Ухвала

від 19.08.2024 по справі 904/5693/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5693/20 (904/5092/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024

у справі №904/5693/20 (904/5092/23)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

про стягнення заробітної плати та компенсації частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків їх виплати, -

в межах справи №904/5693/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт"

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ-КОРТ" про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 174 427,16 грн та компенсація частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 21 267,03 грн, загалом - 195 694,19 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" заборгованість по заробітній платі у розмірі 8 816,19 грн та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати у розмірі 2 920,72 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Корт" на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просила скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі № 904/5693/20 (904/5092/23) та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 у справі №904/5693/20 (904/5092/23) залишено без змін.

До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №904/5693/20 (904/5092/23) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5693/20 (904/5092/23) визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. (головуючий), Огородніка К.М., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частина перша статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Отже, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, наведений у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України, є вичерпним.

За змістом частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Позов у справі №904/5693/20 (904/5092/23) був поданий у 2023 році.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державний бюджет на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня було встановлено у сумі 2684, 00 грн.

Предметом позову у справі № 904/5693/20 (904/5092/23) є стягнення заробітної плати в розмірі 174 427,16 грн та компенсація частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 21 267,03 грн, загалом - 195 694,19 грн, що є меншим ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент звернення з цим позовом (268 400,00 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа №904/5693/20 (904/5092/23) є малозначною.

При цьому, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводяться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст судових рішень, ухвалених місцевим та апеляційним господарськими судами, й у цілому до заперечення результату розгляду справи, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів попередніх інстанцій тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, Верховний Суд, розглянувши доводи, викладені у касаційній скарзі не вбачає підстав передбачених п.п. а), б), в), г) п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а тому дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №904/5693/20 (904/5092/23), оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, пунктом 1 частини першої статті 293, статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №904/5693/20 (904/5092/23).

2. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги із доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков