Рішення

від 20.08.2024 по справі 918/571/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/571/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Управління економіки і власності Дубенської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сімак Юлії Станіславівни

про виселення та стягнення заборгованості в розмірі 100 294, 22 грн

Секретар судового засідання Шилан І.С.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Управління економіки і власності Дубенської міської ради (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сімак Юлії Станіславівни (наділі-відповідач) про виселення із займаного нежитлового приміщення та стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 100 294, 22 грн.

Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 09.07.2024.

Ухвалою суду від 09.07.2024 розгляд справи по суті відкладено на 06.08.2024.

09.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи.

05.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи без участі.

Ухвалою суду від 06.08.2024 розгляд справи по суті відкладено на 20.08.2024.

08.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Суд, розглянувши даний відзив, вирішив залишити його без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з правилами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 17.06.2024 встановлено відповідачу строк протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали подати відзив, відповідно до ст. 165 ГПК України.

Суд зауважує, що 09.07.2024 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, натомість відповідач подав відзив лише 08.08.2024. Будь-яких клопотань чи заяв про поновлення чи продовження строку на подання відзиву до суду не надходило.

Згідно з нормами статті 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно з правилами статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив подано після закінчення процесуальних строків, будь-яких заяв та клопотань про поновлення строку суду не подано, суд залишає вказаний відзив без розгляду.

В судове засідання 20.08.2024 представник позивача не з`явився, однак 05.08.2024 надійшла заява про розгляд справи без участі.

В судове засідання 20.08.2024 відповідач та представник відповідача також не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

19 березня 2021 року між Управлінням економіки і власності Дубенської міської ради (надалі-Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Сімак Юлією Станіславівною (надалі-Орендар) було укладено договір № 371 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дубно (надалі-Договір).

Згідно акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 19.03.2021 згідно з договором відповідачу передано в оренду нежитлове приміщення 1-го поверху п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 151,9 кв.м., яке знаходиться у м. Дубно по вул. Мирогощанській, 1.

Пункт 3.3. Договору передбачає, що орендар сплачує орендну плату до бюджету міста щомісяця до 20 числа поточного місяця оренди.

Відповідно до 4.1. Договору передбачено, що у разі припинення договору Орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Згідно п. 9.1. Договору розмір орендної плати становить 8000 гривень на місяць. Зазначений розмір орендної плати за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 11.1. Договору, цей договір укладено на 5 років. Перебіг строку договору починається з дати набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акту приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору.

Позивач зазначає, що ФОП Сімак Ю.С. з моменту укладення Договору сплачувала орендну плату, однак починаючи з вересня 2021 року сплата стала частковою, а тому станом на 01 квітня 2024 року виникла заборгованість за оренду комунального майна в розмірі 100 294, 22 гривень.

Відповідно до пп. 11.6.4. п. 11.6 Договору оренди договір припиняється на вимогу Орендодавця з підстав, передбачених пунктом 11.7 цього договору, і при цьому договір вважається припиненим в день, визначений відповідно до абзацу третього пункту 11.8 цього договору.

Підпункт 11.7.1. пункту 11.7 умов Договору передбачає, що договір може бути достроково припинений на вимогу Орендодавця, якщо Орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці. Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи Орендодавця, передбачених пунктом 11.7 цього договору, Орендодавець або Балансоутримувач повідомляє Орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менш як 15 та не більш як 30 робочих днів з дати реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні Орендодавцем або Балансоутримувачем контролю за використанням Майна) (пункт 11.8 Договору).

Згідно п. 11.8 Договору якщо протягом встановленого у приписі часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець надсилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця. Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання Орендодавцем Орендарю листа про дострокове припинення цього договору.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість за Договором (листи від 02.05.2022 № 2.1.-03-19/56, від 02.02.2023 № 2.1.-03-19/28, від 04.04.2023 № 2.1.-03-19/65, від 15.06.2023 № 2.1.-03-19/95, від 03.10.2023 № 2.1.-03-19/133), однак заборгованість відповідачем не сплачена.

У зв`язку із наявністю заборгованості з орендної плати за Договором в розмірі, що більший ніж плата за три місяці листом від 04.04.2024 № 2.1.-03-19/84 відповідачу було надіслано припис з проханням погасити заборгованість зі сплати орендної плати за Договором протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації цього листа.

Відповідач заборгованість з орендної плати у строк передбачений вищевказаним листом від 04.04.2024 не сплатив, а тому листом від 15.04.2024 № 2.1.-03-19/89 його повідомлено про дострокове припинення Договору. Припинення Договору є п`ятий робочий день з моменту реєстрації листа, тобто 22 квітня 2024 року.

Вищенаведені обставини стали причиною для звернення позивачем до суду з даним позовом та є предметом даного спору.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, між Управлінням економіки і власності Дубенської міської ради та фізичною особою-підприємцем Сімак Юлією Станіславівною було укладено договір №371 оренди нерухомого майна та передано в оренду нежитлове приміщення 1-го поверху п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 151,9 кв.м., яке знаходиться у м. Дубно по вул. Мирогощанській, 1.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у разі припинення договору Орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого Майна в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Як свідчать матеріали справи, орендар не виконав умов договору та не повернув орендоване майно для орендодавця, доказів протилежно до матеріалів справи не долучено.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У розумінні приписів ст. ст. 15, 16 ЦК України право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутись з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 326 ЦК України унормовано, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи усі зазначені вище обставини, норми права та докази які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов в частині виселення фізичної особи-підприємця Сімак Юлії Станіславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із займаного нежитлового приміщення 1-го поверху п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 151,9 кв. м., яке знаходиться у м. Дубно по вул. Мирогощанська, 1, підлягає до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в розмірі 100 294, 22 грн.

Договором передбачено розмір орендної плати, яка становить 8000 гривень на місяць. Зазначений розмір орендної плати за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору).

Як вбачається з розрахунку позивача, заборгованість зі сплати орендної плати за Договором станом на квітень 2024 року становить 100 294, 22 грн.

Доказів сплати орендних платежів станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 626 Цивільного кодексу України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковім для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача за Договором в розмірі 100 294, 22 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем заявлено судові витрати в розмірі 4 630, 08 грн (6056 грн х 0,8-214,72 грн). Сума обрахована із застосованням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та з урахуванням сплаченого судового збору за видачу судового наказу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 4 630, 08 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Сімак Юлії Станіславівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління економіки і власності Дубенської міської ради (35603, Рівненська область, м. Дубно, вул. Замкова, 4, ЄДРПОУ 34134055) заборгованість в розмірі 100 294 (сто тисяч двісті дев`яносто чотири) грн 22 коп. та 4 630 (чотири тисячі шістсот тридцять) грн 08 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Виселити фізичну особу-підприємця Сімак Юлію Станіславівну ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із займаного нежитлового приміщення 1-го поверху п`ятиповерхового житлового будинку загальною площею 151,9 кв. м., яке знаходиться у м. Дубно по вул. Мирогощанська, 1.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2024 року.

Суддя А.М. Горплюк