Рішення

від 22.08.2024 по справі 337/7628/21

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

22.08.2024

Справа № 337/7628/21

Провадження № 2/337/721/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Нетяга М.І.

представника позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг(з централізованого опалення, та централізованого постачання гарячої води),

встановив:

28.17.2021 року позивач КОНЦЕРН «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» звернувся до суду з позовом до відповідача в якому вказав, що за період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих КОНЦЕРНОМ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» відповідачу на адресу АДРЕСА_1 , складає 24687,76 грн. За вказаний період заперечень з боку відповідача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу КОНЦЕРНУ «МТМ» не надходило. Просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та сплачені судові витрати.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2022 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, за період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року в сумі 24687 грн. 76 коп., та судові витрати у розмірі 2270 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2022 року, скасовано і справа призначена до розгляду в порядку спрощеногопозовного провадження з викликом сторін.

11.03.2024 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Прядко Д.В. по системі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву у якому вказано, що позивач звернувся до суду з позовом 28.12.2021 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховувалася заборгованість окремо за послугу централізованого опалення та за послугу гарячого водопостачання за період з січня 2016 року. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем періодично частково, не у повному обсязі здійснювалися оплати за послуги з гарячого водопостачання. Щодо послуги за централізоване опалення, то вбачається, що остання оплата за цю послугу була у травні 2016 у сумі 147,86 гривень, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за послуги опалення за період з 01.01.2016 року по 28.12.2018 року у розмірі 8136,47 гривень та в частині стягнення за послуги з постачання гарячої води у розмірі 3731,03 гривень є такою, що виходить за межі трирічного строку позовної давності, а тому в цій частині підлягають залишенню без задоволення. Позивачем не було подано клопотання про поновлення строків позовної давності.

Позивач може зазначити, що відповідачем здійснювалася оплата за послуги позивача, тому строк позовної давності переривався, оскільки відповідач своїми оплатами визнавав заборгованість. Однак якщо подивитися розрахунок заборгованості, то вбачається, що відповідачем здійснювалася оплата саме за частину послуг і не у повному обсязі: «гаряче водопостачання», а не за послугу «опалення».

Тобто позивачем надаються дві окремі послуги, одна послуга з гарячого водопостачання, а інша послуга з опалення. На ці дві послуги існує два окремі типові договори, а саме: «типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води» та «типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії».

Крім того позивачем не наведено детальний розрахунок заборгованості з урахуванням тарифів на надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води. Також не підтверджено розмір заборгованості з доводами щодо здійснення будь-яких безпідставних нарахувань.

Просить суд застосувати строки позовної давності. У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

11.03.2024 року до суду від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Прядко Д.В. по системі «Електронний суд» надійшла заява про застосування строків позовної давності у якій просить суд застосувати позовну давність до позову Концерн «МТМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, відмовивши у стягненні заборгованості за послуги опалення за період з 01.01.2016 року по 28.12.2018 року у розмірі 8136,47 гривень та в частині стягнення за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2016 року по 28.12.2018 року у розмірі 3731,03 гривень.

22.07.2024 року до суду від представника позивача по системі «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності у яких вказано, що згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно із приписами ст.ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- СоV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України.

Постановою Кабінету Міністрів України "'«Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 «з метою запобігання поширенню на України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території країни діяв карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом» та наступними постановами КМУ з цього ж питання. В подальшому Кабінет Міністрів України постановою № 1336 від 15.12.2021 продовжив дію адаптивного карантину на території України до 31 березня 2022 року продовжено внесення змін до постанови № 1236 від 9 грудня 2020 р., постановою від 09.12.2020 №1236 продовжено дію до 30.04.2023 року. Постановою від 27.04.2023 №383 продовжено дію до 30.06.2023 року.

Карантин в Україні безперервно встановлено з 12.03.2020 р. до 30.06.2023 р.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

До вимог Позивача, строк позовної давності до яких не сплив на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не можуть бути застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

В судовому засіданні представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з мотивів викладених у позові.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 просили застосувати строки позовної давності за період з 01.01.2016 року по 28.12.2018 року та вказали, що платежі у 2016 році не свідчать про визнання заборгованості і преривання строку позовної давності, а були внесені в рахунок поточних платежів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів, відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Концерн «МТМ» по відношенню до відповідача являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з ст. 21, 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв у період спірних правовідносин, послуги з постачання теплової енергії з постачання гарячої води, надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 , ст 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який діяв у період спірних правовідносин, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Згідно з ч.3 ст.9 цього Закону дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630(далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно п.20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору.

Квартира відповідачки є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення.

Квартира відповідачки не підпадає під термін «неопалювальне приміщення», так як відсутні докази напідтвердження відключення приміщення від центрального опалення в установленому законом порядку.

Суд вважає, що позивачем було правомірно здійснено нарахування обсягів спожитої теплової енергії відповідачці.

При цьому суд виходить з того,що квартира відповідачкипідключена до мережі централізованого постачання та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачка до позивача не зверталася, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідачка оплату за спожиту теплову енергію не здійснювала в повному обсязі.

За період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року, позивач надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, з яких не сплаченими залишилась сума в 24687,76 грн., що підтверджується відповідним розрахунком наданим суду, довідкою щодо заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум окремо по кожному виду послуг за кожен місяць, суми заборгованості наростаючим підсумком з урахуванням субсидії.

Суд приймає його за основу при винесенні судового рішення.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Фактично відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення централізованого постачання гарячої води, між сторонами тривають.

Що стосується посилання про застосування строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Карантин в Україні було безперервно встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина другастатті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу редакціїЗакону України від 30 березня 2020 року № 540-IXперелічені всістатті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вказаний закон набрав чинності з 02 квітня 2020 року.

Тому саме з квітня 2020 року має застосовуватися правило п. 1 ч. 1ст. 263 ЦК Українищодо зупинення строків позовної давності.

З наведженого вбачається, що позовна давність по заборгованості тільки за період до квітня 2017 року спливає, а тому тільки на неї дія пункту 12Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу Українищодо продовження строку позовної давності не поширюється.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Таким чином, з огляду на приписи ст.256,257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12 березня 2020 року, на набрання чинностіЗаконом України від 30 березня 2020 року щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02 квітня 2020 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за комунальні послуги з централізованого опалення та гарячої води, надані за період з 01.04.2017 року по 31.10.2021 року, а до нарахувань з 01.01.2016 року по 01.04.2017 року, застосуванню підлягає строк позовної давності, щодо платежів, які мали бути сплачені.

За період з 01.04.2017 року по 31.10.2021 року, з врахуванням сплачених відповідачкою сум, заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення, та централізованого постачання гарячої води), складає суму 21796 грн. 03 коп., яка підлягає стягненню з відповідачки.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог,

Керуючись ст. 89, 141, 229, 263, 264, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, за період з 01.04.2017 року по 31.10.2021 року в сумі 21796(двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (ЄДРПОУ 32121458, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137) судовий збір у розмірі 2004(дві тисячі чотири) грн. 41 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складений 22.08.2024 року.

Суддя: