спадкоємців,а звимогою кредиторау розумінністатті 1281ЦК Українибанк звернувся05лютого 2021року,до отриманняінформації провидачу свідоцтвспадкоємцям боржника, можна зробитивисновок,що вимогидо спадкоємців ОСОБА_3 позивачем заявленоу межах6-тимісячногостроку зчасу отриманняними свідоцтв,що відповідаєправильному застосуваннюстатті 1281ЦК України, а тому висновок суду першої інстанції про пропуск строку звернення та втрати права вимоги до спадкоємців є помилковим.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження № 61-25487св18) вказано, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 669/446/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 521/10631/20, від 16 листопада 2023 року у справі № 487/1342/21.

У поясненнях від 08 травня 2023 року (т. 2, а. с. 89-91) банк зазначав, що за увесь період дії кредитного договору ОСОБА_3 сплатив 277 579,38 доларів США на погашення тіла кредиту, 63 214,24 доларів США на погашення відсотків, 39 200 доларів США комісії, 5 010,76 доларів США пені.

З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2007 року за договором відступлення права вимоги банк відступив право вимоги за кредитним договором та забезпечувальним договором іпотеки компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі», місцезнаходження якої є Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.

Зворотне відступлення права вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» відбулося 14 квітня 2016 року, тобто в період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року борг нараховувався компанією «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі».

У спірний період, з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року, нормативним актом, який регулював правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, був, зокрема, Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ).

Відповідно до статті 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту другого статті 5 Декрету КМУ.

За змістом статті 47 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» (у редакції на час відступлення права вимоги) на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, операції з валютними цінностями.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлювався також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у пункті 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Пунктом 2.4 глави 2 розділу III Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженого постановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року, передбачалося, що банк має право здійснювати діяльність, надання банківських та інших фінансових послуг в іноземній валюті, які є валютними операціями, лише після отримання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Порядок надання генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій та індивідуальних ліцензій на здійснення разової валютної операції визначається нормативно-правовими актами НБУ про надання ліцензій на здійснення валютних операцій.

Отже, правовою підставою для здійснення кредитування в іноземній валюті була наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 463/3782/15 (провадження № 61-12097св23), від 21 грудня 2023 року у справі № 754/11899/19 (провадження № 61-5004св23), від 13 лютого 2024 року у справі № 754/15711/17 (провадження № 61-15261св23) та інших.

Компанія «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» не є резидентом України, не мала банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, тому не мала права за законодавством України здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, у тому числі в іноземній валюті, а саме нараховувати та стягувати проценти, пеню і комісію за період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15 (провадження № 61-16401св18), від 02 червня 2021 року у справі № 643/6214/15 (провадження № 61-8180св20)).

З огляду на викладене, нараховані та стягнені платежі у вигляді процентів, пені та комісії за період з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року слід зарахувати на погашення кредиту.

У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Згідно з положеннями частини третьої статті 12та частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

З`ясовуючи обставини,пов`язаніз правильністюздійснення представникомвідповідача розрахунку(т.4,а.с.138-141),здійснюючи оцінкудоказів,на якихцей розрахунокґрунтується,з урахуваннямконкретних обставинсправи,дослідивши випискупогашень покредиту від24січня 2017№ 2605646за періодз 27грудня 2006року по24січня 2017року (т.1,а.с.163-168)та випискупо рахунку№ НОМЕР_9 (т.1,а.с.194 222)за періодз 19лютого 2007року по14квітня 2016року,вбачається,що станомна 14квітня 2016року ОСОБА_3 на погашеннятіла кредиту(втому числіпростроченого)було зараховано266113,08доларів США,на сплатупроцентів (в тому числі прострочених) 177930,16 доларів США, на сплату комісії 86 400 доларів США, на сплату пені/штрафів 13683,92 доларів США, що разом становить 544127,16 доларів США.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з виписки по рахунку № НОМЕР_9 (т.1, а.с. 194 222), після 14 квітня 2016 року і до моменту смерті ОСОБА_3 позивач продовжував нараховувати та стягувати з позичальника відсотки, комісію за кредитом та приймати від нього платежі на погашення тіла кредиту. Всього після 14 квітня 2016 року до березня 2020 року ОСОБА_3 сплачено 133692,39 доларів США.

Також вказаною випискою підтверджується, що АТ КБ «ПриватБанк» за договором від 19 лютого 2007 року переуступило «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі» борг за кредитним договором 398199,09 доларів США (операція від 01 березня 2007 року), тобто суму заборгованості за кредитом, яка існувала у ОСОБА_3 перед банком на момент укладення договору про відступлення права вимоги, без права на отримання процентів, пені та комісії.

З меморіального ордеру від 06 березня 2007 року на суму 168996,53 доларів США, наданому представником АТ КБ «ПриватБанк» в суді апеляційної інстанції, вбачається, що платником в ньому зазначений «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1», одержувач ОСОБА_3 , призначення платежу - «погашення кредиту коригувальна проводка за 03.03.2007».

З виписки по рахунку № НОМЕР_9 щодо даного платежу зазначене «погашение». Як пояснили представники АТ КБ «ПриватБанк», дана сума є коригувальною проводкою Банку, а тому заперечують погашення її позичальником.

Однак випискою про погашення кредиту від 27 грудня 2006 року (т. 1, а.с. 163-168) підтверджується, що станом на 03 березня 2007 року залишок по тілу кредиту становить 398199,09 доларів США, 06 березня 2007 року погашено тіло кредиту на суму 168996,53 доларів США, процентів 141, 96 доларів США, а залишок по тілу кредиту (основний) становить 229202,56 доларів США. Отже, спірна сума зарахована банком як погашена позичальником.

Оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що апелянтом належними та достатніми доказами не спростовано внесення позичальником ОСОБА_3 платежу, здійсненого 06 березня 2007 року у сумі 168996,53 доларів США на погашення кредиту за кредитним договором від 27 грудня 2006 року.

Здійснивши відповідний розрахунок, вбачається, що станом на 24 січня 2012 року ОСОБА_3 на погашення тіла кредиту (в тому числі простроченого) було зараховано 238 411,56 доларів США, на сплату процентів (в тому числі прострочених) 109 435,69 доларів США, на сплату комісії 47 200 доларів США, на сплату пені/штрафів 5 882,06 доларів США. Сума зазначених платежів станом на 24 січня 2012 року становить 400 929,31 долар США (238 411,56 + 109 435,69 + 47 200 + 5 882,06).

Отже, станом на 24 січня 2012 року ОСОБА_3 повністю виконано зобов`язання за кредитним договором № CVVPGK00000010 від 27 грудня 2006 року.

За прямою вказівкоюстатті 519 ЦК Українипервісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 295/4526/14.

Враховуючи наведене, на час зворотного відступлення права вимоги від компанії «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1» до АТ КБ «ПриватБанк» позичальником ОСОБА_3 повністю виконано зобов`язання за кредитним договором № CVVPGK00000010 від 27 грудня 2006 року перед попереднім кредитором, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вимогами частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги ОСОБА_2 сплатила судовий збір у розмірі 97 108 грн, за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 11 223 грн, що підтверджується квитанціями до платіжної інструкції від 23 січня 2024 року відповідно (т. 3, а.с149, 149а), а тому зазначені витрати слід стягнути з позивача на користь відповідачів.

Пунктом 28 вказаної Постанови визначено, якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов`язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень статті 88 ЦПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 207 ЦПК.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 123430,15 доларів США (т.2, а.с.7-10).

Отже, вимога про стягнення 123430,15 доларів США складала 3610936, 70 грн по курсу НБК станом на 04.04.2022 року (29,2549 за 1 дол. США).

Тобто, за подачу позову позивач як юридична особа повинен був сплатити 1,5% позову, що становить 54 164,05 грн (фактично сплачено 48 508,05 грн), а при подачі апеляційної скарги мав сплатити 81 246,07 грн, а за подачу касаційної скарги слід 162 492,14 грн. Однак, подаючи апеляційну скаргу, апелянт сплатив судовий збір у розмірі 58209,66 грн (т. 3, а.с.11). За подачу касаційної скарги було сплачено судовий збір у загальному розмірі 108 331 грн.

Враховуючи наведене, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави слід стягнути різницю недоплаченого судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та касаційної скарги у загальному розмірі 82653,14 грн.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 червня 2024 року частково задоволено заяву АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову, якою накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0980 га, що розташована в садівничому товаристві «Механізатор» по АДРЕСА_4 , що призначена для ведення садівництва, кадастровий номер 7310136300:24:003:0090, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2197416873101; земельну ділянку площею 0,1195 га, розташовану в садівничому товаристві «Механізатор», на АДРЕСА_5 , кадастровий номер 7310136300:24:003:0092, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2293891073101; автомобіль марки «Toyota Sequoia», 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 . Накладено арешт на машиномісце № НОМЕР_1 на - 4 рівні підвалу підземного паркінгу, розташованому в м. Києві на бульварі Лесі Українки, 7-Г, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1798164780000; автомобіль марки «Mitsubishi Pajero Wagon», 2004 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , яке належить на праві власності ОСОБА_2 .

В силу частини 9 статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч.10 ст.158 ЦПК України).

Відповідно до вказаних норм скасування заходів забезпечення позову передбачає зняття застосованих судом обмежень, покликаних забезпечити можливість виконання судового рішення, у випадку зміни ситуації в порівнянні з тією, що існувала при застосуванні таких обмежень, коли в результаті такої зміни потреба в застосованих обмеженнях відпала.

Оскільки заходи забезпечення позову вживаються з метою забезпечення реального захисту прав або інтересів позивача у разі задоволення позову в конкретній справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі, а також відмова у задоволенні позову є підставою для скасування заходів забезпечення позову.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 жовтня 2023 року у зазначеній частині залишити без змін.

Розподіл судових витрат змінити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 97108 (дев`яносто сім тисяч сто вісім) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 11223 (одинадцять тисяч двісті двадцять три) гривні.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 82 653 (вісімдесят дві тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 14 копійок.

Вжиті у цій справі ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 червня 2024 року заходи забезпечення позову скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак