Ухвала

від 15.01.2025 по справі 910/458/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/458/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» (далі - ТОВ «Інтерфлот», скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот»

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

про стягнення 933 606,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Інтерфлот» 20.12.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 у справі №910/458/24. Крім того, скаржник у клопотанні, доданому до касаційної скарги, просить поновити строк на касаційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.12.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/458/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.

Касаційній скаргу передано судді-доповідачу 13.01.2025.

Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ТОВ «Інтерфлот» 05.12.2024 вже зверталося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №910/458/24.

Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Інтерфлот» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №910/458/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню з тих підстав, що ціна позову у цій справі не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а подана вперше касаційній скарзі ТОВ «Інтерфлот» не містила жодних обґрунтувань оскарження судових рішень у цій справі з посиланням на підпункти «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України та фактично зводилась до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст оскаржуваного судового рішення.

Між тим, скаржник у касаційній скарзі поданій вдруге з посиланням на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, щодо преюдиціальності установлених фактам судовими рішеннями та поняття грошового зобов`язання, щодо вчинення дій, а також справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу так як грошове зобов`язання відповідача виникло у 2012 році. Відповідач його визнав у судових засіданнях, але виплати основної заборгованості так і не провів.

Верховний Суд виходить з того, що скаржник у цій справі розумів або мав розуміти, що ціна позову у цій справі не перевищує та є меншою п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак застосування критерію ціна позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у контексті пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України був передбачуваним, а скаржник у касаційній скарзі поданої вперше доводи щодо наявності випадків для відкриття касаційного провадження у цій справі належним чином не обґрунтував, тоді як можливість реалізувати свої процесуальні права та межі їх реалізації залежить від суб`єктивної волі скаржника.

Вказана позиція Верховного Суду повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Так Європейський Суд з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18), визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункт 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункт 1 статті 6 Конвенції.

Приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України визначено процесуальне обмеження щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення та є загальним для всіх суб`єктів, що також узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства. Водночас, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Разом з тим Суд вважає за необхідне зазначити про те, що правилами пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України касаційному суду приписано імперативно відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Оскільки конструкцією вказаної норми встановлено імперативне правило щодо наслідків повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на теж саме судове рішення, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення, або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, то відмова у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, не є реалізацією дискреції, а є виконанням судом процесуального обов`язку.

Пункт 3 частини першої статті 293 ГПК України не передбачає для суду касаційної інстанції можливості альтернативно обирати варіант дій та вирішувати про застосування чи не застосування цих положень процесуального закону на власний розсуд.

Відповідно, у випадку повторного подання касаційної скарги тією ж самою особою на те ж саме судове рішення, зокрема, якщо є ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, суд касаційної інстанції зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Таку правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 у справі №903/682/21 відповідно до якої Суд дійшов висновку про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.08.2022 у справі №903/357/21 щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України.

Отже, наявна підстава, що виключає можливість розгляду по суті його повторної касаційної скарги на ті ж самі судові рішення.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Інтерфлот» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі №910/458/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки ухвалою Верховного Суду від 16.12.2024 вже відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, клопотання скаржника не розглядається.

Керуючись статтею 234, пунктом 3 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 910/458/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок