Постанова

від 12.08.2024 по справі 932/4917/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5372/24 Справа № 932/4917/23 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Новікової Г.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи в цивільній справі номер 932/4917/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Котовська сільська рада, про визнання недійсним заповіту,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Котовська сільська рада, про визнання недійсним заповіту.

04 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Яковенка Я.Б. про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, в якій він просив:

- призначити по цивільній справі №932/4917/23 судову почеркознавчу експертизу заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 11 грудня 2019 року секретарем виконкому Котовської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Андрушко Н.Г. за реєстровим №55.

На вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи виконано рукописний текст «Мною Метерелл Г.Р.Б. текст заповіту прочитано та власноручно підписано» у тексті заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 11 грудня 2019 року секретарем виконкому Котовської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Андрушко Н.Г. за реєстровим №55, ОСОБА_5 чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 у полі «Підпис» заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 11 грудня 2019 року секретарем виконкому Котовської Магдалинівського району Дніпропетровської області Андрушко Н.Г. за реєстровим №55, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? Чи виконано підпис від імені секретаря виконкому Котовської сільської ради Андрушко Наталії Григорівни на заповіті ОСОБА_5 від 11 грудня 2019 року - ОСОБА_6 чи іншою особою;

- призначити по справі №932/4917/23 криміналістичну експертизу матеріалів документів, а саме заповіту ОСОБА_5 , посвідченого 11 грудня 2019 року секретарем виконкому Котовської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Андрушко Н.Г. за реєстровим №55.

На вирішення експертизи поставити наступні питання: Чи виготовлені рукописні підписи у той час, яким датований документ? У який період часу були виконані рукописні підписи у наданому документі? В один чи різні періоди часу виконано рукописні підписи у наданому документі? Проведення даної експертизи доручити Дніпропетровському державному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Дніпро, Січеславська Набережна, 17, оф.801);

- на час проведення судової експертизи провадження у справі зупинити.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Яковенка Ярослава Борисовича про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи - відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року про відмову у забезпеченні доказів шляхом проведення експертизи в справі №932/4917/23 та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Яковенка Я.Б. про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала є незаконною, та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.

18 березня 2024 року ОСОБА_6 , яка на час ймовірного посвідчення заповіту, перебувала на посаді секретаря виконкому Котовської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, надала письмові пояснення, відповідно до яких вона вищевказаний заповіт ніколи не посвідчувала, з ОСОБА_5 знайома не була та ніколи не зустрічала його. Крім того, ОСОБА_6 зазначила, що підпис посадової особи на заповіті від 11.12.2019 року їй не належить, повністю відрізняється від її оригінального підпису та вчинений невідомою їй особою. Дана заява була подана представником іншого відповідача по справі - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 і знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки вказана заява була складена 18 березня 2024 року та подана до суду 19 березня 2024 року, клопотання про забезпечення доказів не могло бути подане до суду раніше. Враховуючи, що ця заява була отримана відповідачем 19 березня 2024 року, безпосередньо перед початком судового засідання, подання клопотання про забезпечення доказів у наступному судовому засіданні є виправданим та не суперечить чинним процесуальним нормам.

З матеріалів справи вбачається, що судом неодноразово відмовлялося іншим учасникам справи у витребуванні оригіналу заповіту, а також, що у матеріалах справи містяться відомості про те, що інший примірник заповіту, який мав би перебувати у справах органу місцевого самоврядування, який його посвідчив, втрачено, відповідач вважав за доцільне просити призначити почеркознавчу експертизу саме в порядку ст. 116 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення доказів, оскільки невжиття цих заходів надасть можливість заінтересованим особам знищити предмет дослідження, що призведе до неможливості відповідачу належним чином захистити свої порушені права та законні інтереси.

Відмовляючи у забезпеченні доказів шляхом призначення експертизи, в тому числі не ставлячи перед експертом питання щодо виконання підпису на заповіті саме ОСОБА_6 , суд, з одного боку, перешкоджає відповідачеві у наданні належних та допустимих доказів щодо предмету спору, що порушує право позивача на справедливий суд та може призвести до ухвалення необґрунтованого рішення, і одночасно ставить перед відповідачем завідомо завищений та недосяжний стандарт доказування, що призводить до порушення невід`ємного права позивача на доступ до правосуддя.

Посилання суду на знищення заповіту є безпідставним. Окрім того, заповіт як правовий документ вже виконав своє призначення, оскільки факт звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини вже здійснився (відповідні докази знаходяться в матеріалах справи) та позивачу вже відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. В даній справі мова йде вже про визнання права власності на майно, яке складає спадкову масу.

Від відповідачки ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Пархоменко Ю.С., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила задовольнити апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року.

В судовому засіданні 04 квітня 2024 року, в якому розглядалось клопотання про забезпечення доказів, представником відповідача було належним чином обґрунтовано

необхідність саме забезпечення доказів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Єдиним примірником оспорюваного заповіту є екземпляр позивача, який є очевидно заінтересованою особою і виступає проти проведення експертизи, зволікання з проведенням експертизи призведе до повернення оригіналу заповіту позивачеві, що потягне за собою абсолютну неможливість дійсного встановлення обставин справи.

У разі задоволення позову реєстрація права власності буде здійснюватися на підставі рішення суду, а не заповіту. Наведене дає обґрунтовані підстави вважати, що позивачем може бути знищено вказаний доказ.

Від позивачки ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Саленко О.М., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2024 року про залишення без задоволення, клопотання представника відповідача про забезпечення доказів шляхом проведення експертизи залишити без змін.

В даній цивільній справі підготовче засідання було закрито 30 січня 2024 року та призначено справу до судового розгляду. Стадія підготовчого провадження тривала 7 місяців, що є більш ніж достатнім терміном для надання всіма учасниками справи наявних у них доказів та клопотань.

Тому ОСОБА_2 вважає правомірним є посилання суду в оскаржуваній ухвалі на п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, згідно з яким саме у підготовчому судовому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи.

Клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 адвоката Пархоменко Ю.С. про долучення до справи заяви ОСОБА_6 , як письмового доказу, також було подано поза межами встановленого ЦПК України строку для подачі доказів, і судом ще не була вирішена доля цього письмового доказу. Наявність чи відсутність заяви ОСОБА_6 жодним чином не могла вплинути на можливість звернутися до суду із клопотанням про призначення експертизи, оскільки ще у липні 2023 року їй було відомо про вимоги позивачки, та у липні 2023 року у неї напевно була вже позиція щодо незгоди з цими вимогами. Однак відповідачка не скористалася своїм правом подати до суду всі докази та заявити клопотання, в тому числі і клопотання про призначення експертизи.

При розгляді справи відповідачка не обґрунтувала неможливості подання клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, вирішено клопотання відповідачки в точній відповідності з законом, висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність оскаржуваної ухвали суду, а тому підстави для скасування ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2024 року та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Від інших учасників справи відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Яковенко Я.Б. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_4 адвокат Пархоменко Ю.С. в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Саленко О.М. в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачка ОСОБА_3 та третя особа в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, що не з`явились.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи,

перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно допункту 2частини 1статті 353ЦПК Україниокремо відрішення судуможуть бутиоскаржені вапеляційному порядкуухвали судупершої інстанції щодо забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом (а.с. 30-31, том 1).

31серпня 2023року ухвалоюБабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська об`єднано цивільну справу №932/4917/231 (провадження №2/932/1415/23)за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Котовської сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та цивільну справу №932/5832/23 (провадження №2/932/1642/23)за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особаКотовська сільська рада, про визнання недійсним заповіту в одне провадження, з присвоєнням об`єднаній справі №932/4917/23 (провадження №2/932/1415/21) та призначено підготовче судове засідання по справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Котовської сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом таза зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особаКотовська сільська рада, про визнання недійсним заповіту (а.с. 166-167, том 1).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2024 року закрито підготовче засідання у зазначеній цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 47-47зв, том 2).

04 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Яковенка Я.Б. про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи (а.с. 217-219, том 2).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 76, частинами 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями частин 1, 2 статті 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Якщо суд доручає проведення експертизи кільком експертам чи експертним установам, суд в ухвалі призначає провідного експерта або експертну установу. Ухвала про призначення експертизи направляється особам, яким доручено проведення експертизи, та учасникам справи. Об`єкти та матеріали, що підлягають дослідженню, направляються особі, якій доручено проведення експертизи (провідному експерту або експертній установі). У разі необхідності суд може заслухати експерта щодо формулювання питання, яке потребує з`ясування, та за його клопотанням дати відповідні роз`яснення щодо поставлених питань. Суд повідомляє учасників справи про вчинення зазначених дій, проте їх неявка не перешкоджає вчиненню цих дій. В ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення призначений судом експерт невідкладно подає суду клопотання щодо його уточнення або повідомляє суд про неможливість проведення ним експертизи за поставленими питаннями.

Судом встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

31серпня 2023року ухвалоюБабушкінськогорайонного судум.Дніпропетровська об`єднано цивільну справу №932/4917/231 (провадження №2/932/1415/23)за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Котовської сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та цивільну справу №932/5832/23 (провадження №2/932/1642/23)за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особаКотовська сільська рада, про визнання недійсним заповіту в одне провадження, з присвоєнням об`єднаній справі №932/4917/23 (провадження №2/932/1415/21) та призначено підготовче судове засідання по справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Виконавчий комітет Котовської сільської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом таза зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особаКотовська сільська рада, про визнання недійсним заповіту.

04 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Яковенка Я.Б. про забезпечення доказів шляхом призначення експертизи.

Розглядаючи клопотання про забезпечення доказів шляхом проведення експертизи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про його необґрунтованість, оскільки у заявленому клопотанні не наведено підстав для вжиття заходів забезпечення доказів у відповідності до положень статті 116 ЦПК України, а лише заявлено клопотання про проведення експертизи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу змагальності сторін з урахуванням вимог ст. 12 ЦПК України, обґрунтовано постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення доказів шляхом проведення експертизи.

Підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не встановлено.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що заявник не позбавлений права повторно звернутись до суду з певною заявою з зазначенням підстав для подання такої заяви.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2024 року.

Судді: