Постанова

від 20.08.2024 по справі 908/314/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 908/314/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

судді Погребняка В. Я. (головуючий), судді Огородніка К.М., судді Пєскова В.Г.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України

на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області

від 21.09.2023

у складі судді: Ніколаєнка Р.А.

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 04.04.2024

у складі колегії суддів: Мороза В.Ф. (головуючий), Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

у справі за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

про покладення на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу

у провадженні за скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі №908/314/18 про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулейс"

у межах справи за заявою

Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/314/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СІ-Інвест" (далі - ТОВ "СІ-Інвест", боржник).

2. В межах зазначеної справи суд розглянув заяву ліквідатора ТОВ "СІ-Інвест" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "СІ-Інвест" у зв`язку із доведенням до банкрутства на колишніх учасників та керівників боржник, за результатами розгляду якої ухвалою від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 суд заяву задовольнив.

3. За наслідками апеляційного перегляду Центральний апеляційний господарський суд постановою від 31.01.2022 у справі № 908/314/18, (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.08.2022), ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 скасував в частині покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1.;

в решті ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 залишив без змін.

4. На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 та ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021, Господарський суд Запорізької області 02.06.2022 видав шість наказів про солідарне стягнення заборгованості на користь ТОВ "СІ-Інвест" з відповідних боржників.

5. Ухвалою від 15.03.2023 суд задовольнив заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони (стягувача) у справі № 908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 908/314/18;

замінив сторону (стягувача у виконавчому провадженні) у справі № 908/314/18 під час примусового виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.09.2021 у справі № 908/314/18 (із врахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022 у справі № 908/314/18) - ТОВ "СІ-Інвест" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (код ЄДРПОУ 38039872).

6. До суду першої інстанції надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вих. № 21-3/08 від 21.08.2023 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18.

6.1. За результатами розгляду у судовому засідання зазначеної скарги суд постановив ухвалу від 11.09.2023 про часткове її задоволення.

7. 18.09.2023 до суду від ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 124, 126, 129, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, (вих. № 13-2/09 від 13.09.2023)) в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій та прийняті ними рішення

8. До суду надійшла скарга ТОВ Компанія Ніко-Тайс вих. № 21-2/08 від 21.08.2023 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18.

8.1. За результатами розгляду у судовому засідання зазначеної скарги суд постановив ухвалу від 11.09.2023 про часткове її задоволення.

9. При цьому, у зазначеній скарзі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" повідомляло, що буде вимушене нести витрати, пов`язані із розглядом відповідної скарги на бездіяльність у виконавчому провадженні, розмір яких не перевищуватимете розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості правових послуг та робіт в регіонах України, в яких знаходяться сторони, а також в межах рекомендованих ставок аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, що пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

10. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надало суду:

- договір № 01-08-2023/2 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2023 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" - замовником та адвокатом Грищенком О.М. виконавцем, згідно з яким останній зобов`язався надати замовнику правову допомогу щодо оскарження до господарського суду дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 за наявності підстав для такого заходу (консультації, підготовка, складання та подання до суду скарги тощо) (далі - Договір);

- акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.09.2023 до Договору (далі - Акт виконаних робіт).

11. За змістом Акта виконаних робіт, підписаним сторонами Договору, загальна вартість послуг, пов`язаних з поданням та розглядом судом скарги на бездіяльність державного виконавця, склала 9 200,00 грн.

11.1. Також за змістом акта здачі-приймання виконаної правової допомоги від 12.09.2023 вбачається, що адвокатом Грищенко О.М. надано послуги, а саме:

1) організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих.№ 21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18. Підготовка щодо подання скарги до Господарського суду Запорізької області скарги вих.№ 21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі №908/314/18 (4 години), із врахуванням наступного:

- зустріч із Замовником з метою з`ясування обставин справи № 904/314/18;

- аналіз господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчого-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між замовником, боржником та ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, котрі виникли у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18, та зумовлені здійсненням відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС;

- здійснення аналізу та дослідження переданих матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18;

- здійснення пошуку, ознайомлення аналізу та дослідження майнового стану боржника, наявністю у боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів тощо);

- здійснення пошуку, ознайомлення аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18;

- проведення робіт/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі № 908/314/18 безпосередньо скарги вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі №908/314/18;

2) участь у судовому засіданні, котре відбулось 11.09.2023 у справі №908/314/18 за скаргою вих.№21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18, із врахуванням очікування початку та тривалості судового засідання, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції тощо 2 000,00 грн.

3) додаткова оплата (гонорар "успіху") адвоката на підставі п. 3.8 договору № 01-08-2023/1 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2023 у зв`язку з прийняттям позитивного для замовника судового рішення у справі № 908/314/18 за скаргою вих. № 21-2/08 від 21.08.2023 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 у справі № 908/314/18 4 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладання на Міністерство юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу (вих. N 13-2/09 від 13.09.2023) задоволено;

стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 9 200,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом господарським судом скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

12.1. Суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений та узгоджений за Актом виконаних робіт розмір вартості наданих послуг, які стосуються підготовки та супроводження скарги на бездіяльність державного виконавця, є розумним обґрунтованим, співмірним із витраченим часом, необхідним обсягом послуг адвоката, складністю робіт, у зв`язку з чим, а також зважаючи на відсутність будь-якого реагування Мін`юсту, ВПВР Департаменту ДВС Мін`юсту, тому суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 задоволено частково;

додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 змінено на:

"Заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вих.№13-3/09 від 13.09.2023 задовольнити частково.

Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 40, оф. 315; код ЄДРПОУ 38039872) 4 800,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом господарським судом скарги на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1."

в решті вимог заяви відмовлено.

13.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не надано суду належних доказів проведення зустрічі адвоката з замовником, а також не зазначено, які саме обставини з`ясовувалися адвокатом та були необхідні для надання правничої допомоги позивачу, з огляду також і на те, що адвокат Грищенко О.М. приймав участь в якості представника ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на всіх етапах розгляду справи щодо контролю за виконанням судового рішення та був обізнаний з фактичними обставинами спірних правовідносин і матеріалами справи.

13.2. Також апеляційний господарський суд зазначив, що заявником не надано суду документів чи інших матеріальних носіїв інформації, в яких фіксувався процес та результат проведених аналізів, досліджень, пошуків законодавства, судової практики, матеріалів виконавчих проваджень та майнового стану боржника, а також обґрунтування потреби в таких діях. Крім того суд звернув увагу, що направлення поштою скарги на дії державного виконавця - є лише технічною роботою і не є правовою допомогою.

13.3. Апеляційний господарський суд зазначив, що скарга як процесуальний документ виготовлена на 13 односторонніх аркушах, переважна більшість тексту якого складає цитування норм права та судових рішень, правових висновків Верховного Суду, що штучно збільшує обсяг документу.

13.4. Суд апеляційної інстанції врахував заперечення ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, що Господарським судом Запорізької області 21.09.2023 розглядались три ідентичні скарги у справі № 908/314/18, які було складено за одним шаблоном, мотивовані фактично аналогічними обставинами, і за розгляд кожної з них ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" понесло судові витрати на професійну правничу допомогу за тотожний комплекс дій, як-то аналіз, дослідження, пошук законодавства, судової практики, матеріалів виконавчих проваджень тощо, чим в результаті безпідставно збільшено обсяг наданих послуг.

13.5. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що час, витрачений на організацію, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань у цій справі є розумним в розмірі у 2 год, тобто обґрунтованими витрати на цю послугу є 2 800,00 грн. (1 400,00 грн. за год правової допомоги х 2 год.).

13.6. Щодо оплати послуги участі адвоката в судовому засіданні, яке відбулося 11.09.2023, апеляційний господарський суд зазначив, що з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання, в якому брав участь адвокат Грищенко О.М. (під час розгляду в межах цієї справи скарги на бездіяльність державного виконавця), вбачається її доведеність, а розмір понесених витрат не є таким, що явно не відповідають ринковим цінам, а тому такі є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

13.7. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до стягнення "гонорар успіху" в розмірі 4 000,00 грн. не відповідає критерію розумності, так як не має характеру необхідних дій, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату (справа не є складною, розглядалася скарга на бездіяльність державного виконавця з типових характером порушень, позитивний результат був очікуваним та прогнозованим, а підготовка скарги не вимагала великого обсягу правових знань та часу у кваліфікованого адвоката, тому його відшкодування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

14. Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України 23.05.2024 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/314/18.

15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/314/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.05.2024.

16. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 908/314/18 за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024

16.1. Постановлено здійснити перегляд додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/314/18 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

16.2. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 27.06.2024.

16.3. Витребувано з Господарського суду Запорізької області та Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/314/18 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2022 по справі № 908/314/18 .

16.4. Матеріали справи № 908/314/18 надійшли до Верховного Суду 03.07.2024 у кількості томів 1 т із супровідним листом від 03.07.2024 № 908/314/18/2383/24 від Центрального апеляційного господарського суду та 03.07.2024 у кількості томів 3 т із супровідним листом від 25.06.2024 № 908/314/18 від Господарського суду Запорізької області

17. Від представниці ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" Мілованової О.М. 13.06.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в якому представниця Товариства просила касаційну скаргу ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/314/18 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 у справі № 908/314/18 залишити без задоволення, зазначені судові рішення залишити без змін.

17.1. У відзиві зазначено, що висновки Центрального апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 04.04.2024 у справі № 908/314/18 та Господарського суду Запорізької області, викладені в додатковому рішенні від 21.09.2023 у справі № 908/314/18, відповідають не лише нормам чинного законодавства України, а й сталій судовій практиці у вирішенні аналогічного роду спорів.

18. У зв`язку з відпусткою суддів Жукова С.В. та Білоуса В.В. розпорядженням заступника керівника апарату - керівником секретаріату Касаційного господарського суду від 15.07.2024 № 32.2-01/1403 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/314/18.

18.1. У період з 15.07.2024 по 19.07.2024 автоматизований розподіл судової справи № 908/314/18 не відбувся, що підтверджується протоколами щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями за відповідний період.

18.2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/314/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., суддя Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 22.07.2024.

18.3. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23.07.2024 № 3891-IX, та з огляду на обставини, зазначені в пунктах 16.3 -16.4., 18 - 18.2. цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 908/314/18 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України)

19. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає про неправильне застосування судом частини дев`ятої статті 80, частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України.

19.1. Крім того, скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій не застосовано висновки Верховного Суду, викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та від 21.02.2023 у справі № 36/57.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

25. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

26. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи :

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

27. Процесуальним законодавством визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

28. Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

29. Частиною першою статті 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

30. Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

31. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

32. Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

33. У разі недотримання вимог цієї норми суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

34. У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

35. Крім того, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

36. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

37. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

37.1. Разом із тим, у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

37.2. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

38. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

38.1. При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

38.2. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

38.3. Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

38.4. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited» проти України" (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04).

38.5. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

39. За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

40. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

41. Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вирішує під час ухвалення рішення і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України).

42. Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (частина третя статті 244 ГПК України).

43. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанова Верховного Суду від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21 та від 31.05.2022 у справі № 917/304/21);

- заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15- ц);

- потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду (постанова Верховного Суду від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18).

Щодо розгляду касаційної скарги по суті

44. Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Компанія Ніко-Тайс" при зверненні до господарського суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця повідомило про понесення у майбутньому витрат, пов`язаних з її розглядом. При цьому скаржник зазначив, що на момент звернення до суду точний розмір вартості та обсяг таких витрат встановити неможливо, однак такий розмір не буде перевищувати розумного, обґрунтованого та середнього ринкового розміру вартості аналогічних послуг в регіонах України та ставок, рекомендованих Радою адвокатів відповідного регіону.

45. Надалі, після винесення судом ухвали по суті справи та складення повного тексту, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надіслало суду заяву про покладення на Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку, передбаченому статтями 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГПК України (направлено до суду до отримання повного тексту ухвали, який складено після 16.09.2023, а отримана судом така заява 18.09.2023), в якій просить суд стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України судові витрати на правничу допомогу. Такий розмір витрат скаржником обраховано з посиланням на договір №01-08-2023/3 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.08.2023, згідно з яким вартість однієї години правової допомоги/роботи складає 1 400,00 грн., кількість годин 3 (три), вартість участі в одному судовому засіданні 2 000,00 грн., додаткова оплата (гонорар "успіху") становить 4 000,00 грн.

Отже, передбачений статтями 124, 129 ГПК порядок подання попереднього розрахунку суми судових витрат та надання суду доказів на підтвердження розміру таких судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" був дотриманий.

46. Місцевий господарський суд задовольнив заяву ТОВ "Ніко-Тайс", оскільки дійшов висновку про те, що така заява та її задоволення відповідатимуть вимогам процесуального законодавства.

46.1. Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи додаткове рішення місцевого суду та відмовляючи у стягненні частини витрат, дійшов висновку, що заявлений до стягнення "гонорар успіху" у розмірі 4 000,00 грн. не відповідає критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК України, так як ці витрати не відповідає критерію розумності, так як не має характеру необхідних дій, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника стягувача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату (справа не є складною, розглядалася скарга на бездіяльність державного виконавця з типових характером порушень, позитивний результат був очікуваним та прогнозованим, а підготовка скарги не вимагала великого обсягу правових знань та часу у кваліфікованого адвоката, тому його відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, а їх відшкодування матиме надмірний фінансовий тягар для Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

46.2. Апеляційний господарський суд також врахував, що розгляд справи за скаргою ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця у наказному провадженні не потребував тривалої підготовки, опрацювання значної кількості нормативно-правових актів та узагальнення нової судової практики.

47. Судом відхиляються посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, оскільки у зазначеній справі (як і у цьому випадку) заяви товариства "Компанія Ніко-Тайс" задоволені частково та з органів ДВС стягнуто витрати на правничу допомогу у в загальному розмірі 1 352,00 грн. Тобто зазначена скаржником постанова Верховного Суду не спростовує, а підтверджує правильність висновків апеляційного суду при прийнятті оскаржуваного рішення.

48. Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

48.1. Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

48.2. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що необхідний обсяг послуг адвоката у цій справі зводиться до підготовки скарги на дії ВДВС та участі у судовому засіданні.

48.3. Зважаючи на викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень суду та застосуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність судових витрат, складність цієї справи, витрачений адвокатом час на підготовку поданих процесуальних документів по суті спору, а також враховуючи частину четверту статті 129 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на суму 4 800,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції.

49. Водночас, доводи скаржника не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а спрямовані на переоцінку встановлених обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

50. Також не отримали свого підтвердження і доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам, викладеним у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18 та від 21.02.2023 у справі № 36/57.

50.1. Верховний Суд, проаналізувавши зазначені скаржником постанови, висновки, в яких, на думку скаржника, не було враховано судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень, встановив, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з зазначених скаржником висновків суду касаційної інстанції. Застосування судами статей 126, 129 ГПК України у наведених справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та від обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

51. З матеріалів справи та змісту оскаржуваних рішень вбачається, що апеляційний суд, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

51.1. Так, Товариством було заявлено до стягнення 9 200,00 грн., які були задоволені до стягнення судом першої інстанції, однак висновки якого не підтримав апеляційний суд та присудив до стягнення з Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 800,00 грн., а в решті - було відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про те, що заявлені витрати не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідає критеріям обґрунтованості та справедливості.

51.2. З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно застосував положення статей 126, 129 ГПК України та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви Товариства про розподіл судових витрат.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

55. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

56. За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/314/18 прийнято із додержанням норм процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 908/314/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков