Рішення

від 12.08.2024 по справі 914/3564/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2024 Справа № 914/3564/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участю секретаря судового засідання Марти Пришляк, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест», м. Львів,

про стягнення заборгованості,

та зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест»

до відповідача: Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про визнання недійсним укладеного між департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ «Провесінь-Агроінвест» договору «Про пайову участь» №188 від 10.06.2013 зі змінами, внесеними до нього згідно з Додатковою угодою №149 від 06.07.2017 та застосування наслідків визнання недійсності такого договору - повернення сплачених коштів,

представники сторін:

від позивача: Шмотолоха О.П.;

від відповідача: Овчарук В.І.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест» про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 11.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 08.04.2024 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест» до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним укладеного між департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ «Провесінь-Агроінвест» договору «Про пайову участь» №188 від 10.06.2013 зі змінами, внесеними до нього згідно з Додатковою угодою №149 від 06.07.2017 та застосування наслідків визнання недійсності такого договору - повернення сплачених коштів до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

15.07.2024 суд закрив підготовче провадження по справі та призначив розгляд по суті.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення судом 12.08.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція первісного позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконання відповідачем умов договору №188 про пайову участь від 10.06.2013 у зв`язку з чим заборгованість становить 12 008 786,74 грн.

Позиція відповідача за первісним позовом

Відповідач стверджує, що у позивача не має жодних правових підстав вимагати від відповідача виконання зобов`язань за договором, який розірвано, а зобов`язання за таким договором припинені.

Позиція позивача за зустрічним позовом

Позивач просить визнати недійсним договір про пайову участь та застосувати наслідки недійсності правочину, оскільки до вказаного договору включено умови про зобов`язання здійснити додаткові відрахування у створення і розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста особою, котра, разом із будівництвом об`єктів житлової забудови здійснює також і будівництво об`єктів соціальної інфраструктури, що прямо суперечить нормам законодавства, зокрема ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Даний договір вважається офіційно розірваним з 27.12.2023. Водночас позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину, шляхом стягнення 850 000,00 грн пайового внеску.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

Укладений договір про пайову участь є чинним, а тому підлягає виконанню. Водночас зустрічна позовна заява подана з пропуском позовної давності.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

10 червня 2013 року між департаментом економічної політики Львівської міської ради та ТзОВ «Провесінь - Агроінвест» укладено Договір № 188 про пайову участь (надалі іменується "Договір"), де ТзОВ «Провесінь-Агроінвест» - Замовник будівництва.

Згідно з пп. 1.1 Договору, Замовник будівництва зобов`язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому Договором.

У відповідності до п. 2.2 Договору Відповідач повинен був сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова у розмірі 12 858 786,74 грн по 07 липня 2017 року (але не пізніше дати введення об`єкта в експлуатацію).

06 липня 2017 року між департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та ТзОВ «Провесінь-Агроінвест» була укладена Додаткова угода за № 149 про внесення змін до договору про пайову участь від 10.06.2013 року № 188.

Згідно Додаткової угоди, внесено зміни до п.2.2 договору про пайову участь від 10.06.2013 № 188, такий викладено у новій редакції: « 2.2 Сплатити кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 12 858 786,74 грн по 31 грудня 2020 року (але не пізніше дати введення об`єкта до експлуатації).

05.10.2017 Відповідачем сплачено 850 000,00 грн заборгованості по договору.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, Позивачем було направлено Відповідачу лист від 27.03.2023 № 2301-вих-36234 про перерахування коштів у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова відповідно до умов Договору, однак, Відповідач не вчинив жодних дій відповідно до змісту вказаного листа.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Провесінь Агроінвест» зверталось з повідомленням №27/12-1 від 27.12.2023 до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про відмову від договору.

ОЦІНКА СУДУ

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Укладений Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3 вищезазначеного Договору сторони несуть відповідальність за виконання взятих на себе за цим договором зобов`язань у порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Відповідно до додаткової угоди № 149 від 06.07.2017 сплата пайового внеску повинна бути проведена по 31.12.2020 (але не пізніше дати введення об`єкта в експлуатацію). Завершення будівництва відповідно до п. 2.1 Договору 01.09.2017.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів залежно від класу наслідків здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації або на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що об`єкт будівництва за адресою м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152 прийнято в експлуатацію.

Відповідно до положень ст. 40 вказаного Закону у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації зазначається інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання. Тобто, у випадку чинності договору про пайову участь, що має місце в даній ситуації, інформація про його виконання, а його виконанням є, зокрема, сплата пайового внеску, повинна відображатись у відповідних дозвільних документах. Наведене свідчить, що до отримання таких документів пайовий внесок має бути сплачений.

Аналізуючи положення договору стосовно строку сплати пайового внеску «не пізніше дати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію», його зазначення з одночасним визначенням конкретної дати, суд зазначає, що вказівка на таку подію має значення у випадку настання такої швидше, ніж настання конкретної дати. Суд приходить до такого тлумачення умови договору, виходячи із сукупного аналізу умов договору про пайову участь та положень ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка діяла на час укладення договору та відповідно до якої встановлювались зобов`язання замовника по договору про пайову участь. Так, ст. 40 Закону передбачалось, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Договором, що є підставою стягнення в даній справі, визначено для сплати пайового внеску період в часі до 31.12.2020, який за логікою договірних відносин не буде перевищувати строку будівельних робіт, завершення яких відбувається здачею об`єкта в експлуатацію. Крім цього, суть пайового внеску відповідно до зазначених положень договору та Закону зводиться до його сплати саме до, а не після, прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Оскільки істотними умовами договору пайової участі є розмір пайової участі та строк (графік) сплати пайової участі (ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час укладення договору), то їх невиконання сторонами є порушенням умов договору. Відповідно, обов`язку замовника укласти договір про пайову участь та сплатити кошти пайової участі у відповідному розмірі кореспондує право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника сплатити на підставі цього договору кошти пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Більше того, суд зауважує, що поведінка відповідача (позивача за зустрічним) не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковою поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

В даному контексті суд звертає увагу, що у відповідача з моменту укладення Договору до 31.12.2020 існував обов`язок з оплати пайової участі. В зустрічній позовній заяві зазначено, що ТзОВ «Провесінь Агроінвест» здійснює будівництво школи, дитячого дошкільного закладу, спортивних майданчиків, однак належних доказів на підтвердження такого будівництва не долучає. Водночас суд звертає увагу, що позивач за зустрічним позовом посилається на п. 6 ч. 4 ст. 40 Закону, як на підставу заборони до залучення особи для сплати пайової участі, однак долучені докази стосуються благоустрою території, а саме внутрішньо квартальних вулиць, проїздів до проектованих будинків, тротуарів для обслуговування житлового кварталу по вул. Тракт Глинянський, 152. Крім того, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не містять зобов`язань щодо будівництва об`єктів транспортної інфраструктури. Також відсутні докази вчинення заходів щодо вирішення питання транспортного сполучення кварталу з визначенням необхідних робіт з будівництва (реконструкції) об`єктів вуличної дорожньої мережі та вирішення питання обслуговування кварталу громадським транспортом.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені части нами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» № 11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, в силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач мав довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Так, у силу ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин 1-3, 8-9 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (в редакції, що діяла до 01.01.2020) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки, у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко -економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Львівською міською радою прийнято ухвалу від 03.04.2008 № 1697 «Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова» (із змінами та доповненнями) в редакції, що була чинна на момент укладення договору, визначено право Львівської міської ради залучати кошти замовників будівництва в порядку пайової участі у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами затвердженими Львівською міською радою.

Порядок на час укладення спірного договору не був скасований, в тому числі і в судовому порядку.

Главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено обсяг і межі повноважень органів міських рад, зокрема передбачено повноваження щодо залучення на договірних засадах замовників будівництва до участі в комплексному соціально-економічному розвитку міста, залучення з цією метою коштів.

Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до даної ухвали надано повноваження департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, щодо проведення розрахунку розміру пайової участі та укладення договору про пайову участь замовників у розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

Враховуючи викладене, доводи позивача за зустрічним позовом з приводу будівництва об`єктів соціальної інфраструктури не знайшов свого підтвердження в долучених до матеріалів справи доказах. Як наслідок не підлягає задоволенню зустрічний позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину. Позовна давність не застосовується, оскільки право позивача за зустрічним позовом не порушено.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Таким чином, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право -обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати».

Також у статті 26 Віденської конвенції «Про право міжнароднихдоговорів» 1969 року (ратифікована Україною 14.05.1986) закріплено, що «кожен чинний договір єобов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись».

Принцип міжнародного права «договорів слід додержуватись» (pacta suntservanda) входить і до системи національного цивільного права (ст. 629 ЦК України).

При цьому, обов`язковість умов договору превалює над загальними нормами права, якщо такі умови не порушують загальних принципів та засад у цивільного законодавства.

Тобто, в силу принципу pacta sunt servanda, Позивач за зустрічним позовом зобов`язаний виконати усі умови договору та сплатити пайовий внесок у повному обсязі. Подібний обов`язок відповідав би й загальному змісту Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у силу якого, передаючи укладаючи договір про пайову участь, Позивач вправі був розраховувати на отримання пайових внесків у розмірі та строки, визначених цим договором.

Схожа правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 910/14259/17.

Касаційний господарській суд у складі Верховного Суду у справі № 910/22752/17, постанова від 18.04.2019, звернув увагу, що, укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони.

Відтак, укладений між позивачем та відповідачем договір про пайову участь замовника будівництва у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є чинним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання сторонами.

Враховуючи викладене вище, суд перевіривши розрахунок пайового внеску, прийшов до об`єктивного переконання про задоволення позовних вимогю

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Судовий збір за зустрічним позовом залишається за позивачем.

Керуючись статтями 4, 13, 41, 45, 53, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь -Агроінвест» (79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, код ЄДРПОУ 34857761) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859, на розрахунковий рахунок (ІВАN) № UА668999980314131921000013933, код класифікації доходів бюджету 24170000, код ЄДРПОУ отримувача - 38008294, отримувач: ГУК у Львівській обл./м. Львів, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) суму пайового внеску в розмірі 12 008 786,74 грн на створення і розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Провесінь - Агроінвест» (79067, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 152, код ЄДРПОУ 34857761) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (адреса: 79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) судовий збір в розмірі 180 131,80 грн.

4.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяГорецька З.В.