Постанова

від 30.07.2024 по справі 911/775/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2024 р. Справа № 911/775/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Приходько Я.М.

від відповідача: Купрієнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:

1) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт та Джоуль"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 (повний текст рішення підписано 10.01.2024) (суддя Мальована Л.Я.)

у справі № 911/775/23 Господарського суду Київської області

за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт та Джоуль"

про стягнення 2 295 544,89 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП МА "Бориспіль", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт та Джоуль" (далі - ТОВ "Вольт та Джоуль", відповідач) про стягнення 2 295 544,89 грн, з яких: 900 000,00 грн - кошти, отримані в якості авансу, 549 000,00 грн - пеня, 210 000,00 грн - 7 % штрафу, 225 000,00 грн - 25 % штрафу, 150 000,00 грн - 5 % штрафу, 233 805,16 грн - інфляційні втрати, 27 739,73 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконував умови договору про закупівлю, укладеного за спрощеною закупівлею № 35.1-14/5-00008 від 01.11.2021 (далі - Договір) та не повернув позивачу аванс, отриманий за цим Договором.

21.06.2023 позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, яка прийнята судом. Відповідно до вказаної заяви позивач просив стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 2 295 544, 89 грн, яка складається з: 900 000,00 грн - коштів отриманих в якості авансу; 549 000,00 грн - пені, 210 000, 00 грн - штрафу, 225 000,00 грн - штрафу, 150 000, 00 грн - штрафу, 233 805,16 грн інфляційних втрат, 27 739,73 грн - 3 % річних; зобов`язати відповідача повернути позивачу погоджену проектну документацію в 2-х екземплярах за актом прийому-передачі документів, яка була передана позивачем відповідачу листом від 17.11.2021 № 09-22-36 за актом приймання-передачі проектної документації № 1, яким позивач передав відповідачу проектну документацію (стадія "Робочий проект" об`єкта "Технічне переоснащення систем протипожежного захисту аеровокзалу Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль" (інв. № 7016) (будівельні роботи), а саме: 1. Система пожежної сигналізації - 2 примірники, 2. Система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей - 2 примірники, 3. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва - 2 примірники.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Вольт та Джоуль" на користь ДП МА "Бориспіль" 900 000,00 грн авансового платежу, 233 805,16 грн інфляційний втрат, 27 739,73 грн 3 % річних, 200 000,00 грн пені, 300 000,00 грн штрафу та 24 607,17 грн судового збору. Зобов`язано ТОВ "Вольт та Джоуль" повернути ДП МА "Бориспіль" погоджену проектну документацію в 2-х екземплярах за актом прийому-передачі документів, яка була передана позивачем відповідачу листом від 17.11.2021 № 09-22-36 за актом приймання-передачі проектної документації № 1, яким позивач передав відповідачу проектну документацію (стадія "Робочий проект" об`єкта "Технічне переоснащення систем протипожежного захисту аеровокзалу Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль" (інв. № 7016) (будівельні роботи), а саме: 1. Система пожежної сигналізації - 2 примірники, 2. Система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей - 2 примірники, 3. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва - 2 примірники. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП МА "Бориспіль" та узагальнення її доводів

Не погодившись частково із рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23, ДП МА "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 110 000,00 грн штрафу, 50 000,00 грн штрафу, з 125 000,00 грн штрафу та 349 000,00 грн пені.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ДП МА "Бориспіль" вказує, що:

- в оскаржуваному рішенні не вказано, які обставини та докази були судом враховані під час зменшення розміру неустойки;

- позивач стягував з відповідача суму основного боргу, яку відповідач безпідставно не повертав позивачу впродовж тривалого часу, у розмірі 900 000,00 грн та суму штрафних санкцій (пені та штрафу) у загальному розмірі 1 134 000,00 грн; отже, сума неустойки перевищувала суму основного боргу лише на 234 000,00 грн. Таким чином, оскільки сума неустойки значно не перевищувала суму основного боргу, підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до спірних правовідносин та зменшувати суми неустойки на 634 000,00 грн у суду першої інстанції не було;

- оскаржуване в частині рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та з порушенням ст. 13, 73, 76, 78, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для його скасування в оскаржуваній частині;

- в частині задоволення позову позивач вважає рішення повністю обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального права, тому в цій частині рішення суду не оскаржується позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ТОВ "Вольт та Джоуль" та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23, ТОВ "Вольт та Джоуль" також звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про описку в прохальній частині апеляційної скарги) просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП МА "Бориспіль" відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга ТОВ "Вольт та Джоуль" обґрунтована тим, що:

- оскаржуване рішення є необґрунтованим та ухваленим із порушенням норм матеріального права;

- у позивача відсутні будь-які підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки останнім не було порушено жодних взятих на себе зобов`язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 04.06.2024 о 10:45.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вольт та Джоуль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23; призначено спільний розгляд зазначеної апеляційної скарги з апеляційною скаргою ДП МА "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23 04.06.2024 о 10:45.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 продовжено строк розгляду апеляційних скарг ДП МА "Бориспіль" та ТОВ "Вольт та Джоуль" на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23; оголошено перерву в судовому засіданні до 30.07.2024 об 11:00.

Позиції учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги відповідача заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову позивача - без змін.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги позивача заперечує і просить суд в частині відмови в задоволенні позову залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Від відповідача до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про долучення документів - копії листа-пропозиції відповідача, адресованого позивачу, з доказами його надсилання позивачу.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 30.07.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги позивача підтримав і просив суд її задовольнити, проти апеляційної скарги відповідача заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги відповідача підтримав і просив суд її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.11.2021 між ДП МА "Бориспіль" (Замовник) та ТОВ "Вольт та Джоуль" (Підрядник) укладено "договір про закупівлю, укладений за спрощеною закупівлею № 35.1-14/5-00008" (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов`язався виконати в повному обсязі роботи за предметом Технічне переоснащення систем протипожежного захисту будівлі аеровокзалу Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль" (інв. № 7016) (будівельні роботи), далі - роботи, на свій ризик власними і залученими силами та засобами, відповідно до проектної документації (стадія "Робочий Проект") (далі - проектна документація) та відповідно до коду за Єдиним закупівельним словником, зазначеним у п. 1.2 Договору, здати роботи Замовнику в обумовлені Договором строки, а Замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані якісно роботи на умовах даного Договору. До робіт за даним Договором належить виконання будівельних робіт (у тому числі пусконалагоджувальні роботи), придбання та монтаж необхідних матеріалів та обладнання/устаткування.

Відповідно до п. 1.4 Договору об`єкт будівництва: Технічне переоснащення систем протипожежного захисту будівлі аеровокзалу Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль" (інв. № 7016), далі - Об`єкт. Клас наслідків об`єкта будівництва - ССЗ.

Згідно з п. 3.1 Договору сума, визначена у Договорі 2 500 000,00 грн (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 500 000,00 грн (п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), разом ціна цього Договору становить 3 000 000,00 грн (три мільйони гривень 00 копійок) з ПДВ, із них:

- будівельних робіт: 1 023 952,56 грн (один мільйон двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 56 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 204 790,51 грн (двісті чотири тисячі сімсот дев`яносто гривень 51 копійка), разом ціна будівельних робіт становить 1 228 743,07 грн (один мільйон двісті двадцять вісім тисяч сімсот сорок три гривні 07 копійок) з ПДВ;

- обладнання (устаткування): 1 476 047,44 грн (один мільйон чотириста сімдесят шість тисяч сорок сім гривень 44 копійки) без ПДВ, крім того ПДВ 295 209,49 грн (двісті дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`ять гривень 49 копійок), разом ціна обладнання (устаткування) становить 1 771 256,93 грн (один мільйон сімсот сімдесят одна тисяча двісті п`ятдесят шість гривень 93 копійки) з ПДВ.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що Замовник протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після надання Акта-допуску, за умови направлення письмового повідомлення про початок виконання будівельних робіт (передбаченого п. 6.1 Договору), за умови затвердження Титулу об`єкта будівництва відповідно до Порядку затвердження титулів об`єктів, будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів, коштів державних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 995 від 08.09.1997 (зі змінами та доповненнями), на рік, в якому здійснюється фінансування, передачі Замовником Підряднику проектної документації (із зазначенням відповідної стадії) за актом прийому-передачі документів та після офіційного опублікування інформації про затвердження фінансового плану ДП МА "Бориспіль" на рік, в якому здійснюється фінансування, та після отримання листа від Підрядника із зазначенням розміру авансового платежу та надання Підрядником банківської гарантії повернення авансового платежу на суму авансового платежу, перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника аванс у розмірі до 30 % ціни Договору. Датою перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника.

Гарантія повернення авансового платежу видається банком (далі - також банківська гарантія, гарантія).

Банківська гарантія видається в розмірі авансу, що Замовник має перерахувати Підряднику.

Замовник повертає Підряднику повернення авансового платежу після повного виконання Підрядником зобов`язань за договором у частині отриманого авансового платежу.

У разі якщо строк дії банківської гарантії закінчується, а зобов`язання Підрядника в частині отриманого авансового платежу не виконані або не виконані в повному обсязі, Підрядник зобов`язаний продовжити строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за Договором, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії банківської гарантії.

Штраф за непродовження строку дії банківської гарантії встановлюється як додаткова відповідальність Підрядника та не лишає Замовника права виставити вимогу в банк за банківською гарантією, у разі порушення Підрядником зобов`язань за Договором.

Підрядник зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт та на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу.

По завершенню 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу, невикористані суми авансу повертаються Замовнику.

Після повного закриття авансового платежу (форма КБ-2в, акт здачі-приймання змонтованого обладнання, форма КБ-3), Замовник здійснює проміжні платежі Підряднику за фактично виконані роботи, на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Оплата фактично виконаних робіт здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання вищевказаних документів.

Згідно з п. 6.1 Договору строк виконання робіт: 90 календарних днів з дати перерахування Замовником авансового платежу на рахунок Підрядника (за умови отримання письмового повідомлення від Замовника про початок виконання будівельних робіт).

Відповідно до п. 6.5 Договору Замовник до направлення письмового повідомлення про початок виконання робіт за Договором та оформлення Акта-допуску передає Підряднику проектну документацію в повному обсязі стадії "Робочий Проект" у 2-х екземплярах за Актом прийому-передачі документів.

За результатом перевірки проектної документації Підрядник повідомляє Замовника про відповідність проектної документації установленим вимогам або про її невідповідність встановленим вимогам шляхом направлення Замовнику офіційного листа.

Згідно з п. 6.7 Договору приймання фактично виконаних робіт здійснюється на підставі Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за умови надання Підрядником копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців.

Відповідно до абз. 1 п. 6.8 Договору Замовник протягом 10-ти робочих днів з дати отримання Акта приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Актів здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) повинен розглянути їх. За результатами розгляду Замовник має підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Акти здачі-приймання змонтованого обладнання та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Після закінчення всіх передбачених цим Договором робіт, Підрядник письмово повідомляє про це Замовника, після чого протягом 10-ти робочих днів Замовником утворюється комісія для прийняття всього обсягу робіт (п. 6.13 Договору).

Згідно з п. 6.23 Договору строк використання одержаного авансового платежу, зазначеного в п. 5.1 Договору, може бути призупинений разом із призупиненням строку виконання робіт лише за погодженням із замовником шляхом укладання відповідної додаткової угоди до Договору і відновлюється з дати відновлення робіт, вказаної в повідомленні про відновлення виконання робіт за Договором.

У п. 7.2 Договору закріплено, що Замовник має право, зокрема:

- відмовитися від прийняття закінчених робіт (об`єкта) у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та Договорі, і не можуть бути усунені Підрядником, Замовником або третьою стороною;

- вимагати виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених Підрядником порушень, за власний рахунок Підрядника.

Відповідно до п. 7.3 Договору Підрядник зобов`язаний, зокрема:

- передати Замовнику у порядку, передбаченому чинним законодавством України та Договором, якісно закінчені роботи (об`єкт);

- своєчасно усувати недоліки робіт, допущені з його вини;

- під час проведення монтажних робіт ознайомити персонал Замовника (експлуатанта) із специфікою роботи на встановленому обладнанні (устаткуванні);

- своєчасно усувати недоліки в роботах;

- відшкодувати відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору завдані Замовнику збитки тощо;

- після закінчення виконання робіт надати Замовнику: виконавчу документацію (перелік документів письмово узгоджується із Замовником на етапі виконання робіт); гарантійний лист Підрядника щодо забезпечення виконання гарантійних зобов`язань; технічні паспорти на обладнання (устаткування) українською мовою.

Згідно з п. 18.11 Договору вся кореспонденція, що направляється Замовником, вважається отриманою Підрядником не пізніше 14-ти днів з моменту її відправки Замовником на адресу Підрядника, зазначену в Договорі.

Відповідно до абз. 6 п. 18.15 Договору Договір вважається виконаним Підрядником (окрім гарантійних зобов`язань) після підписання Акта технічної комісії та Акта перевірки відповідності систем протипожежного захисту.

На виконання умов Договору позивачем та відповідачем складено акт приймання-передачі проектної документації № 1, який разом з двома паперовими примірниками проектної документації передано позивачем відповідачу листом від 17.11.2021 № 09-22-36.

Також, відповідач надав позивачу банківську гарантію від 02.12.2021 № 19514/032 на суму 900 000,00 грн строком дії до 25.02.2022.

03.12.2021 між позивачем та відповідачем відповідно до умов Договору підписано акт-допуск № 58-26-15 до виконання робіт у приміщеннях терміналу "А", в якому вказано початок виконання робіт - 17.12.2021.

На виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу суму авансу в розмірі 900 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7176 від 17.12.2021 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

У листі від 16.06.2022 № 16/06/2022 відповідач звернувся до позивача з проханням надати доступ на об`єкт його працівникам з метою уточнення обсягів робіт та підготовки виконавчих схем.

Позивач, у свою чергу, звертався до відповідача з листами від 24.06.2022 № 09-22-71 та № 09-22-72, в яких просив повідомити про стан закриття авансового платежу та надати інформацію про стан виконання робіт на об`єкті.

У відповідь на вищевказані листи відповідач листом від 11.07.2022 № 11/07/22, який отримано позивачем 12.07.2022, повідомив останнього про те, що не зміг виконати зобов`язання в частині закриття отриманого авансового платежу та виконання робіт через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які виникли у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, та надав копію сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати (далі - ТТП) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3200-22-0339. Виходячи з викладеного, відповідач просив позивача призупинити виконання робіт за Договором та не застосовувати штрафні санкції.

У листі від 21.07.2022 № 21/07/2022 відповідач звернувся до позивача з проханням надати доступ на об`єкт його працівникам з метою виконання монтажних робіт та підготовки виконавчих схем для закриття авансового платежу.

Позивач, у свою чергу, листами від 26.07.2022 № 09-22/1Е-6 та від 16.08.2022 № 09-22/1Е-11 повідомив відповідача про те, що призупинення виконання робіт не є можливим, у разі незакриття авансового платежу або неповернення невикористаної суми авансу у строк до 31.08.2022, буде змушений звернутися до суду для примусового стягнення суми перерахованого авансового платежу з урахуванням штрафних санкцій.

Листом від 30.08.2022 № 09-22-96 позивач у відповідь на лист відповідача від 17.08.2022 № 01-16-2598 про надання актів виконаних робіт на загальну суму 702 126,61 грн повідомив про наявність зауважень Замовника, які виникли під час перевірки наданих документів по об`єкту за Договором, а саме: 1. відсутнє підтвердження постачання обладнання та матеріальних ресурсів у відповідності до чинного законодавства України та Державних будівельних норм України, згідно з п. 6.7 Договору; 2. необхідність приведення у відповідність нумерації локальних кошторисів та найменувань розділів згідно з договірною ціною; 3. зазначені в Актах виконаних робіт коефіцієнти на загальновиробничі та адміністративні витрати не відповідають наданим розрахункам; 4. вказані в актах виконаних робіт обсяги робіт та кількість використаних матеріалів не відповідають фактичному обсягу та кількості, а саме пункти 1, 2, 4, 5, 8, 11-13, 15, 17, 19-21, 23-26 Акта; 5. при виконанні робіт не виконано вимоги робочого проекту, а саме: прокладання кабелів (зала очікування, приміщення ЗО) за фальш-стелю під існуючими кабелями виконано без відповідного кріплення до залізобетонного перекриття, отвори, які залишаються після проходу електропроводки через елементи будівельних конструкцій (стін, перегородок), не ущільнені належним чином, виконано з порушенням розміщення та підключення сповіщувачів пожежних димових оптичних (4/8, 4/7, 4/6, 4/5, 4/4), розміщення гучномовця в приміщенні 46 виконано в приміщенні 48, що не відповідає робочому проекту.

Також, у вищевказаному листі позивач просив відповідача, керуючись п. 6.11 Договору, для перевірки правильності ведення, своєчасності і повноти заповнення виконавчої документації, надати на перевірку загальний журнал робіт та журнал вхідного контролю якості матеріалів.

Проте, відповідач вимоги вищевказаного листа не виконав, внаслідок чого роботи залишились не виконаними.

14.02.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача письмову відмову від 10.02.2023 № 01-22-33 від зобов`язання за Договором та вимогу про повернення коштів, де позивач повідомив відповідача про відмову від Договору та вимагав: протягом семи днів із дати отримання даного листа сплатити (повернути суму отриманого авансового платежу) ДП МА "Бориспіль" суму коштів у розмірі 900 000,00 грн; протягом десяти робочих днів із дати отримання даного листа повернути Замовнику погоджену проектну документацію у 2-х екземплярах за актом прийому-передачі документів відповідно до абз. 2 підп. 7.3.15 п. 7.3 Договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 839 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведеної норми розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і в разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо в договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19, від 22.06.2023 у справі № 925/1238/22, від 04.07.2024 у справі № 910/9627/23.

Глава 61 ЦК України у параграфах 2-4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 ЦК України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Юридичний аналіз зазначених правових положень дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним із цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями ч. 2-4 ст. 849, ч. 2 ст. 852, ч. 3 ст. 858 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2-4 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті). Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті). Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши

Згідно із ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ст. 79 ГПК України, а саме: змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти, встановлені в експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у письмовій відмові від 10.02.2023 № 01-22-33 повідомив відповідача про відмову від Договору, в тому числі від договірних зобов`язань, та вимагав протягом семи днів з дати отримання вказаного листа повернути суму отриманого авансового платежу в розмірі 900 000,00 грн та протягом десяти робочих днів з дати отримання даного листа повернути Замовнику погоджену проектну документацію в 2-х екземплярах за Актом прийому-передачі документів відповідно до абз. 2 підп. 7.3.15 п. 7.3 Договору. При цьому, позивач послався на положення ч. 3 ст. 849 ЦК України, вказавши на наявність чисельних порушень ТОВ "Вольт та Джоуль" прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Так, позивач вказав, що відповідачем як Підрядником систематично порушувались умови Договору, а саме:

- не виконано взяті на себе на умовах підп. 7.3.1 п. 7.3 Договору зобов`язання щодо виконання робіт у строк, встановлений Договором. Таким чином, строк виконання робіт за Договором, встановлений п. 6.1 Договору, закінчився 16.03.2022;

- не продовжено строк дії банківської гарантії на термін, необхідний Підряднику для виконання зобов`язань за Договором;

- не повернуто невикористані суми авансу у строк, визначений п. 5.1 Договору;

- у порушення умов п. 6.11 Договору Підрядником не надано Замовнику на перевірку виконавчу документацію, запитувану в листі від 30.08.2022 № 09-22-96, ведення якої є обов`язковим;

- у порушення п. 6.7 Договору Підрядником не надано копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців.

Виходячи з положень п. 5.1, 6.1 Договору, відповідач був зобов`язаний використати отриманий аванс у строк до 15.02.2022 та виконати роботи за Договором у строк до 17.03.2022.

Втім, як свідчать матеріали справи, стверджується позивачем і не спростовано відповідачем, останній у порушення умов п. 5.1 Договору не використав аванс, не повернув позивачу суму невикористаного авансу, не продовжив строк дії банківської гарантії та в порушення п. 6.1 Договору не виконав роботи за Договором.

Щодо посилання відповідача у листі від 11.07.2022 за вих. № 11/07/22, адресованому позивачу, та у відзиві на позовну заяву як на підставу неможливості вчасного виконання зобов`язань за Договором (в частині закриття отриманого авансового платежу та виконання робіт на об`єкті) на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), слід зазначити таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до п. 15.1 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору, якщо воно виникло внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за які сторони не відповідають і які заважають сторонам виконувати свої обов`язки за даним Договором.

Згідно з п. 15.2 Договору про виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сторона, для якої виникли ці обставини, зобов`язана у будь-якій формі повідомити іншу сторону, але не пізніше 3-х робочих днів з дати настання таких обставин. Невиконання даної умови позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Сторони домовилися про те, що початок і тривалість дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підтверджується сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною ТПП (п. 15.3 Договору).

Відповідно до п. 15.4 Договору при підтвердженні вказаним сертифікатом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) строк виконання обов`язків продовжується на строк дії цих обставин.

За доводами відповідача, такими форс-мажорними обставинами є військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, що підтверджується сертифікатом № 3200-22-0339 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) ТПП 04.07.2022 за № 69/03.23.

Зазначеним сертифікатом засвідчено форс-мажорні обставини (військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану) щодо обов`язку (зобов`язання) виконати роботи у термін до 16.03.2022 за Договором, які настали 24.02.2022 і тривають станом на 01.07.2022.

Проте відповідач не довів, що він, як це передбачено п. 15.2 Договору, повідомляв іншу сторону - позивача про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) протягом 3-х робочих днів із дати настання таких обставин. Відтак, в силу приписів цього пункту Договору, невиконання даної умови (нездійснення відповідного повідомлення) позбавило відповідача права посилатися на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі на те, що він дотримався вимог п. 15.2 Договору, оскільки в особистій розмові, яка відбулась 24.02.2022 між бригадиром ТОВ "Вольт та Джоуль" Ямненком О.В. та Вікторією (комендант ДП МА "Бориспіль" терміналу "А", яка надавала відповідні дозволи на монтажні роботи), сторонами було вирішено призупинити виконання всіх зобов`язань за Договором через те, що аеропорт як стратегічний об`єкт зачинився на невизначений час, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються, оскільки матеріалами справи не підтверджується, що зазначена особа Вікторія є уповноваженою особою позивача на прийняття рішень, пов`язаних із виконанням договорів, та на прийняття повідомлень від контрагентів, зокрема, про настання форс-мажорних обставин.

Таким чином, відповідач не надав належних доказів на підтвердження того, що уповноважені представники відповідача повідомляли уповноважених представників позивача про призупинення виконання договірних зобов`язань і настання форс-мажорних обставин.

Окрім того, слід зазначити таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і досі.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Таким чином, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні (постанова Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22).

Отже, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме військова агресія проти України призвела до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

У свою чергу, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21.

У сертифікаті Київської обласної (регіональної) ТПП № 3200-22-0339 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (від 04.07.2022 № 69/03.23), копія якого додана до матеріалів справи, не зазначено, як саме військова агресія російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану вплинули на виконання відповідачем зобов`язань за Договором.

Разом із тим, відповідачем не доведено, що відповідні обставини були форс-мажорними саме в межах виконання відповідачем своїх господарських зобов`язань за Договором.

Так, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі на підтвердження форс-мажорних обставин на те, що майже всі/більшість працівників ТОВ "Вольт та Джоуль" з перших днів війни вступили до лав або територіальної оборони, або Збройних Сил України, де продовжують нести службу і по теперішній час, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

У листі за вих. № 02/02/22 від 02.02.2022 відповідач просив позивача надати дозвіл на роботу персоналу ТОВ "Вольт та Джоуль" у кількості 11 осіб, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Разом із тим, відповідачем надано суду докази вступу до лав територіальної оборони та Збройних Сил України лише двох із цих 11 осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, доводи відповідача про те, що майже всі/більшість працівників вступили до територіальної оборони або Збройних Сил України документально не підтверджені.

У свою чергу, твердження відповідача про те, що з моменту введення воєнного стану аеропорт "Бориспіль" як стратегічний об`єкт був певний час зачинений і доступу до нього не було, тобто позивач не надав відповідачу будівельний майданчик згідно з Актом-допуском та не організував доступ техніки та працівників відповідача до будівельного майданчика, а саме до будівлі аеровокзалу терміналу "А", не підтверджуються матеріалами справи.

Так, згідно з Актом-допуском від 03.12.2021 № 58-26-15 ДП МА "Бориспіль" надало допуск до виконання робіт у приміщеннях терміналу "А" згідно з умовами Договору під керівництвом технічного персоналу - представника Підрядника ТОВ "Вольт та Джоуль".

Доказів того, що позивачем вчинялися дії, спрямовані на позбавлення відповідача можливості виконувати свої договірні зобов`язання зі здійснення технічного переоснащення систем протипожежного захисту будівлі аеровокзального Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль" матеріали справи не містять.

За доводами позивача, не спростованими відповідачем, від ТОВ "Вольт та Джоуль" до ДП МА "Бориспіль" не надходило жодних скарг на недопуск працівників або техніки відповідача на територію позивача або вимог про усунення порушень у частині виконання позивачем умов Договору. Рішення про недопуск працівників або техніки контрагентів позивача та працівників господарювання, що згідно з укладеними договорами здійснюють господарську діяльність на території ДП МА "Бориспіль", не приймалося.

За таких обставин, посилання відповідача на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про те, що після отримання авансового платежу ним було здійснено закупівлю всього необхідного обладнання для виконання взятих на себе зобов`язань, сума якого склала 1 387 671,14 грн, що підтверджується видатковою накладною від 11.01.2022 № 223, яка додана до матеріалів справи; у додатку 5 до Договору - Локальному кошторисі на придбання устаткування, меблів та інвентарю № 2-1-2 (придбання устаткування для автоматичної системи пожежної сигналізації Термінал А), сторонами було погоджено найменування та характеристику устаткування, меблів, інвентарю, масу одиниці устаткування, зазначено кількість товару та її вартість; після придбання необхідного обладнання відповідачем було розпочато роботи щодо технічного переоснащення систем протипожежного захисту будівлі аеровокзалу Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль", які в термін, визначений Договором, та в межах авансового платежу (30 % від суми Договору) були виконані майже в повному обсязі; ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України відповідачем було направлено на електронну адресу позивача акти приймання-виконання будівельних робіт, однак останній відмовився їх підписувати, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що Підрядник погоджує із Замовником у процесі виконання робіт вибір матеріальних ресурсів та обладнання (устаткування), їх якісні характеристики та ціну. Поточні ціни на матеріальні ресурси та обладнання (устаткування) приймаються за відповідними обґрунтованими (найменшими при всіх рівних характеристиках) цінами на відповідні ресурси. Підрядник надає Замовнику копії необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців.

Укладаючи Договір, сторони підписали й додатки до нього згідно з п. 19.1 Договору, а саме додатки № 1-9, якими встановлено вимоги до робіт та устаткування, серед яких Локальний кошторис на придбання устаткування, меблів та інвентарю № 2-1-2.

Підписання сторонами вищенаведених додатків під час укладання Договору не свідчить про виконання відповідачем обов`язків, встановлених у п. 3.4 Договору.

Разом із тим, доказів виконання відповідачем умов зазначеного пункту Договору, як-то погодження із Замовником у процесі виконання робіт вибору матеріальних ресурсів та обладнання (устаткування), їх якісних характеристик та ціни та надання Замовнику копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців, матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово, зокрема в листах від 24.06.2022 № 09-22-71 та № 09-22-72, просив відповідача повідомити про стан закриття авансового платежу та надати інформацію про стан виконання робіт на об`єкті.

Проте, за доводами позивача, не спростованими відповідачем, ТОВ "Вольт та Джоуль" не надало ДП МА "Бориспіль" видаткових накладних, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2022 року, акт приймання виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2022 року, акт вартості устаткування за лютий 2022 року, копії яких долучені до відзиву на позовну заяву. Доказів надання відповідачем позивачу відповідних документів у матеріалах справи не міститься.

Натомість 12.07.2022 у відповідь на вищезазначені листи позивача відповідач листом від 11.07.2022 № 11/07/22 повідомив позивача про те, що ТОВ "Вольт та Джоуль" не змогло вчасно виконати зобов`язання в частині закриття отриманого авансового платежу та роботи на об`єкті через форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Крім того, з листа ТОВ "Вольт та Джоуль" від 21.07.2022 № 21/07/22, адресованого ДП МА "Бориспіль", також вбачається, що станом на 21.07.2022 аванс не закрито.

До того ж, колегія суддів апеляційної інстанції враховує доводи позивача, які не спростовані відповідачем, про те, що відповідач, отримавши 13.12.2022 лист позивача від 01.12.2022 № 03-22-555 та рахунки-фактури про сплату штрафних санкцій за невиконання умов Договору, в тому числі за неповернення суми невикористаного авансу, не надав позивачу у відповідь заперечень та доказів на підтвердження виконання умов Договору в частині використання суми авансу.

Твердження відповідача про закриття ним авансового платежу у встановлені Договором строки спростовуються також і таким.

Відповідно до умов п. 5.1, 5.2, 6.7 Договору відповідач повинен був у строк до 15.02.2022 (у 60-денний строк після отримання авансу) скласти та надати позивачу акти форми КБ-2в, форми КБ-3 та акт здачі-приймання змонтованого обладнання.

Стверджуючи у відзиві на позовну заяву, а згодом і в апеляційній скарзі про направлення відповідачем ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України на електронну адресу позивача актів приймання-виконання будівельних робіт, ТОВ "Вольт та Джоуль" при цьому не надало суду доказів надсилання ДП МА "Бориспіль" актів форми КБ-2в, форми КБ-3 та акта здачі-приймання змонтованого обладнання у строк, встановлений Договором - 60-денний строк після отримання авансу (до15.02.2022).

Також, як стверджується позивачем і не заперечується відповідачем, ТОВ "Вольт та Джоуль" у порушення п. 6.11 Договору не надало ДП МА "Бориспіль" на перевірку загальний журнал робіт та журнал вхідного контролю якості матеріалів.

Крім того, слід зазначити, що з доданих до відзиву на позовну заяву видаткових накладних не вбачається та іншими наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується, що вказане у цих видаткових накладних майно було придбане з метою виконання робіт, передбачених Договором.

Зважаючи на викладене, відповідачем не доведено дотримання ним умов Договору в частині закриття авансового платежу.

Стосовно доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, про те, що зауваження позивача щодо виконання робіт Підрядником, викладені в листі ДП МА "Бориспіль" від 30.08.2022 № 09-22-96, ТОВ "Вольт та Джоуль" не приймались, оскільки сам позивач порушив вимоги абз. 2 п. 6.8 Договору, провівши перевірку робіт без залучення представника Підрядника, слід зазначити таке.

Відповідно до абз. 2 п. 6.8 Договору в разі виявлення недоліків, дефектів під час приймання фактично виконаних робіт на підставі документів, визначених п. 6.7 Договору, Замовником складається Акт про виявлені дефекти за участю представника Підрядника у двох оригінальних екземплярах, який прибуває на вимогу Замовника (вимога направляється в порядку, передбаченому п. 18.11 Договору, або вручається представнику Підрядника під підпис).

Згідно зі ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

При цьому, за умовами п. 6.7 Договору приймання виконаних якісно робіт здійснюється сторонами у відповідності до чинного законодавства України, Державних будівельних норм України та умов цього Договору. Приймання фактично виконаних робіт здійснюється за умови надання Підрядником копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців.

Колегією суддів апеляційної інстанції визнаються обґрунтованими доводи позивача про те, що порушення відповідачем умов виконання Договору, які були зазначені в листі від 30.08.2022 № 09-22-96, та ненадання відповідачем у порушення п. 6.7 Договору копій необхідних документів для підтвердження постачання обладнання (устаткування) та матеріальних ресурсів від їх продавців унеможливлювало прийняття позивачем робіт за вищевказаними актами. При цьому, за наведених обставин, усунення зазначених у листі від 30.08.2022 № 09-22-96 зауважень не потребувало складання двостороннього акта за участю представника відповідача.

Також, слід зауважити, що відповідач у відповідь на лист позивача від 30.08.2022 № 09-22-96 не усунув недоліки, як і не направив позивачу свої зауваження, заперечення або пропозиції з метою врегулювання спірних правовідносин.

З огляду на викладене, зважаючи на порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором і неусунення ним недоліків на вимогу позивача, в останнього на підставі ч. 3 ст. 849 ЦК України виникло право на відмову від договору підряду.

Відтак, позивач як Замовник скористався власним правом, передбаченим ч. 3 ст. 849 ЦК України, щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, надіславши 14.02.2023 відповідачу письмову відмову від 10.02.2023 № 01-22-33.

Як встановлено судами, на виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу суму авансу в розмірі 900 000,00 грн.

За умовами п. 5.1 Договору Підрядник зобов`язався використати одержаний аванс на виконання робіт та на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу, а по завершенню 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу - невикористані суми авансу повернути Замовнику.

Оскільки, як встановлено вище, відповідач у порушення умов п. 5.1 Договору не використав аванс і по завершенню 60 календарних днів з дати отримання авансового платежу не повернув позивачу суму невикористаного авансу, колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованою позовна вимога ДП МА "Бориспіль" про стягнення з ТОВ "Вольт та Джоуль" 900 000,00 грн коштів, отриманих в якості авансу.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовну вимогу ДП МА "Бориспіль" про стягнення з ТОВ "Вольт та Джоуль" 900 000,00 грн авансового платежу.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 233 805,16 грн інфляційних втрат та 27 739,73 грн 3 % річних.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що такий розрахунок відповідає вимогам закону, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 233 805,16 грн інфляційних втрат та 27 739,73 грн 3 % річних.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 549 000,00 грн пені, 210 000,00 грн 7 % штрафу, 225 000,00 грн 25 % штрафу та 150 000,00 грн 5 % штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У п. 12.2 Договору сторони визначили, що в разі порушення строку виконання робіт, зазначеного в п. 6.1 Договору, та/або терміну виправлення дефектів, зазначеного в п. 6.8, 6.9, 6.17, 6.21, 8.3 Договору, починаючи з 1-го по 30-ий календарний день (включно), Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від ціни робіт, строк виконання/термін виправлення дефектів яких порушено, за кожний день прострочення. Пеня у розмірі 0,1 % від ціни робіт, строк виконання/термін виправлення дефектів яких порушено, за кожний день прострочення, нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов`язання.

Пунктом 12.3 Договору встановлено, що за порушення строку виконання робіт, зазначеного в п. 6.1, терміну виправлення дефектів, зазначеного в п. 6.8, 6.9, 6.17, 6.21, 8.3 Договору, понад 30-ть календарних днів, Підрядник додатково сплачує Замовникові штраф у розмірі 7 % від ціни Договору.

Згідно з п. 12.4 Договору в разі, якщо прострочення строку виконання робіт, зазначеного в п. 6.1, та/або терміну виправлення дефектів, зазначеного в п. 6.8, 6.9, 6.17, 6.21, 8.3 Договору, перевищить 30-ть календарних днів, Замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Підрядника. При цьому, Підрядник зобов`язаний повернути аванс, виплачений за Договором, та сплатити Замовникові штраф у розмірі 7 % від ціни Договору.

Відповідно до п. 12.6 Договору за відмову від виконання робіт частково або повністю Підрядник зобов`язаний сплатити Замовнику штраф у розмірі 25 % від ціни Договору та повернути сплачений аванс за Договором.

Пунктом 12.7 Договору встановлено, що Замовник може вимагати припинити виконання робіт або розірвати (припинити дію) Договору в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє Підрядника, при неодноразовому виявленні Замовником недоліків, дефектів тощо згідно з п. 6.8, 6.9, 6.17, 6.21, 8.3 Договору, а також при грубому порушенні Підрядником будівельних норм та правил. Датою розірвання (припинення дії) Договору в односторонньому порядку з боку Замовника буде дата, визначена в письмовому повідомленні, направленому Замовником Підряднику. При цьому, Підрядник зобов`язаний повернути аванс та сплатити Замовникові штраф у розмірі 7 % від ціни Договору.

Відповідно до п. 12.13 Договору в разі застосування пені/штрафу сторона, яка допустила порушення зобов`язання за Договором, повинна сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого у кожному випадку рахунку. Оплата рахунку проводиться стороною, яка допустила порушення зобов`язання за Договором, протягом 15-ти банківських днів з дати їх виставлення. Рахунок на оплату пені/штрафу направляється стороні, яка допустила порушення зобов`язання за Договором, факсимільним зв`язком, з подальшим направленням оригіналу рахунку із супровідним листом поштою (рекомендованим з повідомленням) на адресу, що вказана в Договорі.

Крім того, відповідно до 5.1 Договору в разі непродовження банківської гарантії на строк, необхідний Підряднику для виконання зобов`язань у частині отриманого авансового платежу, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5 % ціни Договору. У разі неповернення невикористаної суми авансу у строк, визначений п. 5.1 Договору, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 25 % від суми неповерненого авансу.

Як встановлено місцевим господарським судом і вбачається із матеріалів справи, 08.12.2022 позивач направив на адресу відповідача рахунки на сплату штрафних санкцій, які відповідач повинен був оплатити протягом 15-ти банківських днів з дати виставлення, а саме:

1) рахунок № 631/1/18112022 від 18.11.2022 на сплату пені з 1 по 183-й календарний день (за період з 17.03.2022 по 15.09.2022 у розмірі 0,1 % від ціни робіт, строк виконання яких порушено, за кожен день прострочення: 3 000 000,00 х 0,1 % х 183 = 549 000,00 грн;

2) рахунок № 631/2/18112022 від 18.11.2022 на сплату штрафу в розмірі 7 % від ціни Договору за прострочення виконання робіт понад 30 календарних днів: 3 000 000,00 x 7 % = 210 000,00 грн;

3) рахунок № 631/3/18112022 від 18.11.2022 на сплату штрафу в розмірі 5 % від ціни Договору за непродовження терміну дії банківської гарантії: 3 000 000,00 x 5 % = 150 000,00 грн.

4) рахунок № 631/4/18112022 від 18.11.2022 на сплату штрафу в розмірі 25 % від суми неповерненого авансу за Договором: 900 000,00 x 25 % = 225 000,00 грн.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 549 000,00 грн пені, 210 000,00 грн 7 % штрафу, 225 000,00 грн 25 % штрафу та 150 000,00 грн 5 % штрафу.

Разом із тим, керуючись положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та враховуючи практику Верховного Суду, суд першої інстанції визнав за необхідне зменшити розмір штрафу: з 210 000,00 грн до 100 000,00 грн, зі 150 000,00 грн до 100 000 грн, з 225 000,00 грн до 100 000,00 грн, та пені: з 549 000,00 грн до 200 000,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції із цього приводу вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні в зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься в пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.

Слід зазначити, що в постанові від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22 Верховний Суд зауважив, що застосоване у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, а суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди із суддівським розсудом, сформульованим у рішенні Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23, щодо питання зменшення неустойки за порушення зобов`язань за Договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що загальний розмір заявлених позивачем до стягнення з відповідача штрафних санкцій (штрафу та пені) становить 1 134 000,00 грн, що складає 37,8 % від ціни Договору, а разом з інфляційними втратами та 3 % річних сума, заявлена до стягнення (за вирахуванням суми авансу), становить 1 395 544,89 грн, що складає 46,5 % від ціни Договору.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 233 805,16 грн інфляційний втрат та 27 739,73 грн 3 % річних у рахунок відшкодування майнових втрат останнього від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції та отримання компенсації за неналежне виконання зобов`язання, чим теж дотримано принцип компенсації майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує й те, що відповідачем у спірному випадку допущено порушення строку виконання робіт за Договором, який припав на період початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, що стало підставою для введення воєнного стану; те, що позивачем не вказувалось на понесення ним збитків у зв`язку з простроченням виконання відповідачем договірних зобов`язань, що в сукупності є підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, на переконання суду, стягнення з відповідача штрафу та пені в повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем своїх зобов`язань.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що зменшення судом першої інстанції розміру штрафу: з 210 000,00 грн до 100 000,00 грн, зі 150 000,00 грн до 100 000 грн, з 225 000,00 грн до 100 000,00 грн, та пені: з 549 000,00 грн до 200 000,00 грн, відповідає нормам закону, наведеним у ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та загальним принципам приватного права, таким як справедливість та розумність, враховує компенсаторний характер цивільно-правової відповідальності боржника за вчинення правопорушення, а також забезпечує належне дотримання інтересів обох сторін, враховуючи, з одного боку, відсутність доказів щодо завдання збитків позивачу внаслідок допущеного відповідачем прострочення виконання договірних зобов`язань, а з іншого - зміни в господарській діяльності відповідача, як і позивача, внаслідок воєнного вторгнення російської федерації.

Суд апеляційної інстанції не вбачає вагомих підстав вважати інакше, оскільки такий висновок місцевого господарського суду ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

Незазначення в оскаржуваному рішенні суду обставин та доказів, які були враховані судом під час зменшення розміру неустойки, не призвело до неправильних висновків у вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій, а тому це не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Вольт та Джоуль" повернути ДП МА "Бориспіль" погоджену проектну документацію в 2-х екземплярах за Актом прийому-передачі документів, яка була передана позивачем відповідачу листом від 17.11.2021 № 09-22-36 за Актом приймання-передачі проектної документації № 1, яким позивач передав відповідачу проектну документацію (стадія "Робочий проект" об`єкта "Технічне переоснащення систем протипожежного захисту аеровокзалу Терміналу "А" в ДП МА "Бориспіль" (інв. № 7016) (будівельні роботи), а саме: 1. Система пожежної сигналізації - 2 примірники, 2. Система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей - 2 примірники, 3. Зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва - 2 примірники, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до абз. 2 підп. 7.3.15 п. 7.3 Договору Підрядник зобов`язаний при припиненні Договору (в тому числі внаслідок односторонньої відмови від Договору з боку Замовника) повернути Замовнику погоджену проектну документацію в 2-х екземплярах за Актом прийому-передачі документів та передати всю виконавчу документацію (в технологічно можливих обсягах) на фактично виконані на момент припинення Договору роботи протягом десяти робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Як встановлено вище, у письмовій відмові від 10.02.2023 № 01-22-33 від зобов`язання за Договором, надісланій позивачем 14.02.2023 на адресу відповідача, позивач повідомив відповідача про відмову від Договору та вимагав, зокрема, протягом десяти робочих днів із дати отримання даного листа повернути Замовнику погоджену проектну документацію у 2-х екземплярах за актом прийому-передачі документів відповідно до абз. 2 п. 7.3.15 Договору.

У силу умов п. 18.11 Договору вся кореспонденція, що направляється Замовником, вважається отриманою Підрядником не пізніше 14-ти днів з моменту її відправки Замовником на адресу Підрядника, зазначену в Договорі.

Проте у порушення абз. 2 підп. 7.3.15 п. 7.3 Договору станом на час вирішення спору відповідач не повернув позивачу погоджену проектну документацію в 2-х екземплярах за Актом прийому-передачі документів. Доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про зобов`язання відповідача повернути позивачу відповідну документацію.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно задовольнив частково позовні вимоги ТОВ "Вольт та Джоуль".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційних скарг судові витрати за їх розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольт та Джоуль" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2023 у справі № 911/775/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебуванням суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. з 05.08.2024 по 18.08.2024 (включно) у відпустці повний текст постанови складено та підписано - 20.08.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська