Постанова

від 20.08.2024 по справі 442/2922/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/2922/23 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/684/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах

головуючого - судді Ніткевича А.В.

суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.

секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року в складі судді Хомика А.П. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, -

встановив:

У травні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Дрогобицьке лісове господарство», в якому просив стягнути з ДП «Дрогобицьке лісове господарство» на його користь заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 3271155 грн. 80 коп., що складається з суми позики 2647040 грн., суми інфляційних втрат 472342,50 грн, суми 3% річних - 151342,50 грн.

В обґрунтування вимог покликався на те, що між ним та Державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство» укладені такі Договори поворотної фінансової допомоги:

- Договір № 2 від 16 листопада 2018 р. на суму 200 000,00 грн;

- Договір № 3 від 20 грудня 2018 р. на суму 137 500,00 грн;

- Договір № 8 від 28 грудня 2018 р. на суму 450 000,00 грн;

- Договір № 9 від 20 березня 2019 р. на суму 215 000,00 грн;

- Договір № 11 від 28 березня 2019 р. на суму 513 000,00 грн;

- Договір № 12 від 22 квітня 2019 р. на суму 350 000,00 грн;

- Договір № 14 від 22 квітня 2019 р. на суму 255 000,00 грн;

- Договір № 16 від 26 червня 2019 р. на суму 238 000,00 грн;

- Договір № 20 від 14 серпня 2019 р. на суму 288 540,00 грн.

Пунктами 2.2 та 2.3 договорів встановлено, що позика надається строком на 1 (один) рік та Позичальник має право повернути позику достроково.

На момент звернення до суду Позичальник, Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство», не виконав умови Договорів, що дає йому право вимагати стягнення неповернутої поворотної безпроцентної фінансової допомоги, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 серпня 2023 року замінено відповідача Державне підприємство «Дрогобицьке лісове господарство» на його правонаступника Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Оскаржуваним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 рок у позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги в сумі 3 271155,8, що складається з: суми позики 2 647 040 грн.; суми інфляційних втрат 472 342,50 грн.; суми 3% річних 151773,29 грн.;

Стягнуто з Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України» в користь ОСОБА_3 13 420 грн. сплаченого судового збору.

Рішення оскаржив відповідач Державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», в особі представника В.Боднара. Вважає таке незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог ст. 13, ч.1 ст. 77, ч.1 ст.79 ЦПК України, ст. 1087 ЦК України, Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 29.12.2017 №148, при цьому судом неправильно встановлено обставини та зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт вважає неправильним висновок суду першої інстанції про доведеність факту надходження коштів від позивача до відповідача на підставі 9 договорів поворотної фінансової допомоги, з врахуванням виписок по особовим рахунках АТ АКБ «Львів» та АТ «Державний ощадний банк України», оскільки це суперечить інформації, наявній в таких виписках.

Зокрема, в наданих виписках АТ АКБ «Львів» за 16.11.2018, 20.12.2018, 28.12.2018, 22.04.2019 підтверджується, що у вказані дні жодних операцій щодо внесення поворотної фінансової допомоги на рахунок ДП «Дрогобицьке лісове господарство» від ОСОБА_3 , чи від інших осіб не було. Інші докази, які б підтверджували факт надання позивачем відповідних сум поворотної фінансової допомоги, суду не надано.

Зазначає, що умови усіх 9 договорів поворотної фінансової допомоги є ідентичними, а відрізняються лише даним у п. 1.3, в яких вказані різні суми позики. Водночас, у п.1.2 зазначено, що ці договори є укладеними з моменту передачі грошей від позикодавця позичальнику, що підтверджується видачею відповідного письмового документа (квитанція, розписка).

Таким чином, відповідно до умов договорів про передачу позивачем відповідачу поворотної фінансової допомоги мав видаватись відповідний письмовий документ, а зважаючи на те, що одержувачем коштів поворотної фінансової допомоги була юридична особа ДП «Дрогобицьке лісове господарство», то актами законодавства чітко передбачено, в якій формі і порядку мають здійснюватися розрахунки між юридичною і фізичною особою.

Зокрема, відповідно до п. 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/ підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/ підприємством не є обов`язковим.

В матеріалах справи відсутні такі належні докази (банківські розрахункові документи, квитанція до прибуткового касового ордеру тощо), які б підтверджували факт передачі готівкою в касу чи сплати на банківський рахунок позивачем відповідачу ДП «Дрогобицьке лісове господарство» відповідних сум поворотної фінансової допомоги за всіма 9 договорами поворотної фінансової допомоги.

Більше того, позивач у позові навіть не зазначив коли саме, в якій саме формі (готівковій чи безготівковій) ним передавались ДП «Дрогобицьке лісове господарство» відповідні кошти поворотної фінансової допомоги за кожним з 9 договорів, які документи і ким йому надавались на підтвердження надання коштів поворотної фінансової допомоги, а також не зазначив причин відсутності в нього таких документів, які б підтверджували факт надання поворотної фінансової допомоги.

У виписках АТ АКБ «Львів» за 20.03.2019, 28.03.2019, 26.06.2019, 14.08.2019 наявна інформація про надходження коштів безвідсоткової фінансової допомоги, проте платником зазначено АТ АКБ «Львів», а не ОСОБА_3 . Окрім того, по внесених коштах на рахунок ДП «Дрогобицьке лісове господарство» має місце невідповідність в сумах поворотної фінансової допомоги за договорами №11 від 28.03.2019 (513000 грн) і №20 від 14.08.2019 (288540 грн)., якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, на що суд першої інстанції не звернув уваги і не надав жодної оцінки таким обставинам.

Також, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення в частині стягнення з відповідача в користь позивача 513000 грн. поворотної фінансової допомоги разом із 3% річних та інфляційних нарахувань за договором №11 від 28.03.2019, суд першої інстанції порушив положення ст. 13 ЦПК України, оскільки при вирішенні даної справи вийшов за межі позову в частині підстав позовних вимог.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно із абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції прийшов висновку, що оскільки між сторонами укладено 9 договорів поворотної фінансової допомоги, позичальник суми позики не повернув, тому позов в частині стягнення суми позики в розмірі 2647040 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі. Окрім того, суд дійшов висновку про необхідність стягнення інфляційних втрат та 3% річних, погодившись при цьому з наданим стороною позивача розрахунком.

Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховую таке.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та Державним підприємством «Дрогобицьке лісове господарство», код ЄДРПОУ 00992390 підписано Договори поворотної фінансової допомоги: Договір № 2 від 16 листопада 2018 р. на суму 200 000,00 грн; Договір № 3 від 20 грудня 2018 р. на суму 137 500,00 грн; Договір № 8 від 28 грудня 2018 р. на суму 450 000,00 грн; Договір № 9 від 20 березня 2019 р. на суму 215 000,00 грн; Договір № 11 від 28 березня 2019 р. на суму 513 000,00 грн; Договір № 12 від 22 квітня 2019 р. на суму 350 000,00 грн; Договір № 14 від 22 квітня 2019 р. на суму 255 000,00 грн.; Договір № 16 від 26 червня 2019 р. на суму 238 000,00 грн.; Договір № 20 від 14 серпня 2019 р. на суму 288 540,00 грн..

Відповідно до пункту 1.2 вказаних правочинів, цей договір є укладений з моменту передачі грошей від позикодавця, що підтверджується видачею відповідного письмового документу (квитанція, розписка, тощо).

Пунктами 2.2 та 2.3 встановлено, що позика надається строком на 1 (один) рік, при цьому позичальник має право повернути позику достроково.

Згідно із п. 3.2 усіх договорів, цей договір припиняється з моменту виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

У пункті 3.4 договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги визначено, що цей договір складено в двох екземплярах по одному для кожної із сторін, кожен з яких має однакову юридичну силу.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 покликався на те, що ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не повернуло надані ним кошти за вказаними вище 9 Договорами поворотної фінансової допомоги. На підтвердження існування між сторонами договірних відносин надав копії договорів.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина другої статті 640 ЦК України.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 міститься висновок, що реальним (від лататинського res- річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

Статтею 1087 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договорів поворотної фінансової допомоги) визначені форми здійснення розрахунків між юридичними і фізичними особами.

Згідно із ч.1, 3 ст. 1087 ЦК України розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до частини другої статті 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, визначено, що це положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Пунктом 10 частиною 3 розділу І Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Касові операції - операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку (п.12);

Книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форма відповідної книги обліку доходів і витрат затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України (п.14);

Згідно із п. 10, 11 Положення розділу ІІ розрахунки суб`єктів господарювання та фізичних осіб у разі їх здійснення готівкою без відкриття поточного рахунку шляхом унесення готівки до банків або небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, для подальшого її переказу на рахунки інших суб`єктів господарювання або фізичних осіб для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими. Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті (додаток 5) (п.39 IV розділу Положення).

Відповідно до п. 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16 липня 1999 року (чинного на час укладення договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із ч.2 ст.9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не додано доказів, окрім договорів про поворотну фінансову допомогу, які б підтверджували внесення ним коштів в якості фінансової допомоги, як у готівковій, так і безготівковій формі на користь ДП «Дрогобицьке лісове господарство».

В ході розгляду справи судом за клопотанням позивача вживались заходи щодо забезпечення доказів, зокрема щодо витребування в АТ «Державний ощадний банк» та АТ АКБ «Львів» належно завірених документів, поданими ДП «Дрогобицьке лісове господарство» при внесенні поворотної фінансової допомоги, про що суд 30 травня 2023 року постановив відповідні ухвали.

АТ «Державний ощадний банк» своїм листом від 14.06.2023 №46/12-06/26330/2023 повідомив, що ОСОБА_3 у дати укладення Договорів не вносив поворотну фінансову допомогу на рахунки ДП «Дрогобицьке лісове господарство».

У відповіді на виконання вимог ухвали від 30.05.2023, АТ АКБ «Львів» повідомив, що 16.11.2018, 20.12.2018, 28.12.2018 та 22.04.2019 року ОСОБА_3 не проводились операції щодо внесення поворотної фінансової допомоги на рахунок Державного підприємства «Дрогобицьке лісове господарство».

Водночас, АТ АКБ «Львів» повідомив та надав виписки про рух коштів ДП «Дрогобицьке лісове господарство» за 20.03.2019, 28.03.2019, 26.06.2019, 14.08.2019.

Так, згідно із випискою по особовому рахунку ДП «Дрогобицький лісгосп» за 20.03.2019, дійсно 20.03.2019 року на рахунок ДП «Дрогобицьке лісове господарство» внесено 215000 грн. безвідсоткової фінансової допомоги (Інші надходження до каси банку/оприбуткування). Документ 408881. Платником зазначено ПАТ АКБ «Львів» (а.с.61). За внесення готівки в касу банку по документу 408881 ДП «Дрогобицьке лісове господарство» сплатило комісію в розмірі 100 грн. Документ: 408882 (а.с.60 зворот).

При цьому, договором №9 поворотної фінансової допомоги від 20.03.2019 сума позики теж становить 215000 грн., водночас письмового документа (квитанції, розписки), наданого в підтвердження отримання від ОСОБА_3 зазначених коштів ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не надало, такі докази не надійшли на виконання вимог ухвали від 30.05.2023.

З призначення платежу документа 408881 не вбачається, що ця поворотна фінансова допомога була внесена згідно із Договором №9 від 20.03.2019.

В свою чергу, згідно із випискою по особовому рахунку ДП «Дрогобицький лісгосп» за 28.03.2019 на рахунок ДП «Дрогобицьке лісове господарство» внесено 270000 грн. поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (Інші надходження до каси банку/оприбуткування). Документ 577401. Платником зазначено ПАТ АКБ «Львів» (а.с.64). За внесення готівки в касу банку по документу 577401 ДП «Дрогобицьке лісове господарство» сплатило комісію в розмірі 100 грн. Документ: 577411 (а.с.63).

Натомість, згідно із долученим до матеріалів позову Договору №11 поворотної фінансової допомоги від 28.03.2019 сума позики становить 513 000 грн., тобто має місце невідповідність суми поворотної фінансової допомоги. У наданій Банком виписці за цей день відсутні операції з приводу оподаткування коштів в заявленій позивачем сумі (513000 грн.).

За відсутності письмового підтвердження отримання ДП «Дрогобицьке лісове господарство» зазначеної суми поворотної фінансової допомоги, вважати, що такі надавались саме ОСОБА_3 підстави відсутні.

Згідно із повідомленням ДП «Дрогобицьке лісове господарство» №315 від 28.03.2019, останній не заперечував про внесення в касу банку 28.03.2019 коштів в сумі 270000 грн. безготівкової фінансової допомоги згідно договору №7 від 28.03.2019 отриманих від ОСОБА_3 (а.с.70), в той час, як позивачем вимоги по Договору №7 від 28.03.2019 у даній справі не заявлялись.

Згідно із випискою по особовому рахунку ДП «Дрогобицький лісгосп» за 26.06.2019 на рахунок ДП «Дрогобицьке лісове господарство» внесено 238 000 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (Інші надходження до каси банку/оприбуткування). Документ 565320. Платником зазначено ПАТ АКБ «Львів» (а.с.67). За внесення готівки в касу банку по документу 565320 ДП «Дрогобицьке лісове господарство» сплатило комісію в розмірі 100 грн. Документ: 565326 (а.с.66 зворот).

Натомість, договором №16 поворотної фінансової допомоги від 26.06.2019 сума позики становить 215 000 грн. Згідно із листом, адресованим начальнику Львівської філії ПАТ «АКБ «Львів» Борсуку М.І. №627 від 26.06.2019, ДП «Дрогобицький лісгосп» повідомив, що в касу банку 26.06.2019 внесено кошти в сумі 238000 грн. безвідсоткової фінансової допомоги згідно договору №16 від 26.06.2019 від ОСОБА_3 (а.с.72).

Згідно із випискою по особовому рахунку ДП «Дрогобицький лісгосп» за 14.08.2019 на рахунок ДП «Дрогобицьке лісове господарство» внесено 577 080 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (Інші надходження до каси банку/оприбуткування). Документ 307040. Платником зазначено ПАТ АКБ «Львів» (а.с.69 зворот). (а.с.68-69)

За змістом Договором №20 поворотної фінансової допомоги від 14.08.2019 сума позики становить 288 540 грн. (п.1.3)

Згідно із листом, адресованим начальнику Львівської філії ПАТ «АКБ «Львів» Борсуку М.І. №721 від 14.08.2019 ДП «Дрогобицький лісгосп» повідомило, що в касу банку 14.08.2019 внесено кошти в сумі 577080,00 грн. безвідсоткової поворотної фінансової допомоги згідно договору №21 від 14.08.2019 від ОСОБА_4 та договору №20 від 14.08.2019 в сумі 288540,00 грн. від ОСОБА_3 (а.с.74).

Тобто, своїми листами, адресованими ПАТ «АКБ «Львів», ДП «Дрогобицьке лісове господарство» не заперечувало отримання від ОСОБА_3 зазначених коштів, однак письмових документів, визначених у пункті 1.2 договорів поворотної фінансової допомоги, які б підтверджували факт передачі грошей від позикодавця, суду не надано.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), зазначено, що «договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей. Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах цієї категорії. При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним. У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей. Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 жовтня 2018 року в справі №924/1096/17 вказано, що договір позики є класичним прикладом реального договору, про що свідчить положення абзацу 2 частини 1 статті 1046 ЦК України. Така норма сформульована імперативно. Окрім того, із дефініції даного договору, яка закріплена в абзаці 1 частини 1 статті 1046 ЦК України, можна зробити висновок, що оскільки позика спрямована до обов`язку повернути взяте в позику, то немає позики там, де не було заздалегідь взято в позику, тому що тоді не може бути мови про повернення. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що сторонами справи не було доведено факту передання позикодавцем (відповідачем) грошових коштів позичальнику (позивачу), дійшли висновку, що наявні договори між позивачем та відповідачем в якості договорів позики є неукладеними.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт передачі коштів за Договорами поворотної фінансової допомоги № 2 від 16 листопада 2018 р. на суму 200 000,00 грн, № 3 від 20 грудня 2018 р. на суму 137 500,00 грн, № 8 від 28 грудня 2018 р. на суму 450 000,00 грн, № 9 від 20 березня 2019 р. на суму 215 000,00 грн, № 11 від 28 березня 2019 р. на суму 513 000,00 грн, № 12 від 22 квітня 2019 р. на суму 350 000,00 грн, № 14 від 22 квітня 2019 р. на суму 255 000,00 грн, № 16 від 26 червня 2019 р. на суму 238 000,00 грн, № 20 від 14 серпня 2019 р. на суму 288 540,00 грн.

Позивач ОСОБА_3 при зверненні до суду з позовом про стягнення боргу за вказаними договорами мав підтвердити право вимагати від відповідача виконання боргових зобов`язань, проте всупереч вимогам статті 81 ЦПК України належні докази ним не були надані та судом не здобуті.

На зазначене суд першої інстанції належної уваги не звернув, відтак дійшов помилкового висновку про те, що факт надходження коштів згідно вищевказаних договорів на рахунок відповідача підтверджується виписками по особовому рахунку ДП «Дрогобицький лісгосп», наданими АТ АКБ «Львів» та АТ «Державний ощадний банк України». Висновки суду в цій частині суперечать встановленим обставинам справи, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції не може залишатись в силі.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року необхідно скасувати із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ДП «Дрогобицьке лісове господарство» на його користь заборгованість за договорами поворотної фінансової допомоги, з рахуванням індексу інфляції та 3% річних в сумі 3271155 грн. 80 коп., що складається з суми позики 2647040 грн., суми інфляційних втрат 472342,50 грн, суми 3% річних - 151342,50 грн.

В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ОСОБА_3 сплатив 13420 грн., а відтак такі необхідно покласти на позивача, а за подання апеляційної скарги відповідач сплатив 20 130 грн., які необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2023 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України заборгованості за Договорами поворотної фінансової допомоги, з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, в сумі 3271155 гривень 80 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» 20130 (двадцять тисяч сто тридцять) гривень 00 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Повний текст постанови складений 21 серпня 2024 року.

Головуючий А.В.Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М.Копняк