Постанова

від 20.08.2024 по справі 592/10504/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 592/10504/23

провадження № 61-3313св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач- Комунальний заклад Сумської обласної ради «Сумський фаховий коледж мистецтв ім. Д. С. Бортнянського»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року у складі судді Шияновської Т. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Рунова В. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Сумської обласної ради «Сумський фаховий коледж мистецтв ім. Д. С. Бортнянського» (далі - КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського»), в якому просив поновити його на роботі з посадовим окладом у розмірі повної ставки за умовами трудового договору на посаді концертмейстера кваліфікаційної категорії «спеціаліст» КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що за результатами розгляду його попереднього позову до відповідача про поновлення його трудових прав судом було відмовлено. Проте, порушення його трудових прав триває і в цьому навчальному році, оскільки директор закладу незаконно та необґрунтовано продовжує обмежувати кількість годин його річного навантаження, що призводить до погіршення його матеріального стану. Для досудового врегулювання спору він 13 липня 2023 року звернувся до відповідача з заявою про надання йому робочих годин у розмірі ставки на 2023-2024 навчальний рік, але його права не поновлено. Застосування відповідачем щодо нього положень статті 32 КЗпП України є необґрунтованим, відсутні конкретні передумови обмеження його робочих годин.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року у задоволення позову ОСОБА_2 відмовлено.

Врахувавши висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі № 592/16543/21 про відсутність порушень чинного трудового законодавства з боку посадових осіб КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» щодо зміни істотних умов праці позивача ОСОБА_2 за встановленого йому наказом від 23 червня 2020 року № 57-С педагогічного навантаження 60 концертмейстерських годин, продовження роботи позивачем за такими ж умовами протягом 2021-2022, 2022-2023 навчальних років, виключну компетенцію керівника закладу розподіляти педагогічне навантаження, а також те, що позивач ОСОБА_2 з займаної посади концертмейстера коледжу не звільнений, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 та його представник - адвокат Казміренко Л. О. оскаржили його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та його представника - адвоката Казміренко Л. О. залишені без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

03 березня 2024 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішенняКовпаківського районного суду м. Сумивід 23 жовтня 2023 рокута постанову Сумського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 19 квітня 2024 року КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що згідно наказу від 01 вересня 2004 року № 124-к ОСОБА_2 з 01 вересня 2004 року працює у КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського» на посаді концертмейстера на підставі безстрокового трудового договору.

Наказом директора КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» ОСОБА_4 № 57-С від 23 червня 2020 року, погодженим головою профспілкового комітету коледжу ОСОБА_3 , встановлено приблизне педагогічне навантаження викладачів відповідно до наданих навчальними частинами матеріалів без урахування годин першого курсу та годин державних екзаменів. Педагогічне навантаження ОСОБА_2 визначено 60 концертмейстерських годин.

30 червня 2020 року ОСОБА_2 письмово повідомлено про зміну істотних умов праці, зокрема про те, що його педагогічне навантаження складатиме 60 концертмейстерських годин. Роз`яснено передбачене статтею 32 КЗпПУ право (на свій розсуд) погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах. Вказане повідомлення містить власноруч написану згоду ОСОБА_2 на роботу зі зміненими умовами праці.

Управлінням Держпраці у Сумській області у період з 01 квітня 2021 року до 02 квітня 2021 року за зверненням ОСОБА_2 була проведена позапланова перевірка КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського», за результатами якої порушення вимог трудового законодавства з питань оплати праці ОСОБА_2 виявлено не було, про що складено акт від 02 квітня 2021 року за № СМ904/203.

Наказом директора КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» ОСОБА_4 № 96-С від 02 червня 2021 року, погодженим головою профспілкового комітету коледжу ОСОБА_3 , встановлено приблизне педагогічне навантаження на 2021-2022 навчальний рік викладачів відповідно до наданих головами циклових комісій без урахування годин першого курсу та годин державних екзаменів. Педагогічне навантаження ОСОБА_2 визначено 60 концертмейстерських годин.

Наказом директора КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» ОСОБА_4 № 42-ОД від 01 вересня 2022 року, погодженим головою профспілкового комітету коледжу ОСОБА_3 , затверджене навантаження викладачів та концертмейстерів коледжу на 2022-2023 навчальний рік. Педагогічне навантаження ОСОБА_2 визначено 60 концертмейстерських годин.

Також встановлено, що 28 грудня 2021 року ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» про скасування рішення атестаційної комісії закладу від 20 грудня 2021 року та наказу, що визначає обчислення заробітної плати за новими умовами. Уточнивши в подальшому позовні вимоги, просив суд: поновити його на попередній роботі із збереженням колишніх істотних умов праці згідно зі статті 32 КЗпП України, як працівникові з тривалим безперервним стажем роботи, згідно з пунктом 3 статті 42 КЗпП України із встановленням педагогічного навантаження у розмірі повного окладу (ставки), стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за шкоду, заподіяну незаконним згідно зі статтею 9 КЗпП України рішенням про зміну істотних умов праці і порушенням права на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру згідно зі статтею 2 КЗпП України, починаючи з вересня 2020 року і через зниження тарифного розряду з 15 квітня 2022 року, матеріальну відповідальність покласти на службових осіб згідно статті 237 КЗпП України.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у справі № 592/16543/21 відмовлено за необґрунтованістю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за результатами оцінки у сукупності наданих сторонами доказів, не встановлено порушень чинного трудового законодавства з боку посадових осіб КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» відносно ОСОБА_2 . При цьому зазначено, про помилковість посилання у позові на статтю 42 КЗпП України, оскільки позивач не звільнений. Підстави для стягнення грошової компенсації за шкоду, заподіяну незаконним рішенням про зміну істотних умов праці і порушенням права на працю відсутні, оскільки не встановлено, що зміна істотних умов праці була проведена всупереч нормам законодавства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 Закону України «Про оплату праці»).

У статті 29 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно частини другої статті 60 Закону України «Про фахову передвищу освіту», норми часу навчальної роботи в закладах фахової передвищої освіти державної та комунальної форми власності, які мають статус бюджетної установи або виконують державне (регіональне) замовлення, визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Норми часу навчальної роботи в інших закладах фахової передвищої освіти визначаються відповідно до установчих документів таких закладів. Навчальне навантаження на одну ставку викладацького складу закладу фахової передвищої освіти становить 720 годин на навчальний рік.

У підпункті 2 пункту 63 Розділу V «Порядок нарахування заробітної плати працівникам закладів і установ освіти» наказу Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102 від 15 квітня 1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» визначено, що навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Врахувавши висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі № 592/16543/21 про відсутність порушень чинного трудового законодавства з боку посадових осіб КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського» щодо зміни істотних умов праці позивача ОСОБА_2 за встановленого йому наказом від 23 червня 2020 року № 57-С педагогічного навантаження 60 концертмейстерських годин, продовження роботи позивачем за такими ж умовами протягом 2021-2022, 2022-2023 навчальних років, виключну компетенцію керівника закладу розподіляти педагогічне навантаження, а також те, що позивач ОСОБА_2 з займаної посади концертмейстера коледжу не звільнений, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі з посадовим окладом у розмір повної ставки за умовами трудового договору на посаді концертмейстера кваліфікаційної категорії «спеціаліст» КЗ СОР «Сумський фаховий коледж мистецтв і культури ім. Д. С. Бортнянського».

При цьому слід зазначити, що відповідні накази про встановлення педагогічного навантаження у 2021-2022 та 2022-2023 навчальних роках позивач до суду не оскаржував.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 23 жовтня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов