Постанова

від 21.08.2024 по справі 916/2305/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2305/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича: Козуб О.І.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ": Портний М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 11.03.2024, в м. Одесі

у справі: №916/2305/23

за позовом: Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ"

про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ"

до відповідача за зустрічним позовом: фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про стягнення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на помилковість перерахування на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 365 649,55 грн та просить їх повернути на підставі ст.1212 ЦК України.

Ухвалою місцевого господарського суду від 05.06.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/2305/23

20.06.2023 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020 у розмірі 365 649,56 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020.

Ухвалою суду від 22.06.2023 прийнято зустрічний позов; об`єднано первісний позов фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн разом із зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування № 28 від 20.04.2020 у розмірі 365 649,56 грн - в одне провадження в рамках справи № 916/2305/23.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23 позовні вимоги фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн - задоволено у повному обсязі.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн - задоволено у повному обсязі.

Проведено зустрічне зарахування вимог фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн та вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн, стягнувши з фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти у розмірі 0,01 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що платіж позивача за первісним позовом ФОП Василевського В.Я. на підставі платіжної інструкції № 2261 від 09.02.2023 на суму 365 827,56 грн на користь відповідача здійснено з призначенням платежу: «оплата за використання контейнерів згідно рах.№95717 від 12.12.2022, дог №0111/22», тобто помилково здійснено оплату ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ", замість вірного отримувача - ТОВ «ТВП «ОМІС» за договором № 0111/22 та рахунком №95717 від 12.12.2022, отже грошові кошти у розмірі 365 827,56 грн є безпідставно набутими ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ".

Щодо зустрічних позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність факту порушення відповідачем за зустрічним позовом прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання ТОВ «Фьорст Вей» транспортно-експедиторських послуг, понесення ним в ході їх надання додаткових витрат та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача за зустрічним позовом штрафу щодо демереджу/детеншену.

За таких обставин, господарський суд задовольнив первісні позовні вимоги про стягнення 365 649,55 грн з ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" на користь ФОП Василевського В.Я. , також задовольнив зустрічні позовні вимоги про стягнення 365 649,56 грн з ФОП Василевського В.Я. на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ". При цьому, господарський суд дійшов висновку про проведення зустрічного зарахування позовних вимог на підставі ч. 11 ст. 238 ГПК України, а також стягнув різницю між первісним та зустрічними позовними вимогами, стягнувши з ФОП Василевського В.Я. на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти у розмірі 0,01 грн /365 649,56 грн - 365 649,55 грн.

29.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича, в якій останній просить:

-скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23 в частині задоволення позовних вимог ТОВ ФОРСТ ВЕЙ за зустрічним позовом про стягнення з ФОП Василевського В.Я. заборгованості у розмірі 365 649,56 грн за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020р., а також в частині проведення зустрічного зарахування вимог ФОП Василевського В.Я. у розмірі 365 649,55 грн та вимог ТОВ ФОРСТ ВЕЙ у розмірі 365 649,56 грн зі стягненням з ФОП Василевського В.Я. на користь ТОВ ФОРСТ ВЕЙ грошових коштів у розмірі 0,01 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ТОВ ФОРСТ ВЕЙ про стягнення з ФОП Василевського В.Я. заборгованості у розмірі 365 649,56 грн за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020;

-скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2023, якою прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020 року у розмірі 365649,56 грн та об`єднано первісний позов фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365649,55 грн разом із зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020 року у розмірі 365649,56 грн - в одне провадження в рамках справи №916/2305/23;

-скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.09.2023, якою продовжено розгляд справи №916/2305/23 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн;

-повернути заявнику зустрічний позов ТОВ ФОРСТ ВЕЙ ДО ФОП Василевського В.Я. про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що між сторонами не узгоджено ані факт надання послуг «Використання контейнерів по дату повернення», ані їх обсяг, ані вартість. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 118 від 31.03.2023р., не було підписано з боку ФОП Василевського В.Я., а відтак зазначений акт є неналежним доказом, який би міг підтвердити позовні вимоги за зустрічним позовом. Ні заявки або додаткової угоди до договору щодо використання контейнерів між ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" та ФОП Василевським В.Я. згідно пунктів 1.2 та 8.2 Договору № 28 від 20.04.2020 не узгоджувались та не складались.

Вказує, що з положень Договору №28 від 20.04.2020 вбачається, що у ньому сторони не узгоджували розмір штрафу (демередж та детеншн). Таким чином розмір цих штрафів є предметом узгодження виключно між вантажоотримувачем ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» та компанією-перевізником MAERSK, а відтак не може поширюватись на правовідносини з ФОП Василевським В.Я., який не є стороною договору з компанією-перевізником MAERSK.

Скаржник стверджує про відсутність належних доказів на підтвердження понесення ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» додаткових витрат, оскільки перерахування ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ», з сумами, які фігурують у матеріалах справи, співпадає лише одна сума перерахованих грошових коштів це « 28488,00» у Витягу від 30.11.2022р., яка відповідає рахунку № 5653181449, сформованому перевізником MAERSK, і яка була повністю сплачена ФОП Василевським В.Я. В інших Витягах від 28.12.2022р. та 18.01.2023р. містяться суми які не фігурують ні в матеріалах справи, ні в обґрунтуваннях позовних вимог зустрічного позову, а відтак взагалі не стосуються предмету спору. Окрім цього, із зазначених Витягів неможливо встановити чи вони взагалі стосуються додаткових витрат, здійснених ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» на виконання Договору № 28 від 20.04.2020р., та чи пов`язані вони зі сплатою штрафу щодо демереджу/детеншну на користь перевізника MAERSK.

Апелянт наголошує, що у судовому засіданні 21.02.2024 суд першої інстанції відмовив представнику ФОП Василевського В.Я. у розгляді його заперечень на заяву ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» про долучення до матеріалів справи доказів з посиланням на те, що судом «ніякі докази не долучались, суд лише досліджував докази, які наявні в матеріалах справи». Однак, у подальшому суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального законодавства без винесення ухвали про поновлення процесуального строку долучив ці докази до матеріалів справи, не навів мотиви, з яких він виходив, приймаючи їх до розгляду, у подальшому обґрунтував ними оскаржуване рішення, у якому зазначив, що «оригінали електронних доказів, паперові копії яких долучено до матеріалів справи, які містяться на мобільному телефоні Galaxy A32 +380953291954 та ноутбуці DELL Latitude E5440, які належать ОСОБА_1 / асистент фахівця з методів розширення ринку збуту (маркеторог) /Відділ маркетингу та продаж ТОВ «Фьорст Вей» згідно довідки вих. № 29/01 від 29.01.2024/».

Зазначає, що суд першої інстанції 24.01.2024р. безпідставно без будь-якого обґрунтування прийняв рішення про дослідження оригіналів електронних доказів, а також те, що суд безпідставно об`єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним, хоча вони виникають з різних правовідносин : первісний на підставі ст.1212 ЦК України (збереження майна без достатньої правової підстави), а зустрічний на підставі ст.929 ЦК України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (зобов`язальне право щодо перевезення вантажу).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відповідач за первісним позовом зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції та у апеляційній скарзі ФОП Василевський В.Я. повністю визнає організацію перевезення за маршрутом, за результатами якого були виставлені рахунки №9358 від 24.10.2022 та №9478 від 04.11.2022 і в подальшому повністю сплачені ФОП Василевським В.Я.

Разом з тим, рахунок №9572 від 12.12.2022 р був виставлений на загальну суму 365 649,56 грн. за використання контейнерів, які також були зазначені у рахунках № 9358 від 24.10.2022 та № 9478 від 04.11.2022. Відтак цей рахунок стосується саме узгодженого сторонами перевезення товару в контейнерах, а не будь-якого іншого, який міг би бути непогоджений з боку ФОП Василевського В.Я. Крім того, оскільки ФОП Василевський В.Я, визнає перевезення, яке було організовано у контейнерах питання щодо наявності або відсутності заявки не повинно ставитись до розгляду у рамках цього провадження, оскільки саме по собі замовлення не оскаржується сторонами.

Товариство вказує, що згідно п. 3.2.11 Договору в межах цього договору експедитор зобов?язаний відшкодувати Експедитору всі інші додаткові витрати, які виникли при виконанні Експедитором обов?язків в межах цього договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта. Всі додаткові витрати, виникнення яких залежить від волі або бажання Клієнта, можуть бути здійснені Експедитором лише за попереднім узгодженням з Клієнтом. Всі інші витрати не потребують узгодження, але про них Експедитор зобов?язаний невідкладно повідомляти клієнта.

Відтак, відповідні умови були погоджені сторонами у договорі транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20 квітня 2020 року, а тому є обов?язковими для виконання обома сторонами. Незважаючи на те, що такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта, а саме задля доставки товару ФОП Василевському В.Я. до кінцевого пункту призначення, згідно п. 4.2. Договору нашим менеджером було повідомлено апелянта про виникнення додаткових витрат, що зокрема підтверджується перепискою з офіційної електронної пошти ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ», яку належним чином було досліджено на електронних носіях у суді першої інстанції.

Додатково стверджує, що вимогами первісного позову у даній справі є повернення помилково сплачених грошових коштів у сумі 365 649,55 грн. Зустрічні позовні вимоги виходять з первісного позову, на підставі чого ТОВ «ФОРСТ ВЕЙ» просить стягнути заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020 року у розмірі 365 649.56 грн, тобто у той же самій сумі, задля збереження коштів які повинні бути сплачені на користь підприємства за договором надання послуг, та через ухилення апелянта від сплати відповідних коштів шляхом подання позову про повернення помилково сплачених грошових коштів. З матеріалів справи також вбачається. що на підтвердження/спростування позовних вимог сторонами частково надано одні і ті ж докази, а зі змісту зустрічної позовної заяви можливо встановити, що подані за первісним позовом документи є штучно створеними.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено справу №916/2305/23 до розгляду на 28.05.2024 о 12:00 та в подальшому відкладено на 30.07.2024 о 12:00.

Враховуючи положення п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п. 2.3.25, 2.3.50 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 у редакції від 15.09.2016 року, підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з перебуванням судді, який не є суддею-доповідачем, Савицького Я.Ф. з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу Голови суду від 29.07.2024 №195-в у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.07.2024 №284 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2305/23, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23 до свого провадження колегією суддів у новому складі; призначено справу №916/2305/23 в режимі відеоконференції до розгляду на 21.08.2024 об 11:30.

В судовому засіданні 21.08.2024 представник Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представник Товариства просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Задовольняючи первісний позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що платіж позивача за первісним позовом ФОП Василевського В.Я. на підставі платіжної інструкції № 2261 від 09.02.2023 на суму 365 827,56 грн на користь відповідача здійснено з призначенням платежу: «оплата за використання контейнерів згідно рах.№95717 від 12.12.2022, дог №0111/22», тобто помилково здійснено оплату ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ", замість вірного отримувача - ТОВ «ТВП «ОМІС» за договором № 0111/22 та рахунком №95717 від 12.12.2022, отже грошові кошти у розмірі 365 827,56 грн є безпідставно набутими ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ", а тому підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

Судова колегія звертає увагу, що оскільки скаржник ФОП Василевський В.Я. не погоджується із оскаржуваним рішенням виключно в частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича про стягнення заборгованості у розмірі 365 649,56 грн, колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги, у зв`язку з чим в частині задоволення первісного позову фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 365 649,55 грн перегляд рішення Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, відповідно до приписів частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи 20.04.2020 між ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" (експедитор) та ФОП Василевським В.Я. (клієнт) укладено договір № 28 транспортно-експедиторського обслуговування, предметом якого є надання експедитором клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених сторонами супутніх послуг (п. 1.1 договору).

Послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг або додаткової угоди до договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору Експедитор зобов?язується організувати на підставі заявки клієнта транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та надати інші узгоджені сторонами послуги.

В межах цього договору клієнт зобов`язаний оплатити рахунки Експедитора у строк, передбачений п.4.3 договору (п. 3.2.10 договору).

Клієнт зобов`язаний відшкодувати Експедитору всі інші додаткові витрати, які виникли при виконанні Експедитором обов`язків в межах цього договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта. Всі додаткові витрати, виникнення яких залежить від волі або бажання Клієнта, можуть бути здійснені Експедитором лише за попереднім узгодженням з Клієнтом. Всі інші витрати не потребують узгодження, але про них Експедитор зобов`язаний невідкладно повідомляти Клієнта (п. 3.2.11 договору).

Клієнт оплачує всі витрати з оплати простою транспортних засобів, демередж/детеншн судохідної контейнерної лінії власника контейнерного обладнання, зберігання тощо, що виникають в порту призначення, у випадку якщо вантажоотримувач не сплачує їх, в тому числі у зв`язку з відмовою від вантажу (п.3.2.16 договору).

У випадку виникнення у Експедитора додаткових витрат, здійснених в інтересах Клієнта та пов`язаних з виконанням цього договору, узгоджених з Клієнтом відповідно до п.3.2.11. Договору, Експедитор виставляє Клієнту додаткові рахунки, які також підлягають оплаті в строк, передбачений пунктом 4.3. договору (п.4.2. договору).

Клієнт оплачує рахунки Експедитора протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту виставлення рахунку шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок експедитора, якщо інше не передбачено заявкою. Датою виставлення рахунку є дата відправлення електронної версії рахунку на електронну адресу клієнта, вказану у розділі 9 цього договору. В якості виду електронного підпису відповідного рахунку сторони визначили наступну сукупність ознак: наявність посади уповноваженої особи експедитора та відправлення рахунку з електронної адреси експедитора, вказаної у розділі 9 цього договору (п. 4.3договору).

У випадку якщо перевезення не відбулося або відбулося частково не з вини експедитора, то останній оплачує понесені експедитором та документально підтверджені витрати в повному об`ємі (п. 4.4 договору).

Кожна із сторін повинна виконувати свої обов`язки належним чином, роблячи другій стороні усіляке сприяння для виконання нею своїх обов`язків (п. 5.2 договору).

У вересні 2022 року, ФОП Василевським В.Я. було здійснено замовлення з перевезення морським транспортом вантажу у 4 контейнерах з порту Ningbo, Zhejiang, China до порту Constanta, Romania.

На виконання відповідного замовлення ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ було організовано перевезення товару ФОП Василевського В.Я., у контейнерах: № MRCU3000192, № ТCKU07026060, № MRKU6070713, FSCU8290414, про що морським перевізником MAERSK було сформовано замовлення на доставку та коносамент №221657197.

У специфікації продавця NANTONG YUETONG CNC EQUIPMENT CO., LTD зазначено перелік товару, що підлягає перевезенню з посиланням на контейнери, які будуть використовуватись при перевезенні, а саме: контейнери № MRCU3000192, № TCKU7026060, № MRKU6070713, № FSCU8290414.

Перевізником MAERSK на ім?я ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ було сформовано рахунки №5653181449 (IMPORT INVOICE) на загальну суму 28 488,00 дол. США та № 5653181451 (IMPORT INVOICE) на загальну суму 1 200,00 дол. США.

ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ були перевиставлені відповідні рахунки на ім?я ФОП Василевського В.Я., які не є спірними у даній справі, а саме:

-рахунок № 9358 від 24.10.2022 на загальну суму 1 093 255,24 грн., призначення: міжнародне перевезення за межами України, фрахт (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060);

-рахунок № 9478 від 04.11.2022 на загальну суму 103 416,04 грн, призначення: навантажно-розвантажувальні роботи за межами України (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060).

Згідно платіжного доручення № 1105 від 07.11.2023 та № 1335 від 25.11.2023 ФОП Василевським В.Я. було здійснено оплату рахунку № 9358 на суму 1 093 255,24 грн та рахунку № 9478 на суму 103 416,04 грн.

По факту надання послуг з організації перевезення контейнерів до порту Констанца (Румунія), на підставі договору № 28 від 20.04.2020 та рахунків № 9358 від 24.10.2022, №9478 від 04.11.2022, ФОП Василевським В.Я. за допомогою системи електронного документообігу підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг):

-№ 1158 від 30.12.2022 призначення: міжнародне перевезення за межами України, фрахт (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, №TCKU7026060);

-№ 1147 від 30.12.2022 призначення: навантажно-розвантажувальні роботи за межами України (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, №TCKU7026060).

З матеріалів справи вбачається, що окрім сплати основних послуг з перевезення по контейнерам перевізником MAERSK були сформовані додаткові рахунки.

03.11.2023 контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060 прибули до Constanta, Romania, та на наступний день були зняті з борта судна.

Для доставки товару замовника до кінцевого пункту призначення ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ було заплановано перевезення автотранспортом, ФОП Василевським В.Я. було скасовано автотранспорт, організований товариством, та повідомлено про застосування власного автотранспорту для подальшого перевезення, що підтверджується наявною в матеріалах справи перепискою представників сторін (т.1 а.с.151).

ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ вказує, що з моменту зняття контейнерів з борту, компанією MAERSK почався відлік демереджа і детеншена.

14.11.2022 ФОП Василевським В.Я. були передані дані по автомобілям та водіям, після чого почався процес оформлення Т1 декларації, яка є обов`язковою для транзитного перевезення товару в ЕС.

15.11.2022 декларації Т1 були отримані та одразу передані водіям ФОП Василевського В.Я., для подальшого перевезення товару.

Згідно інформації отриманої з порту Constanta, два водії здійснили навантаження 15.11.2022 орієнтовно о 23:00 годині, один водій здійснив навантаження 16.11.202 о 10:00 годині, один водій здійснив навантаження 16.11.2022 о 22:40 год.

З інформації з порту Constanta також слідує, що 3 водія повернули порожні контейнери під контроль лінії 05.12.2022, один водій 09.12.2022.

Компанія MAERSK здійснила розрахунки демереджу:

-Контейнер MRKU6070713: розвантаження 05.11.2022-11.11.2022 (7 днів безкоштовно). 12.11.2022-15.11.2022 виїзд (4 дні * 20 дол. США) 80 дол. США;

-Контейнер № FSCU8290414: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-16.11.2022 виїзд (6 днів * 20 дол. США) 120 дол. США;

-Контейнер № MRCU3000192: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-15.11.2022 виїзд (5 днів * 20 дол. США) 100 дол. США;

-Контейнер № TCKU7026060: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-16.11.2022 виїзд (6 днів * 20 дол. США) 120 дол. США.

Компанія MAERSK здійснила розрахунки детеншену:

-Контейнер MRKU6070713: розвантаження 05.11.2022-14.11.2022 (10 днів безкоштовно). 15.11.2022-02.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 03.12.2022-09.12.2022 (7 днів * 120 дол. США)-840 дол. США;

-Контейнер FSCU8290414: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США;

-Контейнер № MRCU3000192: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США;

-Контейнер № TCKU7026060: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США.

Компанією MAERSK виставлено рахунки:

-Рахунок вартості зберігання контейнерів в порту (демередж) № 5653184784 від 17.11.2022 на суму 240 дол. США;

-Рахунок вартості зберігання контейнерів в порту (демередж) № 5653184497 від 16.11.2022 на суму 180 дол. США;

-Рахунок за понаднормове використання контейнерів (детеншн) № 5653188413 від 06.12.2022 на суму 6840 дол. США;

-Рахунок за понаднормове використання контейнерів (детеншн) №5653189239 від 10.12.2022 на суму 2 640,00 дол. США.

Загальна суму по рахункам демереджа та детеншена становить 9 000,00 дол. США.

Матеріали справи містять докази перерахування ТОВ Фьорст вей на користь компанії MAERSK коштів за вищезазначеними рахунками, а саме витяги з транзакцій Приватбанку (т.1 а.с.136-138).

Вказані рахунки були перевиставлені ТОВ Фьорст вей на ФОП Василевського В.Я. та було сформовано єдиний рахунок на оплату № 9572 від 12.12.2022 з призначенням: використання контейнерів по дату повернення на загальну суму 365 649,56 грн, що еквівалентно 9 900,00 дол. США.

09.02.2023 ФОП Василевський В.Я. перерахував на користь ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" грошові кошти на підставі платіжної інструкції № 2261 на суму 365 827,56 грн, з призначенням платежу: оплата за використання контейнерів згідно рах. № 95717 від 12.12.2022, дог № 0111/22.

06.03.2023 та 04.04.2023 ФОП Василевський В.Я. направив ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" вимогу про повернення помилково сплачених на підставі платіжного доручення № 2261 від 09.02.2023 грошових коштів у розмірі 365 649,55 грн.

28.02.2023 ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" перерахувало ФОП Василевському В.Я. грошові кошти у розмірі 178,01 грн з призначенням платежу: повернення надлишково перераховані кошти, зг. акту звіряння від 28.02.2023.

ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" не повернуло позивачу за первісним позовом помилково сплачені ФОП Василевським В.Я. на підставі платіжного доручення № 2261 від 09.02.2023 грошових коштів у розмірі 365 649,55 грн, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом на підставі ст.1212 ЦК України.

В свою чергу, зважаючи на твердження позивача про помилковість перерахування суми в розмірі 365 649,55 грн за договором, ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" звернулось з відповідним зустрічним позовом про стягнення з ФОП Василевського В.Я. на свою користь суми понесених ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" збитків у сумі 365 649,56 грн.

Отже, предметом апеляційного перегляду є вимога позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ ВЕЙ" до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича щодо стягнення суми понесених ТОВ "ФЬОРСТ ВЕЙ" збитків у сумі 365 649,56 грн., яке було задоволено судом першої інстанції та проведено зустрічне зарахування.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, місцевий господарський суд виходив з наявності факту порушення відповідачем за зустрічним позовом прав позивача, за захистом яких останній звернувся, оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання ТОВ «Фьорст Вей» транспортно-експедиторських послуг, понесення ним в ході їх надання додаткових витрат та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони відповідача за зустрічним позовом штрафу щодо демереджу/детеншену.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, атакож відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Отже, як вбачається зі змісту наведених положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та умов Договору, Клієнт зобов`язаний відшкодувати Експедитору всі інші додаткові витрати, які виникли при виконанні Експедитором обов`язків в межах цього договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на предмет та підстави заявленого позову, принцип змагальності сторін, позивач належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказами повинен довести суду факт понесення в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування додаткових витрат у вигляді оплати перевізнику понаднормового зберігання та використання контейнерів в порту.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, у вересні 2022 року, ФОП Василевським В.Я. було здійснено замовлення з перевезення морським транспортом вантажу у 4 контейнерах з порту Ningbo, Zhejiang, China до порту Constanta, Romania. На виконання відповідного замовлення ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ було організовано перевезення товару ФОП Василевського В.Я., у контейнерах: № MRCU3000192, № ТCKU07026060, № MRKU6070713, FSCU8290414, про що морським перевізником MAERSK було сформовано замовлення на доставку та коносамент №221657197.

У специфікації продавця NANTONG YUETONG CNC EQUIPMENT CO., LTD зазначено перелік товару, що підлягає перевезенню з посиланням на контейнери, які будуть використовуватись при перевезенні, а саме: контейнери № MRCU3000192, № TCKU7026060, № MRKU6070713, № FSCU8290414.

Перевізником MAERSK на ім?я ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ було сформовано рахунки №5653181449 (IMPORT INVOICE) на загальну суму 28 488,00 дол. США та № 5653181451 (IMPORT INVOICE) на загальну суму 1 200,00 дол. США.

ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ були перевиставлені відповідні рахунки на ім?я ФОП Василевського В.Я., які не є спірними у даній справі, а саме: рахунок № 9358 від 24.10.2022 на загальну суму 1 093 255,24 грн., призначення: міжнародне перевезення за межами України, фрахт (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060); рахунок № 9478 від 04.11.2022 на загальну суму 103 416,04 грн, призначення: навантажно-розвантажувальні роботи за межами України (контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060).

Згідно платіжного доручення № 1105 від 07.11.2023 та № 1335 від 25.11.2023 ФОП Василевським В.Я. було здійснено оплату рахунку № 9358 на суму 1 093 255,24 грн та рахунку № 9478 на суму 103 416,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту зняття контейнерів з борту, компанією MAERSK почався відлік демереджа і детеншена, а тому окрім сплати основних послуг з перевезення по контейнерам перевізником MAERSK були сформовані спірні додаткові рахунки по демереджу і детеншн, які були оплачені у повному обсязі Експедитором (ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ) (т.1 а.с.238-249)

Судова колегія зазначає, що у торговому мореплавстві термін демередж (англ. - Demurrage) - це штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання, детеншн (англ. - Detention) - це плата за несвоєчасне повернення контейнера в порт.

З матеріалів справи вбачається, що 03.11.2023 контейнери № FSCU8290414, № MRKU6070713, № MRCU3000192, № TCKU7026060 прибули до Constanta, Romania, та на наступний день були зняті з борта судна.

З наявної в матеріалах справи переписки сторін вбачається, що ФОП Василевським В.Я. було скасовано автотранспорт, організований товариством, та повідомлено про застосування власного автотранспорту для подальшого перевезення (т.1 а.с.151).

Разом з цим, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначила таке: «процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України)».

Згідно висновків, викладених у пункті 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Зі змісту наявної в матеріалах справи переписки сторін вбачається, що сторони обговорюють умови поставки спірних контейнерів на територію України, зазначається адреса вивезення контейнерів, та адреса їх прийняття на території порту Константа, ФОП Василевський В.Я вказує, що вартість доставки є великою, а тому планує вивезти контейнери самостійно. Далі в переписці ФОП Василевський В.Я надає позивачу інформацію за власний транспорт, за допомогою якого планує вивозити контейнери, а саме марки автомобілів, державні номера та прізвища водіїв, які здійснили вивантаження контейнерів з порту за домовленістю саме з ФОП Василевським В.Я.

Скаржник в апеляційній скарзі заперечує щодо правдивості інформації в наявній в матеріалах справи переписки, але матеріали справи не містять доказів зворотнього.

Отже, судова колегія зазначає, що надана позивачем за зустрічним позовом переписка сторін, яка свідчить про те, що ФОП Василевським В.Я. було скасовано автотранспорт, організований товариством, та повідомлено про застосування власного автотранспорту для подальшого перевезення є більш вірогідною, ніж посилання скаржника на її неправдивість, без належного обґрунтування вказаного та не надання жодного доказу на спростування правдивості вказаної переписки.

Так, 14.11.2022 ФОП Василевським В.Я. були передані дані по автомобілям та водіям, після чого почався процес оформлення Т1 декларації, яка є обов`язковою для транзитного перевезення товару в ЕС.

15.11.2022 декларації Т1 були отримані та одразу передані водіям ФОП Василевського В.Я., для подальшого перевезення товару.

Згідно інформації отриманої з порту Constanta, два водії здійснили навантаження 15.11.2022 орієнтовно о 23:00 годині, один водій здійснив навантаження 16.11.202 о 10:00 годині, один водій здійснив навантаження 16.11.2022 о 22:40 год. З інформації з порту Constanta також слідує, що три водія повернули порожні контейнери під контроль лінії 05.12.2022, один водій 09.12.2022.

Компанія MAERSK здійснила розрахунки демереджу: Контейнер MRKU6070713: розвантаження 05.11.2022-11.11.2022 (7 днів безкоштовно). 12.11.2022-15.11.2022 виїзд (4 дні * 20 дол. США) 80 дол. США; Контейнер № FSCU8290414: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-16.11.2022 виїзд (6 днів * 20 дол. США) 120 дол. США; Контейнер № MRCU3000192: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-15.11.2022 виїзд (5 днів * 20 дол. США) 100 дол. США; Контейнер № TCKU7026060: розвантаження 04.11.2022-10.11.2022 (7 днів безкоштовно). 11.11.2022-16.11.2022 виїзд (6 днів * 20 дол. США) 120 дол. США.

Компанія MAERSK здійснила розрахунки детеншену: Контейнер MRKU6070713: розвантаження 05.11.2022-14.11.2022 (10 днів безкоштовно). 15.11.2022-02.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 03.12.2022-09.12.2022 (7 днів * 120 дол. США)-840 дол. США; Контейнер FSCU8290414: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США; Контейнер № MRCU3000192: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США; Контейнер № TCKU7026060: розвантаження 04.11.2022-13.11.2022 (10 днів безкоштовно). 14.11.2022-01.12.2022 (18 днів * 100 дол. США)- 1800,00 дол. США; 02.12.2022-05.12.2022 (4 дні * 120 дол. США)-480 дол. США.

Компанією MAERSK виставлено рахунки: Рахунок вартості зберігання контейнерів в порту (демередж) № 5653184784 від 17.11.2022 на суму 240 дол. США; Рахунок вартості зберігання контейнерів в порту (демередж) № 5653184497 від 16.11.2022 на суму 180 дол. США; Рахунок за понаднормове використання контейнерів (детеншн) № 5653188413 від 06.12.2022 на суму 6840 дол. США; Рахунок за понаднормове використання контейнерів (детеншн) №5653189239 від 10.12.2022 на суму 2 640,00 дол. США.

Матеріали справи містять докази перерахування ТОВ Фьорст вей на користь компанії MAERSK коштів за вищезазначеними рахунками, а саме витяги з транзакцій Приватбанку (т.1 а.с.136-138).

Доводив скаржника щодо непідписання Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 118 від 31.03.2023р., не було підписано з боку ФОП Василевського В.Я., а відтак зазначений акт є неналежним доказом, який би міг підтвердити позовні вимоги за зустрічним позовом, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в даному випадку судом стягнуті додаткові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом.

Зважаючи на викладене, судова колегія зазначає, що рахунки, які були виставлені компанією MAERSK на ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ за зберігання контейнерів в порту та за понаднормове використання контейнерів були сформовані виключно через те, що ФОП Василевським В.Я. було скасовано автотранспорт, організований товариством, та повідомлено про застосування власного автотранспорту для подальшого перевезення, через що компанією MAERSK необхідно було зберігати вантаж додатковий час.

Отже, саме через вказані рішення та дії Відповідача та його контрагента й виникли демередж та детеншн у порту прибуття вантажу.

Судова колегія зазначає, що понесення витрат з понаднормового зберігання контейнерів і демереджу відноситься до завдання додаткових витрат, які понесені позивачем та підтверджені в ході судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За загальним правилом встановлено обов`язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта.

Колегія суддів, зважаючи на обставини, які виникли між сторонами у даній справі, зазначає про понесення додаткових витрат ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ, оскільки через вину клієнта, а саме через те, що ФОП Василевським В.Я. було скасовано автотранспорт, організований товариством, та повідомлено про застосування власного автотранспорту для подальшого перевезення, що зайняло певний час, в результаті чого компанією MAERSK на ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ були виставлені рахунки за зберігання контейнерів в порту та за понаднормове використання контейнерів, які були повністю оплачені ТОВ ФЬОРСТ ВЕЙ.

Як уже зазначалося, згідно положень Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», замовник зобов`язаний відшкодувати експедитору додаткові витрати, що виникли в нього, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта (відповідача) та їх розмір є доведеним.

У даному випадку, як підтверджується матеріалами справи, заявлені позивачем до стягнення з відповідача витрати фактично виникли при виконанні заявки на експедирування й експедитор у спірному випадку діяв виключно в інтересах замовника - з метою збереження цілісності вантажу та недопущення його крадіжки чи конфіскації, й відповідач про відповідні дії експедитора та перевізника був обізнаний.

Щодо доводів скаржника, що суд безпідставно об`єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним, хоча вони виникають з різних правовідносин, судова колегія вказує таке.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №908/1688/20 вказано, що зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:

а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;

б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись;

в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом.

Отже, взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:

- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;

- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;

-вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов`язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);

- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;

- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами.

Вимогами первісного позову у даній справі є повернення помилково сплачених грошових коштів у сумі 365 649,55 грн. Зустрічні позовні вимоги виходять з первісного позову, на підставі чого ТОВ «ФОРСТ ВЕЙ» просило стягнути заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування №28 від 20.04.2020 року у розмірі 365 649.56 грн, тобто у той же самій сумі, задля збереження коштів, які повинні бути сплачені на користь підприємства за договором надання послуг.

З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження спростування позовних вимог позивачем по справі та позивачем за зустрічним позовом в більшості надано одні і ті ж докази, що, у свою чергу також свідчить про їх взаємопов`язаність.

Проаналізувавши зміст первісного позову позивача та зустрічного позову відповідача, апеляційний господарський суд зазначає, що задоволення зустрічного позову в цій частині виключить можливість задоволення відповідних вимог первісного позову та може мати наслідком зарахування первісних позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вказує, що вимоги є однорідними (первісний та зустрічний позови мають майновий характер стягнення грошових коштів). У разі повного чи часткового задоволення первісного та зустрічного позовів про стягнення грошових коштів, суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Доцільність розгляду таких позовів в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень.

Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.

Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства варто вважати:

- вимогу оперативного розгляду справи;

- вимогу економного використання процесуальних засобів судом учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №923/398/14, від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17), від 28.11.2022 у справі №907/749/19.

Судова колегія звертає увагу, що окремий розгляд первісної та зустрічної позовних заяв призведе до недотриманням принципу процесуальної економії господарського судочинства, оскільки матиме наслідком паралельні судові процеси, збільшить кількість судових рішень, які ймовірно будуть предметом апеляційного та касаційного оскаржень, та потенційно може призвести до наявності двох відкритих виконавчих проваджень, в яких спочатку грошові кошти можуть бути стягнуті з однієї сторони, а потім з іншої.

Таким чином, проаналізувавши первісний та зустрічний позов, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані позови є взаємопов?язаними, їх спільний розгляд є доцільним, оскільки предметом вказаних позовів є стягнення коштів у розмірі 365 649,56 грн, у зв?язку із чим первісні та зустрічні позовні вимоги є взаємовиключними, а тому доводи скаржника, що суд безпідставно об`єднав зустрічний позов в одне провадження з первісним є помилковими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що частиною 3 статті 255 ГПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. При цьому не має значення, були ці ухвали протокольними чи викладені у вигляді окремого рішення суду (ухвали). Ця норма означає, що доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні ухвали включаються в текст апеляційної скарги, а сама ухвала не зазначається в апеляційній скарзі окремо (як оскаржуване рішення), щодо неї скаржник не формулює окремих вимог (зокрема, не просить її скасувати), за її оскарження не сплачується судовий збір, а строк на її оскарження збігається зі строком на оскарження рішення суду першої інстанції (постанова Верховного Суду від 10.07.2023 у cправі №910/13020/22).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 у справі №916/2305/23 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.08.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська