Постанова

від 21.08.2024 по справі 766/10646/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа :766/10646/24

провадження: 22-ц/819 /301/24

21 серпня 2024року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддядоповідач),

судді: Базіль Л.В,

Пузанова Л.В.,

секретар судового засідання: Олійник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Мінкіним Олександром Васильовичем, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2024 року, постановлене під головуванням судді Валігурської Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товарна біржа «Ізумруд» про визнання дійсним договору купівлі продажу житлового будинку,

встановив:

У листопаді 2023року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товарна біржа «Ізумруд» про визнання дійсним договору купівлі продажу житлового будинку, у якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу №4296 від 09 вересня 1998 року житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Товарною біржою «Ізумруд» та зареєстрований у КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» 09 вересня 1998 року, за №4296.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 вересня 1998 року між позивачем та відповідачем був укладено договір №4296 купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Договір посвідчений товарною біржею «Ізумруд», про що свідчать проставлені на звороті підпис начальника реєстраційного відділу та печатка товарної біржі.

На час укладання договору сторони керувались ст.15 Закону України «Про товарну біржу», відповідно до якої угоди зареєстровані на біржі не підлягали нотаріальному посвідченню, тому позивач вважала, що договір укладений згідно вимог чинного на той час законодавства.

Зі змісту договору вбачається, що сторони досягли всіх істотних умов купівлі-продажу та виконали його умови, проте позивач не може розпорядитися належним їй майном, оскільки документ, на підставі якого вона придбала житловий будинок, не відповідає вимогам закону, так як не був нотаріально посвідченим.

Пославшись на положення ст. ст. 47, 227 ЦК України, 1963 року, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 227 ЦК УРСР 1963 року передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування. Разом з цим, відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Суд також зауважив, що відповідно до положень пп. 1.2 п. 1 глави 2 «Посвідчення правочинів про відчуження та заставу майна» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 « Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: …договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Суд вказав, що при оформлені відчуження нерухомості у позивача відсутні перепони у розпорядженні належним їй будинком, оскільки при розпорядженні нерухомістю, нотаріуси приймають до уваги договори купівлі-продажу, зареєстровані на біржі.

Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі- продажу №4296 від 09 вересня 1998 року житлового будинку, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого Товарною біржою «Ізумруд» та зареєстрованого у КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації», дійсним, у відповідності до вимог ЦК УРСР, 1963 року та ст.15 Закону України «Про товарну біржу».

Доводи апеляційноїскарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , діючи через свого адвоката Мінкіна О.В., подала апеляційну скаргу, в якій, пославшись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2024року скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у період укладання оспорюваного договору купівлі-продажу існувала колізія у чинному законодавстві, оскільки згідно зі статтями 224, 227 ЦК УРСР, 1963року договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б одна зі сторін є громадянином, а недотримання цієї вимоги тягло недійсність договору. Проте, згідно зі статтею 15 Закону України "Про товарну біржу", біржи мали право вчиняти угоди з будь-якими видами нерухомості і такі угоди не підлягали наступному нотаріальному посвідченню.

Разом з цим, адвокат зазначив, що застосування судом першої інстанції положень Закону України «Про товарну біржу» до спірних правовідносин є неправильним.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу просила задовольнити. Пояснила, що після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку, цей договір був зареєстрований в Херсонському бюро технічної інвентаризації. З часу придбання будинку в 1998році, позивач постійно мешкає в будинку, в якому є зареєстрованою. Після укладення угоди, відповідач ОСОБА_2 залишив будинок, місце його знаходження позивачу невідомо.

Відповідач ОСОБА_2 , представник Товарної біржі «Ізумруд» в судове засідання не з`явилися. Згідно довідки Білозерської селищної ради Херсонської області №275 від 12 березня 2024року, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 з 25 жовтня 1996року є АДРЕСА_1 , однак за місцем реєстрації особа не проживає (а.с.23).

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

09 вересня 1998року між ОСОБА_2 , (продавцем) і ОСОБА_1 , (покупцем) на Херсонській товарнійбіржі «Ізумруд» укладено договір купівлі-продажу нерухомості, предметом якого є домоволодіння з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований на Херсонській товарній біржі «Ізумруд».

З довідки КП «Херсонське бюро технічної інвентаризації» від 25 вересня 2023року, №335 встановлено, що за матеріалами інвентарної справи №15113 право власності на житловий будинок станом на 31 грудня 2012 зареєстровано за ОСОБА_1 , в цілому згідно договору купівлі-продажу від 09вересня 1998року .

Згідно довідки Білозерської селищної ради від 09 листопада 2023 року, вих. №865, позивач ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , з 10 серпня 1998 року.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Відповідно достатті 15 Закону України «Про товарну біржу»не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Згідно зістаттею 224 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК України(у редакції 1963 року).

Відповідно до частини першої статті45, 47 ЦК України(у редакції1963 року) недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частина 2статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до частини другоїстатті 47 ЦК України(чинної на час виникнення спірних правовідносин), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Тобто, для визнання судом угоди дійсною необхідно не лише повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди.

Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач не вказувала, що продавець будинку ухилявся від нотаріального посвідчення договору, належних та допустимих доказів ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору суду не надано.

Крім того, за змістом статей128, 153 ЦК України, 1963року, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_1 права власності на домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, станом на вересень 1998 року не суперечила чинному законодавству.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженанаказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09 червня 1998 року№ 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року №399/2839, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржою.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих позивачем, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, щопокупець ОСОБА_1 повністю виконала умови договору купівлі-продажу будинку, сплатила за придбане майно 2500,00 грн, договір у відповідності до вимог частини другоїстатті 227 ЦК України(в редакції 1963 року) зареєстрований у БТІ, у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, ОСОБА_1 на підставі статей128, 153 ЦК України(в редакції 1963 року) і статті 49Закону України «Про власність»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) набула право власності на будинок і правомірно володіє ним, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що підстав для визнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу немає, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно положеньст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду від 17 травня 2024року, оскільки суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно достатті 375 ЦПК Україниє підставою для залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат в порядку ст.141 ч.13 ЦПК України, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст.367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Мінкіним Олександром Васильовичем,залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередно до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 23 серпня 2024року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.В. Базіль

Л.В. Пузанова