Рішення

від 13.08.2024 по справі 509/5390/18

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/5390/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: представників позивачки: адвоката Пижик В.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Дубінкіна Ю.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_2 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Овідіопольська селищна рада Одеської області,

про

усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та повернення частини земельної ділянки,

та зазустрічним позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3 ,

Овідіопольської селищної ради Одеської області

про

визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

20 листопада 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, у якому зазначила, що на підставі договору дарування №998 від 03.08.2000 р. вона набула у власність незавершений будівництвом готовністю 82% житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі її заяви Овідіопольська селищна рада рішенням від 18.12.2014 р. №1406-VI надала їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування цього жилого будинку площею 0,1282 га. Зазначена земельна ділянка межує із земельною ділянкою АДРЕСА_2 , користувачем якої та власником розташованого на ній житлового будинку, є ОСОБА_2 30.07.2018 р. ОСОБА_2 самовільно знищив паркан, який вона встановила на межі між земельними ділянками, самовинно захопив частину її земельної ділянки площею приблизно 0,02 га та встановив свій паркан. В подальшому відповідач зрубав на захопленій ним частині земельної ділянки посаджені нею дерева та звернувся до Овідіопольської селищної ради із заявою що надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,0784 га, до складу якої входить 0,02 га самочинно захопленої ним земельної ділянки. За наявності земельного спору між нею та відповідачем Овідіопольська селищна рада рекомендувала їй та відповідачу вирішити цей спір у судовому порядку.

З наведених підстав позивач просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди їй в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та повернути частину земельної ділянки в первісний стан.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свій позов підтримала.

ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись, що він не обгрунтований, а у зустрічному позові зазначив, що на підставі рішення Овідіопольского районного суду від 14.11.2014 р. в порядку спадкування за законом після смерті його баби ОСОБА_4 та його матері ОСОБА_5 він набув право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Площа присадибної земельної ділянки біля цього будинку становила 0,08 га, що підтверджено записами земельно-шнурових книг колишнього колгоспу ім Дзержинського та Овідіопольської селищної ради. Станом на цей час фактичний розмір цієї земельної ділянки становить 0,0784 га, що не перевищує площу, зазначену в правовстановлюючих документах. Саме на таку площу земельної ділянки він претендує на отримання її у власність, але у цьому йому перешкоджає рішення Овідіопольської селищної ради від 18.12.2014 р. №1406-VI «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_3 площею 0,1282 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 », оскільки цим рішенням безпідставно фактично вилучається у нього частина земельної ділянки на користь позивачки.

З наведених підстав та з урахуванням уточнень позовних вимог ОСОБА_2 просив усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 шляхом визнання незаконним та скасування зазначеного вище рішення Овідіопольської селищної ради.(том 1, а.с. 55-59, 180-181)

В судовому засіданні ОСОБА_2 зустрічний позов підтримав.

ОСОБА_3 зустрічний позов не визнала, посилаючись, що він безпідставний.

Овідіопольська селищна рада просила розглянути справу без участі її представника. (том 3, а.с. 210-211)

Суд вважає, що позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У статті 20 Земельного Кодексу УРСР в редакції закону від 08.07.1970 р,. були зазначені документи, що підтверджують право землекористування, зокрема, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Відповідно до чинного на той час законодавства рішенням від 31.03.1981 р. зборів уповноважених колишнього колгоспу ім. Дзержинського Овідіопольського району ОСОБА_6 , який є батьком позивачки ОСОБА_3 , виділена для будівництва жилого будинку земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 із земельної ділянки ОСОБА_7 (том 1, а.с. 119, 160)

Рішенням Овідіопольської районної ради від 03.11.1981 р. №646 ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на зазначеній вище земельній ділянці і на підставі цього рішення ОСОБА_6 був виданий паспорт на забулову, у якому площа земельної ділянки зазначена 0,10 га, а на схемі паспорту вона позначена прямокутником 20 х 50 м.(том 1, а.с. 116-118,120, 199-201).

Рішенням виконкому Овідіопольської селищної ради від 29.07.2000 р. №142 змінена адреса земельної ділянки, виділеної ОСОБА_6 з №11 на АДРЕСА_1 . (том 1, а.с. 122, 202)

Розпорядженням Овідіопольської райдержадміністрації від 01.07.2000 р. №497 дозволено ОСОБА_6 відчуження незавершеного будівнитцом житлового будинку, стан готовості якого становив 82%, по АДРЕСА_1 на користь позивачки ОСОБА_3 (том 1, а.с. 123)

На підставі договору дарування 03.08.2000 р. ОСОБА_3 набула право власності на незавершений будівництвом житловий будинок готовністю АДРЕСА_3 та зареєструвала згідно чиного на той час законодавства це право. При цьому у договорі дарування про земельну ділянку, на якій розташований будинок, не було передбачено про перехід до обдарованої права користування землею.(том 1, а.с. 7-8)

У відповідності до ст. 30 Земельного кодексу України в редакції закону від 18.12.1990 р., чинного на час укладення договору дарування, та роз`яснень пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., до набувача від відчужувача переходило належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Оскільки у договорі дарування не було передбачено іншого, від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,10 га по АДРЕСА_1 .

Статтею 7 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції закону від 25.10.2001 р. передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Житловий будинок АДРЕСА_2 належав на праві власності бабі відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про право власності та свідоцтвом про смерть. (а.с. 14,19-25 цивільної справи №509/2465-14ц Овідіопольського райсуду)

Згідно записів земельної реєстрової книги виконкому Овідіопольської селищної ради та земельно-шнурової книги колишнього колгоспу ім. Дзержинського Овідіопольського району, а також довідки Овідіопольської селищної ради площа присадибної земельної ділянки ОСОБА_4 становила 0,08 га. (том 1, а.с. 46-51, 63, 66-70, 108-109)

Після смерті ОСОБА_4 спадщину фактично прийняла її донька та матір відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12 цивільної справи №509/2465-14ц Овідіопольського райсуду)

ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті його матері ОСОБА_5 , у зв`язку з чим рішенням Овідіопольського районного суду від 14.11.2014 р. за ним було визнано право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (том 1, а.с. 61)

Рішенням №1406- VI від 18.12.2014 р. Овідіопольська селищна рада задовольнила заяву ОСОБА_3 та надала їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,1282 га по АДРЕСА_1 . (том 1, а.с. 10)

Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи станом на цей час земельна ділянка по АДРЕСА_1 має в плані неправильну геометричну форму і фактично її площа складає 0,1106 га. При цьому фактична площа та конфігурація цієї земельної ділянки не відповідають схемі виносу земельної ділянки в натурі, позначеної в будівельному паспорті. Фактична площа земельної ділянки АДРЕСА_2 становить 0,0792 га. У зв`язку з відсутністю проектного положення затверджених меж, встановити чи підлягає межа між земельними ділянками сторін відновленню на даний час та яким чином необхідно відновити межу землекористування між земельними ділянками не надається можливим. (том 2, а.с. 96-110)

У відповідності до положень ст. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Будь-яких допустимих доказів наявності проектного положення затверджених меж земельних ділянок позивачка суду не надала.

Фактично ОСОБА_3 має намір збільшити площу присадибної земельної ділянки біля її жилого будинку за рахунок зменшення присадибної земельної ділянки АДРЕСА_2 і при цьому будь-які законні підстави для цього відсутні.

У встановленому законом порядку частина присадибної земельної ділянки біля жилого будинку відповідача не вилучалась.

Довідку від 30.07.2018 р. за підписом секретаря Овідіопольської селищної ради суд не приймає до уваги оскільки викладені у ній відомості, що із земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 , було вилучено на користь ОСОБА_3 ділянку площею 0,1282 га не відповідають дійсності та спростовуються рішенням зборів уповноважених колишнього колгоспу ім. Дзержинського, з якого слідує, що із земельної ділянки ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 була вилучена земельна ділянка площею 0,10 га. Будь-якого рішення компетентним органом про вилучення із земельної ділянки ОСОБА_7 на користь позивачки частини земельної ділянки не приймалось. (том 1, а.с. 164,119,160 )

Відповідач ОСОБА_2 дійсно самочинно шляхом знесення огорожі поновив межі земельних ділянок, однак при цьому законні прав та інтереси позивачки як землекористувача ним порушені не були, оскільки площа земельної ділянки, що перебуває в її користуванні становить 0,01106 га, тобто більше 0,10 га, а площа земельної ділянки відповідача біля належного йому на праві власності жилого будинку становить 0,0792 га, тобто менше 0,08 га.

У випадку пошкодження при цьому її майна позивачка вправі заявити вимоги про стягнення шкоди, але цього вона не зробила.

З наведених підстав суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не обгрунтованні і правові підстави для їх задоволення відсутні.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустроющодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостоюстатті 186 ЗК Українипроекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цьогоКодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Овідіопольська селищна рада рішенням 18.12.2014 р. №1406-VI лише надала згоду ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1282 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , однак рішення про затвердження проекту землеустрою, розробленого на замовлення ОСОБА_3 та передачу їй у власність зазначеної вище земельної ділянки не приймалось. (том 1, а.с. 10; том 2, а.с. 69)

Твердження ОСОБА_2 про те, що рішенням Овідіопольської селищної ради від 18.12.2014 р. №1406-VI про надання згоди ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку площею 0,1282 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , порушуються його законні права та інтереси як землекористувача суд вважає необгрунтованими. Його законні права та інтереси як землекористувача будуть порушенні лише після затвердження Овідіопольською селищною радою зазначеного вище проекту землеустрою та передачею у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1282 га, оскільки при цьому фактично буде вилучена на користь позивачки частина присадибної земельної ділянки АДРЕСА_2 .

Тобто позовні вимоги ОСОБА_2 є передчасними і задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ч.4 ст.158 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позовних вимог сторін згідно ухвал Овідіопольського районного суду Одеської області від:

- 21.11.2018 р. у вигляді зоборони посадови та службовим особам Овідіопольської селищної ради та будь-яким третім особам вчиняти певні дії а саме: проводити будь-які реєстраційні дії та видачу будь-яких дозвільних документів, відносно земельної ділянки, що розташована а адресою: АДРЕСА_2 ; (том 1, а.с. 29-30);

-10.01.2019 р. у вигляді заборони Овідіопольській сеищній раді та іншим державним органам вчиняти будь-які дії щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1282 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до цивільної справи по суті.

Керуючись ст.ст. 12,13,47,51,18,76,81,141,258,259,263-265,274,279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Овідіопольська селищна рада Одеської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення паркану та повернення частини земельної ділянки відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Овідіопольської селищної ради Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.11.2018 року у вигляді заборони посадови та службовим особам Овідіопольської селищної ради та будь-яким третім особам вчиняти певні дії а саме: проводити будь-які реєстраційні дії та видачу будь-яких дозвільних документів, відносно земельної ділянки, що розташована а адресою: АДРЕСА_2 .

Скасувати заходи зустрічного забезпечення позову вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10.01.2019 року у вигляді заборони Овідіопольській селищній раді та іншим державним органам вчиняти будь-які дії щодо затвердження проекту землеустрою земельної ділянки площею 0,1282 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , до розгляду цивільної справи по суті.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 22.08.2024 року.

Суддя А.І.Бочаров