Ухвала

від 23.08.2024 по справі 520/14994/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

23.08.2024 Справа № 520/14994/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція (вул. Балаклійське шосе, буд, 2,смт Слобожанське,Харківська обл., Чугуївський р-н,63460, код ЄДРПОУ05471247) до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Миру, буд. 7,смт Слобожанське,Харківська обл., Чугуївський р-н,63460, код ЄДРПОУ04397508) про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №734-VIII від 21.10.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №1796-VIII від 21.09.2023.

Позов мотивовано тим, що відповідно до Державного акту право на користування землею серія Б №045850 від 1993 Зміївській тепловій електричній станції ТЕС Публічного акціонерного товариства "Центренерго" належить на праві безстрокового та безоплатного користування земельна ділянка загальною площею 2403,71 га для ведення господарської діяльності. Позивач зазначає, що 27.12.2023 отримав лист від Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №3379 від 25.12.2023, в якому зазначено, що земельна ділянка загальною площею 3,5 га, яка входить до меж вищезазначеної земельної ділянки, розроблено проект землеустрою щодо її відведення за рахунок запасу комунальної власності та сформовано кадастровий номер, що підтверджується рішеннями відповідача №734-VII від 21.10.2021 та №1796-VIII від 21.09.2023.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви N 29458/04 та N 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява N 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України регламентовано, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 та у інших.

Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №640/15027/20.

Як убачається із встановлених у справі обставин, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного, на його думку, права користуватися земельною ділянкою.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що рішенням Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області рішення №734-VII від 21.10.2021 надано дозвіл Слобожанській селищній радів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель запасу комунальної власності орієнтовною площею 3,5 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд , будівельних організацій та підприємств, яка розташована за межами населеного пункту смт Слобожанське на території Слобожанської селищної ради з подальшим продажем права оренди на земельних торгах (аукціонах) та рішення Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №1796-VIII від 21.09.2023, в якому вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 6321755600:02:004:0123 для розміщення експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд, будівельних організацій та підприємств, яка розташована за межами населеного пункту смт Слобожанське на території Слобожанської селищної ради з подальшим продажем права оренди на земельних торгах та надано дозвіл на розробку технічної документації з нормативною грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 6321755600:02:004:0123 площею 3,5 га, розташовану на території Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області. Водночас позивач зазначає, що спірна ділянка площею 3,5 га входить до меж земельної ділянки загальною площею 2403,71 га, яка надана позивачу на підставі Державного акту на право користування земель серія Б №045850 від 1993 та належить позивачу на праві безстрокового та безоплатного права користування та яка використовується державним підприємством для ведення господарської діяльності.

Таким чином, позовні вимоги позивача спрямовані фактично на усунення перешкод у реалізації свого права на користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин.

Згідно зі статтею 2 Земельного Кодексу України (далі ЗК) земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Стаття 152 ЗК визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 158 ЗК земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст. 4 зазначеного Кодексу передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

- справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

- інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини не пов`язані зі здійсненням відповідачем владної управлінської функції, а сама суть спору зводиться до вирішення питання про наявність у позивача права на користування земельною ділянкою, про що прямо зазначено у позові, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад цього спору, суд прийшов до висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст.4-12, 166, 189, 205, 238, 239, 243, 247, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївська теплова електрична станція (вул. Балаклійське шосе, буд, 2,смт Слобожанське, Харківська обл., Чугуївський р-н,63460, код ЄДРПОУ05471247) до Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області (вул. Миру, буд. 7,смт Слобожанське, Харківська обл., Чугуївський р-н,63460, код ЄДРПОУ04397508) про скасування рішень.

Роз`яснити позивачу, що спір має бути вирішений за правилами господарського судочинства.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 23 серпня 2024 року.

СуддяОлексій КОТЕНЬОВ