Ухвала

від 23.08.2024 по справі 916/3575/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/3575/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Калоре»</a> (далі - ТОВ «Калоре», скаржник)

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024

за позовом Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калоре»</a>,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Калоре» 13.08.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 (повний текст складено 24.07.2024) у справі № 916/3575/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») відмовити в повному обсязі. Крім того, у прохальній частині касаційної скарги просить: поновити строк на касаційне оскарження судових рішень у справі; зупинити дію рішення господарського суду Одеської області від 18.01.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 916/3575/23; відстрочити (відтермінувати в часі) ТОВ «Калоре» сплату суми судового збору в розмірі 77 273, 87 грн за подання цієї касаційної скарги до ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 916/3575/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 916/3575/23 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т. М., суддів Жайворонок Т. Є., Колос І. Б.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Калоре» з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що предметом касаційного перегляду до теперішнього часу не були справи у подібних правовідносинах щодо питання застосування у своєму взаємозв`язку норм права, а саме: пунктів 3, 6 частини першої статті 3, статей 13, 1212 Цивільного кодексу України; пункту 10 статті 1, статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»; пунктів 13, 14, абзацу 12 пункту 19 Правил постачання природного газу (затв. Постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015, в чинній станом на березень-квітень 2021 редакції); пунктів 3, 11 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 19.10.2018); статті 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»; статті 25 Закону України «Про теплопостачання»; статей 16, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; пункту 31 Правил користування тепловою енергією (затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007).

Також скаржник у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що апеляційним господарським судом не було враховано висновку Верховного Суду щодо застосування норми права статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах викладених у постановах від 08.12.2021 у справі № 916/1577/21, від 23.07.2024 у справі № 924/738/23.

ТОВ «Калоре» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що суд не дослідів зібрані у справі докази.

Отже, зазначені скаржником підстави за пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі не є очевидно неприйнятними.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» (на момент подання позову) прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684, 00 грн.

В прохальній частині касаційної скарги скаржник виклав свої вимоги до Суду в такій редакції: « 4. Скасувати Рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 (повний текст якого складений 29.01.2024) та Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 (повний текст складено та підписано 24.07.2024) у справі № 916/3575/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовити в повному обсязі».

Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Господарським судом Одеської області розглядалася справа № 916/3575/23 за позовом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Калоре», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 3 219 744, 49 грн (з урахуванням змін предмета позову).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 у справі № 916/3575/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024, позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України до ТОВ «Калоре» про стягнення вартості безпідставно набутого майна у розмірі 3 129 744, 49 грн задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Калоре» на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» вартість безпідставно набутого майна у розмірі 3 129 744, 49 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 48 296, 17 грн.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що розрахунок судового збору, що належить до сплати за подання касаційної скарги залежить від вимог скаржника і меж оскарження судових рішень. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 916/3575/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а тому при поданні касаційної скарги, у даному випадку, через «Електронний суд» в електронній формі, ураховуючи вимогу майнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 77 273, 87 грн за майнову вимогу (3 219 744, 49 грн майнова вимога х 200 % х 0,8).

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Натомість ТОВ «Калоре» заявлено клопотання у якому просить відстрочити (відтермінувати в часі) ТОВ «Калоре» сплату суми судового збору в розмірі 77 273, 87 грн за подання цієї касаційної скарги до ухвалення Верховним Судом рішення у справі № 916/3575/23.

Посилаючись на статтю 8 Закону України «Про судовий збір», скаржник зауважує, що ТОВ «Калоре», як теплогенеруюча, теплотранспортуюча та теплопостачальна організація, відповідно до Статуту та ліцензій, є суб`єктом господарювання в сфері теплопостачання та об`єктом життєзабезпечення в межах 13 мікрорайону міста Чорноморська Одеської області, діяльність якого спрямована на задоволення потреб громадян/населення в постачанні теплової енергії. Задля забезпечення населення 13 мікрорайону м. Чорноморська Одеської області тепловою енергією, яку Товариство виробляє з отриманого від постачальників природного газу, ТОВ «Калоре» кожного року укладає відповідні договори постачання природного газу. З 2021 постачальником природного газу для ТОВ «Калоре» є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». За договорами постачання природного газу від 01.11.2021 та від 20.09.2022, згідно з умовами проведення розрахунків - зобов`язання ТОВ «Калоре» забезпечені відповідними договорами про договірне списання, укладеними між ТОВ «Калоре» (Сторона 2), ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Сторона 3) та Банком (обслуговуючий банк Апелянта - ПАТ АБ «Південний». За договорами про договірне списання здійснюється щоденне списання Банком залишку грошових коштів з поточного рахунку ТОВ «Калоре», на який надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг». При цьому договірне списання здійснюється банком без будь-яких платіжних доручень/електронних розрахункових документів, в тому числі Банк не подає жодних запитів і не очікує від сторін надання будь-якої інформації. Договірне списання здійснюється до моменту отримання банком відповідного повідомлення від постачальника про виконання ТОВ «Калоре» своїх грошових зобов`язань в повному обсязі. За договором постачання природного газу № 5727-ТКЕ(23)-23 від 21.09.2023, згідно із вимогами Постанови Кабінету міністрів України № 812 від 19.07.2022 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 896 від 22.08.2023), постанови Кабінету Міністрів України № 1376 від 27.12.2023 - зобов`язання ТОВ «Калоре» за цим Договором забезпечені Договором про договірне перерахування коштів на небюджетні рахунки ТОВ`Калоре» в органах Державної казначейської служби, за яким, згідно з приписами чинного законодавства, обслуговуючий банк щоденно перераховує весь обсяг коштів, що надійшов протягом попереднього операційного дня, на небюджетний рахунок Товариства в органах Казначейства, яке в подальшому перераховує кошти. Майже 60% споживачів ТОВ «Калоре», рятуючи свої життя, виїхали за межі не лише Одеської області, а й взагалі України та, відповідно, не сплачують за послуги теплопостачання - за даними бухгалтерського обліку станом на 01.08.2024 сума загальної дебіторської заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання перед Товариством становить 3 523 467,16 грн. У свою чергу, як наслідок наявної дебіторської заборгованості, ТОВ «Калоре» має борги по сплаті за розподіл природного газу, спожиту електричну енергію та її розподіл тощо - сума кредиторської заборгованості ТОВ «Калоре» на 01.08.2024 складає 4 794 598, 11 грн, у т.ч. по зобов`язанням за отриманий від ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» природний газ за вищевказаними договорами. Таким чином, за тяжких реалій сьогодення та з урахуванням відповідних обмежень згідно вищевикладеного у ТОВ «Калоре» відсутня можливість сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, адже станом на дату подання цієї скарги на небюджетному рахунку ТОВ «Калоре» в органах Казначейства обліковується лише 4 082, 16 грн.

Дослідивши вказане клопотання скаржника, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано порядок звільнення, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з огляду на таке.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї статті зазначено, що Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зі статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що:

1) законодавець, застосував конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначивши, що питання, зокрема, щодо звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення;

2) умови застосування диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:

у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";

у пункті 41 "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним".

Водночас відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до суду та просило (з урахуванням змін предмета позову) стягнути з ТОВ «Калоре» вартість безпідставно набутого майна у розмірі 3 219 744, 49 грн.

Отже, предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а є стягнення коштів.

Верховний Суд зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Верховний Суд виходить з того, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статті 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Касаційний господарський суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20 лютого 2014 року, пункт 111).

Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Отже, Верховний Суд висновує, що судовий збір сам по собі не обмежує право особи на справедливий суд.

Верховний наголошує, що право застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" у контексті розстрочки, відстрочки та звільнення від сплати судового збору щодо юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.

Верховний Суд звертає увагу на пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 "При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю".

Верховний Суд звертає увагу, що в силу статті 7 ГПК України правосуддя здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин, ця справа за предметом позову не є про захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, заявник є юридичною особою, а дія умов частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджується саме на юридичних осіб, а тому не може бути умовою для звільнення, зменшення розміру, відстрочення, розстрочення сплати судового збору, адже не базується на статті 8 Закону України «Про судовий збір» та правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо її застосування, ураховуючи суб`єктний склад сторін і характер спірних правовідносин, а наведені аргументи та документи в цьому контексті не будуть умовою, яка є підставою для відстрочки від сплати судового збору щодо юридичних осіб.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення (відтермінування) сплати судового збору за подання касаційної скарги до прийняття рішення судом у справі №916/3575/23, оскільки обставини, наведені скаржником у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, не передбачені Законом України «Про судовий збір» для такого відстрочення сплати судового збору, до того ж відповідач у справі є юридичною особою, а предметом позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, предметом спору у цій справі є стягнення коштів, а наведені аргументи та документи в цьому контексті не є умовою, яка є підставою для відстрочки від сплати судового збору щодо юридичних осіб.

Отже, у клопотанні скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 916/3575/23 Суд відмовляє.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Калоре» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначеного вище недоліку, шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги за вимогами майнового характеру в розмірі 77 273, 87 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названого недоліку або не в повному обсязі його усунення протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у справі та зупинення дії рішення господарського суду Одеської області від 18.01.2024 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 916/3575/23 розглядатимуться після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, статтями 4, 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калоре»</a> на рішення Господарського суду Одеської області від 18.01.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 у справі № 916/3575/23 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Калоре»</a> строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Калоре»</a>, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. . Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню

Суддя Т. Малашенкова