Ухвала

від 21.08.2024 по справі 902/139/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"21" серпня 2024 р.Cправа № 902/139/24

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Глобі А.С.

за участю представників сторін

позивача Соловей Н.В., довіреність № 300-02-27 від 02.02.2024;

відповідача/заявника Когайчук Ю.І., директор, витяг з ЄДРЮОФОПтаГФ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали заяви Приватного підприємства "Подільска скарбниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі

за позовом: Антимонопольного комітету України (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, м. Київ, 03035)

до: Приватного підприємства "Подільска скарбниця" (Хмельницьке шосе, буд. 2, кім. 411, м. Вінниця, 21036)

про: стягнення 1 927 198,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Подільска скарбниця" про стягнення 1 927 198,00 грн, з яких 963 599,00 грн - штрафу та 963 599,00 грн - пені.

Рішенням суду від 20.03.2024 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Подільска скарбниця" 963 599,00 грн - штрафу, 963 599,00 грн - пені та 23 126,38 грн - витрат на сплату судового збору.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2024 року залишено без змін.

Після повернення справи з апеляційної інстанції на виконання рішення видано відповідні накази.

Підчас перебування судді у відпустці 12.07.2024 року до суду від Приватного підприємства "Подільска скарбниця" надійшла заява про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 20.03.2024 року.

30.07.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Водночас згідно з ч. 13. ст. 32 ГПК України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів.

05.08.2024 суддя Маслій І.В. приступив до роботи.

Ухвалою суду від 05.08.2024 призначено заяву Приватного підприємства "Подільска скарбниця" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/139/24, до розгляду в судовому засіданні на 21 серпня 2024 року.

На визначену судом дату в судове засідання 21.08.2024 з`явились представники сторін.

Представник позивача (стягувача) в судовому засіданні заперечила щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду та просила відмовити в її задоволенні.

Представники відповідача підтримав подану заяву та просив розстрочити виконання рішення суду.

Розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду, заслухавши думку присутніх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд зважає на наступне.

В заяві про розстрочення виконання судового рішення відповідач зазначає, що Приватне підприємство "Подільска скарбниця" є законослухняним суб`єктом підприємницької діяльності, та налаштоване на сплату штрафу у розмірі 963 599,00 грн, пені у розмірі 963 599, 00 грн та судового збору у розмірі 23 126,38 грн. При цьому, не має можливості здійснити оплату визначеної суми одночасно у повному розмірі.

Причиною такої неможливості є те, що із прийнятим Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України рішення 64-р/тк від 27.12.2022 у справі 03-06/02-18 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» Приватне підприємство «Подільська Скарбниця» позбавлене можливості приймати участь у публічних закупівлях, а, відповідно, виконувати роботи та отримувати дохід за результатами їх виконання. Підприємство обмежується незначною кількістю контрагентів, співпрацю з якими було налагоджено ще до введення військового стану в Україні. Роботи, які виконуються за дорученнями означених контрагентів є малорентабельними, проте, отримання доходу по результатам виконання таких робіт дає можливість «хоч якось існувати», сплачуючи при цьому обов`язкові платежі до бюджету. Військове вторгнення Російської федерації в Україну неабияк вплинуло на діяльність Підприємства у тому числі на його платоспроможність.

За твердженнями заявника починаючи з 01.03.2022 року з переліку працівників Підприємства було мобілізовано 3 (три) чоловіка у тому числі його директора ОСОБА_1 . Наразі пошук нових клієнтів, зацікавлених у довгостроковій співпраці з Підприємством ускладнюється ще й тим, що директор приватного підприємства «Подільська Скарбниця» Чернюк Василь Миколайович (наразі увільнений від виконання посадових обов`язків), який користується довірою та повагою серед потенційних партнерів, перебуває у лавах Національної гвардії України, захищаючи Батьківщину. Водночас підприємством забезпечується виплата заробітних плат працівникам та сплачено податки по виплаченим сумам. Зокрема, у період з січня по грудень 2023 року було виплачено 3 559 798, 33 грн та відповідно сплачено податки.

Також, за твердженнями заявника, Підприємство ніколи не було осторонь потреб наших Захисників та неодноразово долучалось до надання допомоги Збройним Силам України.

Загальний дохід Приватного підприємства «Подільська Скарбниця» за 2023 рік склав 12 374 000,00 гривень, при тому, що витрати собівартості реалізації послуг 10 949 000.00 гривень, адміністративні витрати 1 154 000,00 гривень та інші операційні витрати 146 000.00 гривень. З наведеного випливає та підтверджується доданими доказами те, що здійснення одноразового платежу на суму, яка підлягає оплаті за результатами прийнятого судового рішення за результатом розгляду справи призведе до банкрутства Приватного підприємства «Подільська Скарбниця».

У свою чергу, банкрутство приватного підприємства «Подільська Скарбниця» призведе до недоотримання коштів до Державного бюджету України, адже, у 2023 році Підприємством перераховано до Державного бюджету податки на суму 3 093 579, 23 грн. Загалом, наразі вести господарську діяльність є досить складно у т.ч. у зв`язку з воєнним станом в Україні.

З огляду на викладене заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області по справі 902/139/24 від 20 березня 2024 року та затвердити графік здійснення оплати штрафу та пені у сумарному розмірі 1 927 198, 00 грн протягом 8-ми місяців згідно наступного графіку:

До 18.08.2024 року - 240 899,75 грн.

До 18.09.2024 року - 240 899,75 грн.

До 18.10.2024 року - 240 899,75 грн.

До 18.11.2024 року - 240 899,75 грн.

До 18.12.2024 року - 240 899,75 грн.

До 18.01.2025 року - 240 899,75 грн.

До 18.02.2025 року - 240 899,75 грн.

До 18.03.2025 року - 240 899,75 грн.

При цьому врахувати те, що витрати на сплату судового збору у розмірі 23 126,38 грн будуть відшкодовані позивачу до 18.08.2024 року.

На підтвердження цих доводів заявник надав до суду копії наступних документів: наказу 4-ос від 01 березня 2022 року; наказу 5-ос від 01 березня 2022 року; наказу 36-ос від 01 листопада 2022 року; повідомлення керівнику підприємства від 02.11.2022 року (про призов Рафи М.В.); довідки №7 від 01.03.2022 року (видана ОСОБА_2 ); довідки №2 від 01.03.2022 року (видана ОСОБА_1 ); Балансу (Звіт про фінансовий стан) за формою №1 за 2023 рік; Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за формою №2 за 2023 рік; Податкової декларації з податку на прибуток за 2023 рік; Інформації щодо нарахованої амортизації за 2023 рік; Різниці до фінансового результату за 2023 рік та листа Торгово-промислової палати України 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

В запереченнях на заяву про розстрочення рішення суду, позивач зазначає, що відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на вісім місяців, однак при цьому, не надає суду належних та допустимих доказів, в розумінні положень ГПК України, які б свідчили про те, що рішення суду буде виконано в майбутньому, зокрема і, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, що дасть можливість погасити існуючий борг по закінченню строку розстрочення. Чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зобов`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність розстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником. Перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у національному законодавстві чітко не визначений. Господарський процесуальний кодекс України встановлює допустимий строк розстрочення виконання остаточного рішення один рік з дня ухвалення такого рішення. Оскільки Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Позивач вважає, що скрутне фінансове становище відповідача є результатом господарської діяльності відповідача, як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані відповідачем обставини не є самостійними та достатніми підставами для розстрочення виконання судового рішення. Крім того, наведені відповідачем обставини не свідчать про неможливість виконання рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність розстрочення виконання судового рішення, тому скрутне фінансове становище, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Позивач звертає увагу суду на те, що штрафні санкції за рішенням суду підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, а не на користь Позивача. Надходження коштів в Державний бюджету України для формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України протягом бюджетного періоду, є надзвичайно важливим.

Крім того, позивач зауважує, що строк обов`язкової сплати Відповідачем штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Комітету від 27.12.2022 № 64-р/тк (далі - Рішення № 64-р/тк), розпочався 17.01.2023 та закінчився 17.03.2023 і відповідачем більше півтора роки не вчинялися будь-які дії (наприклад сплата частинами), які б свідчили би про намір відповідача сплатити заборгованість. Рішення № 64-р/тк є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання.

З огляду на викладене позивач просить суд відмовити Приватному підприємству «Подільська скарбниця» у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі № 902/139/24.

Визначаючись щодо поданої заяви про розстрочення виконання рішення, суд враховує наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі №908/1884/19.

Як зазначалось вище по тексту, відповідач, обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання рішення суду, посилається на важке фінансове становище та воєнним станом в Україні.

Надаючи оцінку вказаним аргументам заявника суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. господарська діяльність здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємницькою.

Відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність фінансової можливості не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки її наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання (відповідача).

Також, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про можливість погашення ним заборгованості перед позивачем в період на який він просить розстрочити рішення суду, а також на день розгляду заяви матеріали справи не містять будь яких доказів вжиття боржником заходів спрямованих на погашення заборгованості.

Суд звертає увагу боржника на те, що в заяві про розстрочення виконання рішення суду ним зазначено перший період оплати 18.08.2024 на суму 240 899,75 грн та зазначено, що витрати на сплату судового збору будуть відшкодовані до 18.08.2024, водночас матеріали справи на день розгляду заяви не містять жодних доказів здійснення відповідачем оплати, ані частини заборгованості самостійно визначеної відповідачем, а ні сплати судового збору.

Водночас відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене заява про розстрочення виконання рішення у справі №902/139/24 задоволенню не підлягає.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору розстрочення виконання рішення суду суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Подільска скарбниця" без номеру та дати (вх. канц. суду №01-37/39/24 від 12.07.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області у справі № 902/139/24.

2. Примірник ухвали надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст ухвали складено 22.08.2024

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи