Ухвала

від 21.08.2024 по справі 335/9833/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/9833/21 1-кс/335/3698/2024

21 серпня 2024 року м. Запоріжжя

Слідчий суддяОрджонікідзевського районногосуду м.Запоріжжя ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,за участюпрокурора ОСОБА_3 ,слідчого ОСОБА_4 ,підозрюваного ОСОБА_5 ,захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотанняслідчого СУГУНП вЗапорізькій області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під № 12021080000000163 від 17.05.2021, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Крижопіль Вінницької області, фізичної особи підприємця, освіти вищої, розлученого, такого, що має двох неповнолітніх дітей, такого, що проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу, такого, що має інвалідність другої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого як внутрішньо переміщена особа за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2024 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 , погоджене з начальником прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 строком на шістдесят днів без визначення застави.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на таке.

Досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше травня 2021 року, більш точну дату та час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , стало відомо про ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/57430/20-к від 28.12.2020, на підставі якої все нерухоме майно ОСОБА_9 , яка являється матір`ю потерпілого ОСОБА_10 , передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА).

Крім того, 07.05.2021 між АРМА та ТОВ «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» укладено договір № 4547, щодо управління 47 об`єктами нерухомого майна, у тому числі й тими, що належать ОСОБА_9 , в яких здійснював господарську діяльність ПТ «ДЯЧЕНКО, СКРИПКА. ЛОМБАРД ЮК «ДЕМОС» (ЕДРПОУ 24512986) та КС «ЮК Демос» (ЕДРПОУ 33210627).

Після цього у травні 2021 року, більш точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, керуючись метою власного збагачення, діючи з корисливих мотивів, розробив злочину схему вимагання грошових коштів, а саме вирішив використати зазначену інформацію для систематичного вимагання та отримання грошових коштів від потерпілого під виглядом спільної господарської діяльності, а саме незаконного отримання грошових коштів під приводом надання всебічної допомоги у веденні бізнесу та розподілу прибутку ПТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та КС «ЮК Демос» у рівних долях.

В свою чергу ОСОБА_10 , вважаючи рішення Печерського районного суду м. Київ у справі № 757/57430/20-к від 28.12.2020, щодо передачі нерухоме майно ОСОБА_9 в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів не законним, звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду щодо скасування арешту накладеного на майно із забороною його відчуження.

За даним фактом звернення ОСОБА_10 до Київського апеляційного суду про скасування ухвали Печерського районного суду м. Київ №757/57430/20-к від 28.12.2020, стало відомо ОСОБА_5 , який реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_10 , діючи умисно, під час особистої телефонної розмови з останнім, який перебував у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , нежитловому приміщені № 1, 09.07.2021, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, виказав вимогу передачі йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на дату вчинення злочину складало 272 800 гривень) неіснуючого боргу у вигляді штрафних санкцій «за звернення ОСОБА_10 зі скаргою до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна без погодження з ОСОБА_5 », які супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_10 та його матері ОСОБА_9 . У дійсності потерпілий ОСОБА_10 жодних грошових коштів в борг у ОСОБА_5 не брав, цивільно-правові відносини майнового характеру з останнім відсутні.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

26 червня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

26 червня 2024 року о 16 годині 40 хвилин на підставі ухвали слідчого судді Оржонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2024 (справа №335/9833/21, провадження №1-кс/335/2949/2024) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 207 КПК України з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27 червня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до 24 серпня 2024 включно.

Строк дії ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає 24.08.2024, однак завершити досудове розслідування до вказаного строку не надається можливим внаслідок особливої складності кримінального провадження, оскільки необхідно провести ряд процесуальних дій, а саме:

- долучити до матеріалів висновок судової експертизи звуко-, відеозаписів призначеної 13.08.2024;

- долучити до матеріалів висновок судової лінгвістичної експертизи призначеної 07.08.2024;

- провести огляд документів, вилучених в ході проведення тимчасового доступу у операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар», ТОВ «Лайфселл», ПрАТ «ВФ Україна», якими користувався підозрюваний у кримінальному провадженні;

- провести інші слідчі (розшукові) дії, в проведенні яких виникне потреба.

Зазначені процесуальні дії не проведено раніше, оскільки під час розслідування проведена значна кількість слідчих та процесуальних дій, за результатами яких виникла потреба у проведені додаткових та нових слідчих і процесуальних дій, а також у зв`язку з необхідністю проведення експертизи, без висновків якої неможливо завершити досудове розслідування, а також у зв`язку з обсягом та складністю кримінального провадження.

При цьому ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 2 ст. 177 КПК України, на підставі яких ОСОБА_5 був взятий під варту, продовжують існувати і не зменшились.

Враховуючи викладене, виникла необхідність у продовженні строку застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, пославшись на факти та доводи, викладені у ньому.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 , проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись як на необґрунтованість підозри, так і на недоведеність ризиків, на які посилається сторона обвинувачення. Зокрема, захисник зауважила, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває з 2021 року, про що ОСОБА_5 було відомо. Як особа з інвалідністю 2-ї групи, від неодноразово виїжджав за межі України навіть в умовах воєнного стану, і, маючи можливість не повертатись, все одно повертався назад, що вказує на відсутність у нього намірів ухилятись від досудового розслідування і суду. Спроб впливу на потерпілого та свідків протягом всього часу досудового розслідування підозрюваний не вчиняв, є не судимим, інших правопорушень не вчиняв. Водночас ОСОБА_5 зареєструвався як фізична особа підприємець, має соціальні зв`язки із своїми дітьми, проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу з жінкою, яка має дохід, достатній для задоволення всіх потреб, має своє місце проживання, що вказує на відсутність чинників, що могли б спонукати його до протиправної поведінки. Крім того, ОСОБА_5 має інвалідність 2-ї групи, через що навіть був звільнений з військової служби, а наявне у нього захворювання є несумісним з умовами тримання у слідчому ізоляторі. З огляду на все це, захисник вважала, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечення й в умовах домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент вчинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Як випливає з доданих до клопотання матеріалів кримінального провадження, станом час вирішення питання про запобіжний захід обґрунтованість підозри підтверджується такими доказами:

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де останній повідомив обставини вимоги ОСОБА_5 передачі йому грошових коштів у сумі 10 000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на дату вчинення злочину складало 272 800 гривень) неіснуючого боргу у вигляді штрафних санкцій «за звернення ОСОБА_10 зі скаргою до суду з метою зняття арешту з нерухомого майна без погодження з ОСОБА_5 », які супроводжувались погрозами застосування фізичного насильства та знищення майна потерпілого ОСОБА_10 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 , який був присутній під час телефонної розмови між потерпілим та ОСОБА_5 щодо вимагання грошових коштів у сумі 10 000 доларів США;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 , який був присутній під час телефонної розмови між потерпілим та ОСОБА_5 щодо вимагання грошових коштів у сумі 10 000 доларів США;

- протоколом огляду аудіо запису телефонної розмови між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ;

- протоколами оглядів відеозаписів наданих потерпілим з приміщення ЮК «Демос»;

- іншими матеріалами у їх сукупності.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, зазначених вище, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої (такої, що не є явно необґрунтованою) підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідні доводи захисника слідчий суддя не бере до уваги, оскільки вони зводяться до

Щодо наявності ризиків.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування судом ризики, що визначені у ст. 177 КПК України:

- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;

- ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків;

- ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створитимуть загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - можуть бути документи, довідки про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що вказані у клопотанні ризики продовжують існувати і мають високу ступінь вірогідності, що є підставою для продовження тримання підозрюваного під вартою.

Так, діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є тяжким злочином, що тягне покарання у виді позбавлення волі строком до семи років. Ця обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спро.бі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться (Clooth v. Belgium (Клоот проти Бельгії), § 40).

З урахуванням особи підозрюваного, зокрема того, що він не має самостійного офіційного систематичного доходу (доказів іншого слідчому судді не надано), підозрюється у вчиненні тяжкого злочину , обґрунтованими є й доводи сторони обвинувачення про те, що у разі незастосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, останній може переховуватись від органу досудового слідства або суду та впливати на та свідків.

Крім того, ОСОБА_5 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, із застосуванням погроз застосування насильства до потерпілого та його близьких родичів, що посилює суспільну небезпечність інкримінованого йому діяння.

Слідчий суддя також бере до уваги, що під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під варто, слідчий суддя враховував, що у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва, на розгляді перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Крім того, у провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебували і інші кримінальні провадження відносно ОСОБА_5 , обвинувальні акти по яким долучені до матеріалів цього клопотання, але судовий розгляд даних кримінальних проваджень не був завершений внаслідок тимчасової окупації м. Мелітополя Запорізької області.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують.

Оцінюючи можливість впливу на потерпілого свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від таких осіб, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від потерпілого та дослідження їх судом.

Разом із цим, маючи можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження в частині, що стосуються клопотання про обрання запобіжного заходу, а отже і з протоколами допиту потерпілого і свідків, підозрюваний знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ним свідчень на стадії досудового розслідування.

Вказані вище обставини щодо особи підозрюваного та обставин злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дають підстави дійти висновку, що існують ризики, передбачені 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначав у клопотанні слідчий та у судовому засіданні прокурор, а саме, можливість підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При цьому, дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 , та обставини кримінального правопорушення, яке, згідно повідомлення про підозру та наявних у матеріалах клопотання доказів, вчинялось із погрозою застосування насильства до потерпілого, мають підвищену суспільну небезпеку, дають слідчому судді підстави для продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На думку слідчого судді, вказаний запобіжний захід буде відповідати меті його застосування та зможе запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, і які існують на даний час.

Переконливих доказів того, що такі ризики з часу обрання запобіжного заходу зменшились або припинили існування, слідчому судді надано не було.

При цьому слідчий суддя не бере до уваги доводи захисника, надані в обґрунтування заперечень проти задоволення клопотання, оскільки суспільний інтерес у запобіганні вказаним вище ризикам за даних обставин має пріоритет над цими доводами.

Стороною захисту надано копію виписки із медичної картки стаціонарного хворого №796 від 24 січня 2023 року, згідно з якою, підозрюваний знаходився на лікуванні у 2023 році з приводу певного захворювання.

Проте, на думку слідчого судді, інформація, що міститься у вищевказаному документі, не свідчить про неможливість знаходження підозрюваного в умовах установи попереднього ув`язнення за станом здоров`я на цей час. Медичного висновку про зворотнє слідчому судді надано не було.

На виконання вимог ст. 194 КПК України слідчим суддею вивчалась можливістьзастосування стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам.

Слідчий суддя визнає неможливим застосовувати до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу жодна особа не виявила наміру поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, застави, або домашнього арешту, на переконання слідчого судді, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а також не усунуть ризиків, існування яких встановлено слідчим суддею.

Слідчий суддя бере до уваги, що продовження строку тримання під вартою обумовлене виключно об`єктивною неможливістю завершити досудове розслідування в межах двомісячного строку та необхідністю зберегти запобіжний вплив на підозрюваного у зв`язку з цим.

При вирішенні питання про тривалість продовження строку запобіжного заходу слідчий суддя бере до уваги, до ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2024 строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до чотирьох місяців, тобто до 26.10.2024. Відтак, продовження строку запобіжного заходу в межах цього строку не буде перевищувати строку досудового розслідування.

Також слідчий суддя не вбачає підстави для визначення застави як умови звільнення підозрюваного з-під варти з огляду на підозру у вчиненні кримінального правопорушення із застосуванням насильства.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 199, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 , задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з триманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», на шістдесят днів, починаючи з 21.08.2024 і по 19.10.2024 включно, без визначення застави.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня вручення повного тексту ухвали.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Повний текст ухвали оголошений о 13 год. 20 хв. 23.08.2024.

Слідчий суддя ОСОБА_1