Постанова

від 23.08.2024 по справі 120/5665/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5665/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

23 серпня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.01.2023 № 7 в частині пункту 1.2.2 стосовно надання права підпису розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - працівникам відділу обслуговування громадян (Сервісних центрів), а саме начальником відділів обслуговування громадян, їх заступникам та головним спеціалістам.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.05.2024 відмовлено у відкритті провадження в справі.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що даний наказ не є актом індивідуальної дії, а його зміст, характер та юридичне спрямування не дають підстав стверджувати, що вказаний наказ створює чи може створювати юридично значущі наслідки для позивача, не зумовлює впливу на його права, обов`язки або інтереси, що унеможливлює їх порушення з боку Головного управління.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що відповідно до зазначених положень чинного законодавства, обов`язок ТОВ «Інтеренергосервіс» з відшкодування виплачених пенсій виникає з моменту отримання відповідного розрахунку складеного відповідно до Інструкції 21-1, відповідно до якої належним підписантом є певне коло посадових осіб органів Пенсійного фонду України.

Оскаржуваним наказом відповідача надано право підпису вказаних розрахунків особам, всупереч чинному законодавству України, про що детальніше розписано в самому позові.

Підписання вказаних розрахунків неналежними особами тягне за собою його неправомірність, і як наслідок впливає на права та обов`язки ТОВ «Інтеренергосервіс» стосовно відшкодування коштів Пенсійному фонду України - тобто створює для ТОВ «Інтеренергосервіс» юридично значущі наслідки.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

VІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Згідно п. п. 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у вказаній процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з п. п. 18, 19 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб`єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов`язків учасників конкретних правовідносин.

При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта і відповідно інший суб`єкт зобов`язаний виконувати його вимоги.

Тобто особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов`язки для інших суб`єктів.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачений процесуальним законом спосіб.

Однак належить враховувати, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або щодо прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується. Такий висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 9901/414/19.

Згідно матеріалів справи позивач оскаржує наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.01.2023 № 7 "Про надання права підпису на окремих документах" в частині пункту 1.2.2 стосовно надання права підпису розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - працівникам відділу обслуговування громадян (Сервісних центрів), а саме начальником відділів обслуговування громадян, їх заступникам та головним спеціалістам.

Тобто видаючи оспорюваний наказ Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не здійснювало відносно позивача публічно-владних управлінських функцій, між ними відсутній юридичний спір, що, своєю чергою, не породжує для позивача і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.

Суд першої інстанції також обґрунтовано вказав, що розгляд заявленого ТОВ «Інтеренергосервіс» позову перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, у зв`язку із чим правильно не зазначив, до юрисдикції якого суду належить його розгляд.

В апеляційній скарзі позивач вказує про те, що звернення до суду обумовлено захистом законного інтересу позивача у якого є обов`язок з відшкодування виплачених пенсій на підставі розрахунку, який відповідно до оскаржуваного наказу підписаний неналежними особами, що тягне за собою його неправомірність, і як наслідок впливає на права та обов`язки ТОВ «Інтеренергосервіс» стосовно відшкодування коштів Пенсійному фонду України.

Тобто позивач зазначає, що порушенням цього законного інтересу позивача існує причинно-наслідковий зв`язок, опосередкованість якого не повинна впливати на можливість позивача звернутися до суду за захистом свого законного інтересу,

Суд зазначає, що визначальним у цьому випадку є те, що відповідач не здійснював стосовно позивача публічно-владних управлінських функцій - позивач не віднесений до кола суб`єктів, до яких застосовуються передбачені оскаржуваним наказом наслідки, а отже, оскаржуваний наказ, не створює для нього прав та/чи обов`язків, що виключає можливість оскарження цього наказу позивачем незалежно від того, чи вважає він, що такий опосередковано зачіпає його права та/або законні інтереси, чи ні.

Наведені скаржником твердження зводяться до незгоди позивача із розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, який сформовані від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Натомість наказ Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області стосовно надання права підпису розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, від імені Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - працівникам відділу обслуговування громадян (Сервісних центрів), а саме начальником відділів обслуговування громадян, їх заступникам та головним спеціалістам стосується внутрішньої діяльності та організації роботи виключно державного органу.

Відтак судом першої інстанції вірно вказано, що оскаржуваний позивачем наказ не є актом індивідуальної дії, а його зміст, характер та юридичне спрямування не дають підстав стверджувати, що вказаний наказ створює чи може створювати юридично значущі наслідки для позивача, не зумовлює впливу на його права, обов`язки або інтереси, що унеможливлює їх порушення з боку Головного управління.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки з позову ТОВ «Інтеренергосервіс» не встановлено наявності спору, який може бути розглянутий як в порядку адміністративного судочинства, так і судом взагалі, то відсутні правові підстави для відкриття провадження у справі.

VІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеренергосервіс» залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.