Ухвала

від 21.08.2024 по справі 468/982/22-к

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участюсекретаря ОСОБА_4

учасника судового провадження:

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2024 року щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- обвинуваченого за ч. 3 ст.114-2,ч.ч.2,3ст.436-2КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк тримання під вартою до 06 жовтня 2024 року включно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_5 просить ухвалу скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обвинувачений ОСОБА_5 не погоджується зі зміненим обвинуваченням та вважає, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях.

На думку апелянта, наявність ризиків переховування від суду через введення воєнного стану, а також вчинення інших кримінальних правопорушень через тяжкість обвинувачення є необґрунтованими.

Просить обрати йому більш м`який запобіжний захід.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

На розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.114-2,ч.2ст.436-2,ч.3 ст.436-2КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів.

Суд першої інстанції вважав встановленими обставини існування ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану підвищує ризик втечі на тимчасово непідконтрольну Україні територію, що дає підстави стверджувати про можливість переховування його від суду.

Окрім того, суд першої інстанції вважає встановленими обставини існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 , оскільки на даний час тривають бойові дії у зв`язку із збройною агресією рф, а відповідні Телеграм-канали для збору інформації про місця розташування ЗСУ продовжують існувати. Цілодобовий домашній арешт, на думку суду, не може невілювати повністю вказаний ризик.

На думку суду інші більш м`які запобіжні заходи, з урахуванням положень ч. 6 ст. 176 КПК України, не можуть запобігти доведеним ризикам, обставини існування яких виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор та захисник належним чином повідомлені про дату та час апеляційного розгляду. Участь в апеляційному розгляді прокурора та захисника, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, є необов`язковою.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, вивчивши матеріали провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд дійшов висновків про таке.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Розглядаючи дану справу, зокрема питання про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , суд враховує положення ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Частиною 4 статті 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

З матеріалівсудового провадженнявбачається,що нарозгляді Ленінськогорайонного судум.Миколаєва перебуваєкримінальне провадженняза обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

15.07.2022 ОСОБА_5 застосовано запобіжнийзахід увигляді триманняпід вартоюз можливістювнесення заставиу сумі740000грн, який у подальшому неодноразово продовжувався судом.

До Ленінського районногосуду м.Миколаєва прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу обвинуваченому, залишаються та можуть зашкодити виконанню процесуальних обов`язків.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Зважаючи на обставини інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, вчинених (згідно обвинуваченню) умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України в умовах воєнного стану, його характеру, тяжкості та суспільної небезпечності, а також можливого строку покарання, який може бути йому призначений у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк до 12 років), колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим з урахуванням положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, оскільки є об`єктивні підстави вважати, що на даній стадії судового розгляду продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Водночас, враховуючи те, що остаточне рішення по справі щодо обвинуваченого ОСОБА_5 не прийнято, судовий розгляд кримінального провадження триває, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що в зв`язку з введенням в країні воєнного стану підвищує ризик втечі на тимчасово непідконтрольну Україні територію, дає підстави стверджувати про можливість переховування його від суду.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є достатні підстави вважати доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки на даний час тривають бойові дії у зв`язку із збройною агресією рф, а відповідні Телеграм-канали для збору інформації про місця розташування ЗСУ продовжують існувати.

Є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується, оскільки (згідно обвинуваченню) має стійкі проросійські погляди та зважаючи на той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію і по всій території України діє воєнний стан, а злочинна діяльність ОСОБА_5 була припинена лише за втручання правоохоронних органів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також обставин та характеру інкримінованих обвинуваченому злочинів, судом першої інстанції прийняте законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на даному етапі судового розгляду неможливо застосувати більш м`який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об`єктивно продовжують існувати з огляду на зазначені судом обставини. Тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 318 КПК України, судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.

З огляду на доводи обвинуваченого щодо тривалого утримання його під вартою, враховуючи вимоги ст. 8 Конституції України, ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на необхідність вжиття невідкладних заходів щодо дотримання розумних строків розгляду зазначеного кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 серпня 2024 року щодо ОСОБА_5 - без змін.

Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків, передбачених ст. 28 КПК України, при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_6 ОСОБА_3