Постанова

від 05.12.2024 по справі 337/7628/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 05.12.2024 Справа № 337/7628/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №337/7628/21 Головуючий у першій інстанції: Кучерук І.Г. Провадження № 22-ц/807/2044/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Трофимової Д.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2024 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И ЛА:

У грудня 2021 року позивач Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до відповідача в якому вказав, що за період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року загальна сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, наданих Концерном «Міськітеплові мережі» відповідачу на адресу АДРЕСА_1 , складає 24687,76 грн. За вказаний період заперечень з боку відповідача на неналежну якість надання послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води на адресу КОНЦЕРНУ «МТМ» не надходило.

Просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, та сплачені судові витрати.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2022 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міськітеплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, за період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року в сумі 24687 грн. 76 коп., та судові витрати у розмірі 2270 грн.

Ухвалою суду від 02.02.2024 року заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10.05.2022 року, скасовано і справа призначена до розгляду в порядку спрощеногопозовногопровадження з викликом сторін.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, за період з 01.04.2017 року по 31.10.2021 року в сумі 21796(двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто шість) грн. 03 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міськітеплові мережі» судовий збір у розмірі 2004(дві тисячі чотири) грн. 41 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані всі обставини справи, та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду зміни в частині визначення періоду застоування строку позовної давності.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при винесені рішення не правильно визначено період часу на який поширюється строк позовної давності.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно з частиною 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеню, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що відповідно до наданих суду документів, відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Концерн «МТМ» по відношенню до відповідача являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Квартира відповідачки є невід`ємною частиною житлового будинку. Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення.

За період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року, позивач надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, з яких не сплаченими залишилась сума в 24687,76 грн., що підтверджується відповідним розрахунком наданим суду, довідкою щодо заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позових вимог суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи судом сума заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення, та централізованого постачання гарячої води) відповідачем не сплачена, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води позивачем підтверджено, окрім цього, судом першої інстанції враховано строки позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Концерн «Міські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту)

Відповідно до ч. 1, 3ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

В силуст. 67 ЖК Україниплата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наведені положення житлового закону узгоджуються з правиламистатті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язань, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його.

Відповідно дост. 162 ЖК Україниплата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Факт отримання послуги відповідачем не оспорюється.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В період з 01.01.2016 року по 31.10.2021року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 24687,76 грн.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується насебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

При визначенні періоду за який підляє стягненню заборгованість, суд першої інстанції вірно визначився зі строками позовної давності, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідност.256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідност.257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статей260,261 ЦК Українипозовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторонни у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно п.12Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українипід часдії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон України від 30.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», якимРозділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено п.12, набрав чинності 02.04.2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин.

Дію карантину, встановленого зазначеною постановою, продовжено на всій території України згідно зпостановами Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 239 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, № 343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від

17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 360 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 25.04.2023.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року №651, карантин скасовано.

Таким чином, з 02.04.2020 року строк позовної давності продовжився у зв`язку з карантином.

Позивач звернувся з позовом до суду лише 28.12.2021 року з вимогою про стягнення заборгованості за період з 01.01.2016 року по 31.10.2021 року в сумі 24 687,76 грн.

Таким чином, стягненню не підлягає сума заборгованості нарахована до квітня 2017 року, що обґрунтовано визначено судом першої інстанції.

Твердження апеляційної скарги про необхідність застосування строку позовної давності на період до 28.12.2018 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, зазначене не відповідає наведеним вище приписам матеріального та процесуального права.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Суд першої інстанції оцінивши всебічно та об`єктивно обставини справи та сукупність наданих сторонами доказів у їх взаємозв`язку і достатності, їх належність та допустимість, - вірно встановив, що відповідачка, як споживач комунальних послуг, в порушення норм діючого законодавства неналежним чином виконувала свої зобов`язання щодо оплати спожитих послуг, а тому вимоги Концерну «МТМ» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, які узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні зазначених фактів судом не було допущено порушення норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене вбачається, що судом у відповідності до вимог ст.ст. 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлено характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376,381,382,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді: