Ухвала

від 22.08.2024 по справі 916/3676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3676/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх. №3753/24 від 20.08.2024)

за позовом: Інженерно-технологічного інституту «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України (вул. Маяцька дорога, № 26, смт. Хлібодарське, Одеський р-н, Одеська обл., 67667, код ЄДРПОУ 00495929)

до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, № 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600)

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Інженерно-технологічного інституту «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ДПЗД «Укрінтеренерго» щодо подання заявки електропостачальника ДПЗД «Укрінтеренерго» (ПОН) від 17.07.2024 та скасувати заявку електропостачальника від 17.07.2024 щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу (КСР) з 09:00 годин 22.08.2024 наступних ТКО: EIC код ТКО (62Z9853381173958), адреса ТКО - вул. Свободи, 51, м. Балта; EIC код ТКО (62Z2175504242548), адреса ТКО - вул. Миру, 105, смт Цебрикове, 67130; EIC код ТКО (62Z3672457847359), адреса ТКО - вул. Миру, 105, смт Цебрикове, 67130; EIC код ТКО (62Z3672457847359TR), адреса ТКО - вул. Миру, 105, смт Цебрикове, 67130; EIC код ТКО (62Z0895539299614), адреса ТКО - вул. Велика Арнаутська, 19, м. Одеса, 65012; EIC код ТКО (62Z8175585406604), адреса ТКО - вул. Велика Арнаутська, 19, м. Одеса, 65012, у зв`язку із відсутністю заборгованості та спожитого обсягу електроенергії ІТІ «Біотехніки» НААН;

- зобов`язати ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснити перерахунок загальної вартості послуги із виставленням нового рахунку щодо обсягу електроенергії - 16 864 кВТ*год., загальною вартістю 142 862,10 грн враховуючи ПДВ, тобто з початку фактичного постачання електричної енергії від 04.08.2024.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження по справі суд дійшов висновку, що даний позов заявлений з порушенням правил підсудності, виходячи з наступного.

В обґрунтування позивних вимог, позивач зазначає, що 13.08.2024 ІТІ «Біотехніка» НААН отримав лист ДПЗД «Укрінтеренерго» за №057315, відповідно до якого позивач приєднався до договору з початку фактичного постачання йому електричної енергії постачальником «останньої надії», а саме з ДПЗД «Укрінтеренерго», у зв`язку з припинення (розірванням) із Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопрод сервіс» договору №00495929/24 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу від 01.01.2024.

За ствердженням позивача, у наданому акті купівлі-продажу електроенергії № 057315 від 31.07.2024 та рахунок № 000000495929/13/О07/65181 від 13.08.2024 відповідачем не визначено реквізити договору за яким здійснюється нарахування заборгованості (початок дії договору), а також період щодо якого наданий вказані акт та рахунок. Тобто, позивач не розуміє за який період зазначено нарахування за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», а наданий рахунок містить посилання на заборгованість за минулі періоди, яка складає 1 084 361,18 грн, чим порушує права позивача.

При цьому, у серпні місяці позивач отримав від відповідача попередження 101/47/03-5104/001 про припинення (обмеження) постачання електричної енергії споживачу у зв`язку з наявною заборгованістю з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Відповідно до ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Правила підсудності справ у господарському судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У відповідності із п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та вбачається з інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» зареєстроване за адресою: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85.

Отже, за вказаних обставин, даний спір має розглядатися в суді за місцезнаходженням відповідача, згідно ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу, судом враховано, що правила визначення місця виконання зобов`язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Проте, матеріали позовної заяви не містять договору, який би містив конкретні умови або пункт у договорі про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» щодо визначеного місця виконання або виконувати, які через їх особливість можна тільки в певному місці, а позивачем такого не зазначено.

За таких обставин, враховуючи реєстрацію відповідача в м. Київ, з огляду також на відсутність специфіки предмета спору, з урахуванням якої процесуальний закон встановлює виключну підсудність, вказана справа не підлягає розгляду Господарським судом Одеської області.

Слід зазначити, що ухвалення рішення з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції є підставою для скасування судового рішення, прийнятого за результатами вирішення судового спору.

Отже, суд дійшов висновку, що спір у цій справі підсудний господарському суду за місцем знаходження відповідача, за правилами визначення підсудності справ, встановленими частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За таких обставин матеріали позовної заяви підлягають переданню для розгляду до Господарського суду міста Києва за місцем знаходження відповідача.

Крім того, Інженерно-технологічним інститутом «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України разом з позовною заявою була подана заява (вх. № 2-1341/24 від 20.08.2024) про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив заборонити ДПЗД «Укрінтеренерго» та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання електричної енергії відносно ІТІ «Біотехніка» НААН за адресами: вул. Свободи, 51, м. Балта; вул. Миру, 105, смт Цебрикове, Одеська область; вул. Велика Арнаутська, 19, м. Одеса; Одеський область, Одеська район, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, 26.

За змістом п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Отже розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. При цьому першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду за умови дотримання яких здійснюється її розгляд по суті.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що позовна заява Інженерно-технологічного інституту «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва, то відповідно суд направляє і заяву про забезпечення позову до відповідного суду..

Як передбачає частина 9 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку про передачу позовної заяви Інженерно-технологічного інституту «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України (вх. № 3753/24 від 20.08.2024) разом з доданими до неї документами та заяви (вх. № 2-1341/24 від 20.08.2024) про забезпечення позову за підсудністю до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст.ст. 27, 138, 176, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Інженерно-технологічного інституту «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України (вх. № 3753/24 від 20.08.2024) до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, разом з доданими до неї документами, в тому числі заявою про забезпечення позову, передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвала набрала законної сили 22.08.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський