Постанова

від 21.08.2024 по справі 440/1530/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 р. Справа № 440/1530/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2023, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/1530/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькійобласті, Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості,відповідно до якої просила (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.03.2023):

визнатипротиправною бездіяльністьПенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2006 по31.12.2006 у Споживчому товаристві «МАГІЯ» та одночасно приватним підприємцем до страхового стажу;

зобов`язати Пенсійний фонд в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій областізарахувати дострахового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006 у Споживчому товаристві «МАГІЯ» та одночасно приватним підприємцем до страхового стажу;

зобов`язати Полтавську міську філію Полтавського обласного центру зайнятості надати клопотання до Пенсійного фонду України про достроковий вихід на пенсію ОСОБА_1 ;

зобов`язати Пенсійний фонд України в особіГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.02.2023. зурахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006, оскільки вона в цей час працювала на посаді бухгалтера Споживчого товариства «Магія», що підтверджуєтьсязаписами у трудовій книжці,а також була приватним підприємцем та сплачувалаподаток. Зазначає, щоз невідомих їй підстав до даних персоніфікованого обліку Пенсійний фонд не вніс відрахування до Пенсійного фонду із сплаченого нею протягом 2006 року єдиногоподатку. Оскільки вона одночасно працювала і в Споживчому товаристві «Магія» пенсійний фонд не зарахував стаж внаслідок невиконання товариством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду, що є неприпустимим.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄРДПОУ 40329345), Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості (вул. Небесної Сотні, 91, м. Полтава, 36022, код ЄРДПОУ 41464314) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.02.2023 №163750021689 щодо незарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.01.2006 по 31.12.2006 у Споживчому товаристві «МАГІЯ" та одночасно приватним підприємцем до страхового стажу.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006 у Споживчому товаристві «МАГІЯ» та одночасно приватним підприємцем, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права в частині неправильного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело в свою чергу до неправильного вирішення справи по суті, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 р. та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зазначає, що при опрацюванні наданих позивачкою документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії за віком, розраховано стаж, який склав 29 років 1 місяць 9 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Зазначає, що в наданій трудовій книжці відсутній запис про початок виплати чи перебування в центрі зайнятості, особою надано лише заяву про припинення реєстрації в центрі зайнятості, де просить надати клопотання до Пенсійного фонду України щодо дострокового виходу на пенсію. Враховуючи зазначене, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити оскільки у позивача відсутній необхідний стаж для призначення пенсії за віком та не надано необхідні документи.

Полтавська філія Полтавського обласного центру зайнятості надала до суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій зазначила, що як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянтом оскаржується лише та частина рішення, що безпосередньо стосується позовних вимог, заявлених до апелянта. Зазначає, що апелянтом не обґрунтовано правові підстави для скасування рішення в частині щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості. З огляду на вказане вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду в цій частині не підлягає скасуванню, оскільки винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області розглянути в частині позовних вимог заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 р. у справі 440/1530/23 в частині відмови в задоволенні позову до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості залишити в силі.

Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, згідно з Наказом про звільнення працівника від 11.01.2023 р. № 1/23 було розірвано трудовий договір (контракт) із працівником: ОСОБА_1 та звільнено із займаної посади. Підстава для розірвання трудового договору зміна в організації виробництва і праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП), зокрема: реорганізація роботодавця, що підтверджується рішенням загальних зборів учасників товариства від 11.01.2023 р.

12.01.2023 ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітної з призначенням виплати допомоги по безробіттю.

12.01.2023 ОСОБА_1 надано статус безробітної.

03.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості із заявою, в якій просила припинити реєстрацію в центрі зайнятості та видати клопотання до пенсійного органу про достроковий вихід на пенсію.

13.02.2023 Полтавською міськрайонною філією Полтавського обласного центру зайнятості надано позивачу відповідь №16/46/182-23, в якій позивачці було повідомлено, що реєстрацію в центрі зайнятості припинено 06.02.2023, а також повідомлено, що за результатами звірки шляхом обміну інформацією між Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійним фондом України дата настання права на пенсію по персональній картці позивача становить 10.07.2027, повідомлено, що 06.02.2023 Філією направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, на даний час підстави для видання клопотання до Пенсійного фонду України щодо дострокового виходу на пенсію відсутні.

09.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії ОСОБА_1 була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.02.2023 №163750021689 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 29 років 1 місяць 9 днів.

Судом встановлено,що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області періодроботи з 01.01.2006 по 31.12.2006 до страхового стажу не зараховувався,про що свідчить протоколрозрахунку стажу від 17.02.2023 форми РС-право .

Позивач не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.02.2023 №163750021689, вважаючи що пенсійний орган безпідставно не зарахував період роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006 у Споживчому товаристві «МАГІЯ» та одночасно приватним підприємцем, звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006, тому слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16.02.2023 №163750021689 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.02.2023 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до її страхового стажу період роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі - Закон №1058) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.8 Закону №1058- ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Розділом XIV Закону 1058 врегульовано питання пенсійного забезпечення окремих категорій громадян.

Так, відповідно до п. 6 ст. 115 Закону № 1058, особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону мають право на призначення дострокової пенсії за віком.

У частині 1 статті 26 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років, з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років, з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що пенсійним органом не зараховано страховий стаж роботи позивача у Споживчому товаристві за 2005 та 2006 роки, з підстав не сплати товариством страхових внесків за особу у 2005 та 2006 роках.

Разом з тим як свідчать матеріали справи, позивачка при зверненні до пенсійного органу надала трудову книжку, відповідно до якої ОСОБА_1 прийнята 07.03.2001 на посаду бухгалтера Споживчого товариства «Мрія», 15.06.2010 звільнена (записи у трудовій книжці 11,12).

Вказані записи виконано без перекреслень та виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою роботодавця.

Отже, спірний період роботи підтверджується записами у трудовій книжці позивача.

Колегія суддів також зазначає, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи

Таким чином, пенсійним органом безпідставно не зараховано, період роботи позивача починаючи з 07.03.2001 по 15.06.2010 в повному обсязі, тільки на підставі даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При вирішенні спору апеляційний суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17, 30 вересня 2019 року у справі № 316/1392/16-а, відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Так, сплата страхових внесків, як єдина підстава у відмові призначення пенсії є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, 9 вересня 2019 року у справі № 242/5448/16-а, від 31 жовтня 2019 року у справі № 235/7373/16.

Поряд з цим позивач також надала суду докази того, що у період з 01.01.2006 по 31.12.2006 здійснювала підприємницьку діяльність, сплачувала страхові внески.

Згідно з частиною 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року), до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Як встановлено судом, позивач надала суду свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_1 від 15 грудня 2005 року з терміном дії з 01.01.2006 по 31.12.2006, квитанції про оплату єдиного податку. Таким чином позивач довела, що будучи фізичною особою-підприємцем, за період з 01.01.2006 по 31.12.2006 перебувала на спрощеній системі оподаткування та сплачувала страхові внески.

Щодо доводів апеляційної скарги щодо про відсутність запису в трудовій книжці про початок виплати чи перебування на обліку в центрі занятості, колегія суддів зазначає таке.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані двома законодавчими актами, а саме Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про зайнятість населення».

При цьому, вказані норми по-різному регулюють питання дострокового виходу на пенсію.

Так, п.6 ч.1 ст.115 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» говорить про те, що умовою для дострокового виходу на пенсію є, з-поміж іншого, умови реєстрації особи у державній службі зайнятості, а ч.1 ст.49 Закону України «Про зайнятість населення» вказує на таку умову для дострокового виходу на пенсію, як реєстрація протягом 30 календарних днів з дати звільнення у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Суд зазначає, що у справах «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та «Серков проти України» (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що: національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, а також з огляду на принцип правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України, обов`язкові умови для дострокового виходу на пенсію мають визначатись відповідно до п.6 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таке застосування судом вказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

До того ж, на користь застосування у спірних правовідносинах норм п.6 ч.1 ст.115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» свідчить і те, що цей закон є спеціальним і визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

В свою чергу, Закону України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Також, пунктом 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) встановлено, що орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.

До того ж, у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив про те, що орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, органи Пенсійного фонду України в межах своїх повноважень зобов`язані розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.01.2006 по 31.12.2006.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.09.2023 по справі № 440/1530/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич