Рішення

від 22.08.2024 по справі 910/458/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2024Справа № 910/458/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/458/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (07405, Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 261-а, інше приміщення 76, оф.1)

До Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 24)

про стягнення 933 606, 60 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення 3 % річних у розмірі 747 598, 12 грн та інфляційних втрат у розмірі 186 008, 48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду по справі №826/17584/15 від 21.01.2016 щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо здійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими позивачем кредитами у розмірі 2 251 844, 00 грн.

30.01.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 30.01.2024 для усунення недоліків позовної заяви:

02.02.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою від 30.01.2024.

21.02.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/458/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.02.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

11.03.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

19. 03.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

27.05.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

14.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання, в якому позивач повідомив суд, що 08.08.2024 Шостий апеляційний адміністративний суд виніс ухвалу по справі №826/17584/15.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

В 2015 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України з вимогами про (1) визнання протиправною бездіяльності щодо часткової компенсації відсоткової ставки за залученими позивачем кредитами; (2) стягнення з Державного бюджету України на користь позивача за наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів» від 19.10.2012 №632 заборгованості в сумі 2 251 844, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2015 у справі №826/17584/15 відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інтерфлот».

Не погодившись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, ТОВ «Інтерфлот» звернулось до суду апеляційної інстанції з відповідною апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 апеляційну скаргу ТОВ «Інтерфлот» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2015 скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо нездійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» кредитами. Зобов`язано Міністерство аграрної політики та продовольства України вчинити дії щодо здійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» кредитами в розмірі 2 251 844, 00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 залишена без змін.

В вересні 2016 року Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Верховного Суду України з заявою щодо перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 у справі №826/17584/15.

В подальшому на підставі підпунктів 1 та 7 пункту 1 «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України справа (в редакції від 15.12.2017) справу №826/17584/15 передано до розгляду Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі №826/17584/15 відмовлено в задоволенні заяви Міністерства аграрної політики та продовольства України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016.

Однак, відповідач рішення не виконав та не оплатив кредиторську заборгованість, у зв`язку з чим позивач в 2023 році звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до відповідача з вимогами про стягнення з останнього на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у розмірі 718 324, 15 грн та 3% річних у розмірі 163 428, 35 грн, через невиконання рішення (постанови) суду у справі №826/17584/15 від 21.01.2016.

Однак, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2023 у справі №761/38421/23 відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено, що розгляд справи повинен відбуватися в порядку господарського судочинства.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача в якому просить стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 186 008, 48 грн за період з 01.03.2021 по 22.11.2023 та інфляційні втрати у розмірі 747 598, 12 грн за період з 01.03.2021 по 31.10.2023.

II. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 933 606, 60 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 в частині оплати кредиторської заборгованості у розмірі 2 251 844, 00 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом не виконав постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 в частині оплати кредиторської заборгованості у розмірі 2 251 844, 00 грн, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційних втрат на неоплачену суму у загальному розмірі 933 606, 60 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Заперечення відповідача в заявах по суті зводяться до того, що оскільки боржником у адміністративній справі №826/17584/15 є орган державної влади, позивачем не дотримано вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» щодо стягнення з відповідача кредиторської заборгованості, а тому у позивача не виникло права нараховувати відповідачу 3% та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи застосовуються приписи статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин?

- чи обґрунтовані позивачем заявлені позовні вимоги?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимогах варто відмовити, виходячи з наступного.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 186 008, 48 грн за період з 01.03.2021 по 22.11.2023 та інфляційні втрати у розмірі 747 598, 12 грн за період з 01.03.2021 по 31.10.2023, у зв`язку з невиконанням відповідачем постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 в частині оплати кредиторської заборгованості у розмірі 2 251 844, 00 грн.

Оскільки, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15, набрала законної сили, а тому обставини встановлені в постанові від 21.01.2016 у адміністративній справі №826/17584/15 в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи.

Так, зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 позовні вимоги позивача задоволені частково, зокрема, в частині зобов`язати відповідача здійснити часткову компенсацію відсоткової ставки за залученим позивачем кредитами в розмірі 2 251 844, 00 грн.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (частина 2 стаття 509 Цивільного кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, але також завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі й інші юридичні факти (частина 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між суб`єктом, який таку шкоду завдав, і потерпілим. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог стверджує, що у відповідача не виникло право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку з тим, що позивач з власної сторони не реалізовував можливість стягнення грошових коштів з відповідача на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 в порядку передбаченому приписами Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд в свою чергу зазначає, що оскільки рішення (постанова) у справі №826/17584/15 має преюдиційне значення до даної справи, в такому разі, суд звертає увагу, що в резолютивній частині постанови від 21.01.2016 Київський апеляційний адміністративний суд саме зобов`язав відповідача вчинити дії щодо здійснення часткової компенсації відсоткової ставки за залученими позивачем кредитами в розмірі 2 251 844,00 грн, а не стягнув зазначену суму.

Суд констатує, що Закон України «Про виконавче провадження» окремо розрізняє виконання рішення суду щодо стягнення (Розділ VII) та щодо зобов`язання вчинити певні дії (Розділ VII).

Так, зокрема, стаття 63 Закон України «Про виконавче провадження» має назву: «порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення».

В абзаці 43 постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 колегія суддів зазначила: «З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що вимоги позовної заяви про стягнення коштів з Державного бюджету України задоволенню не підлягають».

В ухвалі від 03.08.2023 у справі №826/17584/15 Київський окружний адміністративний суд зазначив наступне: «Судом встановлено, що рішеннями судів зобов`язано відповідача до вчинення певних дій зобов`язального характеру, а не про стягнення суми компенсації».

За таких обставин, судом встановлено, що постановою від 21.01.2016 у справі №826/17584/15 відповідача було саме зобов`язано вчинити певні дії щодо контролю за своєчасністю отримання компенсацій, за якими не виникає грошового зобов`язання.

Таким чином, грошового зобов`язання не виникло, відтак, позов позивача в даному випадку щодо нарахування 3% ті інфляційних витрат на грошове зобов`язання є безпідставним.

Щодо аргументів відповідача, який посилається на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а саме те, що позивачем не дотримано вимог названого закону щодо стягнення з відповідача коштів.

Суд констатує, що твердження відповідача також є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 у справі №826/17584/15, зобов`язано відповідача вчинити певні дії, а відповідач свою позицію обґрунтовує статтями, які стосуються стягнення коштів.

Одночасно з цим, частиною 1 статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Поряд з цим, частиною 2 зазначеної статті встановлений порядок дій, якщо рішення суду не виконується, а саме у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 3 статті 13 та частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, оскільки позовні вимоги позивача до відповідача в межах даної справи є безпідставними, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з самостійних підстав, які встановлені судом..

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких