Постанова

від 13.08.2024 по справі 521/12780/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2073/24

Справа № 521/12780/19

Головуючий у першій інстанції Плавич І. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексій Миколайович, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»

на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року, ухвалене Малиновським районним судом м. Одеси у складі: судді Плавич І. В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара Олексія Миколайовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 , про скасування рішень та записів,

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», звернулось до суду із вказаним позовом, який з урахуванням уточнень мотивувало тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (ТОВ «Укрпромбанк») та ОСОБА_2 (далі-позичальник) 04 липня 2007 року укладено кредитний договір № 5-258/ФКВІП -07, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 73440,00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти в строки та на умовах визначених договором.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований за №3936, за яким остання передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м (далі -предмет іпотеки).

Одночасно із посвідченням та реєстрацією Іпотечного договору, нотаріусом було зареєстровано заборону на предмет іпотеки за реєстровим №131, а також були внесені відповідні записи, а саме: до Державного реєстру іпотек запис про іпотеку (реєстраційний номер 5244765), до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис щодо обтяження (реєстраційний номер 5244708).

Відповідно до Договору про передачу активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку від 30 червня 2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», Національним Банком України та ПАТ «Дельта Банк», останній отримав усі права первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_2 за кредитним договором № 5-258/ФКВІП -07 від 04 липня 2007 року, а також усі права первісного кредитора/іпотекодержателя за Іпотечним договором № 5-258/ ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року та за всіма іншими договорами забезпечення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року по цивільній справі № 2/1522/12861/11 задоволено позов АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. від 15 червня 2018 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-12861/11, виданого 26 вересня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Дельта Банк» у розмірі 716464, 47 грн.

В березні 2019 року в ході перевірки заставного майна, а саме: квартири під АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м, було виявлено факт, що 18 травня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексієм Миколайовичем прийнято рішення № 41170261 про державну реєстрацію припинення іпотеки (реєстраційний № 5603780), та рішення № 41172015 про державну реєстрацію припинення обтяження (реєстраційний № 5603781) нерухомого майна - предмету іпотеки, та внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підставою для здійснення реєстраційних дій державним реєстратором в Державному реєстрі Речових прав на нерухоме майно зазначено: щодо припинення іпотеки - Повідомлення, серія та номер: 1/7-85, видане 22.11.2014, видавник: ПАТ «Дельта Банк», щодо припинення обтяження Повідомлення, серія та номер: 1/7- 85, виданий 22.11.2014 року, видавник: приватний нотаріус.

За наслідком виявленого Департаментом безпеки АТ «Дельта Банк» було проведено внутрішнє розслідування з приводу справжності банківського документа, на підставі якого було припинено іпотеку та вилучено обтяження, та складено відповідний висновок від 18 березня 2019 року.

Під час розслідування встановлено, що згідно з реєстром вхідної та вихідної кореспонденції АТ «Дельта Банк» відсутня інформація щодо подання позичальником заяв на видачу довідок (ФБР), а відповідно і надання листів/довідок позичальнику за вих. №1/7-85 від 22.11.2014 року, згідно з інформацією УРК ПОК ДКП АТ «Дельта Банк» нумерація ФБР за листопад 2014 року мала вихідні 5-ти значні номери; 22.11.2014 року припадає на суботу, яка в Банку була неробочим днем і відповідно реєстрація будь-яких відправлень за вказану дату в реєстрі вихідної кореспонденції відсутня; лист за вих. № 1/7-85 від 22.11.2014 відсутній в системі «ФБР-2», що означає, що він не готувався працівниками ДКП (Київ) чи ДОО (Полтава).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором розмір заборгованості станом на 26.06.2019 року становить 3577216,00 грн, а відповідно - основне зобов`язання не припинено.

Зазначене в Державному реєстрі речових прав Повідомлення за №1/7-85 від 22.11.2014 року, на підставі якого були припинені записи про іпотеку та заборону відчуження, працівниками АТ «Дельта Банк» не видавалося, а відтак є підробленим невстановленими особами.

Внаслідок внесення записів про припинення іпотеки та про припинення обтяження, предмет іпотеки відчужено і на день подання позову його власником є ОСОБА_6 , право власності за якою зареєстровано 24 травня 2018 року, а тому вважає, що вона набула статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у обсязі та на умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Також, зазначив, що 03 березня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

Посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухиляються від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого наявна заборгованість, а відтак відсутні підстави для припинення іпотеки, що в свою чергу підтверджує відсутність підстав для внесення записів про припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна, договір іпотеки є дійсним, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара Олексія Миколайовича № 41170261 від 18 травня 2018 року про припинення іпотеки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо припинення іпотеки (реєстраційний номер № 5603780); визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара Олексія Миколайовича № 41172015 від 18 травня 2018 року про припинення обтяження та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер 5603781) на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру під АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_3 , яка є останнім власником спірного майна (а.с. 180 т. 1).

Ухвалою суду від 25 лютого 2021 року до участі у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року в задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара Олексія Миколайовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 , про скасування рішень та записів відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необгрунтованість позовних вимог, не надавши належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам у підтвердження викладених в позовній заяві обставин, зокрема, Висновку внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу від 18 березняя 2019 року; судом не взято до уваги факт відсутності в матеріалах реєстраційної справи повідомлення Банку за Вих. № 1/7-85 від 22 листопада 2014 року як підстави проведення реєстраційних дій з внесення запису про припинення іпотеки та обтяжень, що, на думку скаржника, свідчить про те, що відповідного повідомлення не існує або воно було підроблено з метою позбавлення банку предмета іпотеки; судом не надано оцінки тому факту, що у Банка взагалі були відсутні підстави для направлення будь-яких повідомлень про припинення іпотеки та заборони по кредитному договору та договору іпотеки за наявності непогашеної кредитної заборгованості та як наслідок відстуності такої підстави для припинення іпотеки та обтяження як припинення основного зобов`язання; також вказує на безпідставність висновків суду про відсутність у ТОВ «Консалт Солюшенс» прав іпотекодержателя за спірним договором іпотеки внаслідок відсутності у додатку 1 до договору № 2292/К про відступлення права вимоги від 21 липня 2020 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» запису про договір іпотеки, оскільки на момент відступлення права вимоги в Єдиному державному реєстрі іпотек запису про іпотеку через незаконне вилучення такого запису державним реєстратором на підставі неіснуючого/підробленого повідомлення іпотекодержателя, що, на думку скаржника, не свідчить про те, що до нього не перейшли права вимоги за забезпечувальним (акцесорним) зобов`язанням до кредитного договору від 04 липня 2007 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_7 підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі заступника керуючого з роздрібного бізнесу Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк» ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 5-258/ФКВІП -07, згідно умов якого ОСОБА_2 надано кошти в сумі 73440 доларів США з кінцевим терміном повернення 03 липня 2022 року, під 14,6 % річних.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_9 укладено Іпотечний договір № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований за № 3936, за яким остання передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв.м, житловою площею 37,9 кв.м, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Білоусовою Н.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03.07.2007 за реєстром № 3786, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 03.07.2007, номер правочину 2058540 (т. 1, а.с. 18-19).

Ніким по справі не заперечується, що відповідно до Договору про передачу активів та Кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» (Укрпромбанк) на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30 червня 2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», Національним банком України та ПАТ «Дельта Банк», останній отримав усі права первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_2 за кредитним договором № 5-258/ФКВІП -07 від 04 липня 2007 року.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року по цивільній справі № 2/1522/12861/11 задоволено позов АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (т. 1, а.с. 35-36).

Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. від 15 червня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-12861/11, виданого 26 вересня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Дельта Банк» у розмірі 716464, 47 грн (т. 1, а.с. 37, 40).

21 липня 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», код ЄДРПОУ 42251700, укладено договір № 2292/К про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., зареєстрований в реєстрі № 236, згідно якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (т. 1, а.с. 200-206а).

Відповідно до реєстру договорів, право вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами, під номером 122 зазначено кредитний договір, боржник ОСОБА_2 , РОНКПП НОМЕР_1 , номер договору 5-258/ ФКВІП -07, дата укладення договору - 04.07.2007, дата закінчення договору - 03.07.2022, детальний опис забезпечення - беззаставний (а.с. 206 т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки № 159222518 від 12 березня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, іпотекодержателем було зазначено ПАТ "Дельта Банк".

Іпотека припинена на підставі повідомлення, серія та номер: 1/7-85, виданий 22.11.2014, видавник ПАТ «Дельта Банк». Дата та час державної реєстрації: 11.05.2018, 15:10:13. Відомості внесено до реєстру 18.05.2018.

Відомості про припинення обтяження за договором іпотеки внесено до реєстру 18 травня 2018 року, дата реєстрації - 18 травня 2018 року (т. 1, а.с. 26-28).

Отже, спірні відносини виникли між сторонами з приводу захисту прав набувача за договором відступлення прав вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» як іпотекодержателя шляхом скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки та припинення обтяжень і скасування відповідних записів в Державному реєстрі прав та записів, які були, на думку позивача, внесені безпідставно та існували станом на час набуття ним відповідних прав.

Рішення суду із посиланням на вимоги ч. 1 ст. 15, ст. 16, ч. 1 ст. 512, 513, 514, ч. 1 ст. 516, ст. 519 ЦК України мотивоване тим, що Договір іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, укладений з ОСОБА_9 предметом договору про відступлення прав вимоги не був та право вимоги за ним між сторонами не передавалося, державна реєстрація у встановленому законодавством порядку про відступлення прав за іпотечним договором не відбулась, а отже ТОВ «Консалт Солюшенс» не набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки від № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року.

На час укладання договору про відступлення права вимоги № 2292/К від 21 липня 2020 року, відповідно до інформаційної довідки, запис про іпотеку припинено та припинено запис про обтяження на предмет іпотеки на підставі листа банку 1/7-85, виданий 22.11.2014, видавник: ПАТ «Дельта Банк», а посилання позивача про те, що запис про припинення іпотеки та припинення обтяження відбулось внаслідок протиправних дій невстановлених осіб на підставі підробного документа банку жодними доказами з огляду на вимоги ст. 77, 81 ЦПК України не підтверджено. Не надано і результатів перевірки правоохоронними органами факту протиправних дій невстановлених осіб, які на підставі підробленого повідомлення (листа) від імені ПАТ «Дельта Банк» було виключено записи про іпотеку та заборону відносно зазначеної вище квартири.

Переглядаючи вказане рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Таким чином, для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно також враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», частиною першою статті 572 ЦК України та частиною першою статті 575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки щодо зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частини шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, за наведених умов забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема, в позасудовому порядку переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 Велика Палата Верховного Суду відступила шляхом конкретизації від правового висновку Верховного Суду та Верховного Суду України щодо наслідків скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, визначивши, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Тому скасування такого судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Належним способом захисту іпотекодержателя, відомості про право іпотеки якого було виключено з Державного реєстру іпотек і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною, є вимога про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна. При вирішенні такого спору суд має враховувати наявність / відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Аналізуючи наведене, висновок суду першої інстанції, вмотивований вимогами ст. 16 ЦК України, про відмову у задоволенні позовних вимог, у тому разі і через неефективність заявлених позивачем позовних вимог полягає у тому, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Намагання у цьому разі позивача довести протиправності внесення запису про припинення іпотеки та обтяження, зокрема, Висновком внутрішнього розслідування з приводу підозри підроблення банківського документу від 18 березняя 2019 року, відсутністю в матеріалах реєстраційної справи повідомлення Банку за Вих. № 1/7-85 від 22 листопада 2014 року як підстави проведення реєстраційних дій з внесення запису про припинення іпотеки та обтяжень, відсутності у Банку підстав для направлення будь-яких повідомлень про припинення іпотеки та заборони по кредитному договору та договору іпотеки за наявності непогашеної кредитної заборгованості та як наслідок відстуності такої підстави для припинення іпотеки та обтяження як припинення основного зобов`язання, є помилковим.

Неефективність заявлених позивачем позовних вимог полягає у тому, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Належним способом захисту іпотекодержателя, відомості про право іпотеки якого були виключені з Державного реєстру іпотек, і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною, є вимога про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

Проте, ТОВ «Консалт Солюшенс», звертаючись до суду з позовом, таку вимогу не заявляло.

Вказане має враховуватися з огляду на таку засаду цивільного судочинства як диспозитивність (ст. 13 ЦПК України).

Крім того, все наведене має стосуватися лише іпотекодавця, натомість по справі відсутні докази набуття позивачем прав іпотекодаця за договором іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Саме лише намагання позивача довести незаконність виключення записів про іпотеку та обтяження з Державних реєстрів автоматично не може свідчити про наявність у нього права іпотекодавця навіть з огляду на непередбаченість діючим законодавством «абстрактної» іпотеки, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 траня 2024 року у справі № 754/8750/19.

Натомість, врахування підлягають зроблені у вказаній постанові висновки щодо встановлення законом імперативної вимоги щодо нотаріального посвідчення іпотечного договору та договору про відступлення прав за таким договором.

Вказане по теперішній справі відсутнє, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна Іпотекодержателем квартири АДРЕСА_1 є ПАТ «Дельта Банк», вбачається, що державна реєстрація у встановленому законодавством порядку про відступлення прав за іпотечним договором не відбулась, і з реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, договором про відступлення права вимоги № 2292/К від 21 липня 2020 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс», вбачається передача права вимоги за договором № 5-258/ФКВІП -07 від 04 липня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , який рахується як беззаставний. Договір іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, укладений з ОСОБА_9 , предметом договору про відступлення прав вимоги не був та право вимоги за ним між сторонами не передавалося (а.с. 200-206а т. 1).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляцінйої скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» залишити без задоволення.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тесту постанови - 23 серпня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко