Рішення

від 14.12.2023 по справі 911/2020/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2020/23

Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дадвані М.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №911/2020/23

за позовом: Науково-виробничого приватного підприємства ПЛАСТ (04107, м. Київ, вул.Тропініна, 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СЕЙЛ (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, буд.54, офіс З)

про стягнення 68 881, 60 грн.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Гуназа Ю.Є., ордер серія АІ №1460213 від 14.09.2023

СУТЬ СПОРУ

Науково-виробниче приватне підприємство ПЛАСТ звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою за вих. №74 від 24.04.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СЕЙЛ про стягнення 68 881, 60 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2023 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 12.07.2023 позовну заяву Науково-виробничого приватного підприємства ПЛАСТ залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.

01.08.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 15.09.2023 о 10:00.

23.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують повноваження представника відповідача на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СЕЙЛ.

30.08.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, у зв`язку з наступним:

- 02.07.2018 між сторонами було укладено Договір поставки №5505. Загальний обсяг господарських операцій по Договору між сторонами склав 913 595, 60 грн.;

- відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 02.07.2018 по 31.07.2023 заборгованість по Договору відсутня;

- відвантаження товару за Договором здійснювалось:

* 26.12.2022 згідно видаткової накладної №ЦОГС-0036010 на суму 34759, 00 грн.;

* 24.03.2023 згідно видаткової накладної №ЦОГС-0004051 на суму 22039, 00 грн.;

* 07.06.2023 згідно видаткової накладної №ЦОГС-0007815 на суму 26139, 00 грн.;

- наявність реалізації пального та його використання позивачем спростовує його твердження про неможливість отримання з 24.02.2022 придбаних товарів по Договору;

- щодо листа №23/05/22 від 23.05.2022, необхідно врахувати, що дана відповідь сформована для невизначеного кола клієнтів ТОВ «Глобалсейл», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та виникненням критичного попиту на пальне як для ЗСУ так і для потреб населення;

- претензія позивача не містить детальних відомостей про АЗС на яких позивачу було відмовлено в отриманні пального, що позбавляє можливості відповідача належним чином її розглянути для з`ясування обставин виникнення спірної ситуації. Також позивач не надав доказів її поштового направлення на адресу відповідача;

- відповідач зазначає, що відсутні умови для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків;

- доказів невиконання умов Договору поставки позивачем до суду не надано.

14.09.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду по справі №911/2020/23;

- розгляд справи №911/2020/23 здійснити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами наданими сторонами;

- провести розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику позивача, як учасника по справі.

Ухвалою суду від 15.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви позивача про здійснення розгляду справи №911/2020/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами та проведення розгляду справи в порядку письмового провадження без виклику позивача та відкладено розгляд справи на 12.10.2023 о 16:00.

12.10.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату або оголошення перерви в судовому засіданні, що мотивовано перебуванням представника позивача на лікарняному.

Ухвалою суду від 12.10.2023 відкладено розгляд справи на 09.11.2023 о 17:00.

У судовому засіданні 09.11.2023 судом оголошено перерву до 21.11.2023 о 14:00.

21.11.2023 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі та відкладення розгляду справи.

21.11.2023 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Безпосередньо в судовому засіданні 21.11.2023 суд залишив заяву про збільшення позовних вимог без розгляду, оскільки відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, тобто до 15.09.2023. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку підготовчого провадження у справі, оскільки справа слухається у спрощеному провадженні з викликом сторін, а тому підготовче провадження не проводиться. У задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду суд відмовив за заявленими у ньому обставинами.

Ухвалою суду від 21.11.2023 відкладено розгляд справи на 28.11.2023 о 10:00.

27.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначає наступне:

- бензин 92 за видатковою накладною №0000681 від 17.01.2022 та за видатковою накладною №0002155 від 07.02.2022 позивачем не отримувався. Відомостей про неможливість отримання товару по іншим накладним, крім №0000681 від 17.01.2022 та №0002155 від 07.02.2022 позов не зазначає;

- позивачем представлено копії талонів, які відповідачем йому не передавались, а саме: №2100000792511 та №2200001179059 (бензин А-92);

- бензин А-92 за талоном №2100000792511 відповідачем реалізовано 21.06.2023 Комунальному підприємству «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району м. Києва» за видатковою накладною №ЦОГС 0008546. В подальшому, після його погашення, талон передано ТОВ «Вєнтус Ресурс»;

- талон №2200001179059 відповідачем у господарській діяльності не використовувався;

- відповідно до інформації, отриманої у відповідь на запит до ТОВ «Вєнтус Ресурс», пальне за талонами №2100000792511 та №2200001179059 (бензин А-92) реалізовано Науково-виробничому приватному підприємству «Пласт», згідно видаткової накладної «ЦОВР-0000543 від 15.08.2023;

- реалізація пального по паливним талонам здійснюється відповідачем через мережу автозаправних станцій (комплексів) (далі-АЗС), шляхом взаємодії з підприємствами операторами роздрібної мережі АЗС, а саме: ТОВ «КонверсЛінкс», ТОВ «Урбан- Менеджмент», ТОВ «Енерготех Менеджмент», ТОВ «Клеон-Ойл» та ТОВ «Дафнамекс», на підставі відповідних договорів;

- при зверненні до вказаних вище підприємств операторів роздрібної мережі АЗС, отримано відповідь про відсутність звернення до них позивача щодо відмови у відпуску пального за пред`явленими паливними талонами;

- у випадку відмови в отриманні пального при зверненні на автозаправному комплексі оператором реєстратору розрахункових операцій надається «чек відмови», в якому можливо підтвердити факт та час звернення;

- зважаючи на відомості отримані від ТОВ «КонверсЛінкс», ТОВ «Урбан- Менеджмент», ТОВ «Енерготех Менеджмент», ТОВ «Клеон-Ойл», ТОВ «Дафнамекс», ТОВ «Вєнтус Ресурс» та відсутність підтверджнення відмови в обслуговуванні паливних талонів, твердження позивача про відмову в отриманні пального на АЗС є безпідставним;

- лист №23/05/22 від 23.05.2022 зазначає про проведення робіт на відновлення роботи в існуючих умовах. З появою можливості здійснення діяльності у безпечних умовах така діяльність була відновлена та в подальшому триває;

- претензія позивача не містить посилання на АЗС, на яких позивачу було відмовлено в отриманні пального, що позбавляє можливості відповідача належним чином її розглянути для з`ясування обставин виникнення спірної ситуації;

- позовна заява не містить відомостей про звернення з вимогою реалізації пального до ТОВ «КонверсЛінкс», ТОВ «Урбан- Менеджмент», ТОВ «Енерготех Менеджмент», ТОВ «Клеон-Ойл», ТОВ «Дафнамекс».

27.11.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів у позивача.

Безпосередньо в судовому засіданні 28.11.2023 суд залишив клопотання відповідача про витребування доказів у позивача без розгляду, з огляду на таке.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежаливіднеї.

Тобто, відповідач повинен був подати клопотання про витребування доказів разом із поданням відзиву.

Заявляючи клопотання про витребування у позивача доказів, представник відповідача не заявляє клопотань про поновлення пропущеного строку на подання відповідного клопотання.

Таким чином, клопотання відповідача про витребування доказів подане не у встановлений законом строк та відповідно піддягає залишенню судом без розгляду.

У судовому засіданні 28.11.2023 судом оголошено перерву до 14.12.2023 о 14:45.

13.12 2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про врахування додаткових доказів, в якому останній зазначає, що відповідачем отримано пояснення, які спростовують існування обставин, повідомлених представником позивача в судовому засіданні 28.11.2023. Так, відповідач вказує, що направив відповідний запит та отримав відповідь, якою заперечується факт звернення представника позивача з талонами по яким не можливо було б відвантажити пальне. Докази в підтвердження вказаних обставин представник відповідача долучив до відповідного клопотання.

14.12.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, яка не підписана електронним цифровим підписом.

Ухвалою суду від 14.12.2023 заяву Науково-виробничого приватного підприємства ПЛАСТ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції повернуто без розгляду, у зв`язку з тим що відповідна заява не підписана електронним цифровим підписом.

В судове засідання 14.12.2023 з`явився представник відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис у розписці про оголошення перерви в судовому засіданні від 28.11.2023.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію позивача та заперечення відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 02.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл», як Постачальником, та Науково-виробничим приватним підприємством «Пласт», як Покупцем, укладений Договір поставки №5505, далі Договір, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати Покупцеві нафтопродукти відповідної якості, а Покупець оплачує й приймає нафтопродукти (надалі Товар) по бланках внутрішнього обігу (надалі Талони), Постачальника, в асортименті, кількості і за цінам, зазначеними у рахунку або видатковій накладній, що є невід`ємною частиною цього Договору. Одиниця виміру Товару літр.

Згідно з п. 1.2. Договору передача Товару по цьому Договору здійснюється партіями: асортимент, кількість яких зазначена в Талоні.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2., 2.3. Договору ціни на Товар встановлюються в національній валюті України за 1 літр, включаючи ПДВ, і визначаються виходячи з поточної ціни Постачальника. Ціна Товару не є постійною і може коливатись протягом строку дії Договору, виходячи зі змін кон`юктури ринку (зміни цін на нафту на світовому та внутрішньому ринку, зміни у митному законодавстві, індексу інфляції, збільшення розміру податків, зборів та інших платежів. Сума Договору складається із сум, що вказані у видаткових накладних, оформлених належним чином протягом дії Договору.

Покупець зобов`язується здійснити 100% попередню оплату вартості Товару, визначеної в рахунку на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку. Якщо рахунок своєчасно не оплачений Покупцем, Постачальник залишає за собою право зробити перерахунок ціни на день сплати та виставляє новий рахунок Покупцю або повернути Покупцю отримані грошові кошти (п. 3.1. Договору).

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що Передача Товару здійснюється Покупцю цілодобово по Талонах Постачальника, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження Товару з АЗС, що обслуговують Талони Постачальника. Адреси АЗС надаються додатково згідно карти-схеми.

Талон повинен бути в належному стані та не містити будь-яких позначень, печаток штампів, крім тих, що нанесені Постачальником, у випадку порушення цієї вимоги а також у разі пошкодження талона, якщо не можна прочитати штрих-код та номер під ним, Постачальник має право Товар не відпускати (п. 3.4. Договору).

Умовами пунктів 4.1., 4.2., 4.4. Договору передбачено, що Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю Талони з моменту підписання Сторонами видаткової накладної при умові виконання Покупцем п. 3.1. Договору. Постачальник зобов`язаний передати Товар по Талонах на момент їх подання через АЗС Постачальника. У випадку технічного огляду, перерви, ремонту на АЗС, згідно карти-схеми, що надає Постачальник, останній, має право відмовити у видачі Товару на період, що буде продовжуватись до припинення обставин, що перешкоджають видачі Товару, але не більш ніж на 2 (два) робочі дні. У такому випадку Покупець може отримати Товар на іншій АЗС згідно карти-схеми.

Пунктом 4.7. Договору встановлено, що в разі не отримання всього Товару в строки, зазначені у п.4.6. цього Договору, Покупець має право:

4.7.1. обміняти Талони згідно діючих тарифів та прайс листів Постачальника на день обміну Талонів;

4.7.2. повернути кошти, що відповідають вартості Товару, який не може бути отриманий Покупцем по Талонам Постачальника, виходячи з вартості Товару вказаної у видаткових накладних.

Відповідно до п. 6.1. Договору кожна зі Сторін звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків за Договором при настанні обставин неможливості виконання або часткового виконання Стороною зобов`язань по цьому Договору, таких як: стихійних лих, пожежі, війни, відсутності на об`єктах Постачальника електроенергії не з вини останнього (в т.ч. але не обмежуючись цим з вини постачальника електроенергії), блокади, масових хвилювань і безладдя, протиправних дій третіх осіб, дій та/або рішень державних органів, що привели до тимчасової неможливості поставки Товару або до ушкодження майна, а також при настанні інших, що не залежать від Сторін, обставин, які виникли після укладання цього Договору, і Сторони не в змозі їх усунути, - договірні зобов`язання відсуваються відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини і їхні наслідки, але на термін не більш як 30 (тридцять) календарних днів.

Згідно з умовами пунктів 6.2, 6.3., 6.4. Договору сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань по цьому Договору, повинна про настання і припинення обставин, що перешкоджають виконанню зобов`язання, негайно (протягом 24 годин) сповістити іншу Сторону. Належним доказом наявності зазначених вище обставин і їхніх тривалості будуть служити документи, що видаються відповідно регіональними Торгово-промисловими палатами, іншими компетентними органами. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання або припинення форс - мажорних обставин позбавляє Сторону права на них посилатися.

Цей Договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Якщо сторони за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього Договору не повідомили одна одну про розірвання даного Договору, Договір автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік (п. 8.1. Договору).

Так, позивач зазначає, що на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» було виставлено Науково-виробничому приватному підприємству ПЛАСТ» рахунок на оплату №ЦОГС-0001042 від 14.01.2022 на загальну суму 28 247, 00 грн., з урахуванням знижки в 950, 00 грн., про попередню оплату:

- скрапленого газу в кількості 1000 літрів за ціною 19 580,00 грн. за 1 літр разом з ПДВ;

- бензину автомобільного « 95 UAСтандарт» А-95 -Євро5-ЕО згідно ДСТУ 7687:2015» в кількості 200 літрів по ціні 32,290 грн. за 1 літр на загальну суму 6458,00 грн.;

- палива дизельного ДП-Євро5-ВО згідно ДСТУ 7688:2015 по ціні 31,59 грн. за літр на загальну суму 3159,00 грн.

Разом з цим, позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» було виставлено Науково-виробничому приватному підприємству ПЛАСТ» рахунок на оплату №ЦОГС-0003294 від 02.02.2022 на загальну суму 12836, 00 грн., з урахуванням знижки в 600, 00 грн., про попередню оплату бензину автомобільного « 95 UA Стандарт» 95-Євро5-ЕО згідно ДСТУ 7687:2015 в кількості 400 літрів по ціні 33, 59 грн. за 1 літр.

Позивач зазначає, що на підставі отриманих ним вказаних вище рахунків на оплату, останнім було проведено платежі за №7244 від 14.02.2022 у розмірі 28247,00 грн. та за №7287 від 03.02.2022 у розмірі 12 836, 00 грн.

Позивач в позові наголошує, що між сторонами було підписано наступні видаткові накладні:

-№ЦОГС-0000681 від 17.01.2022 на загальну суму товару у розмірі 28247, 00 грн.;

- №ЦОГС-0002155 від 07.02.2022 на загальну суму товару у розмірі 12836, 00 грн.

Разом з цим, позивач зазначає, що факт підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі картки (талонів) на товар, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.

З позовної заяви вбачається, що відповідач за видатковими накладними №ЦОГС-0000681 від 17.01.2022 на суму 28247, 00 грн. та №ЦОГС-0002155 від 07.02.2022 на суму 12836, 00 грн. здійснив відпуск товару позивачу лише частково.

Позивач наголошує, на тому, що останній відпуск товару відповідачем було здійснено 21.02.2022. Починаючи з 24.02.2022 року з АЗС, що обслуговують талони Постачальника, відпуску товару не здійснювалось. Таким чином, вартість недоотриманого позивачем товару становить 22608, 70 грн.

Листом №23/05/22 від 23.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Сейл» повідомило партнерів про тимчасову неможливість виконання своїх зобов`язань, з посиланням на військову агресію російської федерації проти України та лист Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи міститься претензія №56 від 05.09.2022, в якій позивач вимагав відвідповідача повернути йому грошові кошти в розмірі 22608, 70 грн.

Однак доказів направлення вказаної вище претензії відповідачу матеріали справи не містять.

Разом з цим, позивач в позові наголошує, що був вимушений купувати пальне для автомобілів в серпні 2022 року за завищеними цінами у нового постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7», на підтвердження чого долучив до позову платіжне доручення №7499 від 08.08.2022 на суму 25950, 00 грн., рахунок на оплату №1908 від 05.08.2022, видаткову накладну №972 від 08.08.2022 на суму 25950, 00 грн.

Так, позивач вказує, що невиконання відповідачем свого зобов`язання з відпуску пального позивачу завдало останньому збитків у розмірі 25950, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 13366, 57 грн., три проценти річних у розмірі 912, 00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6044, 33 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, умови передачі товару, порядок та терміни проведення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Згідно з п. 3.1. Договору покупець зобов`язаний здійснити 100% попередню оплату вартості товару, визначеної в рахунку на поточний рахунок Постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання рахунку.

В пункті 3.3. Договору визначено, що передача товару здійснюється покупцю цілодобово по талонах постачальника, що є документом обов`язкової звітності і підставою для відвантаження Товару з АЗС, що обслуговують Талони Постачальника.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що постачальник приймає на себе зобов`язання передати покупцю талони з моменту підписання сторонами накладної при умові виконання Покупцем п. 3.1 Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами підписано видаткові накладні щодо поставки товару №ЦОГС-0000681 від 17.01.2022 на загальну суму товару у розмірі 28247, 00 грн. та №ЦОГС-0002155 від 07.02.2022 на загальну суму товару у розмірі 12836, 00 грн.

Позивач повністю здійснив оплату вартості товару зазначеного у вказаних видаткових накладних, що підтверджується платіжною інструкцією №7244 від 14.02.2022 та платіжним дорученням №7287 від 03.02.2022.

Згідно з п. 4.2. Договору постачальник зобов`язаний передати товар по талонах на момент їх подання через АЗС постачальника.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, пунктом 4.6. Договору визначено, що покупець має право прийняти, а постачальник зобов`язується передавати товар по талонам на АЗС постачальника протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній покупцю.

В разі не отримання всього товару в строки, зазначені у п. 4.6. цього договору, покупець має право:

- обміняти талони згідно діючих тарифів та прайс листів постачальника на день обміну талонів;

- повернути кошти, що відповідають вартості товару, який не може бути отриманий покупцем по талонам постачальника, виходячи з вартості товару, вказаної у видаткових накладних (п. 4.7. Договору).

Тобто, за укладеним між сторонами Договором у відповідача виник обов`язок протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видаткових накладних здійснити відпуск покупцю товару за його вимогою на АЗС постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна №ЦОГС-0000681 була підписана 17.01.2022, а тому кінцевий строк на виконання обов`язку відповідача з поставки (відпуску) товару за талонами закінчився 16.01.2023.

Разом з цим, видаткова накладна №ЦОГС-0002155 була підписана 07.02.2022, а тому кінцевий строк на виконання обов`язку відповідача з поставки (відпуску) товару за талонами закінчився 06.02.2023.

Порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами визначають Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997. Також вказані Правила регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров`я споживачів і рівня торговельного обслуговування.

Відповідно до п. 9 вказаних Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Посилання позивача на те, що АЗС, які обслуговують талони постачальника, починаючи з 24.02.2022 відмовляли позивачу у відпуску товару, відхиляються судом, оскільки такі доводи не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Так, в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують відмову позивачу у відпуску товару на АЗС.

У контексті пояснень позивача про відмову у відпуску товару на підставі талонів, суд враховує вимоги п. 4.4. Договору, відповідно до якого у випадку технічного огляду, перерви, ремонту на АЗС, згідно карти-схеми, що надає постачальник, останній має право відмовити у видачі товару на період, що буде продовжуватись до припинення обставин, що перешкоджають видачі товару, але не більш ніж на 2 робочі дні. У такому випадку покупець може отримати товар на іншій АЗС згідно карти-схеми.

Таким чином, у разі якщо позивачу на АЗС з 24.02.2022 було відмовлено у відпуску товару (чого, як вже було зазначено вище, позивачем належними та допустими доказами доведено не було), він мав право отримати товар на іншій АЗС згідно карти-схеми.

В той же час, позивачем не було надано суду доказів того, що йому на всіх АЗС згідно карти-схеми було відмовлено у видачі товару, у період дії талонів, визначеного п. 4.6. Договору.

Разом з цим, відповідачем долучено до відзиву видаткову накладну №ЦОГС-0036010 від 26.12.2022, видаткову накладну №ЦОГС-0004051 від 24.03.2023 та видаткову накладну №ЦОГС-0007815 від 07.06.2023, які підписані обома сторонами після 24.02.2022.

Також, в матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств Акт звірки взаємних розрахунків за період з 02.07.2018 по 31.07.2023, відповідно до якого станом на 31.07.2023 заборгованість відсутня.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування ст. 693 ЦК України. Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 та у постанові від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти в супереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Твердження позивача про неможливість відпуску товару через військові дії, про що відповідач сам повідомляв своїх клієнтів у загальному листі, в якому відповідач також зазначав про повернення коштів по мірі можливості, відхиляються судом, оскільки зазначений лист направлявся невизначеному колу осіб, а не лише позивачу за спірним договором поставки.

А тому, відповідний лист не може бути покладений в основу висновку суду щодо вчинення відповідачем конклюдентних дій в частині відмови останнього виконувати свої зобов`язання за укладеним із позивачем Договором.

Більше того, відповідач у даному листі також повідомив своїх контрагентів про те, що нафтобазове сховище, на якій зберігалось пальне, що забезпечувало виконання зобов`язань перед контрагентами, було знищено, а частину автотранспортного парку, який забезпечував безперебійну логістику, пошкоджено. У листі також зазначено, що відповідачем проводиться робота щодо якомога скорішого відновлення роботи.

Аналогічний висновок викладено колегією суддів в постанові Північного апеляційного господарського суду у справі №911/1498/22 від 28.03.2023.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.19. № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

А тому, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання з поставки товару, а саме відмову у відпуску товару на АЗС протягом строку встановленого п. 4.6. Договору, суд дійшов висновку, що у позивача відсутнє право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати (тобто сплати грошових коштів) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у розмірі 22608, 70 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають залишенню без задоволення.

Суд також відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 13366, 57 грн., трьох процентів річних у розмірі 912, 00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6044, 33 грн., які є похідними позовними вимогами від вимоги про стягнення 22608, 70 грн. суми попередньої оплати.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 25950, 00 грн. збитків у вигляді різниці вартості товару, який позивачу довелося купувати у іншого постачальника, суд зазначає наступне.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Виходячи з наведеного та в силу статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Відтак, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем свого господарського зобов`язання з поставки товару, що було встановлено судом вище, тобто відсутня протиправна поведінка особи, як один із складових елементів для встановлення відповідальності за завдання шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення відповідача збитків у розмірі 25 950, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати позивача відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача Науково-виробниче приватне підприємство ПЛАСТ.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.12.2023, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову Науково-виробничого приватного підприємства ПЛАСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ СЕЙЛ відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Повний текст рішення складено 23.08.2024.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.