Ухвала

від 22.08.2024 по справі 903/667/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

22 серпня 2024 року Справа № 903/667/24 Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши у підготовчому засіданні заяву Приватного підприємства «ДНК» про визнання поважною причину пропуску строку на подання доказів та встановлення додаткового строку для подання доказів

у справі №903/667/24

за позовом Приватного підприємства ДНК, с. Грибовиця, Володимир-Волинський район, Волинська область

до відповідача: Нововолинської міської ради Волинської області, м. Нововолинськ, Волинська область

про встановлення земельного сервітуту

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Дицьо І.Ю., витяг з ЄДР

в с т а н о в и л а:

18.07.2024 Приватне підприємство ДНК звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою до Нововолинської міської ради Волинської області, в якій просить встановити на користь Приватного підприємства ДНК строковий платний земельний сервітут на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, цільове призначення: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення, яка розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Грибовиця, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14 квітня 2022 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 78924,96 грн в місяць з індексацією відповідно до чинного законодавства, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

Ухвалою суду від 23.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22 серпня 2024 на 10:30 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 23.07.2024 (а.с. 103).

Строк для подання відзиву по 05.08.2024.

06.08.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача (надісланий через електронний суд 05.08.2024), згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що відображення у листі від 11.07.2024 №3610/02-26/2-24 посилання на заяву від 12.06.2024 №10 здійснено внаслідок технічної описки виконавців, які готували відповідну відповідь. 25.07.2024 відповідачем прийнято рішення №34/43 «Про відмову в укладенні договору земельного сервітуту з Приватним підприємством «ДНК» у зв`язку з відсутністю інформації щодо погодження поданого ПП «ДНК» Проекту дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини «Грибовицьке» з державною службою України з питань праці. Таким чином відповідачем вчинено всі необхідні дії щодо розгляду заяви позивача та прийнято відповідне рішення щодо її розгляду. Встановлення земельного сервітуту в судовому порядку у зв`язку з протиправною поведінкою міської ради є безпідставним. Відповідно до рішення Нововолинської міської ради №34/42 від 25.07.2024 спірну земельну ділянку включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права.

Позивач відзив відповідача отримав 05.08.2024 (а.с. 128).

Строк для подання відповіді на відзив по 12.08.2024.

12.08.2024 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив (надіслана через електронний суд 10.08.2024), згідно якої вказує, що у межах встановленого законодавством строку розгляду звернення, відповідного рішення про результати розгляду заяви позивач не отримав, у зв`язку з чим зі сторони відповідача мала місце бездіяльність щодо розгляду звернення позивача. Лист відповідача від 19.07.2024 не скасовує таку бездіяльність, оскільки він був підготовлений та надісланий після звернення позивача до суду. Рішення №34/43 також прийняте відповідачем після подання даного позову до суду. Вказує, що поданий проект ДРП наразі перебуває на погодженні у Держпраці, хоч і підприємство вважає підставу, вказану у рішенні відповідача про відмову, незаконною. Проект ДПР не вказується у нормативно-правових актах, як обов`язкова підстава для встановлення земельного сервітуту. Сама розробка проекту, тим більше подальше його погодження із Держпрацею, не можуть впливати на можливість реалізації прав на встановлення земельного сервітуту. Згідно висновку експерта проект ДПР відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, надр та промислової безпеки, усуває підстави для відмови у задоволенні позову в межах даної справи.

Відповідач відповідь на відзив отримав 10.08.2024 (а.с. 134).

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 15.08.2024.

12.08.2024 надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення Нововолинської міської ради Волинської області від 25.07.2024 №34/42 Про включення до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 26,5269 га з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 за межами населених пунктів Грибовицького старостинського округу до завершення розгляду справи №903/667/24 судом та набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою суду від 13.08.2024 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства ДНК від 12.08.2024 про забезпечення позову.

14.08.2024 на адресу суду надійшла заява відповідача, яка за своєю формою є запереченнями на відповідь на відзив, згідно якої зазначає, що позивача повідомлено листом від 09.07.2024 №3548/02-26/2-24, що питання встановлення земельного сервітуту попередньо буде винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури, який свідчить про продовження строку розгляду заяви позивача. Розгляд заяви та прийняття рішення понад місячний строк не може бути безумовною підставою для визнання бездіяльності протиправною. Звертаючись з даною позовною заявою до суду та додаючи проект ДПР, як основний доказ щодо необхідності обмеження сервітутом спірної земельної ділянки, позивач уже на цьому етапі повинен був забезпечити належне розроблення такого проекту та погодити його із Держпрацею перед зверненням до суду.

У відповіді на відзив від 10.08.2024 позивач просить визнати поважною причину пропуску строку подання доказів погодження проекту ДПР з Держпраці та встановити додатковий строк для подання вказаних доказів по мірі їх отримання позивачем.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні заяви просив відмовити з підстав, викладених у запереченнях на відповідь на відзив.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Статтею 80 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013, від 27.03.2024 №907/439/22).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч.4 ст.80 ГПК).

Докази, що підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована. При цьому докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14 (врахована судом апеляційної інстанції), від 27.06.2023 у справі № 910/161/181/18, від 28.02.2024 №910/12005/22).

У постанові №913/703/20 від 16.09.2022 Верховний Суд зазначив, що така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом додаткових доказів незалежно від причин їх неподання позивачем. Навпаки, саме допущення такої можливості судом матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 19.10.2021 у справі №903/533/21).

Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).

Заява позивача обґрунтована тим, що після подання позову у цій справі відповідачем прийнято рішення №34/43 «Про відмову в укладенні договору земельного сервітуту з ПП «ДНК». Підставою для відмови стала відсутність інформації щодо погодження поданого ПП «ДНК» проекту дослідно-промислової розробки з Державною службою України з питань праці. Позивач повідомляє, що поданий проект ДРП наразі перебуває на погодженні у Держпраці, хоч і вважає підставу вказану у рішенні про відмову незаконною.

Таким чином, сам позивач підтверджує обставину відсутності існування на момент звернення з даним позовом до суду погодженого проекту дослідно-промислової розробки з Державною службою України з питань праці, на подання якого просить встановити додатковий строк.

Крім того, до заяви не подано доказів на підтвердження звернення позивача до Державної служби України з питань праці з метою погодження спірного проекту та відповідно його прийняття до виконання.

Також не подано доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Позивач просить встановити додатковий строк для подання доказів, в той час пояснення та обґрунтування з посиланням на чинне законодавство України щодо строків розгляду такого звернення та часу, необхідного для подання доказу до суду, не вказані.

Частина 1 ст. 43 ГПК передбачає, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Однією із засад судочинства в силу приписів ст.129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи вищевикладене, принципи змагальності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційності, що передбачає для врахування значення розгляду справи для сторін та час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про визнання поважною причину пропуску строку на подання доказів та встановлення додаткового строку для подання доказів.

Керуючись ст. ст. 80, 202, 234, 235 ГПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні заяви Приватного підприємства «ДНК» про визнання поважною причину пропуску строку на подання доказів та встановлення додаткового строку для подання доказів відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України. Ухвала суду підписана 22.08.2024.

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя С. В. Бідюк