Постанова

від 15.01.2025 по справі 903/667/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року Справа № 903/667/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 у справі № 903/667/24 (суддя Бідюк С.В., повний текст складено 15.10.2024)

за позовом Приватного підприємства "ДНК"

до Нововолинської міської ради Волинської області

про встановлення земельного сервітуту

за участю представників сторін:

позивача - Єфімов О.М.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ДНК" (далі - позивач, ПП "ДНК") звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Нововолинської міської ради Волинської області (далі - відповідач, Міська рада), в якому просить встановити на користь ПП "ДНК" строковий платний земельний сервітут на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, цільове призначення: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення, яка розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Грибовиця, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14.04.2022 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 78 924, 96 грн в місяць з індексацією відповідно до чинного законодавства, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому Державною службою геології та надр України видано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.04.2022 № 5377 із строком дії 5 років. На підтвердження неможливості геологічного вивчення згідно із вказаним спеціальним дозволом без встановлення сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га, позивач посилається на Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини "Грибовицьке" в Володимирському районі Волинської області (п. 2.6. "Потреба в земельній ділянці"). В обґрунтування встановлення земельного сервітуту на всю земельну ділянку площею 26,5 га, позивач вказує, що така необхідність зумовлена потребою у під`їзних дорогах. Зазначає, що проїзд та прохід на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га неможливий без проїзду по вказаній земельній ділянці. В той же час, оскільки у межах встановленого законодавством строку розгляду звернення, рішення про результат розгляду поданої ним заяви від 12.06.2024 ним не отримано, тому у діях відповідача, як власника земельної ділянки має місце бездіяльність щодо розгляду звернення ПП "ДНК" про укладення договору сервітуту на користування надрами та прийняття відповідного рішення, що позбавляє надрокористувача у законний спосіб встановити строковий платний земельний сервітут на земельну ділянку площею 26,5 га.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, встановивши обставини справи, дійшов висновку, що позивачем не доведено безальтернативного способу захисту свого права як користувача земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "ДНК" звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- рішенням Господарського суду Волинської області від 02.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №903/1117/23 встановлено, що ПП "ДНК" має право вимагати встановлення сервітуту щодо земельної ділянки площею 11,86 га, в межах якої надано дозвіл на геологічне вивчення. Тобто, суд у справах № 903/1117/23 та № 903/667/24 не заперечує саму можливість реалізації права позивача на встановлення земельного сервітуту, але вказує умову, що сервітутом може бути обмежена лише частина земельної ділянки з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 11,86 га, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами № 5377;

- якщо єдиною підставою для відмови у задоволенні позову у справі № 903/1117/23 стала відсутність Проєкту дослідно - промислової розробки, що за висновками суду не надало об`єктивної можливості оцінити розмір площі земельної ділянки, яка повинна бути використана ПП "ДНК" за межами земельної ділянки, на яку видано спеціальний дозвіл, а вказаний Проєкт являється єдиним доказом, який доводить, що геологічне вивчення згідно з спеціальним дозволом №5377 неможливе без обмеження сервітутом земельної ділянки площею 26,5 га з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252, то підставою для відмови у задоволенні позову у цій справі стала відсутність інформації щодо погодження поданого ПП "ДНК" Проєкту дослідно - промислової розробки з Державною службою України з питань праці; позивач наголошує на тому, що сама по собі вимога щодо обов`язкової наявності Проєкту дослідно - промислової розробки для встановлення земельного сервітуту є незаконною та такою, що порушує права надрокористувача;

- позиція відповідача та суду першої інстанції про те, що звертаючись із заявою на адресу Нововолинської міської ради про встановлення земельного сервітуту та додаючи Проєкт дослідно - промислової розробки, як основний доказ щодо необхідності обмеження сервітутом земельної ділянки площею 26,5 га з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 за наявності спеціального дозволу № 5377, позивач уже на цьому етапі повинен був забезпечити належне розроблення такого Проєкту та погодження його із Держпраці перед зверненням до Нововолинської міської ради, є хибною та такою, що не відповідає чинному законодавству, оскільки така вимога не передбачена законодавством;

- положення законодавства дають підстави стверджувати, що надрокористувач має право на встановлення земельного сервітуту на більшу площу земельної ділянки, ніж та, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами;

- позивачем дотримано порядок встановлення земельного сервітуту та додано до поданого у встановленому законом порядку до Нововолинської міської ради Волинської області клопотання про укладення договору земельного сервітуту всі необхідні документи, передбачені ст. 1241 ЗК України, в тому числі Проєкт дослідно - промислової розробки, вимога щодо надання якого у чинному законодавстві відсутня, але, який на думку суду, за результатом розгляду справи №903/1117/23, обґрунтовує необхідність у встановлення земельного сервітуту на більшу площу земельної ділянки, ніж те передбачено спеціальним дозволом на користування надрами;

- Проєкт дослідно - промислової розробки у даних правовідносинах підтверджує лише площу земельної ділянки, на яку встановлюється сервітут. Давний Проєкт є частиною загального проєкту геологорозвідувальних робіт, він необхідний безпосередньо для дослідно-промислової розробки та не є обов`язковим для встановлення сервітуту. У нормативно-правових актах взагалі не згадується про Проєкт дослідно - промислової розробки в контексті врегулювання питання про встановлення земельного сервітуту. Цей Проєкт не є обов`язковою підставою для встановлення сервітуту. Жоден нормативно-правовий акт на це не вказує. Таким чином, як сама розробка Проєкту дослідно - промислової розробки, так тим більше і його подальше погодження із Держпраці не можуть впливати на можливість реалізації права на встановлення земельного сервітуту. До компетенції Держпраці не відноситься визначення чи оцінка розміру земельної ділянки, яка повинна бути обмежена земельним сервітутом;

- затвердження Проєкту дослідно - промислової розробки із Держпраці ніяким чином не може вплинути на визначену фахівцями площу земельної ділянки без обмеження сервітутом якої геологічне вивчення згідно з спеціальним дозволом № 5377 неможливе, адже через відсутність повноважень Держпраці не має права навіть надати зауваження до цієї частини Проєкту дослідно - промислової розробки;

- необхідність встановлення земельного сервітуту на всю земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га зумовлена потребою у під`їздних дорогах, яка виключається у випадку встановлення земельного сервітуту на ділянку площею 11,8 га. Крім того, проїзд та прохід на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га неможливий без проїзду по вказаній земельній ділянці. Слід врахувати, що встановлення земельного сервітуту не впливає на права власника земельної ділянки, оскільки набуття надрокористувачем права на тимчасове користування земельною ділянкою в межах дії спеціального дозволу на користування надрами є тимчасовим заходом;

- через перешкоди, які відповідач створює своїми діями (бездіяльністю) позивач, з моменту отримання спеціального дозволу від 14.04.2022, так і не зміг приступити до проведення робіт з геологічного вивчення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О. В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 04.11.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Волинської області.

12.11.2024 до суду надійшли матеріали справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.11.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - учасника колегії суддів Петухова М.Г, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді - учасника колегії суддів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18.11.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ПП "ДНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.24р. у справі № 903/667/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2024 о 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 відкладено розгляд справи на 15.01.2025 о 14:10 год.

Нововолинська міська рада Волинської області надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає наступне:

- рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/42 земельну ділянку кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, яка є предметом розгляду даної справи, було включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права. Норма ч. 5 ст. 136 ЗК України чітко визначає заборону щодо передачі в користування земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги до завершення земельних торгів. Відповідна норма не передбачає винятків щодо можливої передачі таких земельних ділянок в залежності від форми користування;

- така ознака земельного сервітуту як "обмеженість" на скасовує самого факту користування земельною ділянкою, тому за наявності діючого рішення міської ради від 25.07.2024 № 34/42 її заборонено передавати в користування, у тому числі шляхом встановлення земельного сервітуту;

- Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 висловив позицію: "Земельним кодексом України чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги".

Нововолинська міська рада Волинської області надіслала до суду клопотання про розгляд справи без участі її представника.

ПП "ДНК" надіслало до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що оскільки сервітут є правом обмеженого користування, то норма ч. 5 ст. 136 ЗК України на нього не поширюється. Тобто, виставлена на торги земельна ділянка може бути обмежена земельним сервітутом. Включення земельної ділянки, яка є предметом розгляду цієї справи, до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права не припиняє дії спеціального дозволу на користування надрами. Виставлення земельної ділянки на торги не перешкоджає встановленню сервітуту на цю земельну ділянку. Тим більше, що право на встановлення сервітуту підлягає захисту незалежно від того, хто є власником земельної ділянки. Своєю чергою, встановлення сервітуту на земельну ділянку не перешкоджає виставленню її на торги.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Відповідач не забезпечив явку в судові засідання свого представника.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судових засіданнях представника позивача, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, Державною службою геології та надр України для ПП "ДНК" видано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.04.2022 № 5377 із строком дії 5 років. Вид користування надрами відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, ст. 13 Закону України "Про нафту і газ" та п. 5 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами: геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення. Мета користування надрами: геологічне вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовища, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями. Назва родовища: ділянка "Грибовицька". Місцезнаходження: Волинська область, Володимир-Волинський район. Прив`язка на місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України: між селами Грибовиця, Нова Лішня і Кропивщина. Площа 11, 86 га (а. с. 61).

Угодою № 5377 від 14.04.2022, укладеною між Державної службою геології та надр України (далі - Держгеонадра) та ПП "ДНК", як Надрокористувачем (надалі - Угода), визначено умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (а. с. 62-66).

27.10.2023 ПП "ДНК" звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Нововолинської міської ради Волинської області, в якому просило встановити, з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь позивача строковий платний земельний сервітут на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, цільове призначення: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення, яка розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Грибовиця, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14 квітня 2022 року із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 1000,00 грн. (одна тисяча двадцять гривень) в місяць, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.04.2024, яке залишене без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 у справі №903/1117/23, у задоволенні зазначеного позову відмовлено (а. с. 69-77, 79-84).

24.05.2024 позивачем отримано Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини "Грибовицьке" в Володимирському районі Волинської області, який виконаний ТОВ "Геологічна компанія "Геонікс" (а. с. 15-60 на звороті).

Згідно висновку експертизи від 10.06.2024 № 44403851-1/М-24, яка виконана технічним експертом з промислової безпеки Місюркою В.А. Експертно - технічного центру охорони праці, "Проєкт дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини "Грибовицьке" в Володимирському районі Волинської області" відповідає вимогам нормативно - правових актів з охорони праці, охорони надр та промислової безпеки (а. с. 85-93).

12.06.2024 ПП "ДНК" через ЦНАП звернулося до Нововолинської міської ради Волинської області із заявою вих. № 10 щодо укладання договору сервітуту (встановлення земельних сервітутів) на користування надрами (геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення) відповідно до ст. ст. 3, 66, 98, 99 ЗК України, а саме на земельну ділянку площею 26,5 га із кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 у с. Грибовиця, Володимир-Волинського району, Волинської області.

До заяви позивачем були надані такі документи: проект договору сервітуту; витяг з ЄДРПОУ; копія спецдозволу № 5377 від 14.04.2022; копія проекту ПР ДПР 2022-0922 ПЗ від 24.05.2024; копія висновку експертизи № 44403851-1/М-24 від 10.06.2024 (а. с. 13 на звороті).

19.06.2024 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці погодило Проєкт дослідно - промислової розробки, зазначивши, що остаточне погодження цього Проєкта необхідно отримати в Державній службі з питань праці (а. с. 183).

Листом № 3548/02-26/2-24 від 09.07.2024 відповідач повідомив, що звернення позивача від 12.06.2024 № 10 буде винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури, про що буде повідомлено додатково (а. с. 212 на звороті).

Листом № 3610/02-26/2-24 від 11.07.2024 відповідач, посилаючись на вказані судові рішення, зазначив, що звернення позивача не підлягають подальшому розгляду (а. с. 14).

18.07.2024 позивач звернувся із даним позовом до суду, який сформований в ЄСІТС 17.07.2024 (а. с. 1-9).

Листом від 19.07.2024 № 3708/02-26/2-24 відповідач повідомив про допущену помилку у листі від 11.07.2024 № 3610/02-26/2-24 щодо зазначення дати та номеру розглянутого звернення позивача від 12.06.2024 за вих. № 10, вказавши, що зміст листа не стосується розгляду цього звернення позивача, а тому просив не брати до уваги лист від 11.07.2024. Зазначив, що на звернення ПП "ДНК" від 12.06.2024 за вих. № 10 був надісланий лист від 09.07.2024 № 3548/02-26/2-24 (а. с. 123).

22.07.2024 за результатами засідання постійної комісії з питань земельних відносин, комунального майна, транспорту, містобудування та архітектури, на якому розглядалося питання про звернення позивача від 12.06.2024 № 10 щодо укладення договору сервітуту на користування надрами, вирішено рекомендувати на розгляд сесії проєкт рішення "Про відмову в укладенні договору земельного сервітуту з ПП "ДНК" (витягу з протоколу № 37 від 22.07.2024, а. с. 124-125).

Рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/43 відмовлено позивачу в укладенні договору земельного сервітуту на цілу земельну ділянку, на яку поширюється право сервітуту право на користування земельною ділянкою для потреб геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислової розробки родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) для видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення з правом будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, за умови що при цьому не порушуються права землевласника, передбачені статтею 98 ЗК України, площею 26,5269 га на землях комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (КВЦПЗ 11.01) кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, яка знаходиться на території Нововолинської міської ради територіальної громади (Грибовицький старостинський округ) за межами населених пунктів, в зв`язку з відсутністю інформації щодо погодження, поданого ПП "ДНК" Проєкту дослідно-промислової розробки родовища піщано-гравійної сировини "Грибовицьке" в Володимирському районі Волинської області 2022-0922 ПЗ, з Державною службою України з питань праці (а. с. 119-120).

Рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/42 включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 26,5269 га з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 за межами населених пунктів Грибовицького старостинського округу" (а. с. 121-122).

Предметом позову у справі є вимога позивача про встановлення на його користь строкового платного земельного сервітуту на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14.04.2022 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 78 924, 96 грн в місяць з індексацією відповідно до чинного законодавства, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 14 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються у користування для: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промисловою розробкою родовищ); видобування корисних копалин.

Відповідно до ст. 18 Кодексу України про надра надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів.

Частиною 1 ст. 19 Кодексу України про надра передбачено, що право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 24 Кодексу України про надра передбачено, що користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.

Права та обов`язки користувача надр виникають з дня, наступного за днем внесення інформації про спеціальний дозвіл на користування надрами до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами, якщо в такому спеціальному дозволі на користування надрами не передбачено більш пізній строк, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення прав на користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених Кодексом України про надра (ч. 4 ст. 24 Кодексу України про надра).

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 66 ЗК України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Надання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку, корисних копалин з подальшим видобуванням корисних копалин (промислову розробку родовищ) загальнодержавного та місцевого значення та (або) на видобування корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення шляхом встановлення земельних сервітутів згідно з межами ділянок надр та строками дії відповідних спеціальних дозволів на користування надрами, а також за межами таких ділянок надр для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності (з автоматичним продовженням строку дії земельного сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами). Встановлення земельних сервітутів для зазначених цілей здійснюється без зміни цільового призначення таких земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення.

Отже, законодавець закріпив можливість надання земельних ділянок у користування власникам спеціальних дозволів на геологічне вивчення, дослідно-промислову розробку та видобування корисних копалин загальнодержавного значення, зокрема, і шляхом встановлення земельних сервітутів.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

З метою зменшення негативних наслідків встановлення земельних сервітутів частиною четвертою зазначеної статті визначене правила, згідно з яким земельний сервітут повинен здійснюватися найменш обтяжливим способом для власника земельної ділянки або землекористувача.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання свого майна неможливе без застосування обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

З врахуванням викладених норм права можна зробити висновок, що, встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою його встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, яка звертається щодо встановлення такого обмеженого користування чужим майном.

У постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/4106/14-ц, від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 17.10.2019 у справі № 484/690/16-ц від 08.12.2021 у справі № 686/18456/18 зазначено, що передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Як встановлено апеляційним судом, Державною службою геології та надр України для ПП "ДНК" видано Спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.04.2022 № 5377, строк дії якого 5 років; місцезнаходження надр є: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н. Прив`язка на місцевості відповідно до адміністративно - територіального устрою України: між селами Грибовиця, Нова Лішня і Кропивщина; площа 11, 86 га (а. с. 61).

Так, угодою № 5377 від 14.04.2022, укладеною між Державної службою геології та надр України та ПП "ДНК", як надрокористувачем визначено умови користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення (а. с. 62-66). Характеристикою ділянки "Грибовицька", яка є додатком до угоди, передбачено, що площа ділянки надр становить 11,86 га (а.с. 65 на завороті - 66)

Пунктом 3 угоди № 5377 передбачено, що умови користування надрами, види, обсяги, джерело фінансування та строки виконання надрокористувачем робіт з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин піщано-гравійної сировини протягом строку дії дозволу визначаються в програмі робіт з геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, яка є додатком 2 та невід`ємною частиною цієї угоди.

Серед визначених угодою обов`язків надрокористувача, передбачено, що останній зобов`язаний приступити до проведення робіт на визначеній ділянці надр не пізніше ніж через 2 роки з моменту початку строку дії дозволу (п. 5.3.2); забезпечувати повноту геологічного вивчення, охорону надр та довкілля в межах ділянки надр, наданої в користування (п. 5.3.3).

Матеріалами справи підтверджується, що 24.05.2024 позивачем отримано Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини "Грибовицьке" в Володимирському районі Волинської області, який виконаний ТОВ "Геологічна компанія "Геонікс" (а. с. 15-60 на звороті).

Також 19.06.2024 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці погодило Проєкт дослідно - промислової розробки родовища та зазначило, що остаточне погодження цього Проєкта необхідно отримати в Державній службі з питань праці (а. с. 183).

Із матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 12.06.2024 №10 про укладення договору сервітуту на землях комунальної власності площею 26,5 га, тобто на більшу площу земельної ділянки, ніж та, на яку видано спеціальний дозвіл на користування надрами. В обґрунтування встановлення земельного сервітуту на всю земельну ділянку площею 26,5 га, позивач вказує, що така необхідність зумовлена потребою у під`їзних дорогах, яка виключається у випадку встановлення земельного сервітуту на ділянку площею 11,8 га. Зазначає, що проїзд та прохід на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га неможливий без проїзду по вказаній земельній ділянці.

Так, рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/43 відмовлено ПП "ДНК" в укладенні договору земельного сервітуту на цілу земельну ділянку, площею 26,5269 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252 у зв`язку із відсутністю інформації щодо погодження, поданого ПП "ДНК" Проєкту дослідно - промислової розробки родовища з Державною службою України з питань праці (а. с. 119-120).

Із урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №551/176/16-ц зазначено, що земельний сервітут повинен встановлюватися у спосіб найменш обтяжливий для власника земельної ділянки щодо якої пропонується встановлення земельного сервітуту.

Також у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц, від 17.09.2018 у справі № 127/1417/16-ц зазначено, що умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задовольнити потреби власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання в інший спосіб.

Згідно постанови Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 663/917/17, умовою встановлення сервітуту є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти договір про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови.

При цьому обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача у спорі про встановлення земельного сервітуту (постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 905/798/19, від 02.11.2022 № 915/442/21).

Закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що земельний сервітут встановлюється у виняткових випадках - коли в інший спосіб неможливо задовольнити потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, при цьому встановлення земельного сервітуту не може призводити до позбавлення власника (землекористувача) земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, права володіння, користування та розпорядження нею. Потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном шляхом встановлення сервітуту, повинні мати характер вимушених. В той же час, обов`язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач покладається на позивача, останній має довести та надати суду докази того, що реалізація належного йому права землекористування є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач, на підтвердження неможливості геологічного вивчення згідно з Спеціальним дозволом № 5377 без встановлення сервітуту на всю земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252 площею 26,5 га, посилається на Проєкт дослідно - промислової розробки родовища піщано - гравійної сировини "Грибовицьке" в Володимирському районі Волинської області, а саме: п. 2.6. "Потреба в земельній ділянці" (а. с. 23).

Так, пунктом 2.6. даного Проєкту "Потреба в земельній ділянці" передбачено, що у складі кар`єру дослідно - промислової розробки по видобутку піщано-гравійної сировини передбачається власне кар`єрне ДПР, площадка розміщення мобільного дробарно - сортувального комплексу та існуючі відстійники шахтних вод. Загальна площа земельної ділянки із урахуванням призми обрушення, валу безпеки навколо дослідного кар`єру та прикар`єрними дорогами складе 26,9 га в т.ч.: кар`єрне поле 0,95 га; майданчик дробильно-сортувального комплексу 2,43 га.

Площа спеціального дозволу повністю знаходиться в межах ділянки земель промисловості, в тому числі і ділянка проведення ДПР площею 0,95 га (п. 2.7. Проєкту ДПР).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Проєкт дослідно - промислової розробки родовища є частиною загального проєкту геологорозвідувальних робіт, в якому обґрунтовуються конкретні завдання та визначаються заходи (види робіт та досліджень), спрямовані на їх вирішення.

Відтак, сам Проєкт дослідно - промислової розробки родовища для суду не є визначальним.

Так, у п. 2.6. Проєкту дослідно - промислової розробки зазначається, що потреба у земельній ділянці визначена з врахуванням призми обрушення, валу безпеки навколо дослідного кар`єру та прикар`єрними дорогами та складе 26,9 га в т.ч.: кар`єрне поле 0,95 га; майданчик дробильно-сортувального комплексу 2,43 га. У той же час, позивач просить встановити земельний сервітут на земельній ділянці, площею 26,5 га, тобто у меншому розмірі, ніж визначено Проєктом.

До того ж, Проєкт дослідно - промислової розробки не визначає потребу у земельній ділянці для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, як це визначено у абз. 2 ч. 4 ст. 66 ЗК України.

Також пунктом 3.4. Положення Про порядок організації та виконання дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, затв. наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 03.03.2003 № 34/м (у редакції на час видачі спеціального дозволу) передбачено, що проекти робіт з ДПР та річні плани робіт узгоджуються з Держнаглядохоронпраці, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр, а також центральним органом виконавчої влади, який здійснює управління в галузі видобування та перероблення даного виду корисної копалини, і затверджуються користувачем надр або замовником робіт.

Однак, належні та допустимі докази погодження вказаного Проєкту дослідно - промислової розробки родовища із зазначеними у п. 3.4. Положення органами, матеріали справи не містять.

Натомість, п. 3.4. Положення (у чинній на даний час редакції від 05.09.2022) визначає, що Проєкт дослідно - промислової розробки та річні плани розвитку гірничих робіт підприємства затверджуються користувачем надр та погоджуються з Держпраці. Електронна версія Проєкту дослідно - промислової розробки передається до Держгеонадр.

Як встановлено судом, позивач 10.06.2024 звернувся до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі Західне міжрегіональне управління) для отримання погодження Проєкту дослідно - промислової розробки від 24.05.2024. Так, листом від 19.06.2024 Західне міжрегіональне управління погодило Проєкт дослідно - промислової розробки родовища та зазначило, що остаточне погодження цього Проєкта необхідно отримати в Державній службі з питань праці (а. с. 183).

Однак, позивач не надав суду доказів погодження Проєкту дослідно - промислової розробки від 24.05.2024 із Державною службою з питань праці, як того вимагають приписи п. 3.4. Положення, що і стало підставою для відмови йому в укладенні договору земельного сервітуту на цілу земельну ділянку, площею 26,5269 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, що вбачається із рішення Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/43.

В судовому засіданні 15.01.2025 представник позивача підтвердив те, що позивач звернувся до Державної служби з питань праці для погодження вказаного Проєкту, однак на даний час він не погоджений.

Тобто, вказаними обставинами підтверджується те, що на момент звернення до суду позивач не завершив процес погодження Проєкту дослідно - промислової розробки, що є частиною загального проєкту геологорозвідувальних робіт. Будь-яких інших належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України в обґрунтування необхідності встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 26,5 га, позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Отже, із урахуванням вказаного, суд вважає, що Проєктом дослідно - промислової розробки від 24.05.2024 не підтверджуються обставини того, що задоволення потреб позивача у встановленні земельного сервітуту саме на земельну ділянку площею 26,5 га неможливо здійснити іншим способом, ніж встановлення земельного сервітуту на всю сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 0721180900:02:000:0252, а також, що встановлення земельного сервітуту має вимушений характер.

Окрім того, суд приймає до уваги те, що позивач не вказує, що встановлення земельного сервітуту за межами земельної ділянки надр необхідне для будівництва та розміщення споруд/об`єктів, пов`язаних із зазначеним видом діяльності, як того вимагають приписи абз. 2 ч. 4 ст. 66 ЗК України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішенням Нововолинської міської ради від 25.07.2024 № 34/42 земельну ділянку кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, яка є предметом розгляду даної справи, було включено до переліку земельних ділянок або прав на них для підготовки лотів до проведення земельних торгів у формі електронного аукціону з продажу права.

В той же час, норма ч. 5 ст. 136 ЗК України чітко визначає заборону щодо передачі в користування земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги до завершення земельних торгів. Відповідна норма не передбачає винятків щодо можливої передачі таких земельних ділянок в залежності від форми користування.

Отже, за наявності діючого рішення міської ради від 25.07.2024 № 34/42 її заборонено передавати в користування, у тому числі шляхом встановлення земельного сервітуту,оскільки відповідно ч.1 ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 у справі № 580/1300/22 зазначив наступне: "Земельним кодексом України чітко визначено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги".

Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про встановлення строкового платного земельного сервітуту на земельній ділянці площею 26,5 га, кадастровий номер 0721180900:02:000:0252, цільове призначення: геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення, яка розташована за адресою: Волинська обл., Володимир-Волинський р-н, с. Грибовиця, власником якої є Нововолинська міська рада Волинської області для проведення геологічного вивчення шахтних відвалів у якості піщано-гравійної сировини, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загального державного значення на строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 5377 від 14.04.2022 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 78 924, 96 грн в місяць з індексацією відповідно до чинного законодавства, яка виплачується щомісяця не пізніше 10 числа.

Таким чином, апелянтом, в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 у справі № 903/667/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП "ДНК" - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ДНК" на рішення Господарського суду Волинської області від 15.10.2024 у справі № 903/667/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 20 січня 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.