Рішення

від 11.12.2024 по справі 916/3676/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.12.2024Справа № 916/3676/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 916/3676/24

за позовом Інженерно-технологічного інституту "Біотехніка" Національної академії аграрних наук України (Україна, 67667, Одеська обл., Біляївський р-н, смт Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 26; ідентифікаційний код: 00495929)

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (Україна, 65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 "Б"; ідентифікаційний код: 00131713)

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Шостак В.С., довіреність №42 від 02.10.2024;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інженерно-технологічний інститут «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» щодо подання заявки електропостачальника Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (ПОН) від 17.07.2024 та скасувати заявку електропостачальника від 17.07.2024 щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу (КСР) з 09:00 годин 22.08.2024 наступних ТКО: EIC код ТКО (62Z9853381173958), адреса ТКО - вул. Свободи, 51, м. Балта; EIC код ТКО (62Z2175504242548), адреса ТКО - вул. Миру, 105, смт Цебрикове, 67130; EIC код ТКО (62Z3672457847359), адреса ТКО - вул. Миру, 105, смт Цебрикове, 67130; EIC код ТКО (62Z3672457847359TR), адреса ТКО - вул. Миру, 105, смт Цебрикове, 67130; EIC код ТКО (62Z0895539299614), адреса ТКО - вул. Велика Арнаутська, 19, м. Одеса, 65012; EIC код ТКО (62Z8175585406604), адреса ТКО - вул. Велика Арнаутська, 19, м. Одеса, 65012, у зв`язку із відсутністю заборгованості та спожитого обсягу електроенергії Інженерно-технологічним інститутом «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України;

- зобов`язати Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» здійснити перерахунок загальної вартості послуги із виставленням нового рахунку щодо обсягу електроенергії - 16 864 кВТ*год., загальною вартістю 142 862,10 грн враховуючи ПДВ, тобто з початку фактичного постачання електричної енергії від 04.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.08.2024 позовну заяву Інженерно-технологічного інституту «Біотехніка» Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими до неї документами, в тому числі заявою про забезпечення позову, передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024 справу № 916/3676/24 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 16.09.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3676/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, підготовче засідання призначено на 16.10.2024.

01.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 01.10.2024 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

06.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про зміну предмета позову, яка 07.10.2024 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У підготовче засідання 16.10.2024 з`явився представник відповідача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.10.2024 судом було прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та відзив на позовну заяву, оголошено перерву до 13.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2024, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача та третю особу було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 916/3676/24 призначено на 13.11.2024.

24.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на заяву позивача про зміну предмета позову, які 24.10.2024 зареєстровані в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2024 було виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.10.2024 у справі № 916/3676/24.

У підготовче засідання 13.11.2024 представники учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка їх представників обов`язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

У підготовчому засіданні 13.11.2024 судом будо долучено до матеріалів справи заперечення відповідача на заяву позивача про зміну предмета позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 11.12.2024.

У судове засідання 11.12.2024 з`явився представник відповідача, представники інших учасників справи не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов`язковою судом не визнавалась, проте від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 11.12.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - постачальник "останньої надії", ПОН) відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 визначено "постачальником останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2024.

01.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс", як постачальником, та Інженерно-технологічним інститутом "Біотехніка" Національної академії аграрних наук України, як споживачем, укладено Договір №00495929/24 про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу.

Додатковою угодою №1 від 14.08.2024 сторони погодили термін постачання електроенергії до 02.07.2024.

Починаючи з 04.07.2024 Інженерно-технологічний інститут "Біотехніка" Національної академії аграрних наук України (далі - споживач) споживає електричну енергію відповідно до Договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

13.08.2024 постачальник "останньої надії" направив на адресу споживача лист №057315, яким надав останньому акт купівлі-продажу електроенергії №057315 від 31.07.2024 та рахунок №000000495929/13/О07/65181 від 13.08.2024.

Зі змісту рахунку №000000495929/13/О07/65181 вбачається, що постачальником "останньої надії" нарахована споживачу плата у сумі 1 227 223,28 грн, яка складається із заборгованості у розмірі 1 084 361,18 грн та плати за поставлену в липні 2024 року електричну енергію у розмірі 142 862,10 грн.

Окрім того, Акціонерним товариством "ДТЕК Одеські електромережі", як оператором системи розподілу, на виконання заявки ПОН від 17.07.2024, надіслано споживачу попередження №101/47/03-5104/001 про припинення (обмеження) постачання електричної енергії з 22.08.2024 у зв`язку з наявною заборгованістю.

Листом №265-1 від 18.07.2024 позивач визнав заборгованість за поставлену електричну енергію у розмірі 1 084 361,18 грн за період 2022-2023 р.р., повідомив про неможливість її погашення в 2024 році окрім як за рішенням суду, а також звернувся з проханням не припиняти постачання електричної енергії протягом строку звернення до суду.

Як зазначає позивач, підставою для винесення попередження №101/47/03-5104/001 про припинення (обмеження) постачання електричної енергії споживачу відповідно до умов договору з електропостачальником, є наявна заборгованість за минулі періоди, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо подання заявки електропостачальника від 17.07.2024 та скасувати заявку електропостачальника від 17.07.2024 щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії, а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок загальної вартості послуги із виставленням нового рахунку щодо обсягу електроенергії - 16 864 кВт*год., загальною вартістю 142 862,10 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За загальним правилом, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частини 2, 5 статті 633 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Так, частиною 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті (ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до положень частин 8, 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ, які кореспондуються з умовами, що зазначені в Комерційній пропозиції № 5 від 08.10.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Відтак законодавством передбачено, що договір постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Відповідно до п. 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг (пункт 4.3 розділу IV ПРРЕЕ).

Судом встановлено, що позивач споживав електричну енергію за договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в різні періоди протягом 2022-2023 років, а саме: в січні 2022 року; січні - вересні 2023 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 1 084 361,18 грн, що підтверджується рахунком №000000495929/13/О07/65181 та визнається позивачем.

У свою чергу, в липні 2024 року позивачем спожито електричну енергію в обсязі 16 864 кВт*год, вартістю 142 862,10 грн, у зв`язку з чим відповідач направив йому рахунок №000000495929/13/О07/65181.

Відповідно до пункту 3.1.6 ПРРЕЕ постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо, зокрема, відсутня прострочена заборгованість за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.

Згідно підпункту 2 пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Відповідно до пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Частиною 12 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" зобов`язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі настання однієї з таких подій: здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку; закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право, зокрема, звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку, крім випадків постачання вразливим споживачам.

Згідно з пп.п. 2 п.п. 3.1 п. 3.7 розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, припинення передачі електричної енергії здійснюється за зверненням електропостачальника у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку. Звернення електропостачальника щодо припинення електроживлення споживача подається ОСП у письмовому вигляді із зазначенням: найменування і юридичної адреси електропостачальника та його контактних даних (телефон, факс, електронна адреса); найменування, юридичної адреси, переліку посадових осіб споживача, відповідальних за безпечну експлуатацію струмоприймачів, їх контактні дані (телефон, факс); причин застосування припинення електроживлення споживача; дати і часу припинення електроживлення споживача.

З огляду на викладене, враховуючи наявну заборгованість споживача, відповідач направив попередження про припинення постачання електричної енергії № 44/11-010826/П від 17.07.2024 на адресу позивача.

Окрім того, постачальник "останньої надії" (відповідач) направив на адресу третьої особи вимогу постачальника на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача №44/11-001990/В від 17.07.2024, в якому просив повністю припинити розподіл електричної енергії по всім точкам приєднання позивача з 22.08.2024 о 09:00, у зв`язку з наявною заборгованістю.

На виконання вказаної вимоги, оператор системи розподілу (третя особа) направив на адресу позивача три попередження №101/47/03-5104/001, якими повідомив останнього про припинення (обмеження) постачання за точками комерційного обліку з ЕІС номерами: 62Z0895539299614, 62Z8175585406604, 62Z2175504242548, 62Z3672457847359, 62Z367245784739TR, 62Z9853381173958.

Позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо подачі заявки (вимоги) на припинення постачання електричної енергії та скасувати її, оскільки підставою для прийняття такого рішення відповідачем є заборгованість за періоди постачання електричної енергії, що передували укладенню нового договору з постачальником "останньої надії" 04.07.2024.

Суд звертає увагу, що електропостачальник "останньої надії" не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (що не перевищує 90 днів) і такий договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії. Тобто такий договір укладається автоматично з моменту початку постачання електричної енергії і діє протягом строку, що не перевищує 90 днів. У випадку повторного початку фактичного постачання електричної енергії споживачу внаслідок настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", відбувається нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії на новий обмежений строк.

У цьому контексті також необхідно врахувати те, що попри збереження обов`язку здійснення розрахунків між сторонами за попереднім договором, укладеним із постачальником "останньої надії", фактичне нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії призводить до виникнення нових договірних відносин, які стосуються іншого строку, обсягів та зобов`язань.

Так, зміст статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" жодним чином не вказує на безакцептне поновлення попередніх договірних відносин з постачальником "останньої надії", а навпаки зумовлює необхідність кожного разу укладення нового договору із постачальником "останньої надії". У свою чергу, наявність заборгованості за попереднім договором не може бути автоматично перенесена на нові договірні відносини, у тому числі з урахуванням необхідності дотримання порядку щодо своєчасного повідомлення про припинення відповідного постачання електроенергії.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 у справі №905/1791/21.

Фактично підставою для направлення відповідачем, як постачальником "останньої надії", третій особі вимоги №44/11-001990/В від 17.07.2024 була заборгованість позивача за договорами постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", які вже припинили свою дію.

Однак, за змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, обов`язковою умовою звернення до суду є наявність мети - захистити порушене, невизнане чи оспорюване право та, зрештою, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен враховувати критерії "ефективності" таких засобів захисту та вимоги частин 2 - 5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відтак, звертаючись до суду з цим позовом в частині визнання протиправними дій та скасування заявки електропостачальника, позивач просить захистити його права, факту порушення яких на момент подання позову судом не встановлено, а також права, щодо яких невідомо чи відбудеться таке порушення у майбутньому. Так, позивач у заяві про забезпечення позову вказує на те, що станом на час звернення до суду з даною заявою (20.08.2024) постачання не припинено, проте враховуючи наявну заборгованість, постачання електричної енергії може бути припинено найближчим часом.

Станом на поточну дату позивач не надав доказів фактичного припинення (обмеження) постачання електричної енергії.

Суд звертає увагу на те, що право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Також згідно з положеннями частини другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Однак, у даному випадку суд позбавлений можливості визначити такий спосіб захисту, оскільки, як вже було зазначено, для захисту права суду необхідний факт його порушення, а чи відбудеться таке порушення (саме факт припинення постачання електричної енергії та факт припинення надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії) у майбутньому невідомо.

Згідно з послідовною і сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах від 03.02.2022 у справі № 905/730/20 та від 22.12.2022 у справі № 910/9215/21.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо подання заявки електропостачальника від 17.07.2024 та скасування заявки електропостачальника від 17.07.2024 щодо припинення (обмеження) постачання електричної енергії.

Позивач також просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок загальної вартості послуги із виставленням нового рахунку щодо обсягу електроенергії - 16864 кВТ*год. загальною вартістю 142 862,10 грн.

Згідно з частиною 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Оскільки укладені між позивачем та відповідачем договори постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в період 2022-2023 років припинили свою дію, суд дійшов висновку, що постачання відповідачу електричної енергії постачальником "останньої надії" в липні 2024 року відбувалось на підставі нового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який був укладений за фактом споживання позивачем електричної енергії з 04.07.2024.

Зі змісту виставленого відповідачем рахунку №000000495929/13/О07/65181 вбачається, що споживач повинен протягом 5 банківських (робочих) днів сплатити постачальнику 142862,10 грн за поставлену в липні 2024 року електричну енергію, а також заборгованість у розмірі 1084361,18 грн.

Вказуючи на протиправність включення відповідачем до рахунку №000000495929/13/О07/65181 суми заборгованості за договорами, які припинили свою дію, позивач не пояснює яким чином такі дії відповідача порушують його права та законні інтереси.

Необґрунтованим в цій частині позовних вимог є й посилання позивача на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.04.2023 у справі №905/1791/22, оскільки факт припинення попередніх правовідносин між постачальником "останньої надії" та споживачем не звільняє останнього від обов`язку сплати заборгованості за спожиту в попередні періоди електричну енергію.

Відтак суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг із виставленням нового рахунку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 6 056,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 916/3676/24 було частково задоволено заяву Інженерно-технологічного інституту "Біотехніка" Національної академії аграрних наук України про забезпечення позову та заборонено Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Акціонерному товариству "ДТЕК Одеські електромережі" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання електричної енергії відносно Інженерно-технологічного інституту "Біотехніка" Національної академії аграрних наук України за адресами: вул. Свободи, 51, м. Балта; вул. Миру, 105, смт Цебрикове, Одеська область; вул. Велика Арнаутська, 19, м. Одеса.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, суд, на підставі ч. 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі №916/3676/24.

Керуючись статтями 129, 145, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 056,00 грн покласти на позивача.

3. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2024 у справі № 916/3676/24.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.12.2024.

Суддя О.В. Нечай