Рішення

від 21.08.2024 по справі 240/1365/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/1365/24

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального науково-дослідницького інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася у суд з позовом Центрального науково-дослідницького інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України (далі - відповідач, Інститут) про визнання протиправними дії, щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при виключенні зі списків особового складу у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 за невикористані календарні дні додаткової відпустки ветерану війни (учасник бойових дій) в період з 2015 - 2023 років та за щорічну основну відпустку за період з 2022 - 2023 рік та зобов`язання вчинити відповіді дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на отримання відповідної компенсації відпустки, як правонаступник чоловіка, оскільки перебувала з ним у шлюбі на момент виключення зі списків особового складу Інституту, а тому за захистом своїх прав звернулась до суду.

Ухвалою суду від 22 січня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

13 лютого 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що не є належним відповідачем у справі в частині позовних вимог щодо виплати грошової компенсації невикористаної соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 08 серпня 2019 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 у зазначений період проходив службу у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова. Наголошує, що під час особливого періоду надання додаткових відпусток було припинено (тобто у ОСОБА_2 не було права на отримання такої відпустки), тому вимога щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку задоволенню не підлягають. Зауважує, що у разі смерті військовослужбовця не передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, оскільки така виплачується тільки у разі звільнення з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року запропоновано ОСОБА_1 залучити до участі у справі співвідповідача Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова та у зв`язку з залученням співвідповідача уточнити прохальну частину позову щодо заявлених позовних вимог та зупинено провадження у справі до дати отримання судом інформації про прийняте позивачем рішення щодо залучення співвідповідача.

19 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки Центральний науково-дослідницький інститут озброєння та військової техніки Збройних сил України є належним відповідачем у справі.

Ухвалю суду від 30 травня 2024 року поновлено провадження у справі, зобов`язано Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова надати суду протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання цієї ухвали інформацію про використання ОСОБА_2 додаткової відпустки ветерана війна (учасника бойових дій) за період з 2015 року по 08 серпня 2019 року та зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваної у Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова інформації.

У період з 01 по 21 липня 2024 року та з 05 по 19 серпня 2024 року головуючий суддя перебувала у відпустці.

У зв`язку з надходженням до суду витребуваної інформації ухвалою від 21 серпня 2024 року поновлено провадження у справі.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 05 вересня 1998 року.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 31 січня 2023 року Серії НОМЕР_1 .

Наказом Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 18 березня 2023 року №57 полковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу начальника Інститут (по стройовій частині) від 21 березня 2023 року №56 полковника ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю. Серед іншого зазначено, що щорічну основну відпустку за 2022, 2023 роки не використав.

Позивач звернулася до відповідача з адвокатським запитом про виплату їй, як дружині загиблого учасника бойових дій ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної додаткової відпустки, як учасника бойових дій, грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки.

Листом № 189/3494 від 29 вересня 2023 року відповідач повідомив, що згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня2018 року №260, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки в тому числі і за минулі роки виплачується у рік звільнення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби ), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 №3551-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №504/96-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №504/96-ВР) визначено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 162 Закону України №504/96-ВР учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України №3551-ХІІ, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктами 8, 14 статті 101 Закону України №2011-ХІІ у разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

У рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Абзацом 3 пункту 14 статті 101 Закону України 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям - жінкам, які мають дітей.

Згідно з пунктами 17, 18, 19 цієї правової норми в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям - жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон України №3543-ХІІ) та у Законі України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ (далі - Закон України №1932-ХІІ).

Згідно з статті 1 Закону України № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом України № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 101 Закону України №2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 згаданої статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України № 3551-XII, пунктом 8 статті 101 Закону України №2011-ХІІ, статтею 162 Закону України № 504/96-ВР.

Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Разом з тим, Законом України №2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому в особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період. Тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки. Однак, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.

Суд установив, що станом на момент виключення ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини відповідач не провів з ним розрахунку щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України № 3551-XII, за 2014 - 2022 роки.

Щодо наявності права саме у позивача, як дружини померлого, на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України № 3551-XII, за 2014 - 2022 роки суд зауважує на таке.

Згідно з пунктом 61 статті 18 Закону України № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 згаданого Закону.

Розділом ХХХ Порядку № 260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 Цивільного кодексу України).

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям (частина 6 статті 83 Кодексу законів про працю України).

Оскільки позивач, в розумінні Закону України № 2011-XII та Порядку № 260, є членом сім`ї, а саме дружиною померлого ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про наявність у неї права на отримання компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки її померлого чоловіка, як учасника бойових дій за період з 2015 року до 2023 року та щорічної відпустки за 2022-2023 роки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №240/11458/23.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача, що він не є належним відповідачем у справі в частині позовних вимог щодо виплати грошової компенсації невикористаної соціальної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 08 серпня 2019 року, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 у зазначений період проходив службу у Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова.

Відповідно до листа Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова №519/3375 від 10 червня 2024 року, додаткова відпустка, передбачена статтею 162 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій, за період 2015 року по 08 серпня 2019 року (по день виключення зі списків особового складу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова) ОСОБА_2 не надавалась.

При цьому, відповідно до пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, у редакції на момент виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

З урахуванням наведеного, суд указує, що спірна компенсація повинна виплачуватися за останнім місцем проходження служби, оскільки така відпустка під час проходження військової служби не надавалась, а компенсацію за не використані дні можливо отримати лише під час звільнення з військової служби.

Суд уважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2023 роки та щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 роки.

З урахуванням викладеного, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2023 роки та щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Ураховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального науково-дослідницького інституту озброєння та військової техніки Збройних сил України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2023 роки та щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу.

Зобов`язати Центральний науково-дослідницький інститут озброєння та військової техніки Збройних сил України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані її чоловіком, ОСОБА_2 , календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період за 2015 - 2023 роки та щорічної основної відпустки за 2022 - 2023 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис