Постанова

від 11.12.2024 по справі 521/12780/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 521/12780/19

провадження № 61-13314св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державний реєстратор комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексій Миколайович,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на заочне рішення Малиновського районного суду

м. Одеси у складі судді Плавич І. В. від 09 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Назарової М. В., Коновалової В. А., Лозко Ю. П., від 13 серпня 2024 року, і виходив з такого.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У серпні 2019 року ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є

ТОВ «Консалт Солюшенс», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О. М., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», про скасування рішень державного реєстратора та записів.

2. Свої вимоги ПАТ «Дельта Банк» мотивувало тим, щоміж ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 04 липня 2007 року укладено кредитний договір № 5-258/ФКВІП-07, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 73 440, 00 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути кредитні кошти у строки та на умовах, визначених договором.

3. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника, між

ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу

Білоусовою Н. В., зареєстрований за № 3936, за яким остання передала

в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру

АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох жилих кімнат, загальною площею

64,3 кв. м, житловою площею 37,9 кв. м.

4. Одночасно з посвідченням та реєстрацією іпотечного договору, нотаріусом було зареєстровано заборону на предмет іпотеки за реєстровим № 131, а також були внесені відповідні записи: до Державного реєстру іпотек запис про іпотеку (реєстраційний номер 5244765), до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис щодо обтяження (реєстраційний номер 5244708).

5. На підставі договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30 червня 2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», Національним банком України та

ПАТ «Дельта Банк», останній отримав усі права первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_2 за кредитним договором № 5-258/ФКВІП-07

від 04 липня 2007 року, а також всі права первісного кредитора/іпотекодержателя за іпотечним договором № 5-258/ ZФКВІП-07

від 04 липня 2007 року та за всіма іншими договорами забезпечення.

6. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року по цивільній справі № 2/1522/12861/11 задоволено позов АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

7. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. від 15 червня 2018 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-12861/11, виданого 26 вересня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з

ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Дельта Банк» у розмірі 716 464, 47 грн.

8. У березні 2019 року у ході перевірки заставного майна, а саме квартири під АДРЕСА_1 було виявлено, що 18 травня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О. М. прийнято рішення № 41170261 про державну реєстрацію припинення іпотеки (реєстраційний № 5603780) та рішення

№ 41172015 про державну реєстрацію припинення обтяження (реєстраційний

№ 5603781) щодо предмету іпотеки та внесені відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

9. Підставою для здійснення реєстраційних дій державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначено: щодо припинення іпотеки - повідомлення, серія та номер: 1/7-85, видане 22 листопада 2014 року, видавник: ПАТ «Дельта Банк», щодо припинення обтяження - повідомлення, серія та номер: 1/7-85, виданий 22 листопада 2014 року, видавник: приватний нотаріус.

10. За результатами розслідування, проведеного департаментом безпеки АТ «Дельта Банк», встановлено, що згідно з реєстром вхідної та вихідної кореспонденції АТ «Дельта Банк» відсутня інформація щодо подання позичальником заяв на видачу довідок (ФБР), а відповідно і надання листів/довідок позичальнику за вих. № 1/7-85 від 22 листопада 2014 року, згідно з інформацією УРК ПОК ДКП АТ «Дельта Банк» нумерація ФБР за листопад

2014 року мала вихідні 5-ти значні номери; 22 листопада 2014 року припадає на суботу, яка була неробочим днем і відповідно реєстрація будь-яких відправлень за вказану дату в реєстрі вихідної кореспонденції банку відсутня; лист за вих. № 1/7-85 від 22 листопада 2014 року відсутній в системі «ФБР-2», що означає, що він не готувався працівниками ДКП (Київ) чи ДОО (Полтава).

11. Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості станом на 26 червня 2019 року становить 3 577 216, 00 грн.

12. Зазначене в Державному реєстрі речових прав повідомлення за № 1/7-85 від 22 листопада 2014 року, на підставі якого були припинені записи про іпотеку та заборону відчуження, працівниками АТ «Дельта Банк» не видавалося, а відтак є підробленим невстановленими особами.

13. Внаслідок внесення записів про припинення іпотеки та про припинення обтяження предмет іпотеки відчужено і на день подання позову його власником є ОСОБА_6 , право власності за якою зареєстровано 24 травня 2018 року, а тому банк вважав, що вона набула статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки.

14. Також, зазначив, що 03 березня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію і розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

15. Посилаючись на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ухиляються від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого наявна заборгованість, а відтак відсутні підстави для припинення іпотеки, що в свою чергу підтверджує відсутність підстав для внесення записів про припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна, договір іпотеки є дійсним, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О. М. № 41170261

від 18 травня 2018 року про припинення іпотеки та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо припинення іпотеки (реєстраційний номер № 5603780); визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О. М. № 41172015 від 18 травня 2018 року про припинення обтяження та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис щодо припинення обтяження (реєстраційний номер 5603781) на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру під АДРЕСА_1 .

16. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_3 , яка є останнім власником спірного майна.

17. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2021 року до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «Дельта Банк» залучено ТОВ «Консалт Солюшенс».

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

18. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня

2022 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», про скасування рішень та записів відмовлено.

19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на те, що договором про відступлення права вимоги № 2292/К від 21 липня 2020 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс», було передано право вимоги за договором № 5-258/ФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, укладеним банком з ОСОБА_2 , який рахується як без заставний. Договір іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, укладений з ОСОБА_7 , предметом договору про відступлення прав вимоги не був та право вимоги за ним між сторонами не передавалося. Таким чином,

ТОВ «Консалт Солюшенс» не набуло прав іпотекодержателя за договором іпотеки від № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року. Посилання позивача на те, що запис про припинення іпотеки та припинення обтяження вчинено внаслідок протиправних дій невстановлених осіб на підставі підробного документа банку жодними доказами не підтверджено. Не надано і результатів перевірки правоохоронними органами факту вчинення протиправних дій невстановленими особами, які призвели до виключення з реєстрів записів про іпотеку та заборону відносно зазначеної вище квартири.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

20. Постановою Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» залишено без задоволення. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року залишено без змін.

21. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволення позовних вимог, оскільки неефективність заявлених позивачем позовних вимог полягає у тому, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Належним способом захисту іпотекодержателя, відомості про право іпотеки якого були виключені з Державного реєстру іпотек, і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною, є вимога про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

22. Також апеляційний суд зазначив, що договір іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, укладений з ОСОБА_8 , предметом договору про відступлення прав вимоги не був та право вимоги за ним між сторонами не передавалося.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 23 вересня 2024 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс».

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 23 травня 2018 року у справі № 910/73/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 08 лютого 2024 року у справі № 761/13017/16-ц, від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19, у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 758/3453/16-ц, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. У касаційні скарзі заявник зазначає, що за змістом пункту 122 додатку до договору № 2292/К про відступлення прав вимоги від 21 липня 2020 року до

ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, за кредитним договором № 5-258/ФКВІП07 від 04 липня 2007 року. У додатку відсутній договір іпотеки № 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, оскільки на момент відступлення прав вимоги у Єдиному державному реєстрі іпотек був відсутній запис про іпотеку через незаконне вилучення такого запису державним реєстратором на підставі неіснуючого/підроблено повідомлення банку. Водночас основне зобов`язання позичальника, яке було забезпечено цією іпотекою, залишається невиконаним, а попередній кредитор та іпотекодержатель ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом про скасування незаконного рішення державного реєстратора про вилучення записів про іпотеку та заборону (просив суд захистити своє законне право іпотекодержателя). Оскільки права вимоги за основним зобов`язанням були передані ТОВ «Консалт Солюшенс», до останнього перейшли й права вимоги за забезпечувальним (акцесорним) зобов`язанням (яке підлягає захисту у судовому порядку), оскільки підстав для припинення іпотеки, визначених статтею Закону України «Про іпотеку», не було.

26. Заявник стверджує, що відступлення права вимоги за основним зобов`язанням безумовно свідчить про відступлення усього обсягу прав та обов`язків, які належать первісному кредитору, в тому числі і за договором забезпечення. Якщо первісний кредитор відчужив права вимоги за договором новому кредитору, то він передав останньому і право на судовий захист відповідних прав вимоги, у тому числі тоді, коли щодо цих прав є оспорюваний первісним кредитором правочин. Факт передання оригіналу кредитного, іпотечного договорів та інших договорів забезпечення до ТОВ «Консалт Солюшенс» свідчить про відступлення права вимоги від попереднього кредитора на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» за зобов`язаннями, що випливають з них.

27. Під час вирішення спору судами належним чином не було надано оцінки поданим доказам, зокрема результатам внутрішнього розслідування з приводу підроблення банківського документу від 18 березня 2019 року, проведеного департаментом безпеки АТ «Дельта Банк». Аналізуючи наявні у справі докази, можна констатувати, що повідомлення АТ «Дельта Банк» за вих. № 1/785

від 22 листопада 2014 року, на підставі якого були проведені незаконні реєстраційні дії з внесення запису про припинення іпотеки та обтяжень, є підробленими, їх взагалі не існує.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 521/12780/19.

29. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30. 04 липня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» в особі заступника керуючого з роздрібного бізнесу Одеської філії ТОВ «Укрпромбанк» Шелестюка М. В. та ОСОБА_2 укладено кредитний договір

№ 5-258/ФКВІП-07, згідно з умами якого ОСОБА_2 надано кошти у розмірі 73 440 доларів США з кінцевим строком повернення 03 липня 2022 року під 14,6 % річних.

31. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника між

ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір

№ 5-258/ZФКВІП-07 від 04 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н. В., зареєстрований за № 3936, за яким остання передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_1 та складається в цілому з трьох жилих кімнат, загальною площею 64,3 кв. м, житловою площею 37,9 кв. м, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Білоусовою Н. В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03 липня 2007 року за реєстром № 3786, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів 03 липня 2007 року, номер правочину 2058540.

32. Відповідно до договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» (Укрпромбанк) на користь ПАТ «Дельта Банк» від 30 червня 2010 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк», Національним банком України та ПАТ «Дельта Банк», останній отримав усі права первісного кредитора по відношенню до ОСОБА_2 за кредитним договором № 5-258/ФКВІП-07 від 04 липня 2007 року.

33. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2014 року по цивільній справі № 2/1522/12861/11 задоволено позов АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

34. Постановами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю. С. від 15 червня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-12861/11, виданого 26 вересня 2014 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором на користь АТ «Дельта Банк» у розмірі 716 464, 47 грн.

35. 21 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № 2292/К про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В., зареєстрований у реєстрі № 236, згідно з яким банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців), поручителів зазначених у додатку № 1 до цього договору.

36. Відповідно до реєстру договорів, право вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами, під номером 122 зазначено кредитний договір, боржник ОСОБА_2 , РОНКПП НОМЕР_1 , номер договору

5-258/ФКВІП-07, дата укладення договору - 04 липня 2007 року, дата закінчення договору - 03 липня 2022 року, детальний опис забезпечення - беззаставний.

37. Відповідно до інформаційної довідки № 159222518 від 12 березня

2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, іпотекодержателем було зазначено ПАТ «Дельта Банк».

38. Іпотека припинена на підставі повідомлення, серія та номер: 1/7-85, виданий 22 листопада 2014 року, видавник ПАТ «Дельта Банк». Дата та час державної реєстрації: 11 травня 2018 року, 15:10:13. Відомості внесено до реєстру 18 травня 2018 року.

39. Відомості про припинення обтяження за договором іпотеки внесено до реєстру 18 травня 2018 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

41. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

44. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

45. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

47. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

48. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

49. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

50. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

51. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).

52. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

53. У статті 33 Закону визначені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

54. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

55. Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

56. Відповідно до частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

57. Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14 липня 2020 року

№ 8-р/2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої, другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» констатував, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки.

58. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» іпотека (як обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості) підлягає державній реєстрації.

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) вказала, що виключення запису про обтяження, зокрема на підставі судового рішення, саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню. Запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

60. Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що якщо іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, ані на чинність іпотеки. Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна.

61. Велика Палата Верховного Суду у пункті 9.6 зазначеної постанови

від 15 червня 2021 року дійшла висновку, що виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек.

62. У пункті 9.8 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

63. Окрім того, Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Тому у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

64. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження № 61-2058сво23)).

65. Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (пункт 220 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 (провадження № 12-24гс23)).

66. У випадку виникнення судового спору учасники цивільного обороту мають розуміти, що їхні дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21 (провадження

№ 61-2058сво23).

67. Для добросовісного іпотекодержателя має бути характерним такий стандарт поведінки, який притаманний середньому розумному та обачному іпотекодержателю.

68. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

69. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

70. Суди попередніх інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, загалом дійшли обґрунтованого висновку, що задоволення позовних вимог в обраний позивачем ним спосіб - скасування рішень державного реєстратора про припинення іпотеки й обтяження та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів щодо припинення іпотеки й обтяження на предмет іпотеки, не призведе до відновлення порушеного права іпотекодержателя.

71. До того ж суди встановили, що власником нерухомого майна є ОСОБА_3 .

72. Належним способом захисту прав іпотекодержателя, відомості про право іпотеки якого були безпідставно виключені з відповідних державних реєстрів, і який вважає, що іпотека є і залишилася чинною, є вимога про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна.

73. При звернення до суду з цим позовом позивач не заявляв вимогу про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки щодо предмета іпотеки.

74. Разом з тим, іпотекодержатель не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом до належних відповідачів, заявивши вимоги, зокрема до останнього набувача спірного іпотечного майна про визнання права іпотекодержателя за договором іпотеки, а суд при розгляді таких вимог має надати оцінку добросовісності іпотекодержателя й набувача нерухомого майна.

75. Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

76. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

77. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які заявник послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.

78. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович