Ухвала

від 23.10.2024 по справі 468/982/22-к

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участюсекретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- обвинуваченого за ч. 3 ст.114-2,ч.ч.2,3ст.436-2КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою до 23 листопада 2024 року включно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу скасувати.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обвинувачений ОСОБА_6 не погоджується з обвинуваченням та вважає, що воно ґрунтується на припущеннях.

На думку апелянта ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведені.

Просить обрати йому більш м`який запобіжний захід.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

На розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.114-2,ч.2ст.436-2,ч.3 ст.436-2КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів.

Суд першої інстанції вважав встановленими обставини існування ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану підвищує ризик втечі на тимчасово непідконтрольну Україні територію, що дає підстави стверджувати про можливість переховування його від суду.

Окрім того, суд першої інстанції вважає встановленими обставини існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , оскільки на даний час тривають бойові дії у зв`язку із збройною агресією рф, а відповідні Телеграм-канали для збору інформації про місця розташування ЗСУ продовжують існувати. Цілодобовий домашній арешт, на думку суду, не може невілювати повністю вказаний ризик.

На думку суду, інші більш м`які запобіжні заходи, з урахуванням положень ч. 6 ст. 176 КПК України, не можуть запобігти доведеним ризикам, обставини існування яких виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Позиції учасників судового провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Просив розглянути апеляційну скаргу без участі захисника.

Прокурор ОСОБА_5 просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Захисник належним чином повідомлена про дату та час апеляційного розгляду. Участь в апеляційному розгляді захисника, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, є необов`язковою.

Встановлені судомапеляційної інстанціїобставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 КПК. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або обирає запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Колегією суддіввстановлено,що ОСОБА_6 обвинувачується увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч. 3 ст. 114-2, ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких, тяжких та особливо тяжкого злочинів.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції виконав вимоги ст.ст. 199, 331 КПК України, які регламентують продовження строку дії запобіжного заходу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не можна вважати покаранням за злочин, оскільки застосування запобіжного заходу це його мета забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої особи.

Колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції»).

Запобіжний захід має бути обрано/продовжено із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.

Розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції дотримався положень ст.ст.177, 178, 183, 199, 331 КПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на законних підставах не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на даній стадії не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченомудій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами повного дослідження всіх доказів.

Доводи обвинуваченого щодо його незгоди з пред`явленим обвинуваченням, яке на його думку ґрунтується на припущеннях, колегія суддів визнає необґрунтованими та наголошує, що на даній стадії суд апеляційної інстанції не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде дана лише за наслідками судового розгляду справи в суді першої інстанції, за результатами дослідження всіх доказів.

Колегія суддів також визнає необґрунтованими доводи апелянта в частині відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі, з огляду на таке.

Тяжкість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_6 , а також існування ризиків переховування від суду та можливого вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу обвинуваченому.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії» визначено: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, дають достатні підстави припускати, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, зокрема можливу втечу на тимчасово непідконтрольну України територію. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним, як просить апелянт.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, колегія суддів враховує, що наразі тривають бойові дії у звя`зку із збройною агресією РФ, а відповідні Телеграм-канали для збору інформації про місця розташування ЗСУ продовжують існувати, перебуваючи у вільному доступі.

Колегія суддів звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, можна законно розглядати як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Колегія суддів вважає, що зміна запобіжного заходу ОСОБА_6 на більш м`який з великою вірогідністю не зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на неї обов`язків.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого є необхідним та виправданим заходом забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1, 424, 532 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 , - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3