Постанова

від 22.08.2024 по справі 910/20076/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"22" серпня 2024 р. Справа№910/20076/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024

у справі №910/20076/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Департаменту патрульної поліції

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія»

про стягнення 169 864,12 грн

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» (далі-відповідач) про стягнення 169 864, 12 грн штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору про надання послуг від 31.05.2023 № 353, від 03.07.2023 № 463, від 03.07.2023 № 464, від 25.07.2023 № 504, від 08.09.2023 № 597.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів в частині своєчасного виконання умов договору, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення строків надання послуг штраф у розмірі 169 864, 12 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на користь Департаменту патрульної поліції 169 864, 12 грн штрафних санкцій за неналежне виконання умов договорів про надання послуг від 31.05.2023 №353, від 03.07.2023 №463, від 03.07.2023 № 464, від 25.07.2023 № 504, від 08.09.2023 № 597 та судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до позивача відповідно п. 8.3 Договорів з повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин як протягом трьох календарних днів, так і в подальшому. На момент подання документів для участі в проведенні закупівлі відповідачу достеменно були відомі предмет закупівлі, ціна закупівлі, строки та порядок надання послуг, строк дії договорів, проєкт договорів тощо. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач повинен був самостійно врахувати визначені Договорами строки, об`єми робіт, наявність достатньої кількості кваліфікованих робітників та й загалом усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан в передбаченому Договорами регіоні.

Не погодившись із прийнятим судовими рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішенням суду першої інстанції є таким, що підлягає скасуванню, оскільки в офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, зазначено, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. Зазначено, що в умовах військової агресії рф проти України, яка беззупинно триває з 24.02.2022 й під час якої відбуваються регулярні ракетні та БПЛА-атаки всієї території нашої країни, а також підняття в повітря літаків тактичної та стратегічної авіації ворога, що супроводжується тривалою повітряною тривогою на всій території України, передбачити чи спрогнозувати всі можливі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності (зокрема, своєчасне виконання робіт за договором) на жаль не завжди вбачається можливим.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

10.06.2024 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/20076/23. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що її близька особа розглядала дану справу.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 10.06.2024 заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 задовольнив. Матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 ухвалив передати для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024, у зв`язку з задоволенням заяви про самовідвід суддів Демидової А.М. від розгляду справи №910/20076/23, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 справу №910/20076/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Шевчук С.Р.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 12.06.2024 витребув з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/20076/23. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23.

Матеріали справи №910/20076/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 24.06.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.06.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку із перебуванням судді Шевчук С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 справу №910/20076/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.08.2024 прийняв до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П., Євсіков О.О.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між Департаментом патрульної поліції (Замовник) та ТОВ «Українська будівнича компанія» (Виконавець) укладено:

1) договір від 31.05.2023 №353 (далі - договір №353) про проведення поточного ремонту адміністративної будівлі літ. «М» батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції за адресою: просп. Берестейський, 10-В, м. Київ, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - послуги);

2) договір від 03.07.2023 №463 (далі - договір №463) про проведення поточного ремонту адміністративних будівель літ. А-2 управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Степана Бандери, 14-А, м. Рівне, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - послуги);

3) договір від 03.07.2023 №464 (далі - договір №464) про проведення поточного ремонту адміністративних будівель літ. Б-2 управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Степана Бандери, 14-А, м. Рівне, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - послуги);

4) договір від 25.07.2023 №504 (далі - договір №504) про проведення поточного ремонту адміністративного приміщення відділу організації несення служби в м. Сарни управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції за адресою: вул. Європейська, 70, м. Сарни, Рівненська обл., за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - послуги);

5) договір від 08.09.2023 №597 (далі - договір №597) про проведення поточного ремонту адміністративної будівлі літ. «М» батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції за адресою: просп. Берестейський, 10-В, м. Київ, за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи» (далі - послуги).

Договори №№ 353, 463, 464, 504, 597 укладено за результатом проведення публічних закупівель Департаментом патрульної поліції з переможцем процедур закупівель - ТОВ «Українська будівнича компанія».

Пунктом 5.1.1 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 визначено, що Виконавець зобов`язується надати послуги якісно і своєчасно, відповідно до умов Договору, локального кошторису, будівельних норм і правил.

Згідно з пунктом 5.4.2 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 Замовник має право контролювати надання послуг Виконавцем у строки, встановлені Договором.

Відповідно до п. 2.2 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 приймання-передавання наданих послуг оформлюється актом приймання виконання будівельних робіт за формою №КБ-2В та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.

Пунктом 2.8 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 передбачено, що у випадку необхідності надання додаткових послуг, не зазначених у початковій кошторисній документації та локальних кошторисах, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту, сторони можуть тимчасово призупиняти надання послуг шляхом підписання акту про призупинення надання послуг, на час укладення окремого договору, яким буде передбачено надання додаткових послуг на об`єкті.

Пунктом 7.1 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами договору своїх зобов`язань, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.

Пунктом 7.3 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 визначено, що у разі порушення строку надання Послуг у повному обсязі з вини Виконавця, він сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості Послуг за Договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок обставини непереборної сили (пункт 8.1 договорів).

Під форс-мажорними обставинами розуміються зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували під час укладення договору, виникли незалежно від волі сторін, про виникнення яких сторони не могли знати та дії яких сторони не могли перешкодити за допомогою засобів та заходів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо було б вимагати та очікувати від будь-якої із сторін (пункт 8.2 договорів).

Під форс-мажорними обставинами визнаються такі обставини непереборної сили, як пожежі, землетруси, війни, воєнні дії, окупації, терористичні акти, блокади, епідемії, страйки, повені, інші стихійні лиха, які перешкоджають виконанню сторонами своїх зобов`язань.

Сторона, яка потрапила під дію форс-мажорних обставин та виявилася внаслідок цього неспроможною виконувати зобовязання за договором, зобов`язана не пізніше ніж за 3 календарних дні з моменту їх виникнення в письмовій формі проінформувати про це іншу сторону. Несвоєчасне інформування про форс-мажорні обставини позбавляє відповідну сторону права посилатися на ці обставини (п. 8.3 договорів).

07.11.2023 між Департаментом патрульної поліції та ТОВ «Українська будівнича компанія» укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору №353, якою внесено зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору «Загальна вартість послуг за договором», виклавши його в новій редакції, та до додатків №№ 1, 2, 3 до договору, виклавши їх у новій редакції.

Згідно із зазначеною додатковою угодою загальна вартість послуг становить 707 125,92 грн (т. 1, а.с. 33).

Пунктом 2.1 договору від 31.05.2023 №353 визначено, що «Послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк не пізніше 15.07.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін». Водночас, приймання-передачу наданих послуг по договору №353 підтверджено актом приймання виконаних робіт від 18.10.2023 (т. 1, а.с. 68).

За договором від 31.05.2023 №353 Виконавець порушив строк надання послуг на 95 днів, а сума штрафних санкцій складає 79 740,56 грн.

07.11.2023 між ДПП та ТОВ «Українська будівнича компанія» укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 463, якою внесено зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору «Загальна вартість послуг за договором», виклавши його в новій редакції, та до додатків №№ 1, 2, 3 до договору, виклавши їх у новій редакції.

Згідно із зазначеною додатковою угодою загальна вартість послуг становить 831 025, 22 грн (т. 1, а.с. 100).

Пунктом 2.1 договору від 03.07.2023 №463 визначено, що «Послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 31.08.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін». Водночас, приймання-передачу наданих послуг підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт від 25.09.2023 № 1(т. 1, а.с. 117) та актом приймання виконаних будівельних робіт від 23.10.2023 № 2 (т. 1, а.с. 123).

За договором від 03.07.2023 № 463 Виконавець порушив строк надання послуг на 53 дні, сума штрафних санкцій за складає 49 542,76 грн.

Загальна вартість послуг за Договором від 03.07.2023 №464 становить 208 000, 00 грн (пункт 3.1 Договору №464).

Пунктом 2.1 договору від 03.07.2023 №464 визначено, що «Послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 31.08.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін». Водночас, приймання-передачу наданих послуг підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт від 25.09.2023 № 1 (а.с. 147).

За договором від 03.07.2023 № 464 Виконавець порушив строк надання послуг на 25 дні, сума штрафних санкцій за складає 6 017,76 грн.

21.11.2023 між ДПП та ТОВ «Українська будівнича компанія» укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору № 504, якою внесено зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору «Загальна вартість послуг за договором», виклавши його в новій редакції, та до додатків №№1,2,3 до договору, виклавши їх у новій редакції.

Згідно із зазначеною додатковою угодою загальна вартість послуг становить 541 955, 00 грн (т. 1, а.с. 179).

Пунктом 2.1 договору від 25.07.2023 №504 визначено, що «Послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 22.09.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін». Водночас, приймання-передачу наданих послуг підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт від 20.11.2023 № 1(т. 1, а.с. 194).

За договором від 25.07.2023 №504 Виконавець порушив строк надання послуг на 59 дні, сума штрафних санкцій за складає 32 071,86 грн.

07.11.2023 між ДПП та ТОВ «Українська будівнича компанія» укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 597, якою внесено зміни до пункту 3.1 розділу 3 договору «Загальна вартість послуг за договором», виклавши його в новій редакції, та до додатків №№1, 2, 3 до договору, виклавши їх у новій редакції.

Згідно із зазначеною додатковою угодою загальна вартість послуг становить 60 943, 80 грн (т. 1, а.с. 220).

Пунктом 2.1 договору від 08.09.2023 №597 визначено, що «Послуги повинні бути надані в повному обсязі у строк, не пізніше 11.09.2023 з дати підписання договору уповноваженими особами сторін». Водночас, приймання-передачу наданих послуг підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт від 18.10.2023 № 1(т. 1, а.с. 231).

За договором від 08.09.2023 №597 Виконавець порушив строк надання послуг на 37 дні, сума штрафних санкцій за складає 2 491,18 грн.

З матеріалів справи вбачається, що виконавець порушив строки надання послуг, що визначені в пункті 2.1 договорів, зокрема: 1) по договору № 353 на 95 днів; 2) по договору № 463 на 53 дні; 3) по договору № 464 на 25 днів; 4) по договору № 504 на 59 днів; 5) по договору № 597 на 37 днів.

Вартість послуг за Договорами, з урахуванням внесених змін додатковими угодами, становить: за договором №353 від 31.05.2023 - 707 125,92 грн; за договором №463 від 03.07.2023 - 831 025,22 грн; за договором №464 від 03.07.2023 - 208 000,00 грн; за договором №504 від 25.07.2023 - 541 955,00 грн; за договором №597 від 08.09.2023 - 60 943,80 грн.

Позивачем направлені на адресу відповідача претензії, а саме: від 17.11.2023 № 20891/41/3/02-2023 (по договору № 353); від 20.11.2023 № 20968/41/3/02-2023 (по договору № 463); від 20.11.2023 № 20966/41/3/02-2023 (по договору № 464); від 20.11.2023 № 20967/41/3/02-2023 (по договору № 504); від 17.11.2023 № 20892/41/3/02-2023 (по договору № 597).

Листами від 30.11.2023 №30/11-2 (по договорам №353 та № 597); №30/11-4 (по договору №463); № 30/11-3 (по договору № 464); №30/11-5 (по договору № 504), відповідач відмовив у задоволенні претензій, посилаючись зокрема на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.07.1, як на документ, що засвідчує обставини непереборної сили, пов`язані з повномасштабною агресією російської федерації проти України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частино 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки невиконання грошового зобов`язання. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 та у постанові від 31.03.2021 у справі №916/3848/19.

Пунктом 7.1 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 встановлено, що в разі невиконання або неналежного виконання сторонами договору своїх зобов`язань, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та Договором.

Пунктом 7.3 договорів №№ 353, 463, 464, 504, 597 визначено, що у разі порушення строку надання Послуг у повному обсязі з вини Виконавця, він сплачує на вимогу Замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості Послуг за Договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов`язань.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару, визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Перевіривши правильність розрахунку штрафу, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок позивача є арифметично правильним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору.

Слід зазначити, що відповідач контррозрахунок штрафних санкцій суду не надав.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частиною другою статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд аналізував окремі аспекти, пов`язані з форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), зокрема щодо тягаря доказування наявності непереборної сили, предмета (обсягу) доказування, відсутності у форс-мажорних обставин преюдиційного характеру, повідомлення іншої сторони про форс-мажор, наслідків неповідомлення або несвоєчасності такого повідомлення.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності. Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (аналогічний висновок викладено в пункті 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договори, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з надання послуг та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний у договорах строк.

Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, оцінюючи доводи відповідача щодо доведеності відповідачем підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання зобов`язань за договорами про надання послуг №№ 353, 463, 464, 504, 597, суд першої інстанції виходив, зокрема, з такого:

- лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання;

- матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до позивача відповідно п. 8.3 Договорів з повідомленням про виникнення форс-мажорних обставин як протягом трьох календарних днів, так і в подальшому.

При цьому, судом першої інстанції зазначено, що договори укладено за результатами проведення публічних закупівель в 2023 році, тоді як лист ТПП України від 28.02.2022.

Тобто на момент подання документів для участі в проведенні закупівлі відповідачу достеменно були відомі предмет закупівлі, ціна закупівлі, строки та порядок надання послуг, строк дії договорів, проєкт договорів тощо.

Відповідно до вимог ст. 22 Закону України "Про публічні закупівлі" ця інформація є в тендерній документації, яка оприлюднюється замовником разом з оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель для загального доступу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач повинен був самостійно врахувати визначені Договорами строки, об`єми робіт, наявність достатньої кількості кваліфікованих робітників та й загалом усвідомлювати всі ризики настання несприятливих обставин ведення господарської діяльності у воєнний стан в передбаченому Договорами регіоні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені обставини не доводять обставин непереборної сили для звільнення відповідача за відповідальність передбачену нормами закону та п. 7.3 Договорами про надання послуг.

У цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач в силу положень пункту 8.5 Договорів надання послуг у разі, якщо період дії форс - мажорних обставин продовжується більше 30 днів, мав можливість розірвати цей Договір шляхом направлення повідомлення за 5 (п`ять) робочих днів до дати такого розірвання.

Крім того, підписання спірних договорів відбулось вже після початку військової агресії російської федерації проти України і відповідач в момент укладення договорів міг передбачити обставини щодо регулярних повітряних тривог.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (відповідача).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 у справі №910/20076/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська будівнича компанія».

4. Матеріали справи №910/20076/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська